Ухвала суду № 140896749, 22.10.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1104/26

Провадження № 1-кп/349/123/26

У Х В А Л А

22 жовтня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12026090000000363 від 08 липня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, особи з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимого, директора ТОВ "Потоківський цегельний завод",

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209 КК України, ч.3 ст.240 КК України,

учасники справи:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

представник цивільного позивача ОСОБА_6

встановив:

Обвинувальний акт надійшов до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області з Івано-Франківської обласної прокуратури.

Ухвалою від 21 липня 2026 року в кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Прокурор просив призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні та подав клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, яке обумовлено наявними ризиками, передбаченими п.1 ст.177 КПК України: переховуватися від суду, оскільки він розуміє. що обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, а також п.3 ст.177 КПК України: незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Захисник обвинуваченого, обвинувачений заперечували щодо призначення судового розгяду у кримінальному провадженні та застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання за відсутності доведення прокурором цих ризиків.

Адвокат заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст.291 КПК України та у подальшому клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

В обгрунтування клопотання щодо закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України зазначено, що ОСОБА_3 14 січня 2026 року вручено повідомлення про підозру. 09 березня 2026 року Першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців. 07 квітня 2026 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області винесено ухвалу про продовження строку досудового розслідування. 04 червня 2026 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 винесено ухвалу про продовження досудового розслідування до шести місяців, а саме до 14 липня 2026 року. 13 липня 2026 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_9 винесено ухвалу про продовження запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 строком на 60 днів, тобто до 10 вересня 2026 року. Того ж дня складено протокол про ознайомлення з матеріалами справи.

Поза межами шестимісячного строку досудового розслідування, визначеного ухвалою слідчого судді від 04 червня 2026 року, 14 липня 2026 року затверджено обвинувальний акт та 15 липня 2026 року він надійшов до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.

Прокурор у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, відмовити. В обгрунтування заперечення зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 і захисник ОСОБА_5 отримали повідомлення слідчого про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження 09 липня 2026 року і 10 липня 2026 року відповідно. Протягом двох днів, а саме 13 липня 2026 року і 14 липня 2024 року, захисник і обвинувачений знайомилися з матеріалами кримінального провадження, що документально підтверджено протоколами про надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Відповідно до ч.5 ст. 219 КПК України цей строк не включається у строки, передбачені цією статтею, що неодноразово було підтверджено висновками, викладеними у Постановах Верховного суду, а тому обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні скеровано до суду в межах строків досудового розслідування.

Представник цивільного позивача Рогатинської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_6 при вирішенні клопотання покладалася на розсуд суду.

В обгрунтування клопотання про повернення обвинувального акта прокурору адвокатом зазначено, що формулювання є неконеретизованим, незрозумілим і таким, що унеможливлює захист у цій справі. Зокрема, інкримінуючи вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особою, позбавляє захист можливості спростувати чи визнати таке твердження, оскільки на вказано конкретну особу. Крім того, не зазначено у чому проявилося використання ОСОБА_3 службового становища, як директора товариства. Зазначено про наявність ліцензії на видобуток на земельній ділянці, яка розташована на відстані 0,7 км на південний схід с.Черче, однак не конкретизовано площу. координати. Стверджується про видобуток корисних копалин біля потужностей виробництва без зазначення місця, площі, координат, що унеможливлює підтвердити чи спростувати, що ця ділянка збігається з ділянкою на яку в підприємства є дозвіл. На переконання захисника ву обвинувальному акті не викладено фактичних обставин справи та неналежно сформульоване обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_4 доводи захисника про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України вважає безпідставними, оскільки в обвинувальному акті зазначені усі передбачені ч.1 ст.91 КПК України обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта, зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та може бути призначений до судового розгляду, надав суду постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 08 липня 2026 року.

Представник цивільного позивача ОСОБА_6 просила у задоволенні клопотання відмовити з підстав, зазначених прокурором.

Вислухавши клопотання сторін, дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та документи, надані стороною захисту в обгрунтування клопотання та стороною обвинувачення в обгрунтування заперечення на клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

У постанові об`єднаної палати ККС ВС від 17 лютого 2025 року (справа №283/1638/23) сформульовано висновок, що суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні, з метою вирішення клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, має право дослідити додані до клопотання процесуальні документи, зокрема рішення слідчого, прокурора, слідчого судді.

14 січня 2026 року ОСОБА_3 вручено повідомлено про підозру, що підтверджується п.81 розділу І Реєстру матеріалів досудового розслідування.

09 березня 2026 року Першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців (п.120 розділу ІІ Реєстру).

07 квітня 2026 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області винесено ухвалу про продовження строку досудового розслідування (п.124 розділу ІІ Реєстру).

04 червня 2026 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 винесено ухвалу про продовження досудового розслідування до шести місяців, а саме до 14 липня 2026 року про що зазначено у п.128 розділу ІІ Реєстру та на підтвердження цієї обставини захисником ОСОБА_11 долучено копію вступної та резолютивної частини цієї ухвали, яка набула законної сили 04 червня 2026 року.

09 липня 2026 року ОСОБА_3 отримав повідомлення слідчого про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження, що підтверджується копією його розписки.

10 липня 2026 року адвокат ОСОБА_5 на додаток Whats App отримав повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування №12026090000000363 від 08 липня 2026 року за ч.3 ст.240, ч.2 ст.209 КК України, що підтвердується копією його розписки.

