Рішення № 140889611, 22.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7614/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якій позивач просить суд:

визнати відмову Головного управління ПФУ у Рівненській області від 09.03.2026 № 213050046881 щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах протиправною;

зобов`язати Головне управління ПФУ в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 нарахування пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з урахуванням висновків суду по Списку № 1, з врахуванням пільгового стажу по Списку № 1 та з урахуванням трудового стажу за період з 21.04.1999 по 21.02.2002.

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві вказано, що позивач працювала на посаді маляра в ПАТ «Херсонський суднобудівельний завод» в період з 2003 до 2012 року.

На переконання позивача, ця посада прямо передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (маляри, зайняті на роботах у закритих камерах, у відсіках суден, резервуарах).

Позивач зазначає, що відповідно до її трудової книжки загальний стаж роботи становить 18 років 11 місяців 08 днів, а згідно з довідкою ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» від 08.11.2012 №84, яка підтверджується записами в трудовій книжці, вона виконувала роботи, пов`язані з фарбуванням відсіків суден емалевими фарбами на посаді маляра.

Позивач 28.02.2026 звернулась через особистий кабінет Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Листом від 11.03.2026 №2100-0303-8/9957 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило позивача, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.03.2026 №213050046881 у призначенні пенсії відмовлено.

Відмову обґрунтовано тим, що до уваги не взято пільгову довідку ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» від 08.11.2012 №84, оскільки ця довідка не відповідає додатку 5 Порядку №637, а саме: відсутні дати та номери наказів, якими затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, та не зазначена тривалість пільгового стажу. До заяви про призначення пенсії не надала документи про результати атестації робочого місця, а також що до її пенсійного стажу не зараховано період роботи з 21.04.1999 до 21.02.2002.

Позивач вважає відмову протиправною та посилається на те, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а громадяни мають право на соціальний захист, зокрема у старості (статті 19, 46 Конституції України).

Позивач зазначає, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 (далі - Рішення №1-р/2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком за Списком №1 жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З моменту ухвалення цього рішення Закон України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) встановлює для жінок за Списком №1 вік 45 років, у той час як Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) - досягнення 50-річного віку.

Позивач посилається на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 щодо того, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, теж не відповідає Конституції України і не підлягає застосуванню, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, за якими застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV.

Позивач також зазначає, що за рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

На думку позивача, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII), а надання уточнюючої довідки підприємства необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Позивач вважає, що неможна вважати записи в її трудовій книжці недостатніми для встановлення обставин призначення на посаду, періоду роботи, посади, професії, характеру роботи та належності до певного Списку.

Право на пенсійне забезпечення не повинно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу працівників.

Витребування Пенсійним фондом від заявника додаткових документів можливе лише тоді, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а пенсійний орган уповноважений самостійно здійснювати запити до підприємств, установ та організацій задля зібрання додаткових документів та уточнюючої інформації.

Позивач стверджує, що в трудовій книжці та наданих до пенсійного органу документах підтверджено періоди роботи, що надають право на призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1, і посилається на Порядок застосування Списків №1 і №2, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, за яким за відсутності у трудовій книжці відомостей про умови праці та характер роботи для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Позивач зазначає, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць покладається на керівника підприємства, а особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку, не наділена правами, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації.

Розуміння пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII як такого, що обмежує призначення пільгової пенсії, покладає на пенсіонера надмірний тягар відповідальності за непроведення атестації. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства, на думку позивача, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Позивач повідомила, що понесені нею витрати становлять 1314 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на правову допомогу.

Стислий виклад заперечень відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Як зазначено у відзиві, заяву позивача від 28.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийняло рішення від 09.03.2026 №213050046881 про відмову у призначенні пенсії згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачка не досягла пенсійного віку 50 років.

Відповідач вважає, що спірні правовідносини регулюються Законом №1058-IV у редакції, чинній на момент звернення позивача, пункт 1 частини другої статті 114 якого передбачає призначення пенсії після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначає, що до страхового стажу не враховано період трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.2002 з 21.04.1999 до 21.02.2002, оскільки присутня велика різниця між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття (27.07.1999), а записи в трудовій книжці відповідно до статті 48 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), вносяться після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, і повинні точно відповідати тексту наказу.

Даний період частково враховано згідно з даними Реєстру застрахованих осіб.

До пільгового стажу за Списком №1 не враховано період роботи згідно з довідкою від 08.11.2012 №84, яка не відповідає додатку №5 Порядку №637, зокрема, відсутні відомості про відпустки без збереження заробітної плати, відсутні посилання на накази про проведення атестації робочих місць, а до матеріалів електронної пенсійної справи не долучено документи про атестацію.

Відповідач посилається на пункт 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), за яким до заяви про призначення пенсії додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи, та на пункт 20 Порядку №637 щодо відомостей, які має містити уточнююча довідка.

На переконання відповідача, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці за результатами атестації робочих місць упродовж повного робочого дня, і відсутність чи непідтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Страховий стаж позивача становить 16 років 01 місяць 08 днів, пільговий стаж за Списком №1 не підтверджено, вік позивача 48 років 05 місяців 14 днів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визнає, що на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020 та Законом №1058-IV в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, однак Верховною Радою України на виконання цього рішення не внесено змін до статті 13 Закону №1788-XII.

Норми статті 114 Закону №1058-IV є чинними, неконституційними не визнавались, а відтак відповідач діяв лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і суд має врахувати, що рішення суб`єкта владних повноважень приймалось на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент його прийняття.

Оскільки позивач не досягла віку 50 років, підстави для призначення пенсії на даний час відсутні, також відсутній страховий стаж 20 років.

Крім того, питання щодо призначення та виплати пенсії віднесено виключно до компетенції Пенсійного фонду України, тому вимоги про «призначення» пенсії, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.

Стислий виклад заперечень відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

У відзиву на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначає, що неодмінною умовою задоволення адміністративного позову є встановлення факту порушення прав особи, оцінюватися мають саме мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а), а обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення не виключає обов`язку позивача довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19).

Відповідач вказує, що 28 січня 2026 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яку за принципом екстериторіальності розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області наголошує, що ним жодних рішень щодо заяви позивача не приймалося, тому відсутні підстави для покладення на нього зобов`язальної частини, оскільки ним не вчинено будь-яких протиправних дій щодо позивача, водночас зазначає, що воно є органом пенсійного забезпечення за місцем проживання (реєстрації) позивача.

На переконання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, рішення про відмову є правомірним, основним законом, що регулює відносини у системі пенсійного права, є Закон №1058-IV, а відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 цього Закону пенсія призначається після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 07 років 06 місяців на зазначених роботах.

Відповідач посилається на підпункт 5 пункту 2.1 Порядку №22-1, Порядок №383, пункт 20 Порядку №637 та Порядок проведення атестації робочих місць, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, і вважає, що до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, зараховується період роботи на відповідних посадах за умови документального підтвердження відповідних умов праці та за результатами проведення атестації робочих місць. За Інструкцією №58 власник трудової книжки не може не знати про те, які записи вносяться до його трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначає, що до страхового стажу за записами трудової книжки не зараховано період роботи з 21.04.1999 до 21.02.2002, оскільки має місце розбіжність між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття на роботу (27.07.1999), чим порушено вимоги пункту 2.4 Інструкції №58.

До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 21.04.1999 до 21.02.2002 згідно з наданою довідкою ПАТ «Херсонського суднобудівного завода» від 08.11.2012 №84, оскільки довідка не відповідає додатку 5 пункту 20 Порядку №637, а саме: відсутні дати та номери наказів, якими затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, не зазначена тривалість пільгового стажу, а до заяви не надано документи про результати атестації робочого місця.

Відповідач вважає, що пільговий період не підтверджено належним чином, хоча позивачу було роз`яснено необхідність надати уточнюючі довідки, а якщо навіть підрахувати зазначений пільговий стаж або врахувати період, зарахований за реєстром застрахованих осіб, його буде недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Щодо Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звертає увагу, що станом на 01.04.2015 пільговий стаж у позивача відсутній, тому норма статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII не може бути застосована, оскільки станом на 01.04.2015 особа має мати стаж роботи за Списком №1 7 років 6 місяців.

Відповідач також вказує, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону №1058-IV, а Закон від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11 жовтня 2017 року, тобто прийнятий пізніше, ніж Закон від 02.03.2015 №213-VIII, тому з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюється Законом №1058-IV.

За твердженням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення її вік становив 48 років 05 місяців 14 днів, страховий стаж становить 16 років 01 місяць 08 днів, пільговий стаж за Списком №1 відсутній.

Оскільки пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV передбачає дотримання всіх, а не лише однієї з перелічених умов, рішення від 09.03.2026 №213050046881 є законним, а Закон №1058-IV чинний, неконституційним не визнавався і є обов`язковим для застосування органами Пенсійного фонду України.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 06.04.2026 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву та витребував в порядку ст.80 КАС України у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 28.02.2026, рішення від 09.03.2026 №213050046881 про відмову в призначенні пенсії за віком, а також документів та матеріалів, які слугували підставою для його прийняття.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивами та наданими доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.08.2002, позивача 21.04.1999 прийнято в члени КСП «Прогресс» Новотроїцького району Херсонської області вихователем ясел, підставою запису зазначено наказ №8 від 27.07.1999.

Відповідно до запису №5, позивача 21.02.2002 звільнено з членів підприємства «Прогресс» за власним бажанням на підставі наказу №5-к від 26.02.2002.

До трудової книжки вкладено довідку ПОСП Агрофірма «Прогрес» про реорганізацію колгоспу «Прогрес» у КСП «Прогрес», а потім у приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Прогрес».

Згідно із записами №8 та №9 трудової книжки позивача 22.04.2003 прийнято учнем маляра в ХОСП «Малярно-достроечное производство» Херсонського суднобудівного заводу (наказ №156 від 16.04.2003), а 15.09.2003 їй присвоєно перший розряд маляра.

Записом №10, внесеним штампом, до трудової книжки позивача внесено відомості про те, що наказом Мінпромполітики від 16.12.2003 №519 ДП «Херсонський суднобудівний завод» перетворено у відкрите акціонерне товариство (ВАТ) «Херсонський суднобудівний завод».

Записами №11-№13 позивачу присвоєно другий, третій та четвертий розряди маляра ХОСП «Малярно-достроечное производство».

Записом №14 внесено відомості про перейменування відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» у публічне акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод».

Запис №15 трудової книжки позивача, внесений перед записом про звільнення, містить відомості про те, що пенсійне право на пільгове забезпечення підтверджено згідно з атестацією робочих місць за умовами праці, підставою запису зазначено наказ №117 від 19.03.2012.

Відповідно до запису №16, позивача 05.10.2012 звільнено з ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ №28 від 09.10.2012).

Довідкою ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» від 08.11.2012 №84 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджено, що позивач працювала повний робочий день на Херсонському суднобудівному заводі з 15.09.2003 до 31.12.2010, з 01.06.2011 до 30.11.2011 та з 01.01.2012 до 30.09.2012, виконувала фарбувальні роботи емалевими фарбами у відсіках суден за професією маляр (11.5а), що передбачена Списком №1 розділ XI підрозділ 5а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Підставою для видачі довідки зазначено архівну особову картку № НОМЕР_2 та особові рахунки за 2003-2012 роки.

Позивач 28.02.2026 звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.03.2026 №213050046881 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні зазначено, що дата звернення - 28.02.2026, вік заявниці 48 років 5 місяців 14 днів, страховий стаж особи становить 16 років 1 місяць 8 днів, пільговий стаж особи за Списком №1 не підтверджено.

У розділі рішення «Результати розгляду документів, доданих до заяви» зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано період трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.2002 з 21.04.1999 до 21.02.2002, оскільки присутня велика різниця між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття (27.07.1999), і цей період частково враховано згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До пільгового стажу роботи за Списком №1 не враховано період роботи згідно з довідкою від 08.11.2012 №84, яка, як зазначено в рішенні, не відповідає Додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, зокрема, відсутні відомості про відпустки без збереження заробітної плати, відсутні посилання на накази про проведення атестації робочих місць, а до матеріалів електронної пенсійної справи не долучено документи про атестацію.

Також у рішенні наведено зміст пункту 2.1 Порядку №22-1, за яким до заяви про призначення пенсії додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

У додатковому коментарі до рішення зазначено: «відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) через відсутність необхідного страхового й пільгового стажу та оскільки особа не досягла необхідного пенсійного віку - 50 років».

Листом від 11.03.2026 №2100-0303-8/9957 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило позивача, що за принципом екстериторіальності її заяву від 28.02.2026 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке прийняло рішення від 09.03.2026 №213050046881 про відмову.

У листі зазначено, що до заяви про призначення пенсії не надано документ з інформацією про зареєстроване місце проживання, страховий стаж склав 16 років 01 місяць 08 днів, період роботи з 21.04.1999 до 21.02.2002 не зараховано за записами трудової книжки через розбіжність між датою прийняття на роботу та датою наказу (27.07.1999), і цей період зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Довідку від 08.11.2012 №84, згідно з листом, до уваги не взято, оскільки в ній відсутні дати та номери наказів, якими затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, та не зазначена тривалість пільгового стажу. Також у листі вказано, що пільговий стаж за Списком №1 за індивідуальними відомостями про застраховану особу склав 01 рік 10 місяців 17 днів.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України №1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» та Законом України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема жінкам з 45 років до 50 років.

9 липня 2003 року ухвалено Закон №1058-ІV, пунктом 1 частини другої статті 114 якого передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі №1-р/2020 покладено в основу позовних вимог.

Позивачка вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням 45 років вона має право на пенсію на пільгових умовах.

Натомість, відповідачі керуються Законом №1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 50 років.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що у рішенні від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Отже, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Виходячи з наведеного, з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезгаданого Рішення, застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Необхідно зауважити, що Верховний Суд розглядав зразкову справу за релевантних обставин та надав оцінку аналогічним спірним правовідносинам.

Велика Палата Верховного Суду переглядаючи рішення у зразковій справі №360/3611/20, 03.11.2021 ухвалила Постанову, у якій, зокрема дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Щодо пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 Верховний Суд у постанові від 16.05.2023 у справі №160/5189/20 зазначив:

«Отже, на час виникнення спірних правовідносин, також, була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.».

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

З огляду на це, посилання відповідачів на чинність статті 114 Закону №1058-IV, на те, що Верховна Рада України не внесла змін до статті 13 Закону №1788-XII на виконання Рішення №1-р/2020, та на те, що Закон від 03.10.2017 №2148-VIII прийнятий пізніше, ніж Закон №213-VIII, суд відхиляє: ці обставини не усувають колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 та Законом №1058-ІV, яка вирішується на користь застосування підходу, найбільш сприятливого для особи.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на відсутність у позивача пільгового стажу станом на 01.04.2015 суд також відхиляє.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі №380/1208/25 зазначив, що застосування статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII можливе щодо осіб, які до 01 квітня 2015 року не лише працювали на відповідних посадах, а й набули необхідний пільговий стаж за Списком №2.

Спірні періоди роботи позивача маляром, підтверджені довідкою ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» від 08.11.2012 №84, припадають на 2003-2012 роки, тобто на час до 01.04.2015. Відсутність пільгового стажу, на яку посилається відповідач, є наслідком незарахування цих періодів в оскаржуваному рішенні, правомірність якого суд оцінює нижче.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV, серед іншого, пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивачка відповідає віковому критерію, тобто досягла 45 років, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи питання щодо правомірності/неправомірності не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи маляром, а також періоду роботи з 21.04.1999 до 21.02.2002 до загального стажу, суд зазначає таке.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі- Порядок №637, у редакції, чинній на день звернення позивача із заявою), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Згідно пункту 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Згідно пунктів 2.2-2.4 Інструкції №58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а.

Необхідно звернути увагу, що перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пп.5 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема є довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії.

У відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Суд звертає увагу, що довідка ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» від 08.11.2012 №84 містить відомості про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію та посаду, характер виконуваної роботи, розділ і підрозділ Списку №1, до якого включено ці періоди роботи, та первинні документи, на підставі яких її видано, а періоди роботи охоплюються записами №8-№16 трудової книжки серії НОМЕР_1 про роботу позивача маляром ХОСП «Малярно-достроечное производство» Херсонського суднобудівного заводу.

Відомостей про відпустки без збереження заробітної плати абзац другий пункту 20 Порядку №637 серед відомостей, які повинні бути вказані в уточнюючій довідці, не передбачає. Відповідач не зазначив, що у спірні періоди позивач перебувала у таких відпустках, і матеріали справи таких доказів не містять.

Щодо відсутності в довідці посилань на накази про проведення атестації робочих місць та неподання позивачем документів про атестацію, суд зазначає, що відомості про атестацію робочого місця позивача містяться в її трудовій книжці: запис №15 підтверджує пенсійне право на пільгове забезпечення згідно з атестацією робочих місць за умовами праці з посиланням на наказ №117 від 19.03.2012.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а зазначила:

«Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.».

З урахуванням наведеного, суд відхиляє за безпідставністю твердження відповідачів щодо неприйняття довідки від 08.11.2012 №84 через невідповідність додатку 5 Порядку №637, відсутність відомостей про відпустки без збереження заробітної плати, посилань на накази про проведення атестації робочих місць та незазначення тривалості пільгового стажу.

Суд звертає увагу, що відомості про трудову діяльність позивача у трудовій книжці заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», зокрема трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи. Ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Зважаючи на те, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а у позивача відсутній обов`язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї, суд дійшов висновку, що надана позивачем трудова книжка серії НОМЕР_1 та довідка ПАТ «Херсонський суднобудівний завод» від 08.11.2012 №84 в повній мірі підтверджують наявність у позивача пільгового стажу за Списком №1 у періоди з 15.09.2003 до 31.12.2010, з 01.06.2011 до 30.11.2011 та з 01.01.2012 до 30.09.2012, загальною тривалістю 8 років 6 місяців 17 днів, який є необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Розбіжність між датою прийняття позивача в члени КСП «Прогресс» (21.04.1999) та датою наказу, зазначеного підставою запису №1 трудової книжки (27.07.1999), не може бути підставою для виключення періоду роботи з 21.04.1999 до 21.02.2002 з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідачем не надано суду доказів здійснення будь-яких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки та як наслідок правомірність не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Отже, періоди роботи позивачки та наявність пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах підтверджуються наявними у матеріалах справи документами та підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 .

Страховий стаж позивача, визначений відповідачем в оскаржуваному рішенні, становить 16 років 1 місяць 8 днів, що перевищує 15 років стажу роботи, передбачених пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, а пільговий стаж за Списком №1 становить 8 років 6 місяців 17 днів, що перевищує 7 років 6 місяців. Тому посилання відповідачів на те, що навіть з урахуванням спірних періодів позивач не матиме стажу, необхідного за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, суд не бере до уваги: ця норма до спірних правовідносин не застосовується.

Посилання відповідача на пункт 2.1 Порядку №22-1 щодо документів про місце проживання (реєстрації) особи суд не бере до уваги, оскільки в додатковому коментарі до рішення від 09.03.2026 №213050046881 підставами відмови визначено відсутність необхідного страхового й пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку 50 років. Неподання документа про місце проживання підставою відмови в рішенні не зазначено.

З аналізу встановлених обставин справи, приписів нормативно - правових актів, а також беручи до уваги правові висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак і його протиправність та необґрунтованість.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 09.03.2026 №213050046881 - є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій частині належать до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 нарахування пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, пільгового стажу за Списком №1 та трудового стажу за період з 21.04.1999 до 21.02.2002, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Рівненській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Рівненській області.

Такий підхід висловлений у постановах Верховного Суду від 24.05.2024р. у справі №460/17257/23, від 07.05.2024р. у справі №460/38580/22, висновки викладені в яких підлягають обов`язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, аргумент Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відсутність підстав для покладення на нього зобов`язальної частини є обґрунтованим, а позовні вимоги, звернені до цього відповідача, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Аргумент Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про те, що питання призначення пенсії віднесено до виключної компетенції Пенсійного фонду України, суд відхиляє: за встановлених обставин підставами відмови в оскаржуваному рішенні були лише вік і стаж позивача, які суд оцінив вище, а інших підстав для відмови в призначенні пенсії відповідач не навів.

Посилання позивача у прохальній частині позовної заяви на пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII суд розцінює як описку, оскільки в мотивувальній частині позовної заяви позивач обґрунтовує свої вимоги пунктом «а» цієї статті, а сама позовна вимога стосується пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, до якого належить робота позивача згідно з довідкою від 08.11.2012 №84.

Отже, враховуючи, що встановлені та з`ясовані судом обставини свідчать про протиправне відхилення відповідачем наданих позивачем документів на підтвердження свого страхового стажу та пільгового стажу, а також досягнення позивачем необхідного віку для призначення пенсії на пільгових умовах (45 років), зважаючи, що судом не встановлено необхідності у наданні позивачем додаткових доказів для підтвердження свого страхового стажу та пільгового стажу, суд доходить висновку, що позовні вимоги зобов`язального характеру підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.04.1999 до 21.02.2002 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи маляром з 15.09.2003 до 31.12.2010, з 01.06.2011 до 30.11.2011 та з 01.01.2012 до 30.09.2012 на Херсонському суднобудівному заводі згідно з довідкою від 08.11.2012 №84 та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом №213-VIII за списком №1, з 28 лютого 2026 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням від 09.03.2026 №213050046881 порушив право позивача на пенсійне забезпечення, оскільки не застосував статтю 13 Закону №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020 та безпідставно не зарахував до стажу позивача періоди роботи, підтверджені трудовою книжкою і довідкою від 08.11.2012 №84.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 4 цього Закону, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328 гривень. Позивач подала позовну заяву через систему «Електронний суд», тому розмір судового збору становить 1064,96 грн (3328 х 0,4 х 0,8), а сума 266,24 грн сплачена позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом, і може бути повернута за її клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1064,96 грн, оскільки рішенням цього суб`єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, про які зазначено в позовній заяві, суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. Позивач не надала договору про надання правничої допомоги, опису виконаних робіт і доказів оплати, тому підстав для розподілу цих витрат разом з ухваленням рішення суду суд не вбачає.

Інші доводи відповідачів по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 09.03.2026 №213050046881.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.04.1999 до 21.02.2002 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи маляром з 15.09.2003 до 31.12.2010, з 01.06.2011 до 30.11.2011 та з 01.01.2012 до 30.09.2012 на Херсонському суднобудівному заводі згідно з довідкою від 08.11.2012 №84 та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом №213-VIII за списком №1, з 28 лютого 2026 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: вул. Валентини Крицак, буд.6, м. Херсон, Херсонська область, 73036.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд.7, м. Рівне, Рівненська область, 33004.

Суддя Дмитро БАБЕНКО