Рішення № 140888219, 23.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/12340/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Львівської міської ради ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, м. Львів, площа Ринок, 1, в якій просить суд:

- визнати бездіяльність Львівської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.01.2026 № 3 М-1776/АП-2026 протиправною;

- зобов`язати Львівську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 на найближчому пленарному засіданні (сесії) ради та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проектів із землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,12 га (нуль цілих дванадцять гектара) для городництва, на кожного з них окремо, на території Львівської міської ради за графічними матеріалами, що надаються додатково.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Львівської міської ради із заявою, якою просив надати дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,12 га (нуль цілих дванадцять гектара) для городництва, на кожного з них окремо, на території Львівської міської ради за графічними матеріалами. Однак, позивач одержав лист Управління земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради від 18.03.2026. Позивач вважає, що відповідач не здійснив розгляд його заяви в порядку передбаченому законом, а отже його бездіяльність підлягає визнанню протиправною із застосуванням такого способу захисту, що забезпечить відновлення прав позивача.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що розглянувши звернення представника позивача, Управління земельних ресурсів листом №4-2403-8064 від 12.02.2026 року звернулося в департамент архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради для отримання інформації щодо відповідності місця розташування земельних ділянок генеральному плану м. Львова, затвердженому плану зонування або детальному плану території. Відповідно до висновку департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради від 13.03.2026 №4-3901-3007 про визначення відповідності місця розташування земельних ділянок містобудівній документації згідно поданих графічних матеріалів, запропоновані для надання в оренду земельні ділянки з цільовим призначення для городництва згідно Генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924 знаходяться на території існуючих санітарно захисних насаджень та проєктованих магістральних вулиць районного значення в червоних лініях, автодоріг. Відповідно до змін (коригування) до детального плану території у межах вул. Роксоляни - вул. Білогорщі, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.06.2017 № 524 дані земельні ділянки знаходяться в межах функціональних зон Ж-2- зона малоповерхової квартирної забудови, та ТР- 2 зона транспортної інфраструктури (вулична мережа) в межах яких не передбачено городництво.

Продовжує, що згідно висновку департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради від 13.03.2026 року № 4-3901-3007, земельні ділянки, щодо яких звернувся представник учасників бойових дій ОСОБА_2 на території м. Львів (поруч із земельною ділянкою з к.н. 4623681600:06:000:0484), для городництва, в межах функціональних зон Ж-2 та ТР-2 та відповідно до проектного плану не відповідають містобудівній документації.

З врахуванням вищевикладеного, позивачу було надано відповідь листом Управління земельних ресурсів від 18.03.2026 року №2403-вих-37479 та повернуто подану ним заяву № 3-М-1776/АП-Ш-2403 від 30.01.2026 року з всіма доданими матеріалами.

Крім того, вказує, що у листі від 18.03.2026 року №2403-вих-37479 Управління земельних ресурсів повідомило заявника про те, що відповідно до пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на території України введено воєнний стан. Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану від 05.11.2025 строком на 90 діб, а саме до 06.05.2026, який затверджено Законом України від 14.01.2026 № 4757-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Отже, відповідач вважає, що звернення представника позивача від 30.01.2026 року №3 М-1776/АП-Ш-2403 було належним чином розглянуте, а за результатами розгляду вказаного звернення заявнику було надано законну та обґрунтовану відповідь. Вказане підтверджує відсутність бездіяльності з боку Львівської міської ради.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 17.06.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Представник позивача звернувся з клопотанням від 30.01.2026 №3-М-1776/АП-2026 до Львівської міської ради про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту із землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,12 га (нуль цілих дванадцять гектара) для городництва, на території Львівської міської ради за графічними матеріалами, що надаються додатково.

Відповідно до листа Львівської міської ради Департаменту природних ресурсів та будівництва Управління земельних ресурсів від 18.03.2026 №2403-вих-37479 представнику позивача повідомлено наступне.

«Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад і виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються.

Згідно ст. 36 Земельного кодексу України, громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Відповідно до висновку департаменту архітектури та просторового розвитку від 13.03.2026 №4-3901-3007 про визначення відповідності місця розташування земельних ділянок містобудівній документації згідно поданих графічних матеріалів, запропоновані для надання в оренду земельні ділянки з цільовим призначення для городництва згідно Генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924 знаходяться на території існуючих санітарно захисних насаджень та проектованих магістральних вулиць районного значення в червоних лініях, автодоріг. Відповідно до змін (коригування) до детального плану території у межах вул. Роксоляни - вул. Білогорщі, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.06.2017 № 524 дані земельні ділянки знаходяться в межах функціональних зон Ж-2 - зона малоповерхової квартирної забудови, та ТР - 2 зона транспортної інфраструктури (вулична мережа) в межах яких не передбачено городництво.

Проектним планом передбачено - проектована територія багатоквартирної забудови, садибна житлова забудова (2КЖ), існуюча територія зелених насаджень загального користування, проїзди та існуючі червоні лінії.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації є підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Відповідно до пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної пере-дачі, розроблення такої документації забороняється.

Положення цього підпункту не поширюють-ся на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на території України введено воєнний стан. Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану від 05.11.2025 строком на 90 діб, а саме до 06.05.2026, який затверджено Законом України від 14.01.2026 № 4757-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». 1776/АП-2403. вирішено. України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на території України введено

Враховуючи наведене, питання порушене у Вашому зверненні від 30.01.2026 № 3-М-1776/АП-2403 не може бути вирішено».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання від 30.01.2026 № 3-М-1776/АП-2026 в порядку передбаченому законом, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1 статті 20 ЗК України).

Відповідно до положень статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За змістом частини першої статті 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Отже, законом передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (оренду) земельних ділянок для ведення городництва із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права врегульовано статтею 124 ЗК України. Так, частинами першою-третьою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що передача земельних ділянок в оренду для городництва здійснюється без застосування процедури земельних торгів та в порядку, що передбачений статтею 123 ЗК України.

У свою чергу частиною першою зазначеної статті установлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В силу приписів частини третьої статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як слідує з матеріалів справи, представник позивача звернувся з клопотанням від 30.01.2026 до Львівської міської ради про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту із землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,12 га (нуль цілих дванадцять гектара) для городництва, на території Львівської міської ради за графічними матеріалами, що надаються додатково.

У відповідь на означене клопотання Управління земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради листом від 18.03.2026 № 2403-вих-37479 повідомив представника позивача про таке:

«Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з положенням статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад і виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються.

Відповідно до статті 36 Земельного кодексу України, громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Відповідно до висновку Департаменту архітектури та просторового розвитку від 13.03.2026 № 4-3901-3007 про визначення відповідності місця розташування земельних ділянок містобудівній документації згідно поданих графічних матеріалів, запропоновані для надання в оренду земельні ділянки з цільовим призначення для городництва згідно Генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924 знаходяться на території існуючих санітарно захисних насаджень та проектованих магістральних вулиць районного значення в червоних лініях, автодоріг. Відповідно до змін (коригування) до детального плану території у межах вул. Роксоляни - вул. Білогорщі, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.06.2017 № 524 дані земельні ділянки знаходяться в межах функціональних зон Ж-2 - зона малоповерхової квартирної забудови, та ТР - 2 зона транспортної інфраструктури (вулична мережа) в межах яких не передбачено городництво.

Проектним планом передбачено - проектована територія багатоквартирної забудови, садибна житлова забудова (2КЖ), існуюча територія зелених насаджень загального користування, проїзди та існуючі червоні лінії.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній документації є підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Відповідно до пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної пере-дачі, розроблення такої документації забороняється.

Положення цього підпункту не поширюють-ся на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на території України введено воєнний стан. Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану від 05.11.2025 строком на 90 діб, а саме до 06.05.2026, який затверджено Законом України від 14.01.2026 № 4757-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». 1776/АП-2403. вирішено. України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на території України введено

Враховуючи наведене, питання порушене у Вашому зверненні від 30.01.2026 №3-М-1776/АП-2403 не може бути вирішено».

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні та міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, вирішення питання щодо передачі земельних ділянок комунальної власності Львівської міської територіальної громади в оренду для городництва належить до повноважень Львівської міської ради. При цьому реалізація зазначених повноважень має здійснюватися з дотриманням установленого земельним законодавством порядку, зокрема вимог статті 123 Земельного кодексу України щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання та надає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні.

Отже, законодавством установлено конкретний строк розгляду клопотання, за результатами якого уповноважений орган повинен прийняти відповідне рішення. При цьому належне виконання зазначеного обов`язку передбачає не лише опрацювання поданих матеріалів і надання заявникові інформаційної відповіді, а й дотримання визначеної законом процедури розгляду клопотання та прийняття рішення компетентним органом.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Із системного аналізу зазначених норм слідує, що питання безоплатної передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у власність громадян належить до компетенції органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Львівська міська рада.

Крім того, варто врахувати й те, що законом визначено місячний строк для розгляду органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок.

З цією метою частиною 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

В той же час, за результатами розгляду заяви позивача, Департаментом природних ресурсів та будівництва Управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 18.03.2026 № 2403-вих-37479 роз`яснено зокрема, що питання порушене у зверненні від 30.01.2026 № 3-М-1776/АП-2403 не може бути вирішено.

На переконання суду, надіслання вказаного листа виконавчим органом Львівської міської ради - Департаментом природних ресурсів та будівництва Управління земельних ресурсів Львівської міської ради, не може вважатися вирішенням безпосередньо Львівською міською радою, як органом місцевого самоврядування питання щодо надання або відмови у наданні дозволу на виготовлення проектів із землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,12 га (нуль цілих дванадцять гектара) для городництва, на кожного з них окремо, на території Львівської міської ради за графічними матеріалами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постанові від 22.01.2020 у справі №346/5791/16-а.

Суд зазначає, що Департаментом природних ресурсів та будівництва Управління земельних ресурсів Львівської міської ради не є тим органом, який уповноважений приймати рішення про надання або відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів із землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,12 га (нуль цілих дванадцять гектара) для городництва, на кожного з них окремо, на території Львівської міської ради за графічними матеріалами.

Департамент природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що суб`єктом подання проектів рішень для винесення на сесію Львівської міської ради з питань надання дозволу (відмови у наданні) на розробку проектів землеустрою є Департамент земельних ресурсів.

Тобто, Департамент уповноважений готувати та подавати в установленому порядку проекти рішень з питань передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, які виносяться на пленарне засідання ради, проте не приймати самостійно рішення з питань надання чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з земель комунальної власності.

Проте, розгляд документів для підготовки проекту рішень щодо передачі земельних ділянок у власність здійснюється саме Департаментом земельних ресурсів, який, у разі наявності зауважень до пакету документів на отримання земельних ділянок у власність уповноважений підписувати листи фізичним особам які звернулися з відповідними клопотаннями про отримання земельних ділянок у власність.

В свою чергу, відповідно змісту листа Департаменту земельних ресурсів, останні за своїм змістом, є роз`ясненням та не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду, такі дії відповідача не є законним способом поведінки суб`єкта владних повноважень, а надісланий лист не є рішенням у розумінні положень ЗК України.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що на момент прийняття рішення у справі відповідач не подав доказів прийняття будь-якого із передбачених приписами ЗК України рішення за результатами розгляду заяви позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 висловила позицію, згідно з якою «протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені».

У подальшому аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2019 року у справі № 810/1367/14, від 05 березня 2020 року у справі № 804/50/17 та від 15 грудня 2021 року у справі № 300/34/20.

У постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 1640/2469/18 Верховний Суд зазначив, що листи є проміжними відповідями на звернення, які не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у розумінні закону.

Отже, у спірних правовідносинах, відповідач з передбачених законодавством рішень у спосіб, встановлений законом (питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради) не прийняв.

Отже, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про розгляд відповідачем заяви позивача.

Суд зауважує, що неналежний розгляд заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою у встановлений статтею 123 ЗК України місячний строк є бездіяльністю відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.01.2026 № 3 М-1776/АП-2026.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проектів із землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,12 га (нуль цілих дванадцять гектара) для городництва, на кожного з них окремо, на території Львівської міської ради за графічними матеріалами, що надаються додатково.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у не належному розгляді клопотання ОСОБА_1 від 30.01.2026 № 3 М-1776/АП-2026.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що: «суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою».

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проектів із землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,12 га (нуль цілих дванадцять гектара) для городництва, на кожного з них окремо, на території Львівської міської ради за графічними матеріалами, що надаються додатково є передчасною, оскільки відповідач ще не прийняв жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача.

Керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та прийняти вмотивоване рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.01.2026 № 3-М-1776/АП-2026.

Зобов`язати Львівську міську раду (код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, Україна, Львівська обл., м. Львів, площа Ринок, буд., 1) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 30.01.2026 № 3-М-1776/АП-2026 та прийняти вмотивоване рішення.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, Україна, Львівська обл., м. Львів, площа Ринок, буд., 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 копійок.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.