Рішення № 140909060, 26.10.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/861/26

Провадження № 2/364/645/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі ТОВ «СВЕА ФІНАНС»)

до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 11.08.2026 надійшов зазначений позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за трьома кредитними договорами, а саме: 1) за Договором від 28.11.2024 № 5141716 у розмірі 13 229,83 грн; 2) за Договором від 23.12.2024 № 1974550 у розмірі 14 670,00 грн; 3) та за Договором від 08.01.2025 № 2036411 у розмірі 32 580,00 грн, всього стягнути 60 479,83 грн, а також судові витрати (а.с. 6).

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача Паладич А.О. (довіреності від 03.06.2026 та від 15.06.2026) у позовній заяві зазначила, що Відповідачем було укладено три кредитні договори в електронній формі, а саме: 1) 28.11.2024 Договір за № 5141716 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») через сайт / мобільний застосунок останнього (https://credit7.ua), за яким отримала у кредит 4 000,00 грн; 2) надалі 23.12.2024 Договір за № 1974550 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») через сайт / мобільний застосунок останнього (https://selfiecredit.ua), за яким отримала у кредит 3 000,00 грн; 3) потім 08.01.2025 Договір за № 2036411 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (далі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ») через сайт / мобільний застосунок останнього (https://sloncredit.ua), за яким отримала у кредит 6 000,00 грн. Отримавши кредитні кошти за умовами зазначених договорів, Відповідач проте не надала своєчасно та у повному обсязі кошти для погашення заборгованості згідно із своїми зобов`язаннями за умовами цих договорів. У подальшому названі Кредитодавці відступили право вимоги за згаданими кредитними договорами Позивачеві. У зв`язку з цим Відповідач, як стверджується у позовній заяві, має перед Позивачем заборгованість у загальному розмірі 60 479,83 грн, що включає:

1) заборгованість за Договором від 28.11.2024 № 5141716 у загальному розмірі 13 229,83 грн, у тому числі:

3 839,98 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

8 253,85 грн заборгованості за відсотками;

1 136,00 грн заборгованості за неустойкою (штраф, пеня);

2) заборгованість за Договором від 23.12.2024 № 1974550 у загальному розмірі 14 670,00 грн, у тому числі:

3 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

5 670,00 грн заборгованості за відсотками;

6 000,00 грн заборгованості за неустойкою (пеня);

3) заборгованість за Договором від 08.01.2025 № 2036411 у загальному розмірі 32 580,00 грн, у тому числі:

6 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

14 580,00 грн заборгованості за відсотками;

12 000,00 грн заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Копії позовної заяви та доданих до неї документів надіслано Відповідачеві, суду надано докази на підтвердження (рекомендоване відправлення АТ «Укрпошта» № 0505675060643 з описом вкладення).

Після виконання вимог частин шостої восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) ухвалою суду від 19.08.2026 відкрито провадження в справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві 15-денний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву з викладенням заперечення проти позову, встановлено строки для подання сторонами інших заяв по суті справи, роз`яснено право подати у відповідний строк клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також роз`яснено строки розгляду справи, визначені статтею 275 ЦПК України, не пізніше 19.10.2026 (а.с. 29-31).

При цьому суд, вирішуючи питання щодо дотримання стороною Позивача правил об`єднання позовів, визначених у статі 188 ЦПК України, з огляду на вимогу Позивача про стягнення сумарного розміру заборгованості за трьома кредитними договорами, виходив з норми частини першої названої статті про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 18.08.2023 у справі №910/21280/21 щодо застосування правил об`єднання позовів, передбачених частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України, що є ідентичними за своїм змістом нормам статті 188 ЦПК України, виснувала, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. При цьому об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

З огляду на наведене та враховуючи об`єднання Позивачем однорідних позовних вимог до одного й того самого Відповідача, що виникли з аналогічних підстав (договорів кредиту), підстав для повернення позовної заяви, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України, не вбачалось.

За названою вище статтею 275 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).

З огляду на це та дату відкриття судом провадження у даній цивільній справі строк її розгляду, як зазначено вище, сплив 19.10.2026; як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін не заявила клопотання про розгляд справи в іншому порядку.

Відповідачем згадану ухвалу суду від 19.08.2026, направлену судом рекомендованим поштовим відправленням, не отримано, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося без вручення з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 36-37).

