Рішення № 140889824, 23.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10022/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС ТЕХНОЛОДЖИС» (код ЄДРПОУ 40686189, місцезнаходження: 68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Орджонікідзе, 46) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови в прийняті митних декларацій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 07 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» (сформовано 06.04.2026) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС ТЕХНОЛОДЖИС» (код ЄДРПОУ 40686189, місцезнаходження: 68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Орджонікідзе, 46) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а), в якій представник позивача просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000005/1 від 12.01.2026, а також видану на його підставі картку відмови № UA500500/2026/000014 як похідний документ (щодо МД № 26UA500500000547U7 від 08.01.2026).

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000014/2 від 24.01.2026, а також видану на його підставі картку відмови № UA500500/2026/000032 як похідний документ (щодо МД № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026).

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року після усунення недоліків у позовній заяві, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку частини п`ятої статті 262 КАС України.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС ТЕХНОЛОДЖИС» є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, який здійснює імпорт скляних виробів на митну територію України.

01 серпня 2025 року між ТОВ «ГЛАСС ТЕХНОЛОДЖИС» (Покупець, Україна) та компанією RIDER GLASS COMPANY LIMITED (Постачальник, Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0108/2025, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався продати, а Покупець прийняти та оплатити товар (листове скло) в асортименті та за цінами, визначеними відповідними інвойсами.

Умови поставки товару за зовнішньоекономічними операціями визначено як FOB CN (порт відвантаження в Китайській Народній Республіці).

На виконання зазначеного контракту здійснено поставку товару двома окремими партіями, для митного оформлення яких позивачем подано до Одеської митниці митні декларації № 26UA500500000547U7 від 08.01.2026 та № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000005/1 від 12.01.2026 та № UA500500/2026/000014/2 від 24.01.2026, а також оформлено відповідні картки відмови № UA500500/2026/000014 та № UA500500/2026/000032.

Представник позивача зазначає, що митна вартість ввезених товарів була визначена за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, на підставі зовнішньоекономічного контракту, комерційних інвойсів та інших товаросупровідних документів.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митного оформлення подано документи, які, на його переконання, у своїй сукупності дозволяли ідентифікувати обидві партії товару та підтверджували числові значення складових митної вартості.

Зокрема, контракт визначав сторони зовнішньоекономічних правовідносин, загальні умови поставки та порядок оплати товару, інвойси містили відомості про найменування товару, його кількість, товщину, розміри, ціну за одиницю та загальну вартість, а пакувальні листи, коносаменти, міжнародні товарно-транспортні накладні, сертифікати походження, експортні декларації, документи щодо транспортних витрат та інші супровідні документи підтверджували переміщення відповідних партій товару.

На думку представника позивача, подані документи містили достатні відомості для перевірки правильності визначення митної вартості за основним методом, тоді як наведені митним органом розбіжності не свідчили про недостовірність заявленої ціни товару та не перешкоджали її обчисленню.

При цьому представник позивача наголошує, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів містять переважно загальні посилання на наявність розбіжностей у поданих документах, ненадання додаткових документів та непідтвердження окремих складових митної вартості, однак не містять належного обґрунтування неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Позивач вважає, що митним органом не наведено достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за ціною договору та переходу до застосування другорядних методів її визначення.

У зв`язку з викладеним, вважаючи рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та прийняті на їх підставі картки відмови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Представник позивача зазначає, що перша поставка товару оформлювалася за митною декларацією № 26UA500500000547U7 від 08.01.2026.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митного оформлення були подані, зокрема, такі документи: комерційний інвойс № RG-46215/25 від 20.08.2025, пакувальний лист № RG-46215/25 від 20.08.2025, коносамент № WMSS25082768 від 29.08.2025, автотранспортні накладні № 3160 та № 9630 від 07.01.2026, рахунок на транспортно-експедиційні послуги № 6776 від 24.10.2025, довідка про транспортні витрати № 024/Л від 08.01.2026, декларація про походження товару та зовнішньоекономічний контракт.

Зазначений перелік документів відображений Одеською митницею у картці відмови № UA500500/2026/000014.

За результатами здійснення митного контролю Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000005/1 від 12.01.2026 та видано картку відмови № UA500500/2026/000014.

У зв`язку із прийняттям зазначеного рішення позивач був змушений подати нову митну декларацію № 26UA500500000865U0 для завершення митного оформлення товару за скоригованою митним органом митною вартістю.

Стосовно другої поставки представник позивача зазначає, що її митне оформлення здійснювалося за митною декларацією № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026.

