Ухвала суду № 140902649, 23.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/21600/26

У Х В А Л А

23 жовтня 2026 року місто Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Галінська В.В., розглянувши одноособово в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи, заяву ОСОБА_1 від 22 жовтня 2026 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - органи опіки та піклування Рівненської і Боярської міських рад про відібрання малолітньої дитини та повернення її матері та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває зазначена цивільна справа щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина перебуває з батьком у Республіці Польща, мати проживає окремо від неї.

ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку забезпечувати відеоспілкування дитини з матір`ю за участю психологині ОСОБА_4 щопонеділка та щосуботи о 19 годині тривалістю 60 хвилин кожна зустріч, без присутності батька та будь-яких інших осіб, із забезпеченням окремого приміщення, технічних засобів і доступу до мережі Інтернет.

Необхідність ужиття заходів заявниця пов`язує з перешкоджанням спілкуванню з донькою, психологічним впливом на дитину та потребою збереження емоційного зв`язку між матір`ю і дитиною до вирішення спору.

23 жовтня 2026 року ОСОБА_2 подав письмові заперечення. Послався на призначення польським судом психологічної експертизи дитини у провадженні № XI Ns 981/26 із проведенням дослідження до 09 листопада 2026 року, небажання дитини брати участь у зустрічах саме із запропонованою психологинею та недостатню обґрунтованість графіка й умов спілкування. Повідомив про готовність розглянути психологічний супровід спілкування за участю спеціаліста, визначеного або погодженого судом. У запереченнях зазначив, що належним чином оформлену копію документа польського суду та переклад може подати додатково.

За частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів із дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім передбачених законом випадків. Підстав для призначення судового засідання з викликом сторін суд не встановив. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України технічне фіксування не здійснюється.

Вирішуючи заяву, суд виходить із такого.

Стаття 149 ЦПК України допускає забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача.

Пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України передбачає можливість установлення обов`язку вчинити певні дії, якщо спір виник із сімейних правовідносин. За частиною третьою цієї статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Отже, сімейний характер спору допускає позитивні тимчасові обов`язки, однак не звільняє заявника від обґрунтування їх необхідності та конкретного змісту.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. На стадії забезпечення позову суд не вирішує спір по суті та не вимагає доведення всіх позовних вимог, проте перевіряє достатність підстав для обґрунтованого припущення про ризики, передбачені статтею 149 ЦПК України, та відповідність обраного заходу цим ризикам.

За статтями 141, 153, 157 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків обмеження цього права законом. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому спілкуватися з нею та брати участь у вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статті 3, 9 Конвенції про права дитини вимагають першочергового врахування найкращих інтересів дитини та поваги до її права підтримувати регулярні особисті відносини й прямі контакти з обома батьками, якщо це не суперечить її найкращим інтересам. Думка дитини підлягає врахуванню відповідно до її віку та зрілості за статтею 12 цієї Конвенції та статтею 171 СК України.

Суд застосовує статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У рішенні «М.С. проти України» (M.S. v. Ukraine), заява № 2091/13, від 11 липня 2017 року, § 76, ЄСПЛ наголосив на двох складових найкращих інтересів дитини: збереженні сімейних зв`язків, крім випадків особливої непридатності сім`ї, та забезпеченні розвитку в безпечному, спокійному і стабільному середовищі. Ці орієнтири вимагають оцінювати як ризик відчуження від матері, так і придатність конкретного способу підтримання контакту для дитини; вони не встановлюють автоматичної переваги позиції одного з батьків.

У постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23) Верховний Суд визнав можливість забезпечення позову про визначення місця проживання дитини шляхом установлення спілкування з матір`ю. Верховний Суд урахував потребу відновлення емоційного контакту під час можливого тривалого розгляду спору. Таким чином, установлення тимчасового спілкування саме по собі є допустимим заходом і не може бути відхилене лише через предмет цього спору.

Водночас цей висновок не означає обов`язкового задоволення будь-якого запропонованого графіка незалежно від його обґрунтування й обставин справи. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) звернула увагу на необхідність оцінювати фактичні підстави забезпечення та співмірність заходів, зіставляючи наслідки їх ужиття і невжиття.

Суд визнає потребу збереження зв`язку дитини з матір`ю та ризик його послаблення внаслідок тривалого окремого проживання. Проте загальна потреба у спілкуванні не доводить необхідності всіх заявлених обмежень та обов`язків у їх сукупності.

Запропонований захід передбачає обов`язкові годинні відеозустрічі у визначені дні за участю конкретної психологині з одночасним виключенням присутності батька та інших осіб. Необхідність саме такого поєднання тривалості, періодичності, участі конкретного фахівця та умов перебування малолітньої дитини під час сеансу не отримала достатнього індивідуального обґрунтування. Не наведено достатніх даних, які дозволяли б оцінити відповідність усього запропонованого порядку віку, режиму навчання, відпочинку й актуальним потребам дитини.

Участь психолога може сприяти відновленню контакту. Водночас необхідно обґрунтувати функції спеціаліста, потребу в участі саме обраної особи та можливість організації такого супроводу. Відсутність у психологині статусу призначеного судом експерта сама собою не перешкоджає психологічному супроводу і не є підставою відмови.

Суд не вважає доведеними твердження батька про можливий негативний вплив зустрічей чи упередженість психологині. Самі його побоювання, незгода з кандидатурою або переказ небажання дитини не можуть визначати результат розгляду заяви. Так само повідомлення про призначення експертизи в Польщі без дослідження відповідного процесуального документа не встановлює ні змісту завдання експерту, ні протипоказань до спілкування з матір`ю.

Проведення іноземної експертизи не створює автоматичної заборони на контакти й не є самостійною підставою відкладати підтримання сімейних зв`язків. Суд не ставить можливість спілкування у залежність від завершення цієї експертизи або отримання висновку органу опіки та піклування.

Визначальною для вирішення заяви є недостатність обґрунтування необхідності та співмірності саме заявленого комплексу обов`язків. Суд також перевірив можливість часткового задоволення заяви, однак наведені відомості не дозволяють обґрунтовано виокремити конкретний графік і умови як достатній та придатний тимчасовий захід. Самостійне визначення іншої тривалості, періодичності чи іншого спеціаліста за цих матеріалів ґрунтувалося б на припущеннях.

За сукупністю наведеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви. Така відмова не встановлює заборони спілкування матері з дитиною, не підтверджує правомірності можливих перешкод із боку батька та не вирішує первісного чи зустрічного позову по суті. Заявниця не позбавлена можливості повторного звернення з належним обґрунтуванням тимчасового порядку спілкування та відповідними доказами.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 89, 149-153, 247, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 22 жовтня 2026 року про забезпечення позову у справі № 569/21600/26 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати відеоспілкування малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю за участю психологині ОСОБА_4 за запропонованими графіком та умовами - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу не вручено в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя