Ухвала суду № 140888894, 19.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/4427/26

провадження № 2-ві/753/35/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі судді Осіпенко Л.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Костенка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва

заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Черних Тетяни Сергіївни про відвід судді Кулика Сергія Вікторовича від розгляду

цивільної справи за позовом Луганської обласної прокуратури до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

Для розгляду цієї справи у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 02.07.2026 року визначено суддю Кулика С.В.

08.10.2026 року в судовому засіданні адвокатом Черних Т.С., яка приймає участь у розгляді справи у якості представника відповідачки ОСОБА_1 , заявлено про відвід судді, який визнано необґрунтованим ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13.10.2026 року у складі судді Кулика С.В.

Для подальшого розгляду заяви про відвід визначено суддю Осіпенко Л.М. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16.10.2026 року.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України та без фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши доводи заяви про відвід судді, суд вважає її необґрунтованою з наступних підстав.

У заяві про відвід зазначено, що у відповідачки ОСОБА_1 та її представника виникли об`єктивні сумніви, викликані сукупністю процесуальних дій судді, характером та змістом висновків, зроблених суддею до відкриття провадження у справі, обмеженням відповідачів у доступі до матеріалів справи та судового рішення.

Зокрема у заяві зазначено таке.

Судом у складі судді Кулика С.В. постановлено ухвалу про забезпечення позову у вигляді арешту спірної квартири, у якій суддею зазначено, що заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою. Проте заяву про забезпечення позову з додатками до неї, як окремий документ, позивачем не подано, а клопотання про забезпечення позову заявлено в прохальній частині позовної заяви як складова частина позовних вимог. Крім того, позивачем не наведено обґрунтування клопотання про забезпечення позову, відмінного від обґрунтування позову.

На думку представника відповідачки, заява про забезпечення позову за формою та змістом не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України, згідно з приписами якої така заява подається у письмовій формі та повинна містити обґрунтуванням необхідності забезпечення позову, а також інші відомості. Невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам закону має наслідком її повернення згідно з приписом ст. 153 ЦПК України. Проте суддя до вирішення питання про відкриття провадження у справі постановив ухвалу про забезпечення позову, самостійно визначивши, які письмові докази, додані до позовної, є доказами, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Тобто на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суддею досліджувались докази, що не перебачено законом. Більш того, позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з її недоліками, тобто суддя досліджував докази, додані до позовної заяви, до прийняття її до провадження суду і на підставі цих доказів сформулював висновки щодо поведінки відповідачок. Зокрема, в ухвалі про забезпечення позову судом констатовано, що «хронологією обставин укладення оспорюваного правочину та долученими до позову доказами підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вже вчиняли дії, спрямовані на уникнення арешту та можливої конфіскації майна».

Таким чином, ще до відкриття провадження у справі, судом надана оцінка поведінці відповідачів, не зважаючи на те, що це входить до предмету доказування у справі, у якій оспорюється договір дарування квартири з підстави фраудаторності правочину.

Зазначені обставини викликали у відповідачки ОСОБА_1 об`єктивні сумніви в неупередженості судді, які посилені також тим, що 11.03.2026 року представнику відповідачки ОСОБА_1 належним чином не було надано копію ухвали про забезпечення позову, а доступ для ознайомлення з матеріалами справи у період з 25.03.2026 року до 20.08.2026 року був унеможливлений з посиланням на те, що суддя перебуває у відпустці. Представник відповідачки вбачає у цьому процесуальну нерівність сторін, оскільки відповідачі протягом тривалого часу були позбавлені реальної можливості ознайомитись з матеріалами справи, які стали підставою для прийняття судом рішення про забезпечення позову.

Надаючи оцінку доводам заяви про відвід, суд перш за все зауважує, що заява подана від імені та в інтересах однієї з відповідачок - ОСОБА_1 , представництво якої здійснює адвокат Черних Т.С., однак заява обґрунтована також доводами щодо порушень процесуальних прав другої відповідачки - ОСОБА_2 .

Суд, вирішуючи заяву про відвід, цим доводам оцінки не надає, оскільки адвокат не наділена повноваженням на представництво відповідачки ОСОБА_2 .

Крім того, суд вважає неприйнятним акцентування в заяві на тому, що відвід ґрунтується не на незгоді з процесуальним рішенням, а з послідовністю та сукупністю конкретних дій суду, оскільки аналіз наведених аргументів щодо відводу судді свідчить про незгоду саме з процесуальними діями судді під час розгляду заяви про забезпечення позову: у заяві надано суб`єктивну оцінку процесуальним діям судді, а також висловлене власне суб`єктивне судження в тлумаченні норм Цивільного процесуального кодексу України.

Проте незгода з процесуальними діями чи процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, про що прямо зазначено у ч. 4 ст. 36 ЦПК України.

Надання правової оцінки цим доводам відноситься до компетенції апеляційного суду у разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову, оскарження якої окремо від рішення суду передбачено п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Щодо доводів про формування у відповідачки та її представника сумнівів у неупередженості судді, то наведені міркування не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Довід про те, що суддя в ухвалі про забезпечення позову висловив свою думку щодо правовідносин сторін, спростовується змістом ухвали, у якій не зазначені встановлені обставини справи, не надано правової оцінки щодо суді спору та поведінці відповідачок. А речення в тексті ухвали, яке відповідачкою та її представником розцінено як констатація судом факту вчинення відповідачками дій, спрямованих на уникнення арешту та можливої конфіскації майна, є не висновком суду, а викладенням доводів позивача, якими обґрунтована необхідність вжиття заходів забезпечення позову. В такій редакції доводи викладені в тексті позовної заяви в окремому розділі щодо забезпечення позову.

Щодо сумнівів в неупередженості судді, пов`язаними з вирішенням питання про забезпечення позову за відсутністю окремої заяви позивача, суд зауважує, що дотримання судом у складі судді Кулика С.В. норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову відноситься до компетенції апеляційного суду.

Між тим, не надаючи оцінки щодо законності та обґрунтованості ухвали суду про забезпечення позову, суд зауважує наступне.

Дійсно, за змістом ст.ст. 151, 174, 182 ЦПК України позовна заява є заявою по суті справи, а заява про забезпечення позову є заявою з процесуальних питань, які є самостійними процесуальними документами та подаються у письмовій формі з додержанням визначених законом вимог щодо їх змісту.

Проте, об`єднання позивачем в одному процесуальному документі одночасно позовної заяви та заяви про забезпечення позову само по собі не може свідчити про упередженість судді, який розглянув заяву про забезпечення позову з огляду на те, що наведене в позовній заяві обґрунтування доводів щодо забезпечення позову не перешкоджає зрозуміти зміст поданого документу та прийняти процесуальні рішення щодо його прийнятності з огляду на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував на тому, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила розцінюється як надмірний формалізм, якого суди повинні уникати, застосовуючи процесуальні норми.

Щодо посилання на обмеження доступу до матеріалів справи та несвоєчасне вручення копії ухвали про забезпечення позову, то ця обставина не пов`язана безпосередньо з поведінкою судді, тому не свідчить про упередженість суду у складі судді Кулика С.В.

Отже, сумніви відповідачки та її представника щодо відсутності безсторонності суду у складі судді Кулика С.В. об`єктивно не підтверджені, а самого лише сумніву в неупередженості чи необ`єктивності суду недостатньо для відводу, адже необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Черних Тетяни Сергіївни про відвід судді Кулика Сергія Вікторовича від розгляду цивільної справи № 753/4427/26 за позовом Луганської обласної прокуратури до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 23.10.2026 року.

Суддя: Л.М. Осіпенко