Ухвала суду № 140901370, 21.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

21.10.26

Справа № 522/17148/23

Провадження №1-кп/522/1416/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря - ОСОБА_4

під час судового розгляду у кримінальному провадженні №12023162510000149 від 01.02.2023 року на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполь Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.262, ч.1 ст.263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_6

захисник - ОСОБА_7

обвинувачений - ОСОБА_5

інші учасники кримінального провадження:

представника потерпілого - ОСОБА_8

УСТАНОВИВ:

Приморським районним судом м.Одеси здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.262, ч.1 ст.263 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 без визначення розміру застави, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжного заходу раніше, продовжують існувати.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки ОСОБА_5 протягом тривалого часу тримається під вартою без належних підстав, ризики наведені стороною обвинувачення нічим не обґрунтовані та не відповідають вимогам КПКУ. Крім того захисник просила зменшити ОСОБА_5 визначений розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде співмірним із встановленими ризиками та надасть можливість його внести.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив змінити запобіжний захід на більш м`який та підтримав думку сторони захисту.

Представник потерпілого покладався на розсуд суду.

Суд, заслухавши думки учасників судового розгляду, приходить до висновку, що строк тримання обвинуваченого під вартою необхідно продовжити, виходячи з наступного.

У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Частиною 3 ст.199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими, за які законом передбачено покарання від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавленням волі.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований у м.Маріуполі, незначний час мешкав у м.Одесі, на теперішній час розлучений, офіційно не працевлаштований, має малолітню дитину, колишня дружина та дитина перебувають за межами України, тобто обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків. Крім того обвинувачений знайомий зі свідками у кримінальному провадженні, які є його колегами по роботі, та які ще не допитані судом.

Ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувались судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу, на даний час не зменшились та продовжують існувати, а саме:

Перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 може:

1.Переховуватися від суду, оскільки обставини даного кримінального провадження, обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, його суспільна небезпечність, тяжкість можливого покарання, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Так, позиція ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 полягає в тому, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими, та за які законом передбачено покарання до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а тому, знаючи, що у разі засудження обвинуваченого йому загрожує вказане покарання, ОСОБА_5 може переховуватися від суду.

Запобіжні заходи застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст.177 КПК України. Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини: у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю даних про матеріальний та соціальний стан особи, її зв`язки з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

2.) Крім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані судом та у силу тяжкості покарання, що йому загрожує може впливати на зміст їх показань, що унеможливить об`єктивне з`ясування всіх обставин справи. Так наразі судом допитано лише потерпілих та двох свідків, досліджено письмові докази.

Суд також враховує встановлену КПК процедуру отримання показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК та покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду, а перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків, які ще не були допитані судом, схиляючи їх до зміни показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини, відповідно до ст.177 КПК України, є підставою для продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Все вищевикладене в сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та обмеження його конституційних прав, у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ. Зазначені обставини щодо особи обвинуваченого та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, поведінка під час інкримінованого злочину, дає підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду чи впливати на свідків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, що є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Стороною захисту в судовому засіданні не наведено додаткових та раніше не відомих обставин, які б зменшували наведені ризики та дозволяли б суду змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м`який. Крім того, матеріали справи не містять інших даних про застереження, які унеможливлюють перебування обвинуваченого під вартою. За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження строку дії застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Тому строк тримання під вартою обвинуваченого необхідно продовжити.

В той же час, закінчити судовий розгляд наразі не має можливості оскільки у справі не допитані всі свідки. Обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під вартою більше двох років, тому враховуючи рішення Конституційного суду України від 25.06.2019 року у справі №3-68/2018(3846/17, 2452/18, 3657/18, 347/19) та вимоги ст.183 КПК України, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, з урахуванням вимог ст.182 КПК України.

Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Судом враховано, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, офіційно не працевлаштований та не має міцних соціальних зв`язків, тому суд вважає що встановлені обставини слугують такими виключними випадками, які на підставі вищевикладених вимог ч.5 ст.182 КПК України дозволяють при визначені застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, обвинувачених у вчинені особливо тяжких злочинів, в той же час суд вважає за можливе, враховуючи тривалість розгляду справи, майновий стан обвинуваченого, змінити раніше визначений йому розмір застави, як запобіжний захід, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України з 1400 на 1300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 4492800 гривень.

Враховуючи викладене, з урахуванням кваліфікації злочинів, які інкримінуються ОСОБА_5 та високого рівня існуючих ризиків, суд відмовляє у задоволенні клопотання сторони захисту щодо зменшення обвинуваченому розміру застави та зазначає,що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч.2 ст.182 КПК.

Також, відповідно до ст.194 КПК України, у випадку внесення застави на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки, визначені частиною 5 вказаної статті.

Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується. Більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст.ст.1-376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 19.12.2026 включно з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 1300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 4492800 (чотири мільйони чотириста дев`яносто дві тисячі вісімсот ) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_5 , провадження по справі №1-кп/522/1416/26.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

-здати на зберігання до територіальних органів ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

-не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

-носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 19.12.2026

Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду.

Головуючий: ОСОБА_9

Суддя: ОСОБА_10

Суддя: ОСОБА_11