Рішення № 140911787, 14.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/79/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 Справа № 908/1527/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни розглянув у порядку загального позовного провадження справу № 908/1527/26

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44725823)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30105738)

про стягнення коштів,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Шевчук О М. (в режимі відеоконференції) довіреність

від відповідача: Капуста А.В. (в режимі відеконференції) - ордер серія АР №1274880 від 29.01.2026, свідоцтво №979 від 05.07.2012

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1780/08-07/26 від 23.06.2026) Державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель до Товариства з обмеженою відповідальністю МІК про стягнення штрафних санкції в загальному розмірі 2 862 622,80 грн з яких: 1 653 330,00 грн штраф за порушення строку поставки товару; 1 209 292,80 грн пеня за порушення строку поставки товару.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 23.06.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1527/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 25.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1527/26, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.07.2026 о/об 11 год. 15 хв.

У заяві від 26.06.2026 представник Державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель Крищук Богдан Валентинович просить суд про проведення підготовчого засідання, призначеного на 20.07.2026 о 11 год. 15 хв., та всіх інших судових засідань у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.07.2026 задоволено заяву представника Державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель Крищука Богдана Валентиновича про проведення підготовчого засідання призначеного на 20.07.2026 об 11 год. 15 хв., та всіх наступних судових засідань у режимі відеоконференції.

Відповідачем у системі "Електронний суд" 09.07.2026 сформовано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір неустойки на 90% (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 15023/08-08/26 від 10.07.2026).

Через систему Електронний суд позивачем сформована відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити у повному обсязі та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «МІК» в задоволенні клопотання про зменшення неустойки (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 15463/08-08/26 від 15.07.2026).

Через систему Електронний суд 17.07.2026 представником відповідача Капуста А.В. сформовано заяву у якій просить суд надати можливість участі у судовому засіданні 20.07.2026 о 11 год. 15 хв.

Відповідачем 17.07.2026 через систему Електронний суд сформовано заперечення. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення неустойки на 90% (ст. 551 ЦК України), відповідач посилається на повне виконання зобов`язань, належну якість товару та незначний період прострочення. Зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та розумності, відповідач просить суд врахувати ці обставини при визначенні розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні 20.07.2026 приймали участь представника обох сторін.

Суд у судовому засіданні з`ясував позицію представників сторін щодо наміру проведення судового засідання в закритому режимі.

Представник позивача залишив поставлене питання на розсуд суду.

Представник відповідача не вбачає підстав для обмеження гласності судового процесу, бажає надалі брати участь в режимі відеоконференції.

Заслухавши думку представників сторін суд ухвалив продовжити розгляд справи у відкритому режимі. Суд наголосив на важливості дотримання принципу публічності та відкритості правосуддя, за відсутності виключних обставин, передбачених процесуальним законодавством.

Під час підготовчого засідання судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 20.07.2026 з`ясовано у представників сторін, чи про всі обставини повідомлено суд, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Представники сторін повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази надані, та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.07.2026 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.09.2026 о 12 год. 00 хв.

Судове засідання, призначене на 02.09.2026 не відбулось, про що сторони були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 24.09.2026 судове засідання призначено на 14.10.2026 об 11 год. 00хв.

У судовому засіданні 14.10.2026 приймали участь представники обох сторін.

Суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, за участі представників обох сторін суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій учасників страви.

Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель звернувся до суду з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК про стягнення штрафних санкції в загальному розмірі 2 862 622,80 грн з яких: 1 653 330,00 грн штраф за порушення строку поставки товару; 1 209 292,80 грн пеня за порушення строку поставки товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 542/01-25-РМ від 10.01.2025 (далі Договір).

Вказує на те, що відповідач допустив порушення строків виконання зобов`язань, а саме: порушив строк поставки товару у визначений строк до 30.06.2025 в кількості 10 000 штук.

У зв`язку із зазначеним позивач на підставі п. 8.2 договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції (пені) у розмірі 1 265 367,36 грн та штрафу у розмірі 1 653 330,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив проти прострочення виконання ним договірних зобов`язань. Утім, вказує на те, що виконання зобов`язань відповідачем проведено з незначним порушенням строків поставки.

Також зауважив, що розмір штрафних санкцій не є справедливим, позивачу не завдано збитків, що у сукупності свідчить про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки згідно зі ст. 551 ЦК України.

Відповідач зазначив, що порушення строків виконання зобов`язань зумовлено виключними обставинами, зокрема, військовою агресією російської федерації проти України та її цим негативними наслідками. Відповідач розташований у м. Запоріжжя, яке віднесено до територій можливих бойових дій. Стверджує, що винятковість обставин у даній справі щодо затримки строків поставки Товарів по Договору, невід`ємно пов`язана з діяльністю Відповідача, а також специфікою Товару, оскільки відповідач виробляє та постачає Товар оборонного призначення. Отже, в умовах війни Відповідач є ціллю в ракетно-бомбових ударах, що змушує останнього вживати відповідні заходи для забезпечення пріоритету життя та здоров`я працівників підприємства. Звертає увагу, що розташування потужностей Відповідача, кількість та тривалість повітряних тривог суттєво впливають на терміни постачання. Крім того, суттєвий дефіцит електроенергії у 2024 році та запроваджені графіки відключень також вплинули на виробничий процес.

Відповідач просить суд також урахувати і майновий стан сторін. Так, зазначає, що нерухоме майно, яке належить відповідачу та перебуває в орендному користуванні, зазнало пошкоджень внаслідок російської агресії або було знищено. ТОВ «МІК» було втрачено / пошкоджено суттєву частину виробничих потужностей у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак, м. Мелітополь (Запорізька область) внаслідок ракетних обстрілів. Частина потужностей залишилась на тимчасово окупованій території. Зазначає, що такі обставини є вагомими втратами відповідача, які суттєво вплинули на фінансовий стан та потребують уваги суду під час вирішення питання про наявність підстав для зменшення неустойки.

Ураховуючи викладене відповідач на підставі статті 551 ЦК України просить зменшити неустойку на 90% від заявленого розміру.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовні вимоги повністю та просить суд врахувати надану відповідь на відзив під час розгляду справи по суті.

Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.

Між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (надалі Замовник, ДП «ДОТ»), правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (надалі Постачальник, ТОВ «МІК») 10 січня 2025 укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 542/01-25-РМ (надалі Договір).

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи 44725823). У наказі визначено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».

Відтак, ДП «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу».

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику «Рукавички вогнезахисні (ДК 021:2015: 18420000-9: Аксесуари для одягу)» (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-12-17-009279-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору та Специфікації (Додаток № 1) загальна ціна Договору становить 23 619 000 грн з ПДВ. Обсяг закупівлі Товару: 10 000 штук.

Відповідно до п. 4.1 Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений Замовником у заявці на поставку складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару), але у будь якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1). Дострокова поставка Товару Постачальником допускається за погодженням із Замовником. У разі відсутності погодження від Замовника, приймання Товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку Товару та/або дати погодженої із Замовником.

Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору. Сторони дійшли згоди про те, що у заявці на поставку Товару може міститись неповна інформація стосовно ростовки на Товар. При цьому Замовник надає повну інформацію стосовно ростовки на Товар не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до першого календарного дня квартального періоду, що передує даті поставки Товару (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки (у разі наявності), визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Адреса пункту призначення (складу Отримувача) визначається Замовником в заявці на поставку Товару (п. 4.6 Договору).

Відповідно до п. 5 Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, та заявки на поставку № R000881 від 14.01.2025 Постачальник зобов`язався поставити 10 000 штук Товару до 30.06.2025 наступним чином:

-5 000 штук в місце поставки м. Київ;

-2 000 штук в місце поставки м. Харків;

-3 000 штук в місце поставки м. Хмельницький.

Заперечень (звернень) від Постачальника щодо строків (умов) поставки за Заявкою в порядку п. 4.3.1 Договору на адресу Замовника не надходили.

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Отримувача після прийняття Отримувачем Товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору (п. 4.7 Договору).

У разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача (п. 6.7 Договору).

Таким чином, дата підписання Акту приймання Товару є датою, що підтверджує перехід права власності на Товар та підтверджує факт поставки Постачальником Замовнику Товару.

На виконання заявки № R000881 від 14.01.2025 відповідач поставив, а позивач прийняв Товар згідно з Актами приймання товару:

-№ 573 від 24.07.2025 за яким 28.07.2025 поставлено товар у кількості 5 000 штук до місця поставки в м. Київ;

-№ 216 від 25.07.2025 за яким 25.07.2025 поставлено товар у кількості 2 000 штук до місця поставки в м. Харків;

-№ 261 від 22.07.2025 за яким 22.07.2025 поставлено товар у кількості 3 000 штук до місця поставки в м. Хмельницький.

Тобто, постачальник неналежно виконав зобов`язання, а саме, порушив строк поставки товару у визначений строк до 30.06.2025 в кількості 10 000 штук.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій.

Установлені судом обставини сторонами справи визнані.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Державним контрактом (договором) про закупівлю №542/01-25-РМ від 10.01.2025, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як установлено судом, відповідно до п. 5 Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору, та заявки на поставку № R000881 від 14.01.2025 Постачальник зобов`язався поставити 10 000 штук Товару до 30.06.2025 наступним чином:

-5 000 штук в місце поставки м. Київ;

-2 000 штук в місце поставки м. Харків;

-3 000 штук в місце поставки м. Хмельницький.

На виконання заявки № R000881 від 14.01.2025 відповідач поставив, а позивач прийняв Товар згідно з Актами приймання товару:

-№ 573 від 24.07.2025 за яким 28.07.2025 поставлено товар у кількості 5 000 штук до місця поставки в м. Київ;

-№ 216 від 25.07.2025 за яким 25.07.2025 поставлено товар у кількості 2 000 штук до місця поставки в м. Харків;

-№ 261 від 22.07.2025 за яким 22.07.2025 поставлено товар у кількості 3 000 штук до місця поставки в м. Хмельницький.

Тобто, постачальник неналежно виконав зобов`язання, а саме, порушив строк поставки товару у визначений строк до 30.06.2025 в кількості 10 000 штук.

Представник відповідача не заперечував свого обов`язку поставити товар, обумовлений в договорі, у строк до 30.06.2025, а також погодився з правильністю здійснених позивачем математичних розрахунків заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару в узгоджений строк, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1209292,80 грн та штраф у розмірі 1653330,00 грн.

Судом устанвоелно, що За Актом приймання Товару № 573 від 24.07.2025 Отримувачем прийнято 28.04.2025 Товар з кінцевою датою поставки по 30.06.2025 у кількості 5 000 штук на загальну суму 11 809 500,00 грн.

Відповідно, поставка 5 000 штук Товару має період прострочення з 01.07.2025 по 28.07.2025 року та становить 28 календарних дні.

Оскільки вартість 5 000 штук Товару становить 11 809 500,00 грн, то 0,2% пені за 28 календарних дні прострочення складає 661 332,00 грн, штраф 7% від вартості товару за прострочення понад 20 календарних днів становить 826 665,00 грн.

Загальна сума штрафних санкцій за несвоєчасну поставку Товару згідно Акту приймання Товару № 573 від 24.07.2025 становить 1 487 997,00 грн.

За Актом приймання Товару № 216 від 25.07.2025 Отримувачем прийнято 25.07.2025 Товар з кінцевою датою поставки по 30.06.2025 у кількості 2 000 штук на загальну суму 4 723 800,00 грн.

Відповідно, поставка 2 000 штук Товару має період прострочення з 01.07.2025 по 25.07.2025 року та становить 25 календарних дні.

Оскільки вартість 2 000 штук Товару становить 4 723 800,00 грн, то 0,2% пені за 25 календарних дні прострочення складає 236 190,00 грн, штраф 7% від вартості товару за прострочення понад 20 календарних днів становить 330 666,00 грн.

Загальна сума штрафних санкцій за несвоєчасну поставку Товару згідно Акту приймання Товару № 216 від 25.07.2025 становить 566 856,00 грн.