За протоколами про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 13 липня 2026 року і 14 липня 2026 року впродовж цього часу адвокат ОСОБА_12 і ОСОБА_3 ознайомлювалися з матеріалами кримінального провадження. 14 липня 2026 року надали прокурору спільну письмову заяву про відсутність у сторони захисту документів, речових доказів, які можуть бути використані як докази у суді в межах цього кримінального провадження.

За ст. 113 КПК процесуальні строки це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 ч. 1 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.

Положеннями ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (такий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 29 вересня 2026 року в справі № 287/977/21 провадження № 51 2149 км 250).

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 803/350/17 та у справі N 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі N 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі N 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі N 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі N 927/490/18).

У науковій літературі зазначено, що для позначення початкової і кінцевої дати, тобто певного періоду часу, у документах прийменник «з» треба вживати в парі з прийменником «до». Інколи, щоб увиразнити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник включно. Проте його вживання поряд з останньою датою недоречне. Прийменники «до» і «по» визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь, проте вони розрізняються сферами свого використання: «до» закріплений за офіційно-діловим стилем; «по» за розмовним. Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно вживати лише прийменник «до» (Лист Мін`юсту від 15.06.2020 № 26245/14036-33-20/8.1.2).

Питання обрахунку строку досудового розслідування з врахуванням особливостей положень ст. 219 ч. 5 КПК України було предметом касаційного розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в справі № 216/4805/20 (провадження № 51 - 4684 кмо 21) за результатом якого в постанові від 24 жовтня 2022 року було сформульовано висновок, що відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2201-IX від 14.04.2022 року) не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомленняпро завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування з зазначенням дати, часу та місця ознайомлення з матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.

День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.

Частиною шостою статті 13 Закону № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Щодо повернення обвинувального акта прокурору.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідають вимогам цього Кодексу.

За ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

За змістом ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 71) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Обвинувачення згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України обвинувальний акт є формою закінчення досудового розслідування та формою звернення прокурора до суду.

Кримінальним процесуальним законом передбачено, що після закінчення досудового розслідування, до суду передається обвинувальний акт, до якого додається реєстр матеріалів досудового розслідування, та інші, передбачені ст. 291 КПК України документи.

Закон не висуває інших вимог до обвинувального акта, крім тих, які зазначенні в ст. 291 КПК України.

Таким чином, єдиною законною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є невідповідність змісту самого обвинувального акта вимогам саме ст. 291 КПК України. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджатимуть повноцінному судовому розгляду.

Законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к).

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що він формально містить зазначені захисником недоліки. Однак вищезазначні недоліки відповідно до вимог ст. 338 КПК України можна усунути в процесі судового розгляду. Прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду будуть встановлені для цього правові підстави.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, суд, на етапі підготовчого провадження не має права оцінювати докази, перевіряти їх достовірність чи робити висновки про доведеність або недоведеність вини.

Таким чином суд дійшов висновку, що доводи, які викладені стороною захисту у клопотанні не знайшли свого підтвердження, обвинувальний акт відповідає вимогам чинного Кримінального процесуального кодексу України, суттєвих порушень, за яких суд має повернути обвинувальний акт прокурору, судом не встановлено, а тому клопотання про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає до задоволення.

Щодо призначення судового розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Підстав для закриття кримінального провадження згідно пунктів 4-8 частини першої та частини другої статті 284 КПК України немає.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Кримінальне провадження підсудне Рогатинському районному суду Івано-Франківської області.

Склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений, захисник, представник цивільного позивача.

За змістом ч.2 ст.3141 КПК України досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, нижня межа санкції яких не перевищує п`яти років позбавлення волі та з метою виконання вимог ч.2 ст.3141 КПК України про забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого необхідно доручити органу пробації скласти досудову доповідь.

Щодо обрання запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд дотримується правил, передбачених розділом ІІ (ст.ст.131-213) цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.2 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 176 КПК України визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

За частиною 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає доказів, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Прокурор довів про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст. 209 КК України, ч.3 ст.240 КК України за які передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Однак, суд вважає необґрунтованими доводи прокурора щодо наявності ризику незаконно впливатина свідків, експертів, інших учасників.

Відповідно до ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язків, передбачених ст.194 цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

При покладенні на підозрюваного обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та визначення строку їх дії, суд враховує обставини, які зазначені в ст.178 КПК України,зокрема те, що ОСОБА_3 раніше несудимий, має постійне місце проживання та роботи.

З врахуванням наявного ризику, оцінивши в сукупності надані сторонами кримінального провадження всі обставини, які визначені ст.178 КПК України, слідчий суддя покладає на обвинуваченого на строк два місяці такі процесуальні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що найбільш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 і виконання покладених процесуальних обов`язків та запобігти існуючому ризику переховуватися від суду.

Керуючись ст. 3, 9, 28, 219, 290, 284, 314 КПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження №12026090000000363 від 08 липня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209 КК України, ч.3 ст.240 КК України на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 Кримінального процесуального кодексу України.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №12026090000000363 від 08 липня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209 КК України, ч.3 ст.240 КК України.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12026090000000363 від 08 липня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209 КК України, ч.3 ст.240 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рогатинського районного суду Івано-Франківської області в залі суду №4, що за адресою - вул. Галицька, буд.№ 40, м.Рогатин на

13 год. 00 хв. 06 листопада 2026 року.

Доручити Івано-Франківському районному сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого та подати її до суду до 06 листопада 2026 року, до початку судового засідання.

Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання

На підставі ч.5 ст.194 КПК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання обрати строком на два місяці - до 22 грудня 2026 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та роз`яснити, що в разі невиконання покладених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює прокурор.

Копію ухвали направити Івано-Франківському районному сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлено 23 жовтня 2026 року о 14 год. 05 хв.