Рішення № 140898766, 23.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/6597/26

Провадження 2/465/5085/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Чорного І.Я.

за участю секретаря с/з Власюка Д.Я.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом позовної заяви ОСОБА_1 до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в якому просив поновити строк звернення до суду, визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за період з 19 липня 2022 року по 14 березня 2025 року та скасувати наказ начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №204 (пункт 37), яким з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 припинено виплату середньої заробітної плати, стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з рахунку НАСВ за програмою КПК 2101020 загальний фонд КЕКВ 2111 заробітна плата на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 19.07.2022 року по 14.03.2025 року у розмірі 392273 (триста дев`яносто дві тисячі двісті сімдесят три) гривень 79 коп.

В подальшому 14.10.2026 позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог, з врахування довідки про нарахування середнього заробітку за період 27.02.2022 по 18.07.2022, що видана позивачу 30.09.2026 № 1225, в якій позивач остаточно просить стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з рахунку НАСВ за програмою КПК 2101020 загальний фонд КЕКВ 2111 заробітна плата на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 19.07.2022 року по 14.03.2025 року у розмірі 546989, 98 (п`ятсот сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 98 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 грудня 2019 року він прийнятий на роботу до відповідача. Відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30 жовтня 2020 року №260 ОСОБА_1 переведений на роботу за строковим договором на посаду старшого наукового співробітника науково - дослідної лабораторії автоматизованих систем управління науково - дослідного відділу (систем управління військами) Наукового центру сухопутних військ НАСВ. Відтак, вказує, що будучи на посаді старшого наукового співробітника науково дослідної лабораторії автоматизованих систем управління науково дослідного відділу (систем управління військами) Наукового центру сухопутних військ НАСВ - являвся науково - педагогічним працівником.

Згідно з наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 27 лютого 2022 року ОСОБА_2 увільнено від виконання трудових обов`язків у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації із збереженням місця роботи та середньої заробітної плати на строки, встановлені ст. 119 КЗпП України. Проте вже 19 липня 2022 року пунктом 37 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №204 з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 припинено виплату середньої заробітної плати. 14 березня 2025 року наказом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №82 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади за власним бажанням. При цьому, при звільненні з роботи позивачу не було нараховано та не виплачено середньої заробітної плати за період з 19 липня 2022 року по 14 березня 2025 року.

04 квітня 2025 року позивач звернувся до НАСВ із заявою про здійснення нарахування та виплату старшому науковому співробітнику НЦСВ НАСВ ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 19 липня 2022 року по 14 березня 2025 року. Проте, з відповіді НАСВ від 14.04.2025 року вбачається, що в задоволенні заяви відмовлено, у зв`язку із відсутністю підстав. Вважає такі дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати середнього заробітку протиправними, оскільки суперечать законодавству, а тому з метою захисту своїх порушених трудових прав позивач звернувся до суду з позовом, який просить задовольнити.

У зв`язку із вищезазначеними обставинами, та з урахування заяви про уточнення позовних вимог, позивач вважає, що стягненню на його користь підлягає середньомісячній заробіток на час мобілізації, оскільки він є педагогічним працівником за період 19.07.2022 року по 14.03.2025 року за 694 дні - 694*788, 17 в розмірі 546 989, 98 гривень.

Крім цього, в поданому позові ОСОБА_1 просить поновити строку на звернення до суду враховуючи, що 14 березня 2025 року наказом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №82 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади за власним бажанням. 04 квітня 2025 року позивач звернувся до НАСВ із заявою здійснити нарахування та виплату старшому науковому співробітнику НЦСВ НАСВ ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 19 липня 2022 року по 14 березня 2025 року.

У травні 2025 року він первинно звернувся до Франківського районного суду міста Львова із позовними вимогами до відповідача. Проте 11 червня 2025 року Франківський районний суд міста Львова прийняв ухвалу, якою його позовну заяву до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - передав на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.

28 липня 2025 року Львівський окружний адміністративний прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі №465/4665/25. Проте вже 12 листопада 2025 року Львівський окружний адміністративний прийняв ухвалу про закриття провадження у справі №465/4665/25. В подальшому 24 червня 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року про закриття провадження у справі № 465/4665/25 без змін. Відтак, вважає є усі підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки подання 07 липня 2026 року вказаної позовної заяви належно та об`єктивно обґрунтоване.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання 19.10.2026 подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання 19.10.2026 подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, проти позову заперечив, з підстав, що вказані у відзиві на позов, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу відповідачем Національною академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30 жовтня 2020 року №260 ОСОБА_1 переведений на роботу за строковим договором на посаду старшого наукового співробітника науково - дослідної лабораторії автоматизованих систем управління науково - дослідного відділу (систем управління військами) Наукового центру сухопутних військ НАСВ.

Вказані обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи копією трудової книжки позивача ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 .

Так, відповідно до ч.ч. 1 - 3 статті 33 Закону Україну Про вищу освіту структура закладу вищої освіти, статус і функції його структурних підрозділів визначаються статутом закладу вищої освіти та положеннями про відповідні структурні підрозділи. Структура закладу вищої освіти, що не є бюджетною установою, може визначатися статутом закладу без дотримання вимог цієї статті. Структурні підрозділи утворюються рішенням вченої ради закладу вищої освіти у порядку, визначеному цим Законом і статутом закладу вищої освіти. Основними структурними підрозділами закладів вищої освіти (крім коледжів, які не здійснюють підготовку бакалаврів) є факультети, кафедри, бібліотека.

Згідно з ч. 7 статті 33 Закону Україну Про вищу освіту структурними підрозділами закладу вищої освіти можуть бути:

1) навчально-науковий інститут - структурний підрозділ університету, академії, інституту, що об`єднує відповідні кафедри, лабораторії, науково-дослідні центри та експериментальні лабораторії, які провадять освітню діяльність і проводять наукові дослідження;

2) наукові, навчально-наукові, науково-дослідні, науково-виробничі та проектні інститути, навчально-науково-виробничі центри (сектори, частини, комплекси тощо), дослідні станції, конструкторські бюро, відділи аспірантури і докторантури, навчально-виробничі комбінати, експериментальні підприємства, клінічні бази закладів медичної освіти, університетські клініки та лікарні, юридичні клініки, полігони, наукові парки, технопарки, музеї, оперні студії, навчальні театри, філармонії, інші підрозділи, що забезпечують практичну підготовку фахівців певних спеціальностей та/або проводять наукові дослідження;

3) підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, інститути післядипломної освіти, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп`ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення, центри студентського спорту;

4) спеціальний навчально-реабілітаційний підрозділ, який утворюється з метою організації інклюзивного освітнього процесу та спеціального навчально-реабілітаційного супроводу здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами, забезпечення їм доступу до якісної вищої освіти з урахуванням обмежень життєдіяльності;

4-1) фаховий коледж може бути (відокремленим) структурним підрозділом закладу вищої освіти відповідно до Закону України "Про фахову передвищу освіту";

5) інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законом.

Відповідно до ст. 53 Закону України Про вищу освіту:

- Науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

- Педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.

- Наукові працівники - це особи, які за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-організаційну діяльність та мають відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання.

- Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти регулюється законодавством про наукову і науково-технічну та інноваційну діяльність.

Таким чином ОСОБА_1 будучи на посаді старшого наукового співробітника науково - дослідної лабораторії автоматизованих систем управління науково - дослідного відділу (систем управління військами) Наукового центру сухопутних військ НАСВ - являвся науково - педагогічним працівником.

Згідно з наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 27 лютого 2022 року ОСОБА_1 увільнено від виконання трудових обов`язків у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації із збереженням місця роботи та середньої заробітної плати на строки, встановлені ст. 119 КЗпП України.

19 липня 2022 року пунктом 37 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №204 з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 припинено виплату середньої заробітної плати.

14 березня 2025 року наказом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №82 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади за власним бажанням.

04 квітня 2025 року, у зв`язку з відсутністю нарахування та виплати середньої заробітної плати за період з 19 липня 2022 року по 14 березня 2025 року позивач звернувся до НАСВ із заявою здійснити нарахування та виплату старшому науковому співробітнику НЦСВ НАСВ ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 19 липня 2022 року по 14 березня 2025 року.

Відповідно до відповіді НАСВ від 14.04.2025 року встановлено, що в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про нарахування та виплату середньої заробітної плати за період з 19 липня 2022 року по 14 березня 2025 року відмовлено, у зв`язку із відсутністю підстав.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач обґрунтовує вмотивованість та підставність подачі такого тим, що відповідач НАСВ в порушення вимог закону починаючи з 19.07.2022 безпідставно припинила виплачувати гарантований позивачу державою збережений середній заробіток, на який останній, на думку такого, має, оскільки він є педагогічним працівником у відповідності до ст. 119 КЗпП України, ст. 57 Закону України «Про освіту».

Оцінюючи вказані покликання суд враховує наступне.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (частина перша статті 9 ЦК України).

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі № 593/1156/21 (провадження № 61-11963св23).

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту» (частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Водночас відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» чинній на момент припинення виплати середнього заробітку липень 2022 року, у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

У відповідності до сформульованої КЦС ВС в постанові від 16 жовтня 2023 року, справа № 718/209/23, провадження № 61-11879св23, позиції: на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується;

У частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»);

Законом № 2352-IX не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізаціїі встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток;

в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників;

спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 199 КЗпП) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 199 КЗпП) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток.

Таким чином, КЦС ВС в постанові від 16 жовтня 2023 року (справа № 718/209/23) вказав на пріоритетність спеціальних норм ч.2 статті 57 Закону України «Про освіту» (поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників) над загальними положеннями частини третьої статті 119 КЗпП України. І тим самим збереження за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, права на середній заробіток відповідно до ч.2 статті 57 Закону України «Про освіту» починаючи з 19.07.2022 року, незважаючи на зміни, які було внесено у редакцію ст.119 КЗпП України Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року.

Аналогічна правова позиція висловлена КЦС ВС в постанові від 10 червня 2026 року (справа № 274/1838/25), а саме: після внесення змін до частини третьої статті 119 КЗпП України, якими виключено гарантію збереження середнього заробітку за мобілізованими працівниками, за педагогічними працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації до 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ, яким аналогічні зміни внесено до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту»), середній заробіток продовжував зберігатися на підставі частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» як спеціальної норми, оскільки КЗпП України не встановлює пріоритету його норм над нормами інших законів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22 листопада 2023 року № 3494-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни та у частині другій статті 57 Закону України "Про освіту" слова "чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період" виключено.

Таким чином, починаючи з 24 грудня 2023року редакція частини другої статті 57 Закону України "Про освіту" передбачає, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Аналіз редакції положень частини другої статті 57 Закону України "Про освіту" починаючи з 24 грудня 2023 року свідчить про те, що такими не передбачено можливості збереження та права на отримання середнього заробітку педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

Відтак, норма частини другої статті 57 Закону України "Про освіту" в редакції, якою було передбачено можливість збереження та права на отримання середнього заробітку педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, діяла у період з 19.07.2022 до 23.12.2023 року.

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставним та протиправним припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 державної гарантії щодо збереження та виплати Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного середнього заробітку відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» за період з 19.07.2022 по 23.12.2023 року. А тому вважає за необхідне стягнути з відповідача Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь позивача ОСОБА_3 середній заробіток за період з 19.07.2022 по 23.12.2023 року.

Визначаючи конкретну суму середнього заробітку, яка підлягає до стягнення на користь позивача за період з 19.07.2022 по 23.12.2023 року суд враховує наступне.

Позивачем у позовній заяві наведено суму розрахунку середнього заробітку із врахуванням уточнених позовних вимог за період 19.07.2022р. по 14.03.2025р.

В матеріалах справи наявна довідка №1225 від 30.09.2026р. про нарахування середнього заробітку за період з 27.02.2022 по 18.07.2022, що видана ОСОБА_1 , згідно якої загальна сума середнього заробітку позивача за вказаний період становить 79658,26 грн. Нарахування вказані з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відповідно середньоденна заробітна плата на цей період становить 796,58 грн. (79658,26/100)

Відтак, розмір середнього заробітку позивача за період з 19.07.2022 по 23.12.2023 року, який підлягає стягненню становить 297 124,34 грн. (373*796,58).

Враховуючи вищевказані обставини та мотиви, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання безпідставним та протиправним не нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за період з 24.12.2023 по 14.03.2025, а також стягнення відповідного розміру середнього заробітку за вказаний період, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Так як позов задоволено частково, то судові витрати буде покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст.10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги задовольнити частково.

Поновити строк звернення до суду та визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року.

Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з рахунку НАСВ за програмою КПК 2101020 загальний фонд КЕКВ 2111 заробітна плата на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 19.07.2022 року по 23.12.2023 року у розмірі 297 124 (двісті дев`яносто сім тисяч сто двадцять чотири) гривні 34 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудженої ОСОБА_1 виплати середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в дохід держави 2498 (дві тисячі чотириста дев`яносто вісім) грн. 65 коп. 54,32% судового збору.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , проживає у АДРЕСА_1 .

Відповідач: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, вулиця Героїв Майдану, 32, місто Львів, 79026, код ЄДРПОУ: 08410370.

Повний текст рішення складено 23.12.2026р.

Суддя І.Я. Чорний