Рішення № 140910449, 22.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 607/17985/26

Провадження № 2/711/4757/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Півень С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в особі директора Романенка М.Е., звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду з позовом, в якому просить стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №218829 від 24.12.2021 року в загальній сумі 10 170 грн., а також судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000грн. (позовна заява з додатками сформована і подана через систему «Електронний суд»).

В обґрунтування позову вказує, що 24.12.2021 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачкою був укладений кредитний договір №218829, на підставі якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок відповідачки в загальній сумі 3 000 грн.

В подальшому, 19.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 ..

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідачки в загальній сумі 10 170грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 3 000 грн.; сума заборгованості за відсотками 1 050 грн.; заборгованість за комісіями 450 грн.; заборгованість за пенею 5 670грн.

Оскільки відповідачка не виконала своїх грошових зобов`язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.08.2026р. матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

14.09.2026р. дана справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси в провадження судді Скляренко В.М.

Ухвалою суду від 16.09.2026р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

21.09.2026р. на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків у позовній заяві.

24.09.2026 року судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Разом з тим, суд враховує, що в позовній заяві позивачем, в особі директора Романенка М.Е., викладено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження у відсутність представника позивача на підставі наявних у справі доказів та про заочний розгляд справи.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася. Про час та місце розгляду справи була повідомленою в установленому законом порядку, шляхом надсилання судової повістки-повідомлення за зареєстрованим місцем проживання засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачці з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Крім того, додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки про дату, час та місце слухання справи шляхом надсилання судової повістки на електронну поштову адресу відповідачки (повідомлення доставлено 25.09.2026р. о 08:40:12) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.12.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка в подальшому змінила своє прізвище на « ОСОБА_3 » був укладений договір про надання фінансового кредиту №218829 /42-44/, за умовами якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).

Згідно умов договору вбачається: сума (загальний розмір) кредиту становить 3 000 грн.; кредит надається строком 10 днів, тобто до 02.01.2022р. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1295% річних від суми кредиту з розрахунком 3,5% на добу. Тип процентної ставки фіксована. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості клієнт сплачує товариству 15% від суми фінансового кредиту (п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Договору).

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, відповідачка зобов`язалася здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 Договору та/або в Додатку(ах) до нього, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору , починаючи з першого дня прострочення.

Як вбачається з інформаційної довідки (підтвердження) щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» проведено успішний переказ грошових коштів: 24.12.2021 на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_2 у сумі 3 000 грн. згідно кредитного договору №218829 від 24.12.2021р. /а.с. 41/.

З протоколу №13/09/2023 загальних зборів учасників ТОВ «ЗАЙМЕР» від 13.09.2026 вбачається, що Товариство змінило найменування на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» /а.с. 20/.

В свою чергу відповідачка свої зобов`язання належним чином та у повному обсязі не виконала, у результаті чого в неї виникла заборгованість за вказаним договором, яка згідно розрахунку первісного кредитора становить 10 170 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 3 000 грн., сума заборгованості за відсотками по кредиту 1 050 грн., сума заборгованості за комісіями 450 грн. та сума заборгованості за відсотками на прострочці 5 670 грн., що підтверджується розрахунком первісного кредитора /а.с. 22-28/.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору і договору факторингу, та регулюються главами 71, 73 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з цим, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що 19.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до умов якого «КЛАЙ ІНВЕСТ» передало (відступило) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» права вимоги до боржників, які вказані у Додатку №1 /а.с. 21, 31-36, 47/.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №218829 від 24.12.2021 року на загальну суму 10 170 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 3 000 грн.; сума заборгованості за відсотками 1 050 грн.; заборгованість за комісіями 1 000 грн.; заборгованість за пенею 5 670 грн. /а.с. 21/.

При цьому, суд враховує, що при здійсненні арифметичного складання вказаних вище сум (3 000 + 1 050 + 1 000 + 5 670) їх сума дорівнює 10 720 грн., що в свою чергу свідчить про наявність описки у вказаній сумі заборгованості по комісії в розмірі 1 000грн., яка зазначена у копії витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024р. від сумі заборгованості по комісії, яка зазначена у позовній заяві у розмірі 450 грн., а саме на аркуші 4 позовної заяви.

Доказів того, що такий договір визнаний недійсним чи його дійсність оскаржується у судовому порядку, суду не надано.

За таких підстав, суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №218829 від 24.12.2021 року.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені Кредитним договором №218829 від 24.12.2021 року і вона користувалась такими кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів а ні на рахунки попереднього кредитора, а ні позивача, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості тілом кредиту в сумі 3 000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1 050 грн. та заборгованості за комісіями у розмірі 450 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення на загальну суму 4 500 грн.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідачки пені в розмірі 5 670 грн., то суд зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості складеного первинним кредитором за період з 25.12.2021р. по 18.04.2024р. у відповідачки ОСОБА_1 відсутні нарахування пені за невиконання нею кредитних зобов`язань за кредитним договором №218829 від 24.12.2021 року. Натомість, останній нараховані відсотки на прострочку на суму 5 670 грн., які позивач не просив стягнути із відповідачки /а.с. 22-28/.

В той же час, згідно додатку №1 до Договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024р. позивач набув право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму 10 170 грн., в тому числі і заборгованість за пенею в розмірі 5 670 грн. /а.с. 21/.

З огляду на викладене, позивачем не надано суду належного обґрунтування виникнення у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 5 670 грн. саме за кредитним договором №218829 від 24.12.2021р., яку позивач просить стягнути із відповідачки. Зокрема не надано доказів ким така пеня нарахована відповідачці та за який саме період, враховуючи, що первісний Кредитор нарахування пені не здійснював. А відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині позову.

За таких підстав позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 4500грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 662,40грн., що підтверджується платіжною інструкцією №218829 від 30.06.2026 року /а.с. 10, 61/.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення часткового, то на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1178,11 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 44,25% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 178,11 грн.).

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10; копію договору про надання правової допомоги №42649746/2 від 01.06.2026 року, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в особі директора ОСОБА_4 , та адвокатом Білецьким Б.М.; копію додаткової угоди №218829 від 10.08.2026 року до Договору №42649746/2 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення заборгованості від 10.08.2026р.; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом відповідно до договору про надання правової допомоги №42649746/2 від 10.08.2026 року на суму 6 000 грн., згідно яких позивач отримав від Білецького Б.М. (адвокат) наступні послуги: усна консультація Клієнта щодо обставин справи 0,5 год., загальна вартість 250 грн.; письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин 1 год., загальна вартість 750 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин 1год., загальна вартість 1 500 грн.; складання позовної заяви 2 год., загальна вартість 3 000 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 0,5 год., загальна вартість 500 грн. Всього надано послуг на загальну суму 6 000 грн. /а.с. 13, 14, 29, 37-40, 48/.

Оцінюючи в сукупності надані докази, а також беручи до уваги, що відповідачем до суду не подавалося відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не доведено неспівмірність таких витрат, як це визначено частиною 5, 6 статті 137 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідачки на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 655 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 6 000 грн. /сума витрат на правничу допомогу/ х 44,25% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 655 грн.)

На підставі викладеного вище та, керуючись ст. ст. 3, 6, 15, 16, 509, 526, 610, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 80, 133, 137, 141, 223, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за кредитним договором №218829 від 24.12.2021 року в загальній сумі 4 500 грн., судовий збір в розмірі 1 178,11 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2 655 грн., а всього 8 333,11 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складений 22 жовтня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко