Рішення № 140904694, 26.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/22871/26

провадження № 2/753/18947/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючої судді Комаревцевої Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 928623440 від 19.12.2021 у розмірі 12 940,22 грн., із яких: 4 800,00 грн. - основний борг; 8 140,22 грн. - заборгованість за процентами, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.12.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем укладено електронний кредитний договір № 928623440. На виконання договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти, які відповідач зобов`язався повернути та сплатити проценти відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що право вимоги за цим договором первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та відповідного реєстру боржників. У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги позивачу за договором факторингу № 20102022 від 20.10.2022.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань та відсутність погашення заборгованості після відступлення права вимоги позивачу, останній просить задовольнити позов.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07.10.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Досліджений судом кредитний договір № 928623440 від 19.12.2021 містить персональні дані відповідача, погоджені умови кредитування та відомості про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV2M5D3. У матеріалах договору зафіксовано направлення цього ідентифікатора 19.12.2021 о 13:24:29 та його введення о 13:24:58.

Зазначені відомості в сукупності з документами про надання кредитних коштів підтверджують укладення договору в електронній формі відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору кредитний ліміт становить 4 800,00 грн., перший транш - 1 500,00 грн. Пунктами 1.3, 1.7 визначено дисконтний період тривалістю 23 дні та дату повернення кредиту - 11.01.2022.

Пунктом 1.9.1 передбачено нарахування процентів протягом дисконтного періоду за ставкою 766,50 % річних, що становить 2,10 % на день від фактичної суми кредиту. У пункті 1.9.3 базову ставку також визначено в розмірі 2,10 % на день.

За пунктом 1.8 строк дисконтного періоду може бути продовжений за умови сплати всіх фактично нарахованих процентів та активації відповідачем відповідної функції в особистому кабінеті або терміналі самообслуговування. Доказів виконання саме цих умов матеріали справи не містять.

Водночас договір передбачає й інший механізм продовження строку. За пунктами 1.11, 1.12 неповернення кредитних коштів після завершення дисконтного періоду є визначеною сторонами відкладальною обставиною, за якої строк повернення основної суми відкладається на кожний наступний день, але не більше ніж на 90 календарних днів із дати закінчення дисконтного періоду.

Пунктом 1.12.2 на цей період установлено підвищені проценти - 1 087,70 % річних, або 2,98 % на день. За пунктом 1.15 продовження за цим механізмом не потребує укладення додаткової угоди.

Отже, відсутність окремої додаткової угоди або доказів активації функції продовження за пунктом 1.8 сама собою не спростовує передбаченого пунктом 1.12 автоматичного продовження строку кредитування. Разом із тим умова про підвищення ставки підлягає перевірці на відповідність імперативним приписам закону, чинним у період нарахування процентів.

Платіжними документами та розрахунком первісного кредитора підтверджено перерахування відповідачу: 19.12.2021 - 1 500,00 грн.; 21.12.2021 - 2 000,00 грн.; 24.12.2021 - 350,00 грн., 550,00 грн. та 200,00 грн.; 26.12.2021 - 200,00 грн. Загальна сума наданого кредиту становить 4 800,00 грн.

Наведені платежі відповідають умовам договору щодо отримання траншів у межах кредитного ліміту. Доказів повернення основної суми кредиту матеріали справи не містять.

Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що 19.01.2022 відповідач сплатив 100,00 грн., які зараховано в погашення процентів. Цей платіж підлягає врахуванню під час визначення заборгованості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у редакції додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 передбачено відступлення первісним кредитором прав вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за реєстрами боржників.

У реєстрі боржників № 173 від 15.02.2022 та витягу з нього ідентифіковано відповідача за кредитним договором № 928623440, зазначено основний борг 4 800,00 грн. і проценти 6 995,90 грн. За пунктом 4.1 договору право вимоги переходить із моменту підписання відповідного реєстру. Отже, перехід права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» підтверджено наданими документами.

Те, що рамковий договір факторингу укладено раніше за кредитний договір, не спростовує відступлення вимоги, яка виникла пізніше та була включена до відповідного реєстру після її виникнення.

20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 20102022. Реєстр прав вимоги № 2 від 06.03.2023 та витяг із нього містять вимогу до відповідача за кредитним договором № 928623440 у розмірі 12 940,22 грн., із яких: 4 800,00 грн. - основний борг; 8 140,22 грн. - проценти.

За пунктом 4.1 цього договору право вимоги переходить до фактора наступного календарного дня після підписання відповідного реєстру. Відтак позивач набув право вимоги до відповідача 07.03.2023. Матеріали справи також містять платіжний документ щодо розрахунків між сторонами договору факторингу.