За Актом приймання Товару № 261 від 22.07.2025 Отримувачем прийнято 22.07.2025 Товар з кінцевою датою поставки по 30.06.2025 у кількості 3 000 штук на загальну суму 7 085 700,00 грн.

Відповідно, поставка 3 000 штук Товару має період прострочення з 01.07.2025 по 22.07.2025 року та становить 22 календарних дні. Оскільки вартість 3 000 штук Товару становить 7 085 700,00 грн, то 0,2% пені за 22 календарних дні прострочення складає 311 770,80 грн, штраф 7% від вартості товару за прострочення понад 20 календарних днів становить 495 999,00 грн.

Загальна сума штрафних санкцій за несвоєчасну поставку Товару згідно Акту приймання Товару № 261 від 22.07.2025 становить 807 769,80 грн.

Загальна сума штрафних санкцій за порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки Товару у встановлені Договором строки згідно заявки на поставку № R000881 від 14.01.2025 складає: 1 209 292,80 грн пені та 1 653 330,00 грн штрафу. Всього штрафні санкції (ціна позову) складають 2 862 622,80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено.

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських правовідносин обмежень при порушенні виконання господарських зобов`язань передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі принципом свободи договору.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки за договором № 542/015-25-РМ від 10.01.2025 підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611 ЦК України та пункту 8.2 укладеного між сторонами договору № 542/015-25-РМ від 10.01.2025.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафний санкцій суд зазначає, що він є арифметично правильним.

Відповідач погодився з розрахунком пені та штрафу, здійсненим позивачем, однак просить зменшити їх розмір на 90%.

В обґрунтування клопотання Відповідач посилався на те, що поставка виконана на 100% та з незначним простроченням. Зауважує, що таке прострочення поставки не заподіяло Позивачеві збитків. Відповідач зазначає, що порушення строків виконання зобов`язань зумовлено виключними обставинами, зокрема, військовою агресією російської федерації проти України і зумовленими цим негативними наслідками. Відповідач розташований у м. Запоріжжя, яке віднесено до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена). Стверджує, що винятковість обставин у даній справі щодо затримки строків поставки Товарів по Договору, невід`ємно пов`язано з діяльністю Відповідача, а також специфіки Товару, оскільки відповідач виробляє та постачає Товар оборонного призначення. Отже в умовах війни Відповідач є ціллю в ракетно-бомбових ударах, що змушує останнього вживати відповідні заходи для забезпечення пріоритету життя та здоров`я працівників підприємства. Звертає увагу, що розташування потужностей Відповідача, кількість та тривалість повітряних тривог суттєво впливають на терміни постачання. Крім того, суттєвий дефіцит електроенергії у 2024 році та проваджені графіки відключень також вплинули на виробничий процес.

Щодо майнового стану сторін відповідач зазначив, що нерухоме майно, яке належить відповідачу та перебуває в орендному користуванні, зазнало пошкоджень внаслідок російської агресії або було знищено. ТОВ «МІК» було втрачено/пошкоджено суттєву частину виробничих потужностей у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак, м. Мелітополь (Запорізька область), а також зруйновані внаслідок ракетних обстрілів. Частина потужностей залишилась на тимчасово окупованій території. Зазначає, що такі обставини є вагомими втратами Відповідача, які суттєво вплинули на фінансовий стан, та потребують уваги суду під час вирішення питання про наявність підстав для зменшення неустойки.

Відповідач вважає, що покладення на Відповідача неустойки в заявленому Позивачем розмірі є значним, набуває ознак каральної санкції та є надмірним тягарем для Відповідача, у зв`язку з чим просить зменшити неустойку на 90%.

Позивач заперечив проти клопотання відповідача. Зазначив, що відповідач укладаючи державний контракт в умовах воєнного стану за належної обачності мав урахувати всі можливі ризики. Зауважив, що порушення відповідачем своїх зобов`язань за контрактом впливає на обороноздатність держави. Не вважав наведені відповідачем обставини виключними, які б могли бути підставою для зменшення штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд вважає за необхідне його задовольнити частково з огляду на таке.

Завданням господарського суду є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері господарської діяльності та розгляд інших справ, що належать до його юрисдикції.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

28.02.2025 набрав чинності, а 28.08.2025 введено в дію Закон України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. Пунктом 3 ст. 17 зазначеного Закону передбачено втрату чинності ГК України з дня введення цього Закону в дію, тобто з 28.08.2025.

Ураховуючи, що на момент спірних правовідносин ГК України був чинним, до них підлягають застосуванню, зокрема, положення ст.ст. 230, 233 ГК України у редакції, чинній на момент їх виникнення, що узгоджується з приписами ст. 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, господарський суд має право зменшити їх розмір. При цьому повинні бути враховані ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, а також інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, господарський суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічний припис містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Відтак, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21).

Оцінюючи доводи відповідача щодо впливу військової агресії на можливість своєчасного виконання зобов`язань за договором, знищення / пошкодження / захоплення нерухомого майна, належного відповідачеві внаслідок воєнних дій та тимчасової окупації країною-агресором частини території Запорізької області, суд ураховує умови укладеного між сторонами державного контракту.

Так, у розділі 10 договору сторони зазначили, що розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання:

і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (до 13 травня 2024 року включно);

іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього Договору.

Таким чином, Сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору.

З наданих відповідачем до клопотання про зменшення розміру неустойки доказів вбачається, що пошкодження нерухомого майна, належного та/або орендованого відповідачем, як і окупація частини території Запорізької області, віднесення Запорізької територіальної громади до території можливих бойових дій мали місце до дати укладання сторонами державного контракту №201/05-24-РМ від 10.05.2024.

З огляду на таке, суд критично оцінює посилання відповідача на перешкоджання саме наведених об`єктивних обставин виконати зобов`язання за договором №201/05-24-РМ від 10.05.2024.

Водночас, суд ураховує, що однією з функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц). Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Втім, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того, аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21 зазначено, що зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої. Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки господарський суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19 січня 2024 року у cправі № 911/2269/22.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить взяти до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

При вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника (ціни товару, який був несвоєчасно поставлений відповідачем) та розміру заявлених штрафних санкцій.

Як установлено судом, вартість товару, яка поставлена відповідачем з порушенням строку, обумовленого договором складає 23 619 000,00 грн. Загальний розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки (штрафу та пені) складає 2 862 622,80 грн. Зазначене, на переконання суду, свідчить про надмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій, які згідно з усталеною судовою практикою не можуть бути джерелом надмірного збагачення кредитора.

Суд також ураховує, що товар, обумовлений договором, поставлений відповідачем у повному обсязі та прийнятий позивачем без зауважень щодо його якості та комплектності, що свідчить про те, що відповідач вжив всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Позивач за текстом позову не зазначив про понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару. Крім того, позивачем не надано доказів завдання безпосередньої шкоди обороноздатності держави внаслідок прострочення поставки товару відповідачем.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що ТОВ «МІК» продовжує працювати в умовах воєнного стану, зокрема, й на оборонний сектор держави, забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим в умовах воєнного стану в Україні. Відтак, суд переконаний, що стягнення з відповідача нарахованих сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для підприємства.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення, врахувавши інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір неустойки є явно неспівмірним наслідкам порушення, набуває ознак каральної санкції та є надмірним тягарем для Відповідача. Відтак, суд вважає наявними правові підстави для зменшення її розміру на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Втім, зменшення загального розміру неустойки на 90%, як просить відповідач за змістом клопотання, не відповідатиме принципу справедливості, та може призвести до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій на 90%, що складає 286262.28грн, та в цій частині задовольняє позовні вимоги.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів належного виконання зобов`язань за договором або оплати штрафний санкцій суду не надав. Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 286 262,28 грн. В іншій частині вимог суд відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Беручи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на останнього судові витрати зі сплати судового збору повністю, без урахування зменшення штрафний санкцій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44725823) 286262 (двісті вісімдесят шість двісті шістдесят дві) гривні 28 копійок штрафних санкцій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44725823) судовий збір у розмірі 34351 (тридцять чотири тисячі триста п`ятдесят одну) гривню 47 копійку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 26.10.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна