Ухвала суду № 140896925, 20.10.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5856/26

провадження № 1-кс/405/3302/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №22026120000000120, відомості про яке внесені 23.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда Кіровоградської області, громадянина України, без зареєстрованого місця проживання, який проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

встановив:

до Подільського районного суду м. Кропивницького від слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .

Клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України; ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та, на думку сторони обвинувачення, не можуть бути нейтралізовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про продовження строку застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених у клопотанні підстав.

Сторона захисту, підозрюваний та захисник, не оспорюючи зміст повідомленої ОСОБА_4 підозри, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт із цілодобовою забороною покидати житло, оскільки заявлені стороною обвинувачення ризики не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

Вивчивши клопотання слідчого, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, підозрюваного та захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026120000000120, відомості про яке внесені 23.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

24.08.2026 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, складене відповідно до вимог ст. 277 КПК України, у порядку та строки, передбачені ст. 278 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.08.2026 застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 дні, до 22.10.2026. Названою ухвалою також встановлено: 1) обґрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України; 2) існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвало слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 20.10.2026 продовжено строк досудового розслідування до чотирьох місяців, а саме до 24.12.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою слідчий суддя враховує, що обґрунтованість повідомленої йому 24.08.2026 підозри була предметом оцінки під час первинного застосування запобіжного заходу. Під час цього розгляду відомостей, які б істотно змінювали або спростовували сукупність фактичних даних, покладених в основу висновку про обґрунтованість підозри, не встановлено. Отже, раніше встановлена обґрунтованість підозри на час розгляду цього клопотання не втратила актуальності.

Вирішуючи питання щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із конкретних обставин кримінального провадження та відомостей про особу підозрюваного. Наявність відповідного ризику має підтверджуватися сукупністю фактичних даних, які дають достатні підстави вважати реально можливою відповідну процесуальну поведінку підозрюваного, а не ґрунтуватися виключно на припущеннях. При вирішенні питання про продовження тримання під вартою підлягає оцінці також те, чи зменшився відповідний ризик з часу постановлення попередньої ухвали.

Стороною обвинувачення заявлено про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що раніше встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, з огляду на таке.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії особливо тяжких. Санкцією ч. 2 ст. 11 передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі..

При цьому положення ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовуються у разі призначення основного покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Зазначене у сукупності з іншими обставинами підвищує можливий мотив для переховування від органу досудового розслідування та суду.

Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про наявність ризику переховування, однак відповідно до практики Європейського суду з прав людини може враховуватися у сукупності з іншими обставинами.

Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема, в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) Суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення.

Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_4 не має зареєстрованого місця проживання, офіційно не працевлаштований, утриманців не має, що свідчить про наявність відсутність у нього соціальних зв`язків. Наведені обставини враховуються при оцінці ступеня ризику переховування, однак з урахуванням тяжкості можливого покарання та стадії досудового розслідування не усувають його.

Відомостей про виникнення після постановлення попередньої ухвали нових обставин, які б свідчили про істотне зменшення зазначеного ризику, матеріали клопотання не містять. За таких обставин слідчий суддя вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує характер, тривалість і повторюваність інкримінованої ОСОБА_4 поведінки. За змістом повідомлення про підозру йому інкримінується не одинична дія, а послідовне виконання протягом значного проміжку часу низки окремих завдань, пов`язаних із фото- та відеофіксацією різних об`єктів у м. Кропивницькому, передачею виготовлених матеріалів через месенджер «Telegram» та отриманням за виконані завдання грошової винагороди.

При цьому предметом такої фіксації, за версією сторони обвинувачення, послідовно ставали не лише адміністративні будівлі, а й місця перебування військовослужбовців і військової техніки, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, виробничі потужності підприємства оборонно-промислового комплексу, а надалі території дислокації військових підрозділів. Виконання завдань мало повторюваний характер, здійснювалося за матеріальну винагороду та припинилося не з ініціативи підозрюваного.

Заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені п. 2 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України уже було предметом оцінки слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та слідчим суддею зроблені висновки щодо недоведеності цих ризиків. Так, нових обставин, які б свідчили про виникнення підстав для встановлення цих ризиків, оскільки слідчим у клопотання не наведено обґрунтування щодо доказів, які відшукані та не вилучені органом досудового розслідування до яких би підозрюваний мав би доступ; як і не наведено обґрунтування про встановлення під час досудового розслідування свідків, в тому числі легендованих, їх анкетних даних, а також експертів та інших учасників кримінального провадження.

Таким чином, на час розгляду клопотання продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тоді як достатніх підстав для висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не встановлено.

Відповідно до ст. 199 КПК України сама по собі наявність обґрунтованої підозри та продовження існування певних процесуальних ризиків не звільняють сторону обвинувачення від обов`язку довести, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не запобігатиме встановленим ризикам.

Слідчий суддя враховує відомості про особу ОСОБА_4 , його вік, не має зареєстрованого місця проживання, офіційно не працевлаштований, утриманців не має. Водночас зазначені обставини у сукупності з характером та ступенем установлених ризиків не дають достатніх підстав для висновку про можливість їх належної нейтралізації шляхом застосування особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту.

Щодо запропонованого стороною захисту цілодобового домашнього арешту слідчий суддя враховує, що такий запобіжний захід, хоча й істотно обмежує свободу пересування особи, за конкретних обставин цього кримінального провадження не забезпечить у достатньому обсязі запобігання сукупності встановлених ризиків. Зокрема, домашній арешт не виключає можливості продовження контакту із представниками спецслужб країни агресора та виконання завдань, які можливі без фактичного перебування підозрюваним поза місцем його проживання. Окрім цього, стороною захисту не надано відомостей про житло де б підозрюваний міг перебувати під домашнім арештом та згоди власника житла на це, оскільки за матеріалами клопотання підозрюваний не має постійного місця проживання. Крім того, встановлений ризик переховування, вчинення іншого кримінального правопорушення з урахуванням тяжкості можливого покарання, специфіки кримінального правопорушення, яке вчинено підозрюваним, стадії досудового розслідування, потребує більш дієвого процесуального контролю.

За таких обставин застосування домашнього арешту не є достатнім для нейтралізації встановлених ризиків.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що стороною обвинувачення доведено недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин на даному етапі кримінального провадження продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним та співмірним меті, визначеній ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтями 109114-2 КК України.

Таким чином, наведена норма не встановлює автоматичної заборони на визначення застави, а надає слідчому судді право вирішити це питання з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо можливості визначення застави у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує не лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а й характер інкримінованої йому поведінки: систематичне одержання і виконання нових завдань, пов`язаних із фото- та відеофіксацією об`єктів, у тому числі місць перебування військовослужбовців, військової техніки, військових підрозділів та підприємства оборонно-промислового комплексу, передачу виготовлених матеріалів за допомогою електронного зв`язку, а також отримання за виконання завдань грошової винагороди.

Зазначені обставини у сукупності з доведеними ризиками переховування та продовження протиправної діяльності свідчать, що у цьому конкретному випадку визначення застави як альтернативи триманню під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 та не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.

За таких обставин слідчий суддя, реалізуючи повноваження, передбачене абз. 8 ч. 4 ст.183 КПК України, не вбачає підстав для визначення ОСОБА_4 розміру застави.

Отже, клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які за встановлених обставин обумовлюють необхідність продовження підозрюваному строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18.12.2026, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 369-372, 492 КПК України, -

постановив:

клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 20.10.2026 до 18.12.2026 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_8