Таким чином, позивач довів послідовний перехід до нього права вимоги за спірним кредитним договором. Проте наведення певної суми в реєстрі боржників не створює самостійної підстави для її стягнення та не підтверджує законності всіх нарахувань. За статтею 514 ЦК України новий кредитор набуває вимогу лише в тому обсязі, який належав попередньому кредитору відповідно до договору та закону.

Перевіряючи заявлені проценти, суд установив, що за розрахунком первісного кредитора станом на 11.01.2022 їх сума становила 2 089,50 грн. З огляду на фактичне надання траншів у різні дні ця сума оцінюється за даними поданого кредитором розрахунку, а не шляхом застосування процентної ставки до всього кредитного ліміту від дати першого траншу.

Починаючи з 12.01.2022, проценти нараховувалися за підвищеною ставкою 2,98 % на день на суму 4 800,00 грн., тобто по 143,04 грн. за день.

Після врахування платежу 100,00 грн. заборгованість за процентами на дату першого відступлення права вимоги становила 6 995,90 грн. Надалі ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування та коригування, зокрема зменшення на 1 001,28 грн. і 143,04 грн. Після цих коригувань до заявленого залишку включено проценти за підвищеною ставкою фактично за період із 12.01.2022 до 23.02.2022 включно - 43 календарні дні.

Це підтверджується арифметикою розрахунку: 2 089,50 грн. + 143,04 грн. ? 43 дні ? 100,00 грн. = 8 140,22 грн.

Крім того, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

У січні та лютому 2022 року зазначена законодавча заборона діяла. Спірним договором передбачено фіксовані ставки, а підвищення з 2,10 % до 2,98 % пов`язано саме з неповерненням кредиту після закінчення дисконтного періоду. Доказів застосування змінюваної ставки за правилами частини четвертої статті 1056-1 ЦК України немає.

Саме погодження підвищеної ставки під час укладення договору не дозволяє застосувати її всупереч зазначеній законодавчій забороні. Оцінюється підстава фактичного підвищення ставки, якою в цьому випадку є неповернення коштів у первісно визначений строк.

Водночас наведена норма не скасовувала обов`язку повернути отриманий кредит і сплатити звичайні договірні проценти протягом погодженого строку кредитування, у тому числі продовженого за передбаченим договором механізмом.

Тому суд враховує передбачене пунктами 1.11, 1.12 продовження строку, але не застосовує заборонене законом підвищення ставки. Належні проценти за досліджувані 43 дні визначаються за встановленою пунктом 1.9.3 базовою ставкою 2,10 % на день, яка діяла до підвищення. Цей період перебуває в межах передбачених договором 90 днів продовження.

Зазначене є перевіркою розрахунку на відповідність імперативному закону, а не довільним зменшенням договірних процентів з огляду на їх високий розмір чи самостійним установленням судом нової ставки.

Проценти за період із 12.01.2022 до 23.02.2022 включно за ставкою 2,10 % становлять:4 800,00 грн. ? 2,10 % ? 43 дні = 4 334,40 грн.

З урахуванням 2 089,50 грн. процентів, відображених у розрахунку до завершення дисконтного періоду, та платежу 100,00 грн. належний залишок заборгованості за процентами становить: 2 089,50 грн. + 4 334,40 грн. ? 100,00 грн. = 6 323,90 грн. Різниця між заявленими та належними процентами становить: 8 140,22 грн. ? 6 323,90 грн. = 1 816,32 грн. У цій частині позову належить відмовити.

Суд не застосовує до нарахувань за січень - 23 лютого 2022 року звільнення від відповідальності за пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України як підставу для їх списання, оскільки вони передують 24.02.2022. Відмова в частині заявлених процентів ґрунтується на забороні підвищення ставки, чинній у період відповідних нарахувань.

За сукупністю досліджених доказів суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 4 800,00 грн. основного боргу та 6 323,90 грн. процентів, разом 11 123,90 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджено платіжною інструкцією № 170807 від 24.07.2026. Пропорційно до задоволених вимог із відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі: 2 662,40 грн. ? 11 123,90 грн. / 12 940,22 грн. = 2 288,70 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, статтями 509, 512, 514, 526, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, застосовній до спірних нарахувань, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) заборгованість за кредитним договором № 928623440 від 19.12.2021 у розмірі 11 123,90 грн. (одинадцять тисяч сто двадцять три гривні 90 копійок), із яких: 4 800,00 грн. - основний борг; 6 323,90 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 288,70 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.10.2026

Суддя?????? ???????????Л. В. Комаревцева