Рішення № 140892899, 23.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/8902/26

Провадження № 2/727/4354/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді - Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 580305-КС-001 від 04 лютого 2026 року в розмірі 30 130,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 лютого 2026 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 580305-КС-001, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 24 тижні зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 1 % на день та комісії за видачу кредиту. Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача, однак відповідач, здійснивши часткову оплату на загальну суму 7 160,00 грн, своїх зобов`язань належним чином не виконала.

Станом на 06 серпня 2026 року заборгованість відповідача становить 30 130,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 400,00 грн - заборгованість за процентами, 870,00 грн - заборгованість за комісією, 2 860,00 грн - заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України. Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, справу розглянути без участі його представника.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом з`ясовано, що місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів було направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою її зареєстрованого місця проживання. Поштове відправлення повернулося до суду невручене з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. Оскільки судові документи направлялися відповідачу за адресою її зареєстрованого місця проживання, а іншої адреси для листування відповідач суду не повідомляла, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи. Неотримання відповідачем судової кореспонденції, надісланої за зареєстрованою адресою, зумовлене її власною поведінкою і не свідчить про порушення судом порядку повідомлення.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Таких клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

04 лютого 2026 року відповідач з використанням номера телефону НОМЕР_1 увійшла до особистого кабінету в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» (сайт https://my.tpozyka.com), надала інформацію, необхідну для формування пропозиції щодо умов кредиту, зазначивши, зокрема, свої паспортні дані, РНОКПП НОМЕР_2 , адресу реєстрації та проживання, адресу електронної пошти та номер платіжної картки НОМЕР_3 для перерахування кредитних коштів. О 17 год. 02 хв. відповідачу надано для ознайомлення Паспорт споживчого кредиту, який вона підписала одноразовим ідентифікатором UA-4510.

Того ж дня ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 580305-КС-001, а о 17 год. 03 хв. відповідач прийняла (акцептувала) її шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-6334, надісланого на її номер телефону. Наведена послідовність дій підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта та товариства щодо укладення електронного договору, пропозицією (офертою) та прийняттям (акцептом) пропозиції укласти договір.

Таким чином, 04 лютого 2026 року між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 580305-КС-001 (далі - кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 11 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію (п. 2.1). Строк кредитування - 24 тижні; стандартна процентна ставка - 1 % на день, фіксована; комісія за видачу кредиту - 2 200,00 грн, нараховується одноразово в дату видачі кредиту; дата видачі кредиту - 04 лютого 2026 року, дата повернення кредиту - 22 липня 2026 року (п. 2.3-2.5, 2.8, 2.13, 2.14).

Згідно з п. 2.9-2.12 кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту становить 27 141,58 грн, загальні витрати за кредитом - 16 141,58 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 6 942,76 %, денна процентна ставка - 0,87 %, яка розрахована за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, а саме: (16 141,58 грн / 11 000,00 грн) / 169 днів ? 100 %. Аналогічні відомості містяться в Паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем.

Пунктом 7.5 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або суми кредиту у визначені договором терміни позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України, які нараховуються за кожен день прострочення в сумі, що не перевищує 2 % від неповернутої суми кредиту.

04 лютого 2026 року о 17 год. 03 хв. ТОВ «Бізнес Позика» через ТОВ «ПрофітГід» перерахувало на платіжну картку відповідача № НОМЕР_4 (емітент - АТ КБ «Глобус») кредитні кошти в сумі 11 000,00 грн з призначенням платежу «Видача кредитних коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно Дог. № 580305-КС-001 від 04.02.2026», що підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (номер транзакції 47021-74068-66314).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07 серпня 2026 року за період з 04 лютого по 22 липня 2026 року (169 днів) відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у сумі 18 590,00 грн (11 000,00 грн ? 1 % ? 169 днів), комісію за видачу кредиту в сумі 2 200,00 грн та проценти відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 5 500,00 грн. Після 22 липня 2026 року нарахування не здійснювалися.

Відповідач на виконання кредитного договору сплатила 7 160,00 грн, а саме: 27 лютого 2026 року - 4 240,00 грн та 07 березня 2026 року - 2 920,00 грн. Зазначені кошти зараховано позивачем: 3 190,00 грн - у погашення процентів за користування кредитом, 1 330,00 грн - у погашення комісії, 2 640,00 грн - у погашення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України. У погашення тіла кредиту кошти не зараховувалися.

Таким чином, згідно з розрахунком заборгованості та довідкою про стан заборгованості станом на 07 серпня 2026 року заборгованість відповідача становить 30 130,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 15 400,00 грн - заборгованість за процентами (18 590,00 грн - 3 190,00 грн), 870,00 грн - заборгованість за комісією (2 200,00 грн - 1 330,00 грн), 2 860,00 грн - заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України (5 500,00 грн - 2 640,00 грн).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Бізнес Позика» є юридичною особою, ідентифікаційний код 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Доказів погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем, матеріали справи не містять, а відповідач таких доказів суду не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, встановлених договором або законом (ст. 525 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію, підписаного в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону. Електронний договір, укладений шляхом вчинення дій, передбачених цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 цього Закону). Згідно зі ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна користувача і пароля, без використання одноразового ідентифікатора кредитний договір не був би укладений між сторонами; електронний договір, укладений із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця шляхом прийняття відповідачем пропозиції (оферти) та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 205, 207, 639 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні кошти перераховано на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначила під час оформлення кредиту, а в подальшому відповідач двічі здійснювала платежі на виконання договору, що свідчить про визнання нею договірних відносин. Кредитний договір у встановленому порядку недійсним не визнавався.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, проценти за користування кредитом та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у сумі 11 000,00 грн. Відповідач, у свою чергу, після внесення двох платежів зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів і комісії не виконала; строк кредитування сплив 22 липня 2026 року, однак кредит не повернуто.

Проценти за користування кредитом нараховано за погодженою сторонами ставкою 1 % на день на неповернуту суму кредиту виключно в межах визначеного договором строку кредитування - з 04 лютого по 22 липня 2026 року, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Комісія за видачу кредиту в розмірі 2 200,00 грн передбачена п. 2.5 кредитного договору та Паспортом споживчого кредиту, нараховується одноразово при видачі кредиту, є складовою оплати за надання кредиту, пов`язаною з його наданням, і врахована при обчисленні загальних витрат за кредитом та денної процентної ставки, з якими відповідач була ознайомлена до укладення договору. Умова договору щодо сплати цієї комісії у встановленому порядку недійсною не визнавалася. Відповідач частково сплатила комісію, залишок заборгованості за якою становить 870,00 грн.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях. Згідно з ч. 3 ст. 8 цього Закону обчислення денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) висловив висновок, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови договору про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою (ex officio). З 20 серпня 2024 року, після завершення 240-денного перехідного періоду, максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Кредитний договір у цій справі укладено 04 лютого 2026 року, тобто після завершення перехідного періоду, а тому на нього поширюється обмеження денної процентної ставки розміром 1 %. Денна процентна ставка за кредитним договором, розрахована за формулою, визначеною ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням процентів за користування кредитом і комісії за видачу кредиту становить 0,87 % (п. 2.12 договору) і не перевищує встановленого законом максимального розміру. Отже, підстави для висновку про нікчемність умов кредитного договору щодо розміру процентів та комісії відсутні.

Крім того, в зазначеній постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що у разі, якщо споживач не пред`явив позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки, комісії та строку кредитування є чіткими й однозначними; відповідач з позовом про визнання недійсними умов договору чи про його зміну не зверталася. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 11 000,00 грн, за процентами в розмірі 15 400,00 грн та за комісією в розмірі 870,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває на час ухвалення цього рішення.

Заявлені позивачем до стягнення 2 860,00 грн нараховано на підставі п. 7.5 кредитного договору як проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати процентів, комісії та суми кредиту. Прострочення, за яке нараховано ці суми, мало місце в період з лютого по липень 2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Отже, в силу п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільняється від такої відповідальності, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2 860,00 грн процентів відповідно до ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав належні, допустимі та достовірні докази укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, порядку нарахування процентів і комісії та розміру заборгованості. Відповідач відзиву на позов не подала, доказів погашення заборгованості, іншого її розміру чи контррозрахунку суду не надала і наведених позивачем обставин не спростувала.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 580305-КС-001 від 04 лютого 2026 року в розмірі 27 270,00 грн, з яких 11 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 15 400,00 грн - заборгованість за процентами, 870,00 грн - заборгованість за комісією. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 25959 від 25 серпня 2026 року. Позов задоволено на суму 27 270,00 грн із заявлених 30 130,00 грн, тобто на 90,51 %. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 409,68 грн (2 662,40 грн ? 27 270,00 грн / 30 130,00 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Розмір витрат на оплату робіт адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що проявилася, зокрема, у зловживанні стороною чи її представником процесуальними правами та вчиненні дій, спрямованих на затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що суд за наявності заперечень іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності, однак незалежно від наявності таких заперечень суд має право за власною ініціативою відмовити у відшкодуванні витрат або зменшити їх розмір з підстав, визначених законом, зокрема з урахуванням критеріїв, передбачених ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважила, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтвердженими та доведеними, а суд має враховувати, чи були такі витрати реальними, необхідними та чи є їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2026 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс», рахунок-фактуру № 05-580305-КС-001 від 15 травня 2026 року на суму 10 000,00 грн за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України. Відповідно до п. 4.3, 4.5 договору гонорар за підготовку позовної заяви є фіксованим і становить 10 000,00 грн, а його оплата здійснюється клієнтом у розмірі фактично компенсованих клієнту витрат на професійну правничу допомогу не пізніше 6 місяців з дати надходження сум такої компенсації.

Оцінюючи наведені докази, суд враховує, що справа є малозначною, не відноситься до категорії складних, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, участь адвоката в судових засіданнях не була потрібною. Обсяг правничої допомоги полягав виключно у підготовці позовної заяви, яка має типовий характер та формується за стандартним зразком для справ цієї категорії. Акт приймання-передачі наданих послуг з детальним описом виконаних робіт і витраченого часу матеріали справи не містять, а рахунок-фактура датований 15 травня 2026 року, тобто раніше, ніж складено розрахунок заборгованості (07 серпня 2026 року), на якому ґрунтується позовна заява. Крім того, оплата гонорару за умовами договору залежить від факту його компенсації за рахунок іншої сторони. Суд також враховує, що позов задоволено частково.

З урахуванням наведеного, критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат, а також складності справи, обсягу наданих послуг та ціни позову, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн не є співмірним, а обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 128, 133, 137, 141, 178, 187, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 580305-КС-001 від 04 лютого 2026 року в розмірі 27 270 грн 00 коп., з яких: 11 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 15 400,00 грн - заборгованість за процентами, 870,00 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 409 грн 68 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Танасійчук