Рішення № 140902378, 23.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 331/3270/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарка судового засідання Владиченко І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК»

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Короткий зміст позову, рух справи.

16 квітня 2026 року до Олександрівського районного суду міста надійшов зазначений цивільний позов.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 30 липня 2013 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ «УКРГАЗБАНК» (далі Банк, Позивач, АБ «УКРГАЗБАНК») та ОСОБА_2 (далі Позичальник/Відповідач 1) був укладений кредитний договір № 756/07/2013/0317.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.3., 1.4. Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у сумі 84960,00 (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок строком з 30 липня 2013 по 29 липня 2023 та із сплатою Позичальником процентів за користування кредитом за процентною ставкою у розмірі 18,3% річних, за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені Договором (прострочена заборгованість), у розмірі 23,3% річних.

Згідно з п. 4.3.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в п.1.2. цілі та повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та у порядку згідно Договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 30.07.2013 між АБ «УКРГАЗБАНК, Позичальником за Кредитним договором та ОСОБА_3 (далі Поручитель/Відповідач 2) укладений договір поруки № 2233/130-И/1, за умовами якого остання зобов`язалась нести солідарну відповідальність разом з Позичальником перед Банком за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж об`ємі, що і Позичальник за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, неустойки, можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник.

У зв`язку з невиконанням Позичальником договірних зобов`язань за Кредитним договором, АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з відповідною позовною заявою.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2020 по справі №310/8205/19 позовні вимоги АБ «УКРГАЗБАНК» задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 756/07/2013/0317 від 30.07.2013 станом на 10.09.2019, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 75772,28 грн.; нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 30.04.2015 11640,14 грн., а всього 87412,42 грн. (вісімдесят сім тисяч чотириста дванадцять гривень 42 копійки). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору.

Між тим, відповідач протягом тривалого часу не виконував прострочене грошове зобов`язання.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми цивільного законодавства, представник позивача просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача за прострочення виконання грошових зобов`язань зі сплати заборгованості за Кредитним договором № 756/07/2013/0317 від 30.07.2013 та рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №310/8205/19 за період з 20.01.2020 по 23.02.2022:- три проценти річних в сумі 5496,58 грн.( п`ять тисяч чотириста дев`яноста шість гривень 58 копійок);- інфляційні втрати в сумі 14819,02 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 02 копійки), а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 05.05.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримана відповідачами 06.05.2026 відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідачі у встановлений судом строк не подали відзиву.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами не подано.

Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

30 липня 2013 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 756/07/2013/0317.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.3., 1.4. Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у сумі 84960,00 (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок строком з 30 липня 2013 по 29 липня 2023 та із сплатою Позичальником процентів за користування кредитом за процентною ставкою у розмірі 18,3% річних, за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені Договором (прострочена заборгованість), у розмірі 23,3% річних.

Згідно з п. 4.3.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в п.1.2. цілі та повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та у порядку згідно Договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 30.07.2013 між АБ «УКРГАЗБАНК, Позичальником за Кредитним договором та ОСОБА_3 (далі Поручитель/Відповідач 2) укладений договір поруки № 2233/130-И/1, за умовами якого остання зобов`язалась нести солідарну відповідальність разом з Позичальником перед Банком за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж об`ємі, що і Позичальник за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, неустойки, можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2020 по справі №310/8205/19 позовні вимоги АБ «УКРГАЗБАНК» задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 756/07/2013/0317 від 30.07.2013 станом на 10.09.2019, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 75772,28 грн.; нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 30.04.2015 11640,14 грн., а всього 87412,42 грн. (вісімдесят сім тисяч чотириста дванадцять гривень 42 копійки). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору.

На виконання Рішення суду від 20.01.2020 по справі №310/8205/19, постановами органів державної виконавчої служби від 05.08.2024 та від 06.08.2024 відкриті виконавчі провадження ВП № 75709136 та ВП №7 5709704.

25.02.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №75709136 з примусового виконання виконавчого листа № 2/310/461/20, виданого 25.06.2024, щодо Відповідача 1 в порядку п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Стосовно Відповідача 2 21.01.2026 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 75709704 з примусового виконання виконавчого листа № 2/310/461/20, виданого 25.06.2024, в порядку п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з випискою по рахунках обліку кредитної заборгованості ОСОБА_2 за період з 30.07.2013 по 09.02.2026, остаточне погашення заборгованості, що стягнута з Відповідача 1, Відповідача 2 згідно рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2020 по справі № 310/8205/19, здійснено 24.02.2025.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Верховний Суд багаторазово виснував про те, що вказана норма права має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших людей.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом вказаної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, як наслідок, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу за увесь час прострочення.

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання трьох процентів річних та інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Враховуючи, що станом на 20.01.2020 рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області по справі № 310/8205/19 про стягнення заборгованості за кредитним договором не було виконано, що свідчить про порушення грошового зобов`язання, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. Такий висновок узгоджується з наведеними положеннями закону та сталою судовою практикою.

Крім того, слід зазначити, що право кредитора на звернення до суду із позовом на підставі статті 625 ЦК України про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за весь період прострочення виконання рішення суду виникає як до боржника так і до поручителя, оскільки останній, у зв`язку з винесенням судового рішення про стягнення заборгованості також набув статусу боржника.

Так, відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником за останні три роки, які передували зверненню позивача з відповідним позовом до суду.

У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом статей 553, 554 ЦК України обсяг відповідальності поручителя встановлюється умовами договору поруки виходячи із умов основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, адже обсяг зобов`язань поручителя перед кредитором не може бути більшим ніж обсяг зобов`язань боржника.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 ЦК України).

Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань повністю чи в будь-якій його частині як від позичальника, так і поручителя як солідарно, так і від кожного окремо.

Оскільки позивачем у справі доведено порушення відповідачами грошових зобов`язань, що виникли з рішення суду, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення, стягнувши солідарно з відповідачів суму трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 15.04.2026 № 14791_9235, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн, отже ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошових зобов`язань, задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» три проценти річних у розмірі 5496,58 грн (п`ять тисяч чотириста дев`яноста шість гривень 58 копійок) та інфляційні втрати у розмірі 14819,02 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 02 копійки), нараховані за період з 20.01.2020 по 23.02.2022 на прострочене грошове зобов`язання за кредитним договором № 756/07/2013/0317 від 30.07.2013 за невиконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі № 310/8205/19.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» суму 2662,40 грн витрат про сплаті судового збору (по 1331 грн 2 коп з кожного).

Реквізити учасників справи:

- позивач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний код: 23697280;

- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

- відповідачка: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов