Рішення № 140909062, 21.10.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/896/26

Провадження № 2/364/668/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 20.08.2026 надійшов зазначений позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.02.2021 загальному розмірі 44 061,21 грн та судові витрати.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача Задорожний А.Г. (довіреність від 21.04.2026 № 44-ЮД1) у позовній заяві зазначив, що Відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг та 26.02.2021 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі цього Договору Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є відповідна платіжна картка, а саме: картка «Monobank» мобільного банку, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам-фізичним особам. У зв`язку з порушенням Відповідачем умов кредитування та ненаданням своєчасно й у повному обсязі грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом Відповідач, як стверджено в позовній заяві, має перед Позивачем заборгованість у загальному розмірі 44 061,21 грн, що включає таку заборгованість:

38 946,61 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом;

5 114,60 грн заборгованість за пенею.

Копії позовної заяви та доданих до неї документів надіслано Відповідачеві, суду надано докази на підтвердження.

Після виконання вимог частин шостої восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) ухвалою суду від 01.09.2026 відкрито провадження в справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву із запереченнями проти позову, встановлено строки для подання інших заяви по суті справи, призначено розгляд справи на 21.09.2026 (а.с. 21-23), відкладено на 21.10.2026 через неявку Відповідача.

У судові засідання представник Позивача не з`явився, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджено, зокрема, довідками про доставку електронного листа (а.с. 27-28, 33); у позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 5).

Відповідач у судові засідання також не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджено, зокрема, довідками про доставку електронного листа (а.с. 27-28, 33); про причини своєї неявки суд не повідомляв; клопотань (заяв) про відкладення судових засідань, а так само відзиву із запереченнями проти позову суду також не подавав.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (Позивач) є юридичною особою, яка надає банківські послуги на підставі банківської ліцензії від 10.10.2011 № 92, копія якої додана до позовної заяви; на підтвердження реєстрації Позивача як юридичної особи суду надано копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також надано копію Статуту.

Банківські послуги щодо продуктів «Monobank» надаються Позивачем згідно з Умовами і правилами обслуговування, копія яких додана до позовної заяви.

Відповідно до розділу 2 згаданих Умов мобільний додаток «Monobank» це сервіс Банку (Позивача) в рамках банківського продукту Monobank | Universal Bank, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смарфон за допомогою мобільного додатку. Умови і тарифи обслуговування картки «Monobank» (має назву «Чорна картка»), включаючи паспорт споживчого кредиту, також додані до позовної заяви.

Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів, 26.02.2021 Відповідач звернувся до Позивача та, власноруч підписавши відповідну Анкету-заяву, копія якої додана до позовної заяви (а.с. 9), отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. При цьому особа Відповідача як позичальника ідентифіковано за доданими до цієї Анкети-заяви і до позовної заяви фотокопією паспорту громадянина України.

Відповідно до пункту 8 Розділу 2 Умов договору сума кредиту (кредитного ліміту) може встановлюватися в розмірі до 400 тисяч грн. Форма надання кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.

Пільговий період становить до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Пільгова відсоткова ставка 0,00001 % річних.

Базова відсоткова ставка нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості 3,1 % на місяць (37,2 %).

Збільшена відсоткова ставка на місяць за картою на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) 6,2 % на місяць (74,4 %).

Як вбачається з долученого до позовної заяви Розрахунку заборгованості за станом на 14.07.2026 (а.с. 7-8), а також виписки по рахунку Відповідача про рух коштів по картці, Відповідач користувався кредитними коштами Позивача з відповідного рахунку, періодично поповнюючи картку.

При цьому суд бере до уваги як належний і допустимий доказ кредитної заборгованості згадану виписку по картковому рахунку Відповідача, враховуючи висновки Верховного Суду (зокрема, постанови від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15 тощо).

Отже, судом встановлено, що Позивач на виконання умов укладеного з Відповідачем договору зобов`язання виконав, надавши Відповідачеві можливість користуватися коштами на картковому рахунку, проте останнім не виконано у повному обсязі взятих на себе зобов`язань щодо повернення таких коштів і сплати складових кредитного договору (відсотків). Тому за станом на 14.07.2026 Відповідач має перед Позивачем заборгованість за «тілом» кредиту у загальному розмірі 38 946,61 грн.

При цьому правильність нарахування зазначеної суми не викликає у суду сумніву, наведена сума заборгованості не заперечувалася Відповідачем, відзиву із запереченнями проти позову (зокрема, й щодо розміру заборгованості) до суду не подавалось.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за штрафними санкціями, правомірність та можливість стягнення яких судом буде оцінено нижче.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до приписів частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В ухвалі суду від 01.09.2026 про відкриття провадження у цій справі сторонам було роз`яснено засади цивільного судочинства, зокрема положення статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (а.с. 23).

Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша, друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до положень статті 49 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався й діє дотепер.

З огляду на це та враховуючи, що Відповідачу було нараховано Позивачем штрафні санкції (пеню) за Договором від 26.02.2021, що підлягав виконанню у період дії воєнного стану, тому ця пеня підлягає списанню на підставі імперативного припису пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовна вимога у частині стягнення з Відповідача заборгованості за пенею у розмірі 5 114,60грн не підлягає задоволенню.

Зважаючи на усе викладене, суд вважає, що Відповідач не виконав умови кредитного договору, укладеного з Позивачем, не виконав взяті на себе грошові зобов`язання, а заявлені Позивачем до стягнення розмір заборгованості за основним зобов`язанням відповідає визначеним зазначеним договором умовам, що підтверджено належними і допустимими доказами, а відтак наявні підстави для задоволення позову частково, оскільки у стягненні заявленої суми пені (штрафних санкцій) слід відмовити.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково і стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованості за Договором про надання банківських послуг ««Monobank» від 26.02.2021 у загальному розмірі 38 946,61 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (88,39 %).

Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).

Відповідно до статей 5, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 633, 634, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути:

з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; УНЗР 20020716-04916; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352; адреса місцезнаходження: вул. Оленівська, 23, м. Київ, 04080, рахунок: НОМЕР_2 , МФО 322001, банк отримувача AT «УHIBEРСАЛ БAHK»,

заборгованість за Кредитним договором від 26.02.2021 № б/н у загальному розмірі 38 946,61 грн та судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальному розмірі 2 353,34 грн; загалом до стягнення 41 299 (сорок одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять) грн 95 (дев`яносто п`ять) коп.

В іншій частині позову відмовити.

Направити копії повного заочного рішення суду учасникам справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення; така заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного тридцятиденного строку, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду складено 26.10.2026.

Суддя Л.А. Макаренко