Ухвала суду № 140908104, 21.10.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1503/23

Провадження № 1-кп/0182/128/2026

У Х В А Л А

21.10.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі об`єднані кримінальні провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2023 за № 120230463400000056, 29.07.2025 за № 12025041340000813 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Придніпровське, Нікопольського району, Дніпропетровської області, не працює, який зареєстрований та фактично мешкає у АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ з ДУВП № 4),

захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),

в с т а н о в и в:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває об`єднане кримінальне провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2023 за № 120230463400000056, 29.07.2025 за № 12025041340000813 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 190 України.

Щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 23.10.2026.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу та продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: ризик переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою зміни ними своїх показань; продовження злочинної діяльності. Застосування ж більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строків тримання під вартою. Вважає клопотання прокурора необґрунтованим, бо зазначених у ньому ризиків вже немає. Він повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду. Просив змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту або визначити йому суму застави.

Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання свого підзахисного. Зазначив, що наразі ризики, на які посилається прокурор, за сплином часу вже не існують, а без доказів їх наявності тривале тримання особи під вартою є надмірним.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, „Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, бо він обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 8 до 15 років, він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод, а тому потенційна загроза реального покарання свідчить про високий ризик переховування від суду. Крім того, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що у провадженні суду перебувають кримінальні провадження відносно нього (5 проваджень), почав переховуватись від суду, у зв`язку з чим ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 26.12.2019 був оголошений у розшук, що свідчить про наявність у нього схильності до ухилення від виконання процесуальних обов`язків.

Також суд вважає актуальним та обґрунтованим й ризик тиску на потерпілого і свідків.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину розбійного нападу, що супроводжувався зухвалим та жорстоким насильством, а саме завданням чисельних ударів у голову потерпілому. Тому, перебуваючи на волі, обвинувачений матиме можливість здійснювати психологічний тиск або фізичний вплив на потерпілого і свідків для їх залякування з метою зміни або відмови від показань. Тому лише ізоляція обвинуваченого забезпечить учасникам провадження безпеку та захистить від незаконного впливу на них.

Суд приймає до уваги і репутацію обвинуваченого, який, будучи працездатним, не має постійного місця роботи та законних джерел доходів, що може стати причиною вчинення ОСОБА_3 нових злочинів, так як це є єдиним його джерелом заробітку; він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, що свідчить про його стійку схильність до протиправної діяльності. Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного, корисливого злочину, особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, який він вчинив в той час, як у провадженні Нікопольського міськрайонного суду на розгляді перебувають 5 кримінальних проваджень по його обвинуваченню у вчиненні злочинів проти власності, а тому існування даного ризику не виключається. Отже, на думку суду, прокурором доведено наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Все це, на думку суду та з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченому.

Тому, зважаючи на відомі обставини кримінального провадження, на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає, що доведено наявність обставин, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 23.10.2026, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Окрім того, враховуючи практику ЄСПЛ, суд, продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за можливе, як альтернативний запобіжний захід, визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК, оскільки у разі, коли суд застосовує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у злочинах, перелік яких передбачено ч. 3 ст. 183 КПК України, питання про визначення або ж невизначення застави віднесено на розсуд суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ч. 5 ст. 182 КПК України встановлює, що особі, обвинуваченій у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи всі обставини справи, в т.ч. тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , стадію судового провадження, а також дані про особу обвинуваченого, суд вважає доцільним обрати йому заставу 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 грн. і, на думку суду, саме така сума застави буде цілком достатньою мірою, щоб гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 діб, тобто до 18 грудня 2026 р.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_3 розмір застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок.

Застава у разі її внесення, підлягає внесенню за на наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA158201720355229002000017442

У разі звільнення ОСОБА_3 з-під варти під заставу, покласти на нього обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відлучатися без дозволу суду із місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду м. Кривого Рогу. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя: ОСОБА_1