Ухвала суду № 140888522, 23.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/20289/21

У Х В А Л А

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа

до виконання

23 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку письмового провадження заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа від 01.04.2022 у справі №380/20289/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про перерахунок пенсії.

Заяву мотивовано тим, що пропуск строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання зумовлений сукупністю обставин, зокрема втратою оригіналу виконавчого листа представником, фактичним невиконанням рішення суду, а також вирішенням у судовому порядку питання щодо зміни способу і порядку його виконання. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2022, яке набрало законної сили, у відповідній частині залишається фактично невиконаним, а присуджені грошові кошти стягувачем не отримані. Непоновлення пропущеного строку фактично унеможливить пред`явлення виконавчого документа до виконання та отримання коштів, право на які підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

У судове засідання 21.10.2026 стягувач не прибув; подав клопотання розгляд заяви без участі представника.

Боржник, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, явку уповноваженого представника не забезпечив.

За змістом частини 3 статті 376 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи заяву суд керується таким.

Частиною 1, 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність поважних причин такого пропуску. Такі причини (обставини) повинні бути об`єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судовий акт, і яка вчиняє дії для отримання виконавчого документа та його пред`явлення до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Частиною 2 статті 376 КАС України закріплено, що заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

Однією з конституційних засад правосуддя, визначених статтею 129-1 Конституції України, є обов`язковість судових рішень, а незабезпечення реального виконання судового рішення, що набрало законної сили, нівелює інститут судового захисту порушених прав особи, яка зверталася до суду.

Згідно з статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд звертає увагу, що питання виконання судових рішень неодноразово було предметом розгляду Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, тобто право подати позов щодо цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б примарним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 Конвенції, детально описуючи процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України». «Варава та інші проти України», «ПМП "Фея" та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, слід виснувати про однозначну позицію, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

У поданій до суду заяві стягувач зазначає, що рішення суду від 09.02.2022 у справі №380/20289/21, яке набрало законної сили, залишається фактично невиконаним в частині виплати позивачу грошових коштів, право на отримання яких встановлено рішенням суду. Непоновлення пропущеного строку фактично унеможливить пред`явлення виконавчого документа до виконання та отримання відповідних коштів. Водночас пропуск строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання зумовлений, зокрема, втратою оригіналу виконавчого листа представником, фактичним невиконанням рішення суду, а також вирішенням у судовому порядку питання щодо зміни способу і порядку його виконання.

Враховуючи встановлені обставини, тривале невиконання рішення суду, зміну способу і порядку його виконання у 2026 році, необхідність та важливість реального виконання судових рішень, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Керуючись статтями 229, 241-243, 248, 256, 294, 295, 376 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Заяву стягувача про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання задовольнити.

2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого 01.04.2022 у справі №380/20289/21.

3. Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 01.04.2022 у справі №380/20289/21.

4. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Кравців О.Р.