Водночас, 24.08.2026 Відповідач подала до суду в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, далі ЄСІТС (через підсистему «Електронний суд») відзив із запереченнями проти позову (а.с. 38-39), в якому визнала факт укладення нею 09.01.2025 кредитного договору із первісним Кредитодавцем ТОВ «Слон Кредит», отримана сума кредитних коштів становила 6 000 грн. Тому вважає, що заявлена до стягнення сума 60 479,83 грн потребує ретельної перевірки судом. Також Відповідачеві відомо, що у 2025 році право вимоги за кредитом було передано ТОВ «СВЕА ФІНАНС», але просить Позивача надати належні докази набуття ним права вимоги саме за її кредитним договором.

Крім того, Відповідач у відзиві просить суд перевірити законність нарахування всіх процентів, штрафів, пені, комісій та інших платежів за кредитним договором; у разі встановлення того, що відповідні нарахування здійснені без належних правових підстав або з порушенням встановлених законодавством обмежень, просить відмовити у стягненні таких сум.

Разом з тим, Відповідач зазначила, що на час підготовки цього відзиву у неї відсутня копія позовної заяви з усіма додатками та детальним розрахунком заборгованості, у зв`язку з чим вона не має можливості повною мірою перевірити всі твердження Позивача. У зв`язку з цим просила суд надати можливість ознайомитися з матеріалами справи та врахувати, що її заперечення щодо розміру заборгованості на цьому етапі ґрунтуються на інформації, яка міститься в отриманій нею ухвалі суду.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Відповідач обізнана з отриманою ухвалою суду від 19.08.2026 про відкриття провадження в справі.

Також судом встановлено, що Відповідач має зареєстрований кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС (а.с. 40).

На зазначену Відповідачем електронну пошту їй було додатково 23.09.2026 надіслано копію позовної заяви та всіх доданих до неї документів (а.с. 41).

За наведених обставин Відповідач вважається належно повідомленою про справу та зміст поданого позову і доданих до нього доказів засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС та електронної пошти. Надалі Відповідач додаткових пояснень та/або заперечень щодо отриманого позову, а так само клопотання про розгляд справи у судовому засіданні до суду не подавала.

Позивач та його представник отримали згадану ухвалу суду від 19.08.2026, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа (а.с. 34); клопотань про розгляд справи у судовому засіданні також не подавали.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в особі Директора Пшеничного Андрія Івановича, з одного боку, та Відповідачем ОСОБА_1 , з іншого боку, 28.11.2024 через вебсайт (www.credit7.ua) / мобільний застосунок («Credit7») названого Товариства було укладено в електронній формі Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту за № 5141716 (далі Кредитний договір-1), копія якого долучена до позовної заяви та який підписано Відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «32176»; ідентифікуючі Відповідача як позичальника відомості (зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, паспортні дані, номери мобільних телефонів, адреси її місця проживання, реквізити платіжного засобу банківської карти) наведено у розділі 10 цього Договору.

За умовами зазначеного Кредитного договору-1 Кредитодавець надає Позичальникові (Відповідачу) грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн (пункт 1.2 Договору); строк кредитування 360 днів (пункт 1.3 Договору); періодичність платежів кожні 30 днів (пункт 1.3 Договору); тип процентної ставки фіксована; стандартна процента ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в пункті 1.3 цього Договору (пункт 1.4 Договору); у пункті 4.6 Договору визначено черговість погашення заборгованості у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі.

Детальна інформація наведена в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що містить графік платежів та є Додатком № 1 до Кредитного договору-1, а також у Паспорті споживчого кредиту, підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «47181», копії яких додано до позовної заяви.

Виконання переказу кредитних коштів Відповідачеві 28.11.2024 о 12:37:10 через платіжну систему «iPay.ua», номер транзакції 579237881, у розмірі 4 000,00 грн на платіжну карту, номер якої збігається з номером банківської карти, зазначеним у Кредитному договорі-1, підтверджено інформацією, викладеною в листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі ТОВ «УПР») від 30.09.2025 вих. № 1-3009.

Як вбачається з доданого до позовної заяви Розрахунку заборгованості, Відповідач частково вносила гроші на погашення кредитної заборгованості, а саме: зробила лише три платежі 23.12.2024, 28.01.2025 та 26.02.2025, з яких з урахуванням визначеної Кредитним договором-1 черговості погашення заборгованості на погашення «тіла» кредиту було зараховано 160,02 грн, інша сума на проценти і штраф.

Перевіряючи правильність нарахування відсотків за користування кредитом, суд виходить з розміру наданого кредиту (4 000,00 грн) та визначеної Кредитним договором-1 стандартної ставки 1,00 % в день (40,00 грн), що нараховувалась на залишок заборгованості та, відповідно, після зменшення якої на згадані 160,02 грн було зменшено розмір процентів до 38,40 грн.

Надалі право грошової вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 (Відповідача) Первісним Кредитодавцем ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було передано Позивачеві за відповідним Договором факторингу від 29.09.2025 № 01.02-38/25, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (Позивачем), що підтверджується копією названого договору, а також копією Реєстру боржників в електронному вигляді до згаданого Договору факторингу, де серед інших Боржників під номером «239» значиться « ОСОБА_1 », номер кредитного договору «5141716», дата видачі «28.11.2024», сума кредиту «4 000,00», що відповідає наведеним вище відомостям Кредитного договору-1.

Отже, Первісний кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором-1 виконав у повному обсязі, надавши Відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами цього Договору, проте Відповідач своїх зобов`язань за цим Договором належно і вчасно не виконала, оскільки здійснила лише три платежі на погашення заборгованості. У зв`язку з цим Відповідач за станом на 29.09.2025 має перед Позивачем, до якого перейшло право вимоги за Договором, таку підтверджену належними і допустимими доказами заборгованість у загальному розмірі 12 093,83 грн, що включає:

3 839,98 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

8 253,85 грн заборгованості за відсотками.

Правильність нарахування зазначених сум заборгованості за «тілом» кредиту та за нарахованими відсотками перевірено судом і не викликає сумніву з огляду на наведені Позивачем розрахунки, що відповідають умовам Кредитного договору-1 та не заперечувались Відповідачем, яка відзиву на позовну заяву в цій частині (щодо цього Договору) не подавала.

Крім того, як зазначалось вище, Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) у розмірі 1 136,00 грн, правомірність підстав нарахування і стягнення яких буде оцінено судом нижче.

Крім того, між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в особі директора з операційних питань Черненко Олексія Володимировича, з одного боку, та Відповідачем ОСОБА_1 , з іншого боку, 23.12.2024 через вебсайт (https://selfiecredit.ua) / мобільний застосунок («Selfie Credit») названого Товариства було укладено в електронній формі Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за № 1974550 (далі Кредитний договір-2), копія якого долучена до позовної заяви та який підписано Відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К207»; ідентифікуючі Відповідача як позичальника відомості (зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, паспортні дані, номери мобільних телефонів, адреси її місця проживання, електронна пошта) наведено у розділі 10 цього Договору, реквізити платіжної карти у пункті 2.1 Договору.

За умовами зазначеного Кредитного договору-2 Кредитодавець надає Позичальникові (Відповідачу) грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн (пункт 1.2 Договору); строк кредитування 360 днів (пункт 1.3 Договору); періодичність платежів кожні 30 днів (пункт 1.4 Договору); тип процентної ставки фіксована; стандартна процента ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в пункті 1.3 цього Договору; знижена процентна ставка становить 0,7 % в день застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 22.01.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів (пункт 1.5 Договору); у пункті 5.6 Договору визначено черговість погашення заборгованості у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі.

Детальна інформація наведена у Додатку № 1 до Кредитного договору-2, що містить графік платежів, а також у Паспорті споживчого кредиту, підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «X949», копії яких додано до позовної заяви.

Виконання переказу кредитних коштів Відповідачеві 23.12.2024 о 13:54:15, номер транзакції 87080f10-9822-47bf-9b25-77f458318bd1, у розмірі 3 000,00 грн на платіжну карту, номер якої збігається з номером банківської карти, зазначеним у Кредитному договорі-2, підтверджено інформацією, викладеною в листі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» (далі ТОВ «ПЕЙТЕК») від 01.07.2025 вих. № 20250701-2724.

Як вбачається з доданого до позовної заяви Розрахунку заборгованості, Відповідач жодного разу не здійснювала оплату на рахунок погашення її заборгованості за Кредитним договором-2.

Перевіряючи правильність нарахування відсотків за користування кредитом, суд виходить з розміру наданого кредиту (3 000,00 грн) та визначеної Кредитним договором-1 стандартної ставки 1,00 % в день (30,00 грн) та зниженої процентної ставки у перший місяць користування кредитом 0,7 % в день (21,00 грн) до 21.01.2025.

Надалі право грошової вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 (Відповідача) Первісним Кредитодавцем ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було передано Позивачеві за відповідним Договором факторингу від 30.06.2025 № 01.02-18/25, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (Позивачем), що підтверджується копією названого договору, а також копією Реєстру боржників до згаданого Договору факторингу, де серед інших Боржників під номером «2523» значиться « ОСОБА_1 », номер кредитного договору «1974550», дата видачі «23.12.2024», сума кредиту «3 000,00», що відповідає наведеним вище відомостям Кредитного договору-2.

Отже, Первісний кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором-2 виконав у повному обсязі, надавши Відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами цього Договору, проте Відповідач своїх зобов`язань за цим Договором належно і вчасно не виконала, оскільки не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості. У зв`язку з цим Відповідач за станом на 30.06.2025 має перед Позивачем, до якого перейшло право вимоги за Договором, таку підтверджену належними і допустимими доказами заборгованість у загальному розмірі 8 670,00 грн, що включає:

3 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

5 670,00 грн заборгованості за відсотками.

Правильність нарахування зазначених сум заборгованості за «тілом» кредиту та за нарахованими відсотками перевірено судом і не викликає сумніву з огляду на наведені Позивачем розрахунки, що відповідають умовам Кредитного договору-2 та не заперечувались Відповідачем, яка відзиву на позовну заяву в цій частині (щодо цього Договору) не подавала.

Крім того, як зазначалось вище, Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) у розмірі 6 000,00 грн, правомірність підстав нарахування і стягнення яких буде оцінено судом нижче.

Крім того, між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» в особі Директора Рохманійко Миколи Віталійовича, з одного боку, та Відповідачем ОСОБА_1 , з іншого боку, 08.01.2025 через вебсайт (https://sloncredit.ua) / мобільний застосунок («SlonCredit») названого Товариства було укладено в електронній формі Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» за № 2036411 (далі Кредитний договір-3), копія якого долучена до позовної заяви та який підписано Відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «H204»; ідентифікуючі Відповідача як позичальника відомості (зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, паспортні дані, номери мобільних телефонів, адреси її місця проживання, електронна пошта) наведено у розділі 10 цього Договору, реквізити платіжної карти у пункті 2.1 Договору.

За умовами зазначеного Кредитного договору-3 Кредитодавець надає Позичальникові (Відповідачу) грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн (пункт 1.3 Договору); строк кредитування 360 днів (пункт 1.4 Договору); періодичність платежів кожні 30 днів (пункт 1.4 Договору); тип процентної ставки фіксована; підвищена процентна ставка 15 % в день застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день, в якому надано кредит); стандартна процентна ставка 3 % в день застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 06.02.2025 включно; знижена процентна ставка 1,5 % в день застосовується в період дії стандарної процентної ставки за визначених у Договорі умов; пільгова процентна ставка 0,75 % в день застосовується з 07.02.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно) (пункт 1.5 Договору); у пункті 5.6 Договору визначено черговість погашення заборгованості у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі.

Детальна інформація наведена в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що містить графік платежів та є Додатком № 1 до Кредитного договору-3, а також у Паспорті споживчого кредиту, підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «M806», копії яких додано до позовної заяви.

Виконання дій з укладення зазначеного Кредитного договору-3 з видачі Відповідачеві кредиту у розмірі 6 000,00 грн підтверджено Довідкою Первісного кредитодавця ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» щодо інформаційної взаємодії в системі BankID НБУ із ідентифікації особи клієнта і верифікації отриманих ідентифікаційних даних при укладенні договору № 2036411 від 08.01.2025, а також визнано у відзиві Відповідачем із запереченням розміру нарахувань на отриманий нею кредит у 6 000,00 грн (а.с. 38).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Як вбачається з доданого до позовної заяви Розрахунку заборгованості, Відповідач жодного разу не здійснювала оплату на рахунок погашення її заборгованості за Кредитним договором-3.

Перевіряючи правильність нарахування відсотків за користування цим кредитом, суд виходить з розміру наданого кредиту (6 000,00 грн) та визначеної Кредитним договором-1 зниженої ставки 1,5 % в день (90,00 грн) до 06.02.2025 та надалі пільгової процентної ставки 0,75 % в день (45,00 грн), а також підвищена процентна ставка 15 % (900,00 грн) за перший день користування кредитом.

Надалі право грошової вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 (Відповідача) Первісним Кредитодавцем ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було передано Позивачеві за відповідним Договором факторингу від 13.08.2025 № 01.02-30/25, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (Позивачем), що підтверджується копією названого договору, а також копією Реєстру боржників до згаданого Договору факторингу, де серед інших Боржників під номером «1933» значиться « ОСОБА_1 », номер кредитного договору «2036411», дата видачі «08.01.2025», сума кредиту «6 000,00», що відповідає наведеним вище відомостям Кредитного договору-3.

Отже, Первісний кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором-3 виконав у повному обсязі, надавши Відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами цього Договору, проте Відповідач своїх зобов`язань за цим Договором належно і вчасно не виконала, оскільки не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості. У зв`язку з цим Відповідач має перед Позивачем, до якого перейшло право вимоги за Договором, таку підтверджену належними і допустимими доказами заборгованість у загальному розмірі 20 580,00 грн, що включає:

6 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

14 580,00 грн заборгованості за відсотками.

Правильність нарахування зазначених сум заборгованості за «тілом» кредиту та за нарахованими відсотками перевірено судом з урахуванням наведених Позивачем розрахунків, що відповідають умовам Кредитного договору-3.

Щодо викладених у відзиві заперечень Відповідача, то суд звертає увагу, що розмір заборгованості 60 479,83 грн, що і заперечує Відповідач як такий, що невірно нарахований за Кредитним договором-3, є сумарною заборгованістю, заявленою Позивачем за всіма трьома кредитними договорами.

Стосовно правильності нарахування процентів за Кредитним договором-3, а також за вимогами про стягнення неустойки (штраф, пеня) за цим же Договором у розмірі 12 000,00 грн, та правомірність підстав нарахування і їх стягнення буде оцінено судом нижче.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, п`ята статті 81 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В ухвалі суду від 19.08.2026 про відкриття провадження у цій справі сторонам роз`яснено засади цивільного судочинства, зокрема, положення статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому за положеннями частин першої, другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості, а так само і порядок вчинення електронних правочинів, зокрема й кредитних договорів, тобто із застосуванням згаданих інформаційно-комунікаційних систем визначено Законом України «Про електронну комерцію», зокрема статтею 11 цього Закону.

За визначенням пунктів 5, 7 частини першої статті 3 названого Закону електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; а електронний правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до норм частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Така відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: а) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; б) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; в) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання електронного правочину. Таким електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 названого Закону).

Отже, електронний підпис у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт відповідного товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 03.02.2023 у справі № 757/22453/20, від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21).

Як роз`яснено в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу; електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі). Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»); за своїм змістом такий підпис є пін-кодом алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Вимоги законодавства до кваліфікованого електронного підпису (КЕП) та удосконаленого електронного підпису (УЕП) є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із відповідними документами. Якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином він може додаватися до них у будь-який спосіб; головне, щоб спосіб додавання електронного підпису одноразовим ідентифікатором до підписаних ним даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

Отже, Верховний Суд у названій вище постанові від 04.02.2026 виснував, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Оскільки закон не вимагає підписання електронних договорів тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (частина перша статті 207 ЦК України). Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з КЕП або УЕП суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій (з`ясування способу надсилання, формату зберігання, можливості односторонніх змін). При цьому паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Відтак, Верховним Судом підтверджено свій висновок про правильність ідентифікації (верифікації) відповідного суб`єкта електронної комерції (зокрема, Позичальника за кредитним договором) в інформаційній системі з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти (постанови від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20, від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23).

Крім того, у постанові від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 Верховний Суд зазначив на важливості того, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд вважає, що укладення в електронній формі кредитних договорів від 28.11.2024 № 5141716, від 23.12.2024 № 1974550 та від 08.01.2025 № 2036411 підтверджено сукупністю зазначених вище доказів, які суд вважає належними і допустимими.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зроблено висновок про те, що щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. При цьому Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання.

Водночас частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

З огляду на це, у Кредитному договорі-3 (від 08.01.2025 № 2036411) на порушення наведених вимог неправомірно застосовано підвищену процентну ставку 15 % (900,00 грн) за перший день користування кредитом та знижену ставку 1,5 % в день (90,00 грн) до 06.02.2025, що перевищує 1 % в день. Тому суд вважає, що за дні користування кредитом з 08.01.2025 до 06.02.2025 має бути застосована максимально можлива за законом ставка 1 % (60,00 грн), загалом за цей період має бути стягнуто заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 30 днів х 60,00 грн = 1 800 грн, а в цілому стягнуто відсотків за Кредитним договором-3 у розмірі 12 870,00 грн, зменшивши заявлену до стягнення суму (14 580,00 грн) на 1 710,00 грн (900,00 грн 60,00 грн) + (90,00 грн 60,00 грн) х 29 днів = 1 710,00 грн.

У зв`язку з цим з Відповідача на користь Позивача, до якого перейшло право вимоги за Кредитним договором-3, слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 18 870,00 грн, що включає:

6 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

12 870,00 грн заборгованості за відсотками.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до положень статті 49 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені положення пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався й діє дотепер.

З огляду на це та враховуючи, що Відповідачу було нараховано штрафні санкції за трьома кредитними договорами від 28.11.2024 № 5141716, від 23.12.2024 № 1974550 та від 08.01.2025 № 2036411, що підлягали виконанню у період дії воєнного стану, тому ці штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань підлягають списанню на підставі імперативного припису пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовні вимоги у частині стягнення з Відповідача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 1 136,00 грн (за Кредитним договором-1 від 28.11.2024 № 5141716), у розмірі 6 000,00 грн (за Кредитним договором-2 від 23.12.2024 № 1974550) та у розмірі 12 000,00 грн (за Кредитним договором-3 від 08.01.2025 № 2036411), загалом у розмірі 19 136,00 грн не підлягають задоволенню.

За загальним визначенням правонаступництво це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого; правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні; його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути, зокрема, відповідний договір, на підставі якого воно виникло (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1972/17).

Відповідно до статті 512 ЦК України підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 752/16818/18).

Згідно зі статтею 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України); заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Зважаючи на усе викладене та встановлені судом обставини, суд вважає, що Відповідач порушила умови трьох кредитних договорів, а саме: від 28.11.2024 № 5141716, від 23.12.2024 № 1974550 та від 08.01.2025 № 2036411, укладених нею відповідно з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», не виконала в повній мірі взяті на себе зобов`язання, а заявлений Позивачем, до якого перейшли права вимог за цими Договорами, до стягнення розмір заборгованості відповідає визначеним у названих Договорах розмірах наданого кредиту та процентним ставкам згідно з умовами кредитування, що підтверджено належними і допустимими доказами, а відтак наявні підстави для задоволення позову частково, оскільки заборгованість за нарахованими відсотками за Кредитним договором-3 було зменшено судом відповідно до вимог частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за неустойкою, слід відмовити.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.11.2024 № 5141716 у загальному розмірі 12 093,83 грн, за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 23.12.2024 № 1974550 у загальному розмірі 8 670,00 грн та за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 08.01.2025 № 2036411 у загальному розмірі 18 870,00 грн, усього: 39 633,83 грн.

Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (65,53 %) у загальному розмірі 1 744,67 грн.

Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).

Справу розглянуто судом у визначений статтею 275 ЦПК України строк згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України), з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності судді та перебування у відпустці включно.

Відповідно до статей 15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 639, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 2-4, 7, 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути:

з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , УНЗР 20020314-08383, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 37616221; адреса місцезнаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, рахунок: НОМЕР_2 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528,

заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.11.2024 № 5141716, Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 23.12.2024 № 1974550, Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 08.01.2025 № 2036411 у загальному розмірі 39 633,83 грн та судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 744,67 грн; загалом до стягнення 41 378 (сорок одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 50 (п`ятдесят) коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Надіслати копії рішення суду учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи зазначений строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Макаренко