Рішення № 140909476, 06.10.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/928/26

Номер провадження 2/530/786/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Зіньків цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулося до суду із зазначеним позовом та просять стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договором.

Вимоги обгрунтовують тим, що 14.11.2019 р. Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір № 491014442. Сума кредиту становить 24037,00 грн, кредит надається строком до 15.11.2022 р., процентна ставка 39,90% за кожен день строку користування кредитом. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника в розмірі 2000 грн.

17.05.2021 року між АТ «АЛЬФА БАНК» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, за умовами якого права вимоги за кредитним договором № 491014442 перейшло до ТОВ «ФК «Флексіс».

18.05.2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, за умовами якого права вимоги за кредитним договором № 491014442 перейшли до ТОВ «Вердикт капітал».

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Колект центр» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, за умовами якого права вимоги за кредитним договором № 491014442 перейшли до ТОВ «Вердикт капітал». Таким чином, ТОВ ТОВ «Колект центр» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 491014442 від 14.11.2019 р. до ОСОБА_1 .

Заборгованість ОСОБА_1 станом на день формування позовної заяви становить 50866,82 грн, яка складається з тіла кредиту 23313,87 грн, та заборгованості по відсотках за користування кредитом 26352,95 грн, заборгованість за пенею/штрафом 1200,00 грн.

За таких обставин позивач ТОВ «ФК «Колект центр» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 491014442 від 14.11.2019 р. у розмірі 50866,82 грн та понесені судові витрати судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 02.09.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача.

25.09.2026 р. представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Стаханов М.В. направив до суду відзив на позовну заяву, де зазначає, що позивач не вказує, коли саме виникла заборгованість за договором, не надає розрахунків самої заборгованості та за який період, не вказує коли здійснювався останній платіж, а лише обмежився загальними фразами, також повідомляє, що відповідач ОСОБА_1 є діючим військослужбовцем та проходить службу в Управлінні Служби Безпеки України в Сумській області, що підтверджується відповідною довідкою № 81 від 26.02.2026 р., а тому на нього поширюються вимоги п.15 ст.14 ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підставі вищевикладеного просить провадження у справі зупинити або у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

29.09.2026 р. представник позивача ТОВ «Колект центр», Чайковська М.І. направила до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначає, що нарахування процентів за кредитним договором здійснювались в межах строку кредитування та на умовах визначених сторонами кредитного договору, також не погоджуються з звільненням відповідача від сплати відсотків, оскільки нарахуваннявідсотків було здійснено до дати, коли було оголошено воєнний стан, тому просять позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

06.10.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Стаханов М.В. направив до суду заяву, до якої додав копію довідки № 388 від 05.10.2026 р. про те, що ОСОБА_1 з 15.07.2009 року і по теперішній час проходить військову службу, оскільки представник позивача ТОВ «Колект центр» поставив під сумнів перебування відповідача на службі на момент укладення договору кредитування.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.11.2019 р. Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір № 491014442. Сума кредиту становить 24037,00 грн, кредит надається строком до 15.11.2022 р., процентна ставка 39,90% за кожен день строку користування кредитом. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника в розмірі 2000 грн. 17.05.2021 року між АТ «АЛЬФА БАНК» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, за умовами якого права вимоги за кредитним договором № 491014442 перейшло до ТОВ «ФК «Флексіс». 18.05.2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, за умовами якого права вимоги за кредитним договором № 491014442 перейшли до ТОВ «Вердикт капітал». 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Колект центр» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, за умовами якого права вимоги за кредитним договором № 491014442 перейшли до ТОВ «Вердикт капітал». Таким чином, ТОВ ТОВ «Колект центр» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 491014442 від 14.11.2019 р. до ОСОБА_1 . Заборгованість ОСОБА_1 станом на день формування позовної заяви становить 50866,82 грн, яка складається з тіла кредиту 23313,87 грн, та заборгованості по відсотках за користування кредитом 26352,95 грн, заборгованість за пенею/штрафом 1200,00 грн. За таких обставин позивач ТОВ «ФК «Колект центр» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 491014442 від 14.11.2019 р. у розмірі 50866,82 грн та понесені судові витрати судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 підтверджується випискою по рахунку за період від 14.11.2019 р. по 22.02.2021 р.

Відповідно розрахунку заборгованості борг ОСОБА_1 становить 50866,82 грн, яка складається з тіла кредиту 23313,87 грн, та заборгованості по відсотках за користування кредитом 26352,95 грн, заборгованість за пенею/штрафом 1200,00 грн (а.с. 35-36).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Порядок укладення електронного договору передбачено нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статті 1054 ЦК України слідує, що за кредитним договором, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Однак суд погоджується із доводами представника відповідача стосовно того, що оскільки він є військовослужбовцем та проходить службу в управлінні СБУ в Полтавській області з 15 липня 2009 року про що надав суду підтверджуючу довідку , а тому має гарантоване законом право щодо ненарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року № 1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції:

«15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, які набрали чинності 19 серпня 2022 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Таким чином, на ОСОБА_1 , який є діючим військовослужбовцем, що пітверджується відповідною довідкою № 81 від 26.02.2026 р. та довідкою № 388 від 05.10.2026 р., поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як вбачається зі змісту п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Враховуючи вищевикладене суд бере до уваги, що відповідач є військовослужбовцем і на нього поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 23313,87 грн, що є в загальному тілом кредиту по вищезазначеному договору. Заява про застосування строків позовної давності до суду не надходила.

Щодо розподілу судових витрат:

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем. Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 16000 грн, що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір правової допомоги до 5000 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» судом задоволено частково, а саме на 45,83 % (23313,87:50866,82х100%), з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі пропорційній частині задоволених позовних вимог, що складає 1 220,18 грн (2662,4х45,83:100%).

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 549-551, 599, 624, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України Про електронну комерцію, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість в розмірі 23313 (двадцять три тисячі триста тринадцять) грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в сумі 1 220 (одна тисяча двісті двадцять) грн. 18 коп. та 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 6220 (шість тисяч двісті двадцять) грн. 18 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник