Рішення № 140900868, 12.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2026 р. Справа №902/316/26(902/432/26)

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Мир Лео", м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп", м.Вінниця

про стягнення 518347,27 грн заборгованості за договором поставки,

в межах справи

за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп", м.Вінниця

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області надійшла заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" б/н від 16.03.2026 про відкриття провадження в справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп".

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито провадження в справі №902/316/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Демчана О.І., попереднє засідання призначено на 28.07.2026.

10.06.2026 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" на офіційному вебпорталі Судової влади України.

В провадженні Господарського суду Вінницької області (судді Матвійчука В.В.) перебувала справа №902/432/26 (з урахуванням "уточненої позовна заява" від 09.04.2026) за позовом Приватного підприємства "Мир Лео" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" 518347,27 грн заборгованості, що нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №2310-24 від 23.10.2024 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, з яких: 363704,70 грн - основна заборгованість; 10308,79 - 3% річних; 18261,85 грн - інфляційні втрати; 91709,27 грн - пеня; 34362,65 грн - штраф.

Ухвалою суду від 13.05.2026 відкрито провадження в справі №902/432/26, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.

11.06.2026 прийнята ухвала про передачу матеріалів справи №902/432/26 до розгляду в межах справи №902/316/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп".

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи №902/316/26(902/432/26) від 12.06.2026, вказану справу передано на розгляд судді Нешик О.С., в провадженні якої перебуває справа №902/316/26.

Ухвалою суду від 17.06.2026 справу №902/316/26(902/432/26) прийнято до провадження судді Нешик О.С., вирішено розгляд справи №902/316/26(902/432/26) здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 21.07.2026.

З метою надання сторонам додаткового часу для забезпечення реалізації належних їм процесуальних прав та сприяючи у виконанні ними обов`язків (зокрема на участь в судовому засіданні; на викладення своїх пояснень та міркувань, подання всіх наявних доказів в обґрунтування вимог і заперечень в цій справі); прийнята ухвала суду від 21.07.2026 про перерву до 01.10.2026.

На визначену судом дату, 01.10.2026, учасники справи не з`явилися; втім про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення примірників ухвали суду від 21.07.2026 в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адреси електронної пошти згаданих (а.с.127).

Враховуючи викладене є достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи. Слід зауважити, що відповідно до положень ч.3 ст.202 ГПК України, неявка в судове засідання учасників справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки є підставою розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

23.10.2024 між Приватним підприємством "Мир Лео" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" (далі - Покупець) укладено договір поставки №2310-24 від 23.10.2024 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору здійснювати поставку товару, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати поставлений товар відповідно до умов цього Договору (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору сторони домовились, що найменування, асортимент, кількість і ціна (вартість) поставленого (або такого, що має бути поставлений) за цим договором товару у кожній конкретній партії визначаються у замовленнях покупця та вказуються у видаткових накладних Постачальника на кожну партію товару.

Відповідно до п.3.3. Договору постачальник вважається таким, що виконав своє зобов`язання по поставці товару, якщо він доставив товар на об`єкт, зазначений у відповідному замовленні, передав Покупцю, а Покупець прийняв його, що підтверджується підписаною Сторонами видатковою накладною.

Документом, який підтверджує, що Покупець прийняв товар з усіма необхідними документами, є видаткова накладна, підписана уповноваженим представником Покупця та скріплена печаткою Покупця. Датою поставки вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної (п.3.10. Договору).

Положеннями п.5.3. Договору встановлено, що покупець здійснює повну оплату вартості товару протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту поставки товару, що підтверджується підписаною Сторонами видатковою накладною (п.5.3 Договору).

За умовами п.6.2. Договору: в разі прострочення оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а у разі прострочення оплати більше як на 10 календарних днів - сплачує додатково штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Якщо прострочення оплати за Товар буде складати більше 10 календарних днів, то Постачальник має право припинити поставку наступних партій товару до моменту повного погашення Покупцем заборгованості.

Цей Договір діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків, що випливають з правовідносин у рамках цього правочинну, що закріплено в п.9.3. Договору.

Невиконання відповідачем умов Договору поставки №2310-24 від 23.10.2024 щодо здійснення повної оплати за отриманий товар, спонукало позивача на звернення з цим позовом до суду про стягнення 363 704,7 грн заборгованості.

Борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" перед Приватним підприємством "Мир Лео" за згаданим правочином підтверджується наявними в справі документами, зокрема підписаними між сторонами видатковими накладними (а.с.13-63), зокрема:

1. №6283 від 05.11.2024 року на суму 453,90 грн;

2. №6285 від 05.11.2024 року на суму 19321,38 грн;

3. №6589 від 14.11.2024 року на суму 7 468,10 грн;

4. №6590 від 18.11.2024 року на суму 2 665,20 грн;

5. №6638 від 18.11.2024 року на суму 6 904,55 грн;

6. №6639 від 18.11.2024 року на суму 19752,35 грн;

7. №6672 від 21.11.2024 року на суму 3284,45 грн;

8. №6673 від 21.11.2024 року на суму 110,50 грн;

9. №6729 від 22.11.2024 року на суму 23 959,00 грн;

10. №6730 від 22.11.2024 року на суму 1989,00 грн;

11. №6797 від 28.11.2024 року на суму 7611,75 грн;

12. №6798 від 28.11.2024 року на суму 165,75 грн;

13. №6799 від 28.11.2024 року на суму 111 280,30 грн;

14. №6800 від 28.11.2024року на суму 688,50 грн;

15. №7013 від 29.11.2024 року на суму 8035,06 грн;

16. №21 від 14.01.2025 року на суму 1 644,75 грн;

17. №22 від 14.01.2025 року на суму 1093,95 грн;

18. №23 від 14.01.2025 року на суму 1 254,60 грн;

19. №453 від 14.01.2025 року на суму 10 070,05 грн;

20. №454 від 20.01.2025 року на суму 16 665,95 грн;

21. №455 від 20.01.2025 року на суму 2 174,48 грн;

22. №512 від 27.01.2025 року на суму 1 433,10 грн;

23. №513 від 27.01.2025 року на суму 12 096,35 грн;

24. №591 від 30.01.2025 року на суму 298,35 грн;

25. №592 від 30.01.2025 року на суму 2166,68 грн;

26. №593 від 30.01.2025 року на суму 1 318,38 грн;

27. №697 від 30.01.2025 року на суму 14625,95 грн;

28. №1008 від 11.02.2025 року на суму 1809,68 грн;

29. №1036 від 12.02.2025 року на суму 95,20 грн;

30. №1037 від 12.02.2025 року на суму 11321,87 грн;

31. №1038 від 12.02.2025 року на суму 7083,05 грн;

32. №1041 від 13.02.2025 року на суму 2 167,50 грн;

33. №1047 від 14.02.2025 року на суму 142,80 грн;

34. №1048 від 14.02.2025 року на суму 1 956,70 грн;

35. №1049 від 14.02.2025 року на суму 372,30 грн;

36. №1050 від 14.02.2025 року на суму 9596,23 грн;

37. №1051 від 14.02.2025 року на суму 13 743,29 грн;

38. №1052 від 14.02.2025 року на суму 1426,30 грн;

39. №1053 від 14.02.2025 року на суму 2 540, 65 грн;

40. №1107 від 19.02.2025 року на суму 799,00 грн;

41. №1108 від 19.02.2025 року на суму 12460,22 грн;

42. №1359 від 27.02.2025 року на суму 1 037,49 грн;

43. №1371 від 27.02.2025 року на суму 9117,10 грн;

44. №1386 від 05.03.2025 року на суму 165,75 грн;

45. №1387 від 05.03.2025 року на суму 95,20 грн;

46. №1388 від 05.03.2025 року на суму 5292,10 грн;

47. №1389 від 05.03.2025 року на суму 9047,46 грн;

48. №1743 від 17.03.2025 року на суму 9583,85 грн;

49. №1947 від 03.04.2025 року на суму 7 746,95 грн;

50. №1950 від 04.04.2025 року на суму 7 588,85 грн;

51. №1951 від 04.04.2025 року на суму 4069,40 грн;

52. №1952 від 04.04.2025 року на суму 241,40 грн;

53. №1953 від 04.04.2025 року на суму 1148,36 грн;

54. №1990 від 07.04.2025 року на суму 95,20 грн;

55. №1991 від 07.04.2025 року на суму 3 770, 60 грн;

56. №3104 від 13.06.2025 року на суму 2 266,11 грн;

57. №3105 від 13.06.2025 року на суму 4 652, 05 грн;

58. №3106 від 13.06.2025 року на суму 11 710,10 грн.

Позивач стверджує, що мала місце частково оплата на суму 58019,84 грн за отриманий відповідачем товар в загальному розмірі 421724,54 грн; в зв`язку з чим непогашена в повному обсязі основна заборгованість в розмірі 363 704,7 грн стала підставою звернення з цим позовом до суду.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Судом встановлено, що укладений між Приватного підприємства "Мир Лео" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" Договір, за своєю правовою природою, є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Відповідно до ч.1-2 ст.712 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.665 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, у спорах про стягнення заборгованості саме відповідач має довести факт здійснення оплати за товар. Отже, за умови доведення позивачем факту поставки товару, його прийняття відповідачем та визначеного розміру заборгованості, саме на відповідача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази проведення відповідних розрахунків.

Беручи до уваги відсутність доказів проведення повного розрахунку за Договором поставки №2310-24 від 23.10.2024, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 363704,70 грн.

Позивач також заявив до стягнення 10308,79 - 3% річних; 18261,85 грн - інфляційних втрат; 91709,27 грн - пені; 34362,65 грн - штрафу. Розглядаючи спір в цій частині суд враховує таке.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18: "У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)."

Суд відзначає, що ні позовна заява №145 від 03.04.2026, ні "уточнена позовна заява" від 09.04.2026 не містить визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання основного зобов`язання (період, за який нараховані 3 % річних, інфляційні втрати та пеня, не має визначених часових меж - початку та кінця). В долученому представником Приватного підприємства "Мир Лео" адвокатом Летою М.А. до справи розрахунку позовних вимог (а.с.84-85) також відсутній такий період; а зазначено лише про кількість днів, коли ці суми обчислені.

За вказаних обставин суд здійснив перевірку правильності нарахувань заявлених до стягнення сум щодо кожної з видаткової накладної, за якою мала місце невчасна сплата за отриманий товар, починаючи з дня, коли боржник набув статусу такого, який прострочив виконання грошового зобов`язання, протягом визначеної позивачем кількості днів прострочення. Також при перерахунку було враховано, що на заборгованість за видатковими накладними №6283 від 05.11.2024, №6285 від 05.11.2024, №6589 від 14.11.2024, №6590 від 18.11.2024, №6638 від 18.11.2024, №6639 від 18.11.2024 та №6730 від 22.11.2024 позивач не здійснював нарахування 3% річних; інфляційних втрат та пені; в зв`язку з чим при обчисленні - борг за такими документами не брався до уваги як такий, що не включений позивачем в розрахунок.

Водночас, надаючи оцінку наведеній в розрахунку позивача інформації про те, що:

03.02.2025 мала місце оплати на суму 21229,66 грн;

12.02.2025 - на суму 7468,10 грн;

16.02.2025 - на суму 29322,1 грн,

суд враховує, що

частиною 1 ст.73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).

В силу приписів ст.79 ГПК України: "Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання."

Керуючись зазначеними положеннями закону та враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені в вище зазначеній постанові Верховного Суду, суд бере до уваги аргумент позивача про факт часткової оплати відповідачем заборгованості.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 10308,79 грн 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення 10300,00 грн - 3% річних, а тому в задоволенні позову в частині стягнення 8,79 грн - 3% річних слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 18261,85 грн - інфляційних втрат.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в межах вимог, заявлених до стягнення (в сумі 18261,85 грн).

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку штрафу 34362,65 грн, судом враховується таке.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як зазначено вище: умовами укладеного між сторонами договору поставки №2310-24 від 23.10.2024 (пункт 6.2) встановлено, що в разі прострочення оплати поставленого товару більше як на 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 10% штрафу, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в цій частині, а тому задовольняє позов про стягнення 34362,65 грн штрафу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 91709,27 грн пені, суд відзначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що в разі прострочення оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Втім, надаючи оцінку умові договору щодо права нарахування пені та, відповідно, правомірності визначеного позивачем періоду, протягом якого така пеня нарахована, суд зазначає таке.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2026 у справі №910/14479/23(910/5871/24): "Верховний Суд враховує, що 28.02.2025 набрав чинності, а 28.08.2025 введено в дію Закон України №4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. Пунктом 3 ст.17 зазначеного Закону передбачено втрату чинності ГК України з дня введення цього Закону в дію, тобто з 28.08.2025. Враховуючи, що на момент спірних правовідносин ГК України був чинним, до них підлягають застосуванню, зокрема, положення ст.ст. 230, 232, 233 ГК України у редакції, чинній на момент їх виникнення, що узгоджується з приписами ст.5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі".

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 в справі №911/952/22 дійшла до такого висновку: "У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України".

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування розміру пені починаючи з дня, коли боржник набув статусу такого, який прострочив виконання грошового зобов`язання, протягом шести місяців на заборгованість за кожною врахованою позивачем видатковою накладною; суд дійшов висновку про правомірність позову в частині стягнення 63655,64 грн пені, в зв`язку з чим відмовляє в позові в іншій частині - 28053,63 грн пені.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Позовна заява №145 від 03.04.2026 в справі №902/432/26 подана Приватним підприємством "Мир Лео" до Господарського суду Вінницької області через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІТС).

Судовій збір за звернення з позовом в цій справі сплачений в розмірі 7671,63 грн, про що свідчить платіжна інструкція №6084 від 02.04.2026. Однак, з урахуванням "уточненої позовної заяви" від 09.04.2026 ціна позову становить 518347,27 грн.

Підпунктом 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 зазначеної статті).

Отже, за звернення з цим позовом до суду підлягав сплаті судовий збір в розмірі 6220,17 грн, який, відповідно до пункту 3 ч.4 ст.129 ГПК України, в зв`язку з частковим задоволенням позову підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Разом з цим, за відсутності клопотання позивача питання повернення судового збору в розмірі 1451,46 грн не вирішується при ухваленні цього рішення.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5883,42 грн судового збору. Судовий збір в розмірі 336,75 грн залишається за позивачем в зв`язку з відмовою в позові в частині стягнення .

Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов у справі №902/432/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Рітейл Груп" (вул.Стеценка, буд.57, м.Вінниця, 21009, ідентифікаційний код: 44250761) на користь Приватного підприємства "Мир Лео" (вул.Желябова, 4-В, м.Одеса, 65033, ЄДРПОУ: 38642891) 363704,70 грн - основного боргу; 63655,64 грн - пені; 10300 грн - 3% річних; 18261,85 грн - інфляційних втрат; 34362,65 грн -10% штрафу та 5883,42 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позову в справі №902/432/26 в частині стягнення 28053,63 грн пені та 8,79 грн - 3% річних.

5. Судовий збір в розмірі 336,75 грн залишити за позивачем.

6. Повне рішення надіслати згідно з переліком.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 22 жовтня 2026 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - ПП "Мир Лео" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1);

4, 5 - ТОВ "Альянс Рітейл Груп" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (gbuh@allianceretailgroup.com.ua)