Рішення № 140910055, 28.09.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16628/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача Михайлова В.О.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить зняти арешт, накладений на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 10359772, який накладений на невизначене майно, все нерухоме майно, згідно з постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, б/н, 13 жовтня 2010 року, Відділ державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27 вересня 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист № 2-5569 про стягнення з ньогоа на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» боргу в сумі 13605,59 грн, на підставі якого Відділом ДВС Рівненського районного управління юстиції було відкрите виконавче провадження № 21801943. В межах виконавчого провадження було накладено арешт на все його нерухоме майно згідно з постановою про арешт майна боржника та заборони його відчуження, б/н, 13 жовтня 2010 року. Виконавче провадження № 21801943 завершене 12 березня 2025 року на підставі п.9 ч.1 т.39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення суду). На момент звернення з позовом постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 13 жовтня 2010 року, лишається чинною, як і арешт нерухомого майна, що перешкоджає йому належним чином розпоряджатись своїм майном. Оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не зазначено номер постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, а виконавчі провадження завершені включно по 2022 рік уже знищені, відсутня можливість встановити за яким виконавчим документом та в якому виконавчому провадженні цей арешт було накладено, через що у знятті арешту йому було відмовлено на підставі поданої ним заяви до відповідача від 07 лютого 2025 року.

Ухвалою від 16 липня 2026 року позовну заяву суд залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивач усунув.

Ухвалою від 30 липня 2026 року суд позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача Михайлов В.О. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Сістук В.О. у клопотанні від 27 серпня 2026 року просить розглянути справу без участі представника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що на виконанні у Рівненському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 21801943 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5569, виданого 27 вересня 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» боргу в сумі 13605,59 грн. Виконавче провадження завершене 12 березня 2025 року на підставі п.9 ч.1 т.39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення суду).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про арешт нерухомого майна № 10359772, який накладений на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , згідно з постановою про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 13 жовтня 2010 року, виданою Відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції.

У відповідь на заяву позивача про зняття арешту з нерухомого майна боржника Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07 березня 2025 року листом № 11269 повідомив, що оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не зазначено номер постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, а виконавчі провадження, завершені включно по 2022 рік, уже знищені, відсутня можливість встановити за яким виконавчим документом та в якому виконавчому провадженні цей арешт було накладено.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.317, 321 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За приписами ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд встановив, що відомості про відкриті чи завершені виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні. Інформації про рішення, для забезпечення реального виконання якого застосовано арешт майна боржника, матеріали справи не містять.

Наявність арешту (обтяження), накладеного на майно, за умови відсутності виконавчого провадження порушує права позивача на вільне розпорядження майном та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи, що позивач не може розпорядитися належним йому майном через наявність арешту та заборони відчуження, підстави для застосування арешту на майно відсутні, так як неможливо ідентифікувати відповідно до якого виконавчого документа у 2010 році накладався арешт на майно позивача, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, а отже, позов належить задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 223, 258, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна.

Зняти арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 10359772, накладений на невизначене майно, все нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження б/н, виданої 13 жовтня 2010 року Відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 33001, м.Рівне, вул.Петра Могили, буд.22Б; код ЄДРПОУ 35007151.

Суддя