Разом із зазначеною митною декларацією до митного органу були подані, зокрема, пакувальний лист № RG-04632/25 від 01.09.2025, проформа-інвойс № RGP-04873/25 від 07.08.2025, комерційний інвойс № RG-04632/25 від 01.09.2025, коносамент № WMSS25084667 від 20.09.2025, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 2398 від 20.01.2026, декларація про походження товару, банківські платіжні документи від 14.11.2025 та 22.12.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення № 2001/02 від 20.01.2026, зовнішньоекономічний контракт № 0108/2025 від 01.08.2025, вагова довідка від 20.01.2026, копія митної декларації країни відправлення № 020220250001015054 від 17.09.2025 та телекс-реліз щодо коносамента № WMSS25084667.

Зазначені документи перелічені митним органом у картці відмови № UA500500/2026/000032.

За результатами перевірки поданих документів Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000014/2 від 24.01.2026 та видано картку відмови № UA500500/2026/000032.

Надалі позивач був змушений подати нову митну декларацію № 26UA500500002246U3 для завершення митного оформлення товару за скоригованою митницею митною вартістю.

Представник позивача вважає, що обидва рішення про коригування митної вартості товарів прийняті за відсутності належних правових підстав, оскільки подані до митного оформлення документи у своїй сукупності підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом за ціною договору.

При цьому, на думку представника позивача, митний орган не довів наявності таких розбіжностей у поданих документах, які б впливали на правильність визначення числових значень складових митної вартості товарів або унеможливлювали її визначення за ціною договору.

Крім того, представник позивача зазначає, що посилання митного органу на відсутність або недостатність платіжних документів не може бути самостійною підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів.

Так, в оскаржуваному рішенні № UA500500/2026/000005/1 від 12.01.2026 Одеська митниця поставила під сумнів заявлену митну вартість товарів, зокрема, у зв`язку з ненаданням банківських платіжних документів, оскільки, на думку митного органу, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту оплата товару на момент митного оформлення вже мала бути здійснена.

Водночас представник позивача наголошує, що відповідно до положень статей 49, 53 та 58 Митного кодексу України митна вартість товарів визначається виходячи з ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а банківські платіжні документи подаються у разі, якщо рахунок сплачено.

При цьому зовнішньоекономічним контрактом № 0108/2025 від 01.08.2025 передбачено поетапний порядок оплати товару та можливість здійснення платежів кількома частинами.

Отже, на переконання позивача, сама по собі відсутність документів про повну оплату товару на момент його митного оформлення не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, якщо така вартість підтверджується іншими належними документами.

Окремо представник позивача звертає увагу на те, що під час митного оформлення другої партії товару за митною декларацією № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026 митному органу були надані банківські платіжні документи від 14.11.2025 та 22.12.2025, які містили відомості про платежі за контрактом № 0108/2025 та проформою-інвойсом № RGP-04873/25.

Наявність зазначених документів відображена безпосередньо у картці відмови № UA500500/2026/000032, що, на думку представника позивача, спростовує твердження митного органу про їх ненадання.

Також представник позивача не погоджується з висновками митного органу щодо непідтвердження транспортних витрат та інших складових митної вартості товарів.

Зазначає, що поставка спірних партій товару здійснювалася на умовах FOB China, FOB QINGDAO та FOB TIANJIN, які передбачають включення до ціни товару витрат продавця до моменту завантаження товару на судно в порту відвантаження.

Відповідно, витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, які не включені до ціни товару, підлягають урахуванню під час визначення митної вартості.

На підтвердження відповідних витрат позивачем були подані транспортні документи, коносаменти, довідки про транспортні витрати, а також рахунок на транспортно-експедиційні послуги № 6776 від 24.10.2025.

Представник позивача вважає, що зазначені документи у своїй сукупності підтверджували транспортну складову митної вартості товарів, тоді як митним органом не доведено факту понесення позивачем будь-яких додаткових витрат на навантаження чи перевезення, які не були враховані під час декларування.

На переконання позивача, висновки митного органу про неповноту включення транспортних витрат до митної вартості ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

На підтвердження своєї правової позиції представник позивача посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16, від 21.06.2023 у справі № 814/1561/16, від 11.09.2024 у справі № 160/3795/19 та від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23, зазначаючи, що митний орган повинен обґрунтувати наявність конкретних обставин, які перешкоджають визначенню митної вартості товарів за основним методом, а не обмежуватися припущеннями щодо можливого існування додаткових витрат.

Таким чином, представник позивача вважає, що Одеська митниця безпідставно відмовила у визнанні заявленої митної вартості товарів за ціною договору, не довивши наявності обставин, які унеможливлювали застосування основного методу її визначення.

Представник позивача зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів до митного оформлення були подані всі необхідні документи, які у своїй сукупності підтверджували ціну договору, умови поставки та транспортні витрати.

На думку позивача, посилання митного органу на відсутність окремих платіжних документів є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України митна вартість визначається виходячи з ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. При цьому щодо другої поставки банківські платіжні документи були надані митному органу.

Також представник позивача не погоджується з висновками митниці щодо непідтвердження транспортних витрат, зазначаючи, що поставки здійснювалися на умовах FOB, а відповідні витрати підтверджувалися наданими товаросупровідними та транспортними документами.

Позивач вважає, що митним органом не наведено належних доказів наявності розбіжностей, які впливали б на числові значення складових митної вартості товарів, а також не обґрунтовано неможливості застосування основного методу її визначення за ціною договору.

Крім того, на переконання представника позивача, оскаржувані рішення не містять належного обґрунтування визначеної митницею скоригованої митної вартості товарів, що свідчить про їх протиправність.

У зв`язку з викладеним позивач просить задовольнити позовні вимоги.

До канцелярії суду 05 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому Одеська митниця заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що для здійснення митного оформлення товарів, які надійшли на митну територію України на умовах поставки FOB, декларантом позивача подано митні декларації № 26UA500500000547U7 від 08.01.2026 та № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026 разом із документами, зазначеними у графі 44 відповідних митних декларацій.

Представник відповідача посилається на положення статей 49, 5154, 318 та 337 Митного кодексу України, зазначаючи, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості товарів, які повинні ґрунтуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Водночас митний орган під час здійснення митного контролю наділений повноваженнями перевіряти правильність визначення митної вартості товарів, достовірність поданих документів та числові значення заявлених складових митної вартості.

Також представник відповідача зазначає, що відповідно до положень статті 337 Митного кодексу України, Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476, митні органи здійснюють аналіз поданих документів, перевіряють наявність розбіжностей у них, а також зіставляють заявлений рівень митної вартості з наявною інформацією про вартість ідентичних або подібних товарів.

На переконання представника відповідача, під час перевірки документів, поданих позивачем для митного оформлення спірних партій товару, митним органом встановлено обставини, які викликали сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості та повноти підтвердження її складових.

Щодо митної декларації № 26UA500500000547U7 від 08.01.2026 представник відповідача зазначає, що під час перевірки поданих документів встановлено низку розбіжностей.

Зокрема, у рахунку-фактурі на транспортно-експедиційні послуги № 6776 від 24.10.2025 зазначені банківські реквізити рахунку в АТ «МТБ БАНК», тоді як у довідці про транспортні витрати № 024/Л від 08.01.2026 зазначено інший банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що, на думку митного органу, викликає сумніви щодо достовірності поданих документів.

Крім того, у рахунку № 6776 від 24.10.2025 міститься посилання на договір № ПП05/05 від 05.05.2023, який до митного оформлення не надавався.

Також у зазначеному рахунку покупцем вказано ТОВ «КМ ВІТРУМ», яке, за твердженням відповідача, не має відношення до відповідного митного оформлення, що унеможливлює перевірку правильності визначення транспортної складової митної вартості товару.

Окрім цього, у комерційному інвойсі № RG-46215/25 від 20.08.2025 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт № 0108/2025 від 01.08.2025, що, на думку митного органу, перешкоджає ідентифікації інвойсу з відповідним контрактом.

Представник відповідача також звертає увагу, що пунктом 5.1 зовнішньоекономічного контракту передбачено здійснення покупцем 30 відсотків передоплати до запуску замовлення у виробництво та сплату залишку вартості товару протягом двох тижнів після його відправлення. Відтак, на думку митниці, на момент митного оформлення оплата товару мала бути здійснена, однак відповідних банківських платіжних документів декларантом не надано.

Щодо митної декларації № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026 представник відповідача зазначає, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту поставка товару могла здійснюватися на умовах CIF порт Одеса або FOB порт Китай, залежно від замовлення покупця.

Водночас у проформі-інвойсі № RGP-04873/25 від 07.08.2025 зазначено порт CHORNOMORSK, UKRAINE, тоді як відповідно до інших поданих документів транспортування товару здійснювалося за маршрутом FOB TIANJIN, Китай ODESA, Україна.

На переконання митного органу, зазначені відомості свідчать про розбіжності в документах щодо умов та маршруту поставки.

Крім того, представник відповідача зазначає, що для підтвердження транспортних витрат декларантом подано довідку № 2001/02 від 20.01.2026, коносамент № WMSS25084667 від 20.09.2025 та міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 2398 від 20.01.2026, проте, на думку митного органу, зазначені документи не містять усіх необхідних відомостей для підтвердження вартості перевезення.

Також відповідач звертає увагу, що в митній декларації країни відправлення № 020220250001015054 від 17.09.2025 зазначено коносамент № TJN0752316, який до митного оформлення не надавався.

У зв`язку із зазначеним представник відповідача вважає, що виявлені розбіжності та відсутність окремих документів не дозволяли митному органу перевірити правильність визначення числових значень складових митної вартості товарів за основним методом.

Саме тому, на думку відповідача, у митного органу виникли передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України підстави для витребування додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Представник відповідача зазначає, що у зв`язку з виявленими розбіжностями Одеською митницею відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом десяти календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прейскурантів виробника, а також висновків спеціалізованих експертних організацій щодо якісних та вартісних характеристик товарів або інформації біржових організацій про їх вартість.

Водночас 12.01.2026 декларантом позивача надіслано лист № 12-10, яким повідомлено митний орган про неможливість надання інших додаткових документів.

Крім того, листом від 24.01.2026 № 24-01/26 позивач повідомив митний орган про те, що додаткові документи надані не будуть.

За твердженням представника відповідача, виявлені розбіжності усунені не були, а витребувані митницею документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларантом не подано.

У зв`язку із цим відповідач вважає, що відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України у митного органу виникли правові підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняття рішень про її коригування.

Щодо застосованого методу визначення митної вартості товарів представник відповідача зазначає, що відповідно до статей 57 64 Митного кодексу України основним методом є визначення митної вартості за ціною договору, а кожний наступний метод застосовується у разі неможливості використання попереднього.

На переконання відповідача, у зв`язку з відсутністю належного документального підтвердження всіх числових значень складових митної вартості товарів застосування основного методу було неможливим.

При цьому метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не міг бути застосований через відсутність достатніх відомостей про фізичні характеристики, якість та репутацію товарів на ринку, а метод за ціною договору щодо подібних товарів через відсутність необхідних даних про їхні характеристики та складові компоненти.

Застосування методів на основі віднімання та додавання вартості, за твердженням відповідача, також було неможливим через відсутність необхідної інформації про витрати, торговельні надбавки, прибуток та складові собівартості товарів.

Ураховуючи наведене, представник відповідача зазначає, що за результатами проведених консультацій між митним органом та декларантом митна вартість товарів була визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Також представник відповідача зазначає, що за результатами аналізу інформації, наявної в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби та АСМО «Інспектор», встановлено вищий рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше.

Зокрема, щодо митної декларації № 26UA500500000547U7 від 08.01.2026 митну вартість товару № 1 скориговано з 0,315 дол. США/кг до 0,5819 дол. США/кг із використанням відомостей митної декларації № 25UA209230003672U0 від 17.01.2025, а товару № 2 з 0,348 дол. США/кг до 0,551 дол. США/кг на підставі митної декларації № 25UA401020025155U1 від 04.06.2025.

Щодо митної декларації № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026 відповідач посилається на відомості митної декларації № 26UA401020001705U6 від 19.01.2026, за якою рівень митної вартості товару становив 0,429 дол. США/кг нетто, або 4,24 дол. США за квадратний метр.

На думку представника відповідача, зазначені відомості підтверджують обґрунтованість сумнівів митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів та правомірність застосування резервного методу.

Представник відповідача також зазначає, що прийняті рішення про коригування митної вартості товарів містять необхідне обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості та посилання на джерела інформації, використані для її коригування, відповідно до вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України.

У зв`язку з прийняттям зазначених рішень Одеською митницею оформлено картки відмови № UA500500/2026/000014 та № UA500500/2026/000032.

При цьому представник відповідача зазначає, що спірні товари випущені у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій у розмірі 178 866,17 грн та 30 178,05 грн, якими забезпечено сплату різниці митних платежів, обчислених за заявленою декларантом та скоригованою митним органом митною вартістю.

На підтвердження своєї позиції представник відповідача посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 12.07.2022 у справі № 808/865/18, від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15 та від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Таким чином, представник відповідача вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови прийняті Одеською митницею на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України, а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

До канцелярії суду 11 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи Одеської митниці не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, та переважно повторюють підстави прийняття оскаржуваних рішень.

Додатково представник позивача звертає увагу, що посилання відповідача на функціонування системи управління ризиками не підтверджує проведення належної індивідуальної оцінки поданих документів. На думку позивача, митним органом не встановлено фактичної недостовірності ціни товарів, наявності прихованих платежів або неврахованих складових митної вартості.

Також представник позивача зазначає, що витребування додаткових документів мало формальний характер, оскільки митницею не конкретизовано, які саме відомості неможливо встановити за наявними документами та яким чином витребувані документи могли усунути відповідні сумніви. При цьому неподання окремих документів пояснюється їх відсутністю, а не ухиленням декларанта від підтвердження заявленої митної вартості.

До канцелярії суду 15 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких Одеська митниця не погоджується з доводами позивача.

У запереченнях представник відповідача додатково посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких ненадання витребуваних документів може бути підставою для незастосування основного методу визначення митної вартості, якщо наявні документи у своїй сукупності не усувають обґрунтованих сумнівів митного органу.

Крім того, відповідач наголошує, що оскаржувані рішення складені відповідно до форми та правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, а їхня графа 33 містить обставини прийняття рішень, виявлені розбіжності та джерела інформації, використані для визначення митної вартості товарів.

На підтвердження своєї позиції відповідач також посилається на постанову Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 щодо правових наслідків процедурних порушень під час прийняття рішень суб`єктами владних повноважень.

Таким чином, відповідач наполягає на правомірності оскаржуваних рішень та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 23 жовтня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 01 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС ТЕХНОЛОДЖИС» (Покупець) та компанією RIDER GLASS COMPANY LIMITED (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0108/2025, предметом якого є поставка листового скла в асортименті та за цінами, визначеними відповідними інвойсами.

Відповідно до умов зазначеного контракту поставка товару здійснюється на умовах CIF порт Одеса, Україна, або FOB порт Китай, залежно від замовлення покупця.

Пунктом 5.1 контракту передбачено здійснення покупцем передоплати в розмірі 30 відсотків вартості товару до запуску замовлення у виробництво та сплату залишку протягом двох тижнів після відправлення вантажу.

На виконання умов зазначеного зовнішньоекономічного контракту на митну територію України ввезено дві партії товару, для митного оформлення яких декларантом позивача подано до Одеської митниці митні декларації № 26UA500500000547U7 від 08.01.2026 та № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026.

Для митного оформлення першої партії товару декларантом позивача подано митну декларацію № 26UA500500000547U7 від 08.01.2026, за якою заявлено митну вартість товарів за основним методом за ціною договору.

Разом із зазначеною митною декларацією до митного органу подано комерційний інвойс № RG-46215/25 від 20.08.2025, пакувальний лист № RG-46215/25 від 20.08.2025, коносамент № WMSS25082768 від 29.08.2025, автотранспортні накладні № 3160 та № 9630 від 07.01.2026, рахунок на транспортно-експедиційні послуги № 6776 від 24.10.2025, довідку про транспортні витрати № 024/Л від 08.01.2026, декларацію про походження товару та зовнішньоекономічний контракт.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею 12.01.2026 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000005/1 та оформлено картку відмови № UA500500/2026/000014.

Судом встановлено, що підставами для прийняття зазначеного рішення митним органом визначено наявність розбіжностей у документах, поданих для підтвердження митної вартості товарів, зокрема щодо банківських реквізитів у транспортних документах, зазначення в рахунку на транспортно-експедиційні послуги іншого покупця, ненадання договору, на який міститься посилання у відповідному рахунку, відсутності реквізитів зовнішньоекономічного контракту в комерційному інвойсі та ненадання банківських платіжних документів.

У зв`язку із зазначеним митний орган дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом та здійснив її коригування із застосуванням резервного методу.

Надалі товар випущено у вільний обіг за митною декларацією № 26UA500500000865U0.

Для митного оформлення другої партії товару декларантом позивача подано до Одеської митниці митну декларацію № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026, за якою митну вартість товарів заявлено за основним методом за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів разом із митною декларацією позивачем подано пакувальний лист № RG-04632/25 від 01.09.2025, проформу-інвойс № RGP-04873/25 від 07.08.2025, комерційний інвойс № RG-04632/25 від 01.09.2025, коносамент № WMSS25084667 від 20.09.2025, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 2398 від 20.01.2026, довідку про транспортно-експедиційні витрати № 2001/02 від 20.01.2026, банківські платіжні документи від 14.11.2025 та 22.12.2025, митну декларацію країни відправлення № 020220250001015054 від 17.09.2025, декларацію про походження товару, вагові документи, телекс-реліз та зовнішньоекономічний контракт № 0108/2025 від 01.08.2025.

За результатами перевірки поданих до митного оформлення документів Одеською митницею 24.01.2026 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000014/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000032.

Підставами для прийняття зазначеного рішення митним органом визначено наявність розбіжностей щодо зазначених у товаросупровідних документах портів поставки та маршруту перевезення товарів, відсутність, на думку митниці, належного документального підтвердження транспортних витрат, а також ненадання коносамента № TJN0752316, відомості про який містяться у митній декларації країни відправлення.

У зв`язку із цим митний орган дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом та здійснив її коригування із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Надалі товар випущено у вільний обіг за митною декларацією № 26UA500500002246U3.

Таким чином, предметом судового розгляду у цій справі є правомірність рішень Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000005/1 від 12.01.2026 та № UA500500/2026/000014/2 від 24.01.2026, а також оформлених у зв`язку з їх прийняттям карток відмови № UA500500/2026/000014 та № UA500500/2026/000032.

Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із частиною другою статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а також нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього в разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено, а також транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом десяти календарних днів надати додаткові документи за їх наявності.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, а також здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Водночас відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Отже, повноваження митного органу щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів повинні здійснюватися у спосіб та за наявності підстав, передбачених Митним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Згідно із частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів; обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

Основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Згідно із частинами другою та третьою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку товарів, пов`язані з їх транспортуванням, а також витрати на страхування, якщо вони не включалися до ціни товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Таким чином, системний аналіз наведених положень Митного кодексу України свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а застосування другорядних методів допускається за наявності передбачених законом підстав, які виключають можливість визначення митної вартості за попереднім методом.

При цьому наявність у митного органу сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товарів повинна бути обґрунтованою та пов`язаною з конкретними недоліками поданих документів, які впливають на можливість перевірки заявленої митної вартості.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо наявності підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000005/1 від 12.01.2026, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, підставою для прийняття зазначеного рішення стали виявлені митним органом розбіжності в документах, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією № 26UA500500000547U7 від 08.01.2026.

Зокрема, щодо тверджень відповідача про зазначення різних банківських реквізитів у рахунку-фактурі на транспортно-експедиційні послуги № 6776 від 24.10.2025 та довідці про транспортні витрати № 024/Л від 08.01.2026 суд зазначає, що сама по собі наявність різних банківських рахунків у документах не свідчить про недостовірність зазначених у них відомостей щодо вартості перевезення.

При цьому відповідачем не наведено обґрунтування, яким саме чином зазначена розбіжність вплинула на числове значення транспортної складової митної вартості товарів або унеможливила перевірку її розміру.

Щодо посилань митного органу на відсутність договору № ПП05/05 від 05.05.2023, зазначеного в рахунку на транспортно-експедиційні послуги, суд звертає увагу, що визначальним для підтвердження митної вартості є можливість встановлення фактичного розміру витрат на транспортування оцінюваних товарів на підставі поданих документів.

Відсутність окремого договору про надання транспортно-експедиційних послуг не може автоматично свідчити про не підтвердження транспортних витрат без встановлення того, які саме відомості, необхідні для визначення їх числового значення, неможливо перевірити за іншими документами.

Разом із тим суд враховує, що у рахунку № 6776 від 24.10.2025 покупцем зазначено ТОВ «КМ ВІТРУМ», тоді як декларантом та імпортером оцінюваних товарів є ТОВ «ГЛАСС ТЕХНОЛОДЖИС».

Зазначена обставина потребує оцінки у взаємозв`язку з іншими транспортними документами, оскільки для підтвердження митної вартості має значення не лише розмір транспортних витрат, а й можливість встановити їх належність до конкретної партії товару, що оцінюється.

При цьому сама по собі відмінність між особою, зазначеною платником у рахунку за транспортні послуги, та імпортером товару не є безумовним доказом неправильності заявленої митної вартості. Митний орган повинен обґрунтувати, чому така відмінність перешкоджає перевірці відповідної складової митної вартості за сукупністю поданих документів.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у комерційному інвойсі № RG-46215/25 від 20.08.2025 посилання на зовнішньоекономічний контракт № 0108/2025 від 01.08.2025 суд зазначає, що відсутність окремого реквізиту контракту в інвойсі сама по собі не свідчить про неможливість ідентифікації господарської операції.

При вирішенні питання про належність інвойсу до відповідної поставки необхідно враховувати сукупність відомостей про продавця, покупця, найменування товару, його кількість, ціну та інші характеристики, що містяться в поданих до митного оформлення документах.

Щодо ненадання банківських платіжних документів суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України такі документи подаються для підтвердження митної вартості товарів у разі, якщо рахунок сплачено.

Водночас за змістом частини п`ятої статті 58 МК України ціна товару, яка використовується для визначення митної вартості, охоплює не лише фактично здійснені платежі, а й платежі, що підлягають сплаті.

Отже, сама по собі відсутність банківських платіжних документів не є безумовною підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів за основним методом.

Разом із тим, враховуючи передбачені пунктом 5.1 зовнішньоекономічного контракту строки здійснення оплати, суд має оцінити зазначену обставину у сукупності з іншими доказами, зокрема щодо фактичного виконання сторонами умов контракту.

Таким чином, наведені відповідачем розбіжності підлягають оцінці не лише з огляду на їх формальну наявність, а насамперед з урахуванням того, чи перешкоджали вони встановленню достовірної ціни товарів та числових значень складових їх митної вартості.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000014/2 від 24.01.2026, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, однією з підстав для прийняття зазначеного рішення митний орган визначив наявність розбіжностей щодо умов та маршруту поставки товару, а саме зазначення у проформі-інвойсі № RGP-04873/25 від 07.08.2025 порту CHORNOMORSK, UKRAINE, тоді як в інших товаросупровідних документах зазначено маршрут перевезення FOB TIANJIN, Китай ODESA, Україна.

Оцінюючи зазначені доводи, суд звертає увагу, що умови поставки FOB передбачають розподіл між продавцем та покупцем обов`язків і витрат, пов`язаних із транспортуванням товару, відповідно до погоджених сторонами умов зовнішньоекономічної операції.

При цьому зазначення в окремих товаросупровідних документах різних портів призначення саме по собі не свідчить про неправильність визначення митної вартості товарів, якщо подані документи дозволяють встановити фактичний маршрут перевезення та витрати, які підлягають включенню до митної вартості.

Суд зазначає, що для висновку про непідтвердження митної вартості відповідач повинен обґрунтувати, яким чином виявлена розбіжність вплинула на визначення числового значення відповідної складової митної вартості та чому надані декларантом документи не дозволяли її перевірити.

Щодо тверджень митного органу про відсутність належного підтвердження транспортних витрат судом встановлено, що разом із митною декларацією № 26UA500500001712U6 від 20.01.2026 декларантом подано довідку про транспортно-експедиційні витрати № 2001/02 від 20.01.2026, коносамент № WMSS25084667 від 20.09.2025 та міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 2398 від 20.01.2026.

Отже, документи на підтвердження транспортування товару позивачем подавалися, а тому суд оцінює доводи відповідача не з позиції їх формальної відсутності, а з огляду на достатність відомостей, що містяться у таких документах, для перевірки заявленої транспортної складової митної вартості.

Водночас митним органом не конкретизовано, які саме витрати на транспортування залишилися неврахованими або які числові показники поданих документів є недостовірними.

Стосовно посилань відповідача на ненадання коносамента № TJN0752316, відомості про який містяться у митній декларації країни відправлення № 020220250001015054 від 17.09.2025, суд зазначає, що сама по собі наявність посилання на інший коносамент не є достатньою підставою для висновку про неправильність визначення митної вартості товарів.

Для встановлення обґрунтованості зазначених сумнівів необхідно з`ясувати, чи стосується такий документ саме оцінюваної партії товару, чи містить він відомості про додаткові витрати, які підлягають включенню до митної вартості, та чи перешкоджає його відсутність перевірці заявлених декларантом відомостей.

Крім того, суд враховує, що до митного оформлення другої партії товару позивачем були подані банківські платіжні документи від 14.11.2025 та 22.12.2025, які також підлягають оцінці у сукупності з іншими документами щодо ціни товару.

Таким чином, встановлені митним органом розбіжності повинні оцінюватися з урахуванням їх фактичного впливу на можливість визначення митної вартості товарів за ціною договору.

При цьому саме лише посилання на наявність розбіжностей у товаросупровідних документах без належного обґрунтування їх впливу на числові значення складових митної вартості не є достатнім для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Щодо правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів суд зазначає таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі неможливості визначення митної вартості шляхом застосування попереднього методу.

Згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваних рішень Одеська митниця застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, використавши інформацію про митну вартість товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше.

Зокрема, при прийнятті рішення № UA500500/2026/000005/1 від 12.01.2026 митним органом використано відомості митних декларацій № 25UA209230003672U0 від 17.01.2025 та № 25UA401020025155U1 від 04.06.2025, на підставі яких митну вартість товарів скориговано до рівня 0,5819 дол. США/кг та 0,551 дол. США/кг відповідно.

При прийнятті рішення № UA500500/2026/000014/2 від 24.01.2026 митним органом використано відомості митної декларації № 26UA401020001705U6 від 19.01.2026, за якою рівень митної вартості товару становив 0,429 дол. США/кг нетто, або 4,24 дол. США за квадратний метр.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше, сама по собі не свідчить про неправильність визначення декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

Використання інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби може бути підставою для проведення додаткової перевірки заявленої митної вартості, однак не звільняє митний орган від обов`язку належного обґрунтування прийнятого рішення.

При цьому митний орган повинен враховувати характеристики товарів, умови їх поставки, обсяг партії, комерційні умови продажу та інші обставини, які можуть впливати на формування ціни.

Суд звертає увагу, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів митний орган зобов`язаний не лише зазначити номер та дату митної декларації, використаної як джерело інформації, а й обґрунтувати можливість використання відповідних відомостей для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Зокрема, належному обґрунтуванню підлягають числове значення скоригованої митної вартості та обставини, які вплинули на її визначення, з урахуванням можливих відмінностей між оцінюваними товарами та товарами, відомості про які використано для коригування.

Разом із тим у відзиві відповідач посилається переважно на номери митних декларацій та відповідні цінові показники, не наводячи детального порівняння характеристик товарів, умов поставки та інших обставин, які впливають на їх митну вартість.

За таких обставин саме посилання на вищий рівень митної вартості за іншими митними деклараціями не є достатнім обґрунтуванням неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Крім того, застосування резервного методу передбачає попереднє встановлення неможливості визначення митної вартості за кожним із методів, що передують йому, з наведенням відповідних мотивів.

Отже, формальне посилання на відсутність інформації для застосування інших другорядних методів без належного обґрунтування не може саме по собі підтверджувати правомірність переходу до резервного методу.

Таким чином, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є достатніми для підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості товарів за резервним методом та правильності встановлених митним органом числових значень скоригованої митної вартості.

Проаналізувавши доводи сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності достатніх правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору.

Суд зазначає, що позивачем до митного оформлення були подані зовнішньоекономічний контракт, комерційні інвойси, пакувальні листи, транспортні та інші товаросупровідні документи, які у своїй сукупності містять відомості, необхідні для перевірки заявленої митної вартості товарів.

При цьому виявлені митним органом розбіжності не були належним чином пов`язані з конкретними числовими значеннями складових митної вартості, достовірність яких відповідач поставив під сумнів.

Суд звертає увагу, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Водночас неподання витребуваних документів саме по собі не є безумовною підставою для коригування митної вартості, якщо наявні документи дозволяють встановити її числові значення.

Крім того, відповідачем не наведено належного обґрунтування неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів та необхідності переходу до резервного методу.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржувані рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000005/1 від 12.01.2026 та № UA500500/2026/000014/2 від 24.01.2026 не відповідають вимогам обґрунтованості, визначеним Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи, що картки відмови № UA500500/2026/000014 та № UA500500/2026/000032 оформлено у зв`язку з прийняттям зазначених рішень про коригування митної вартості товарів, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог також у цій частині.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами першою та третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, а також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені обставини справи та надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та відповідних карток відмови.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС ТЕХНОЛОДЖИС» належать задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 72 77, 90, 139, 241 246, 255, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС ТЕХНОЛОДЖИС» (код ЄДРПОУ 40686189, місцезнаходження: 68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Орджонікідзе, 46) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови в прийняті митних декларацій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000005/1 від 12.01.2026.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Одеської митниці № UA500500/2026/000014 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000014/2 від 24.01.2026.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Одеської митниці № UA500500/2026/000032 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС ТЕХНОЛОДЖИС» (код ЄДРПОУ 40686189, місцезнаходження: 68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Орджонікідзе, 46) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8282,37 грн (вісім тисяч двісті вісімдесят дві гривні 37 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко