Рішення № 140904954, 13.10.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/16303/26-ц

пр. 2-8155/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

за участю секретаря судових засідань - Стужук А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди в розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що протиправними діями дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя ОСОБА_2, яка 10.03.2026 прийняла рішення № 631/0/18-26 про залишення без розгляду та повернення його дисциплінарної скарги стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Ширант А.А., йому завдано моральної шкоди. Вказує, що тривалий розгляд адміністративних справ за його позовами, а також повернення дисциплінарної скарги перешкоджають ефективному захисту його прав, порушують право на доступ до суду та спричиняють психологічне напруження, розчарування, занепокоєння й інші негативні переживання. Посилаючись на стан здоров`я та перенесені захворювання, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 50 000 грн, яку просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2026 року відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

23.04.2026 в ситемі «Електронний суд» від представника відповідача Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник Міністерства юстиції України проти задоволення позову заперечувала, зазначаючи, що позивач не довів протиправності дій чи бездіяльності дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , факту заподіяння моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями й заявленою шкодою. Вказувала, що можливе затягування розгляду адміністративних справ могло бути пов`язане з поданням позивачем процесуальних заяв про відвід судді, а не з діями посадових осіб Вищої ради правосуддя. Крім того, зазначала, що Міністерство юстиції України не наділене повноваженнями щодо діяльності Вищої ради правосуддя та не є органом, через який держава має брати участь у спірних правовідносинах. Вважала Міністерство юстиції України неналежним відповідачем у справі, у зв`язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.

04.05.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника Державної казначейської служби України. У відзиві на позовну заяву представник Державної казначейської служби України проти задоволення позову заперечувала, зазначаючи, що позивачем не доведено протиправності дій дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя, факту заподіяння моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями й заявленою шкодою. Вказувала, що Державна казначейська служба України не є органом, діями чи бездіяльністю якого, за твердженням позивача, завдано шкоди, та здійснює виконання судових рішень, не будучи учасником спірних правовідносин. Також зазначала, що заявлений розмір моральної шкоди є необґрунтованим, а наведені позивачем обставини не підтверджують наявності підстав для її відшкодування. У зв`язку з цим просив відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. В тексті позовної заяви просив проводити розгляд справи у його відсутність.

У судове засідання представники відповідача не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем подавалися адміністративні позови до Харківського окружного адміністративного суду, зокрема у справах № 520/35566/24, № 520/12750/25, № 520/12778/25, № 520/12783/25 та № 520/18001/25, розгляд яких, на його думку, здійснювався з порушенням розумних строків.

Позивач вказує, що у зв`язку з наведеними обставинами звернувся до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 . Однак рішенням дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 від 10.03.2026 № 631/0/18-26 його дисциплінарну скаргу залишено без розгляду та повернуто. Позивач вважав таке рішення неправомірним, посилаючись на недоліки його оформлення та відображення тексту скарги, які, на його переконання, не могли бути підставою для її повернення.

На думку позивача, тривалий розгляд зазначених адміністративних справ та повернення дисциплінарної скарги перешкоджали ефективному захисту його прав, порушували право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та спричинили йому моральні страждання, психологічне напруження, занепокоєння і розчарування. Обґрунтовуючи характер завданих переживань, позивач також посилався на стан свого здоров`я, наявність інвалідності II групи та статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. У зв`язку з викладеним просив стягнути на його користь 50 000 грн моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Зазначена гарантія передбачає, зокрема, забезпечення права на доступ до суду та розгляд справи упродовж розумного строку з урахуванням конкретних обставин.

Водночас саме по собі посилання особи на порушення її права на розгляд справи упродовж розумного строку не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди в межах заявленого позову. Для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідно встановити обставини, з якими закон пов`язує виникнення відповідного обов`язку держави, та з`ясувати наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою і заявленими негативними наслідками.

Згідно з частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених частиною другою цієї статті.

Водночас відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або його посадової чи службової особи під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини відповідного органу або посадової чи службової особи.

Отже, положення статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України встановлюють спеціальні правила відповідальності держави за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю її органів та посадових осіб. Відсутність необхідності доведення вини не означає автоматичного виникнення обов`язку відшкодувати шкоду, оскільки необхідними залишаються встановлення протиправності поведінки, факту заподіяння шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і шкодою.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22, у яких зазначено, що для покладення на державу відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади або їх посадовими особами, необхідним є встановлення неправомірного характеру відповідних дій чи бездіяльності, наявності шкоди та причинного зв`язку між ними.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 607/18289/22 зазначено, що під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, за яких обставин і якими діями вони заподіяні, у якій сумі особа оцінює заподіяну шкоду та на чому ґрунтується така оцінка.

Відповідно до статей 12, 76-81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду, позивач пов`язує заподіяння йому моральної шкоди з рішенням дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 від 10.03.2026 № 631/0/18-26 про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 , а також із тривалістю розгляду адміністративних справ за його позовами.

Разом із тим, сам факт прийняття дисциплінарним інспектором рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги не свідчить про протиправність такого рішення та не є достатньою підставою для покладення на державу обов`язку відшкодувати моральну шкоду. Для цього необхідно встановити, що рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, а також з`ясувати, чи спричинило воно позивачу шкоду та чи перебуває така шкода у причинно-наслідковому зв`язку з відповідним рішенням.

Однак із наведених позивачем обставин та наданих ним доказів не вбачається належного підтвердження того, що рішення дисциплінарного інспектора прийнято протиправно. Саме по собі незгода позивача з рішенням про повернення дисциплінарної скарги та його переконання щодо неправильності оцінки її оформлення не доводять незаконності такого рішення.

Посилання позивача на тривалий розгляд адміністративних справ також не є достатнім для задоволення заявлених вимог у цій справі. Обставини щодо строків розгляду відповідних адміністративних справ, поведінки учасників процесу, процесуальних дій суду та причин тривалості проваджень мають оцінюватися з урахуванням матеріалів кожної відповідної справи. Сам по собі факт тривалості судового розгляду не доводить, що моральну шкоду позивачу заподіяно саме рішенням дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя, яке є предметом посилань у цьому позові.

Суд ураховує, що позивач посилається на стан здоров`я, наявність інвалідності II групи та психологічне напруження. Водночас зазначені обставини самі по собі не підтверджують, що відповідні фізичні чи душевні страждання виникли внаслідок оскаржуваного рішення, а також не свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким рішенням і заявленою до відшкодування моральною шкодою.

Визначаючи наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги, що розмір такого відшкодування має бути обґрунтований з урахуванням характеру правопорушення, глибини страждань, їх тривалості та інших обставин, які мають істотне значення. Позивач просить стягнути 50 000 грн, однак належних і достатніх доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди саме внаслідок оскаржуваного рішення та давали змогу встановити її характер, інтенсивність і причинний зв`язок із діями відповідачів, суду не надано.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності необхідних умов для покладення на державу обов`язку з відшкодування моральної шкоди, зокрема протиправності поведінки, з якою він пов`язує її заподіяння, та причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і заявленими негативними наслідками.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.

Суддя О. М. Соколов