Рішення № 140888193, 23.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/916/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., за участю секретаря судового засідання Мацько В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, за участю:

представника позивача Суньова Є.В.,

представників відповідача Івашкіна О.В., Дьоміної М.І., Момот О.М., Андрющенка О.М., -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000237662404 від 30.12.2025; №0000237672404 від 30.12.2025; №0000237682404 від 30.12.2025; №0000237692404 від 30.12.2025; №0000237702404 від 30.12.2025; №0000237712404 від 30.12.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0000237642404 від 30.12.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0000;

- визнати протиправним та скасувати Вимогу №0000237652404 від 30.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що з 01.01.2021 по 31.12.2023 здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування та був платником єдиного податку. Водночас з 24.10.2022 перейшов на особливий режим оподаткування зі ставкою єдиного податку 2%, запроваджений на період дії воєнного стану.

За результатами проведеної документальної позапланової перевірки контролюючий орган встановив перевищення ним у 2021 році граничного обсягу доходу, передбаченого для платників єдиного податку третьої групи, у зв`язку із чим дійшов висновку про необхідність застосування до нього загальної системи оподаткування за періоди з 01.01.2022 по 23.10.2022 та з 01.08.2023 по 31.12.2023.

Вважає такі висновки передчасними та такими, що не відповідають вимогам статей 298, 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), оскільки контролюючим органом не приймалося рішення про анулювання його реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з відповідного реєстру. Самостійно заяви про перехід на загальну систему оподаткування також не подавав.

Наголошує, що відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України анулювання реєстрації платника єдиного податку у разі виявлення порушень вимог застосування спрощеної системи оподаткування здійснюється за рішенням контролюючого органу, прийнятим на підставі акта перевірки. У свою чергу, відсутність такого рішення виключає можливість ретроспективного визначення його платником податків на загальній системі оподаткування та донарахування відповідних податкових зобов`язань.

При цьому протягом спірного періоду подавав податкові декларації платника єдиного податку третьої групи, які приймалися контролюючим органом без зауважень.

Також, заперечує правомірність донарахування йому зобов`язань з податку на додану вартість, адже протягом перевіреного періоду не був зареєстрований платником цього податку. За відсутності належного припинення статусу платника єдиного податку та виникнення передбачених законодавством підстав для обов`язкової реєстрації платником ПДВ покладення на нього відповідних податкових зобов`язань суперечить принципу правової визначеності.

Крім цього, звертає увагу на особливості застосування спрощеної системи оподаткування в період воєнного стану, передбачені пунктами 9 та 9-1 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Зокрема, після скасування з 01.08.2023 особливого режиму оподаткування за ставкою 2% платники податків автоматично поверталися на систему оподаткування, яку застосовували до переходу на такий режим. У зв`язку із цим з 01.08.2023 він продовжував перебувати на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи, а тому підстави для оподаткування отриманих ним доходів за правилами загальної системи були відсутні.

З наведених підстав вважає безпідставними донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 2305600,68 грн, військового збору в сумі 192133,25 грн та податку на додану вартість у сумі 2708529,84 грн, а також застосування пов`язаних із цими донарахуваннями штрафних санкцій.

Щодо донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 224774,00 грн зазначає, що таке донарахування є похідним від неправомірного визначення контролюючим органом його перебування на загальній системі оподаткування. Крім того, відповідачем належним чином не встановлено базу нарахування єдиного внеску, що свідчить про безпідставність відповідної вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій.

Стосовно відповідальності за несвоєчасне подання податкової звітності посилається на дію мораторію на застосування штрафних санкцій, передбаченого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а також на особливості виконання податкових обов`язків у період воєнного стану, визначені пунктом 69 цього підрозділу.

Зокрема, за відповідні порушення строків подання податкових декларацій він підлягає звільненню від фінансової відповідальності з урахуванням законодавчих гарантій, запроваджених на період карантину та воєнного стану.

Стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення містять додаткові фінансові санкції, які не були відображені в акті перевірки, а відтак не могли бути предметом поданих ним заперечень, що свідчить про порушення процедури прийняття таких рішень.

Вказує серед іншого і на порушення контролюючим органом строків розгляду поданої ним до ДПС України 09.01.2026 та зареєстрованої 12.01.2026 за №865/6 скарги, адже в установлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України двадцятиденний строк рішення за результатами розгляду скарги або повідомлення про продовження строку її розгляду йому не надсилалося. З огляду на це відповідно до пункту 56.9 статті 56 ПК України скарга вважається повністю задоволеною на його користь, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 22.10.2025 №1697-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 03.12.2025 №19715/11-28-24-04/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено перевищення позивачем у 2021 році граничного обсягу доходу, який надавав право перебувати на спрощеній системі оподаткування як платнику єдиного податку третьої групи. Зокрема, у 2021 році позивач отримав дохід у розмірі 9701065,81 грн, тоді як граничний обсяг доходу для платників єдиного податку третьої групи становив 7002000,00 грн. Відтак, відповідно до підпункту 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України останній був зобов`язаний перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2022.

При цьому 20.10.2025 ФОП ОСОБА_1 самостійно подав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку за 2021 рік, у якій збільшив раніше задекларований дохід та відобразив суму перевищення граничного обсягу доходу, що підлягала оподаткуванню за ставкою 15%.

Вказує, що у поданій в 2022 році податковій декларації перевищення граничного обсягу доходу відображено не було, а тому контролюючий орган на той час не мав відповідних відомостей для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Зауважує, що ПК України не передбачено можливості виключення платника єдиного податку з відповідного реєстру за минулі періоди. Водночас встановлене перевіркою перевищення граничного обсягу доходу у 2021 році зумовлювало обов`язок позивача самостійно перейти на загальну систему оподаткування незалежно від прийняття контролюючим органом рішення про анулювання його реєстрації.

З 24.10.2022 ФОП ОСОБА_1 перейшов на особливий режим оподаткування зі ставкою єдиного податку 2%, який застосовував до 31.07.2023. Разом із тим, ураховуючи встановлене перевищення граничного обсягу доходу за 2021 рік та обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, періодами перебування позивача на загальній системі оподаткування визначено у періоди з 01.01.2022 по 23.10.2022 та з 01.08.2023 по 31.12.2023.

Порушень достовірності визначення доходу за 2021 рік з урахуванням уточнюючої декларації, а також за період застосування ставки єдиного податку 2% з 24.10.2022 по 31.07.2023 перевіркою не встановлено.

Поряд з цим, упродовж 2021 2023 років позивачу виплачено дохід у загальному розмірі 33165165,61 грн, з яких за 2021 рік 9140648,77 грн, за 2022 рік 12286678,72 грн, за 2023 рік 11737838,12 грн. Також, встановлено заниження загального оподатковуваного доходу на 10553265,40 грн, та завищення задекларованих витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на 2255627,25 грн.

Наголошує, на ненадання відповідачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження понесених витрат, незважаючи на направлення відповідного запиту від 26.11.2025 №2652/12/11-28-24-04-06 через електронний кабінет платника податків. У зв`язку із цим контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 12808892,65 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 2305600,68 грн та військового збору в сумі 192133,39 грн.

Щодо донарахування податку на додану вартість відповідач посилається на положення пункту 181.1 статті 181 та пунктів 183.4, 183.10 статті 183 ПК України, відповідно до яких особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації платником ПДВ, однак не подала відповідної реєстраційної заяви, несе відповідальність за ненарахування та несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У зв`язку з втратою позивачем права на застосування спрощеної системи оподаткування та перевищенням установленого законодавством обсягу оподатковуваних операцій останній був зобов`язаний зареєструватися платником ПДВ. Невиконання такого обов`язку не звільняє його від відповідальності за ненарахування і несплату податку.

Стосовно донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зазначає, що у зв`язку з перебуванням позивача на загальній системі оподаткування база нарахування єдиного внеску повинна визначатися відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI, виходячи з отриманого доходу від підприємницької діяльності, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, з урахуванням установлених законодавством мінімальних та максимальних величин.

За результатами перевірки встановлено заниження єдиного внеску в сумі 224774,00 грн, з яких 142230,00 грн припадає на 2022 рік та 82544,00 грн на 2023 рік.

Перевіркою крім іншого, встановлено несвоєчасне подання позивачем декларацій платника єдиного податку за окремі звітні періоди 2021 2023 років, декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2021 рік.

Водночас було враховано дію пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та штрафні санкції за несвоєчасне подання декларацій платника єдиного податку за три квартали 2021 року, за 2021 рік та за І квартал 2022 року не застосовувалися у зв`язку з дією карантинного мораторію.

Крім того, під час доперевірочного аналізу платнику направлялися письмові запити від 04.07.2025 та 17.09.2025 щодо надання інформації та її документального підтвердження, які повернулися до контролюючого органу з відміткою поштового оператора про закінчення строку зберігання.

Також під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 через електронний кабінет направлено запит від 26.11.2025 про надання первинних документів щодо отриманих доходів і понесених витрат. Відповідні документи на момент завершення перевірки надані не були, про що складено акт від 28.11.2025 №1446/11-28-24-04/ НОМЕР_1 .

На переконання відповідача, зазначені обставини свідчать про порушення обов`язку надавати інформацію та її документальне підтвердження на належним чином направлені запити контролюючого органу, встановленого підпунктом 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України.

При цьому заперечення позивача на Акт перевірки були розглянуті, однак до них не долучено документів чи обґрунтованих розрахунків, які б спростовували встановлені перевіркою порушення.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій просив суд повернути відзив на позовну заяву та додані до нього матеріали відповідачу без розгляду у зв`язку з недотриманням вимог процесуального закону.

25.02.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду: належним чином оформленого ордеру на надання правничої (правової) допомоги на адвоката Суньова Євгена Вікторовича для підтвердження повноважень представляти інтереси фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у Кіровоградському окружному адміністративному суді.

27.02.2026 на виконання ухвали суду подано належним чином оформлений ордер на надання правничої (правової) допомоги.

04.03.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 31.03.2026.

18.03.2026 представник позивача подав суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.03.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео-конференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

31.03.2026 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про повернення відзиву на позовну заяву без розгляду. Задоволено клопотання представника позивача про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 23.04.2026.

23.04.2026 ухвалою суду відкладено підготовче засідання у справі на 13.05.2026 у зв`язку з неявкою позивача та уповноваженого представника. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

12.05.2026 представник позивача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю участі в іншому судовому засіданні.

13.05.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Кіровоградської області, що підтверджується довідкою уповноваженого працівника суду, долученої до матеріалів справи. Підготовче засідання призначено на 11.06.2026.

11.06.2026 протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті на 15.07.2026.

15.07.2026 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи на 13.08.2026.

30.07.2026 представник позивача подав суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

03.08.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео-конференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

13.08.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 09.09.2026.

01.09.2026 представник позивача подав суду додаткові письмові пояснення.

09.09.2026 протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про оголошення перерви у судовому засіданні. Розгляд справи призначено на 25.09.2026.

25.09.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 13.10.2026.

13.10.2026 суд протокольною ухвалою відклав ухвалення та проголошення рішення суду до 23.10.2026.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Знову ж таки зауважував на передчасності висновків податкового органу про донарахування податкових зобов`язань, як платнику податку на доходи фізичних осіб, оскільки рішення про анулювання реєстрації ОСОБА_1 платником єдиного податку шляхом виключення з відповідного реєстру прийнято не було. Крім того, Державною податковою службою України не було здійснено належного розгляду скарги на спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що на підставі інформації з порталу spending.gov.ua, податкової звітності та первинних документів, отриманих від контрагентів, встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу на 10553265,40 грн та завищення витрат на 2255627,25 грн. Унаслідок цього занижено чистий оподатковуваний дохід на 12808892,65 грн, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 2305600,68 грн та військового збору в сумі 192133,39 грн.

Також донараховано податок на додану вартість у сумі 2708529,84 грн, оскільки позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування та перевищивши встановлений обсяг оподатковуваних операцій, був зобов`язаний зареєструватися платником ПДВ. Крім того, у зв`язку з неправильним визначенням бази нарахування єдиного внеску відповідачем встановлено його заниження на 224774,00 грн.

Серед іншого перевіркою встановлено порушення строків подання податкових декларацій та звітності з єдиного внеску, а також ненадання документів на запити контролюючого органу. При цьому під час визначення штрафних санкцій враховано дію карантинного мораторію та введення воєнного стану на території України щодо окремих порушень строків подання звітності. Стосовно адміністративного оскарження, то в інформаційно-комунікаційній системі ДПС відсутні відомості про надходження та реєстрацію скарги позивача до ДПС України.

Заслухавши представників сторін по справі, установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 07.10.2005, номер запису: 24460000000001064. Видами господарської діяльності є: 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (основний); 43.21 електромонтажні роботи; 43.29 інші будівельно-монтажні роботи; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 71.11 діяльність у сфері архітектури; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 43.11 знесення; 43.31 щтукатурні роботи; 43.32 установлення столярних виробів; 43.34 малярні роботи та скління; 43.39 інші роботи із завершення будівництва; 43.91 покрівельні роботи; 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

Позивач здійснював господарську діяльність перебуваючи на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 5%, а у період з 24.10.2022 по 31.07.2023 на спрощеній системі оподаткування з особливостями, передбаченими пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, зі ставкою єдиного податку 2%.

У межах здійснення функцій з податкового контролю Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено аналіз податкової інформації щодо господарської діяльності позивача, зокрема відомостей Єдиного вебпорталу використання публічних коштів spending.gov.ua, податкових розрахунків за формами №1ДФ, №4ДФ та інформації про розрахунки з контрагентами.

За результатами такого аналізу контролюючим органом на адресу позивача направлено письмові запити про надання інформації та її документального підтвердження від 04.07.2025 №10620/6/11-28-24-09-08 та від 17.09.2025 №2083/12/11-28-24-04-06 (т.1 а.с. 115, 117).

Відповіді позивача на вказані запити контролюючий орган не отримав, а поштові відправлення повернулися до контролюючого органу з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання (т.1 а.с. 115зв., 116зв.)

Наказом Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 22.10.2025 №1697-п на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 24.11.2025 тривалістю три робочих дні за період діяльності з 01.01.2021 по 31.12.2023 з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з Менська міська рада (код згідно з ЄДРПОУ 04061777), Літківський ліцей ім. М.П. Стельмаха (код згідно з ЄДРПОУ 20616157), Великодимерський ліцей (код згідно з ЄДРПОУ 22207996), КЗ «Богданівське НВО» (код згідно з ЄДРПОУ 23567867), Погребський ліцей (код згідно з ЄДРПОУ 23570705), Калитянська ЗОШ І-ІІІ ступенів (код згідно з ЄДРПОУ 25299069), Пухівський ЗЗСО (код згідно 3 ЄДРПОУ 25299307), Гоголівський ліцей (код згідно з ЄДРПОУ 25299425), ТОВ «Холдингова компанія «Міжнародний Економічний Комітет» (код згідно з ЄДРПОУ 34046954), Громадська організація «Твій Шлях» (код згідно з ЄДРПОУ 39893376), Виконавчий комітет Калитянської селищної ради (код згідно з ЄДРПОУ 40689106), КП Керуюча компанія «Громадський сервіс» (код згідно з ЄДРПОУ 41370404), Виконавчий комітет Великодимерської селищної ради (код згідно з ЄДРПОУ 41794559), Комунальний заклад клубного типу «Культурно-інноваційна платформа «Теплиця» (код згідно з ЄДРПОУ 43202523), Виконавчий комітет Калинівської селищної ради (код згідно з ЄДРПОУ 43459903), а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 (т.1 а.с. 119).

За результатами проведеної у період з 24.11.2025 по 26.11.2025 документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було складено Акт від 03.12.2025 №19715/11-28-24-04/3070516239 (т.1 а.с. 28-71).

Перевіркою, встановлено порушення:

- пункту 177.2, підпунктів 177.4.1, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 2305600,68 грн, в т. ч. за період з 01.01.2022 по 23.10.2022 року на суму 902230,32 грн та за період з 01.08.2023 по 31.12.2023 на суму 1403370,36 грн;

- підпункту 1.1 - 1.6 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 192133,39 грн, у тому числі за період з 01.01.2022 по 23.10.2022 на суму 75185,86 грн та за період з 01.08.2023 по 31.12.2023 на суму 192133,39 грн;

- частини 2 пункту 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми податкового зобов`язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 224774,00 грн, в т. ч. за 2022 рік на суму 142230,00 грн та за 2023 рік на суму 82544,00 грн;

- пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.4 та 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187 ПК України в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2708529,84 грн, у тому числі за лютий 2022 у сумі 116656,67 грн, травень 2022 - 47839,13 грн, червень 2022 - 250692,26 грн, липень 2022 226732,16 грн, серпень 2022 - 224566,65 грн, вересень 2022 106374,72 грн, жовтень 2022 - 29616,54 грн, серпень 2023 - 444596,87 грн, вересень 2023 - 663578,88 грн, листопад 2023 - 325751,79 грн, грудень 2023 - 272124,97 грн;

- пункту 49.1, 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18. статті 49, пункту 176.1 «в» статті 176 ПК України в частині несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;

- підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України в частині ненадання інформації та її документального підтвердження зазначеної в запиті контролюючого органу;

- пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 294.1 статті 294, п.ункту 296.3 статті 296 підпункту 9.6 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України в частині несвоєчасного подання податкових декларацій єдиного податку за 3 квартали 2021 року, за 2021 рік, за І квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за березень 2023, за квітень 2023 року, за травень 2023 року, за 3 квартали 2022 року; 8. частину 2 статті 6 Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2021 рік.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем 20.10.2025 подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи за 2021 рік, у якій збільшено раніше задекларований дохід та відображено суму перевищення граничного обсягу доходу, оподатковуваного за ставкою 15%.

Відповідно до висновків акта перевірки загальний дохід позивача за 2021 рік становив 9701065,81 грн, тоді як граничний обсяг доходу, встановлений для платників єдиного податку третьої групи на цей рік, становив 7002000,00 грн.

З огляду на встановлене перевищення граничного обсягу доходу контролюючий орган дійшов висновку, що позивач відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України був зобов`язаний перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2022.

У зв`язку із цим відповідач визначив періодами перебування ФОП ОСОБА_1 на загальній системі оподаткування з 01.01.2022 по 23.10.2022 та з 01.08.2023 по 31.12.2023.

Також, на адресу позивача через електронний кабінет направлено запит від 26.11.2025 №2652/12/11-28-24-04-06 про надання первинних бухгалтерських документів на підтвердження отриманих доходів та понесених витрат (т.1 а.с. 118).

В Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що у зв`язку з ненаданням позивачем первинних документів складено акт від 28.11.2025 №1446/11-28-24-04/ НОМЕР_1 . Водночас зазначений акт як окремий документ до матеріалів справи не надано.

Акт перевірки від 03.12.2025 направлено позивачу через електронний кабінет, що підтверджується квитанцією про доставку документа від 03.12.2025 (т.1 а.с. 109).

Не погодившись із висновками перевірки, ФОП ОСОБА_1 подав заперечення від 15.12.2025, зареєстровані контролюючим органом 16.12.2025 за вхідним №46120/6 (т.1 а.с. 13).

За результатами розгляду таких заперечень 24.12.2025 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області надано відповідь через електронний кабінет платника, згідно з якою висновки акта перевірки залишено без змін (т.2 а.с. 174-176).

На підставі висновків Акта перевірки з урахуванням результатів розгляду заперечень, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 30.12.2025 винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000237692404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 2882000,85 грн, з яких 2305600,68 грн основне зобов`язання та 576400,17 грн штрафні санкції (т.1 а.с. 16-17);

- податкове повідомлення-рішення №0000237702404, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на 240166,56 грн, з яких 192133,25 грн основне зобов`язання та 48033,31 грн штрафні санкції (т.1 а.с. 14-15);

- податкове повідомлення-рішення №0000237712404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 3385662,30 грн, з яких 2708529,84 грн основне зобов`язання та 677132,46 грн штрафні санкції (т.1 а.с. 23-24);

- податкове повідомлення-рішення №0000237662404 про застосування штрафних санкцій у сумі 2380,00 грн за несвоєчасне подання декларацій платника єдиного податку (т.1 а.с. 19-20);

- податкове повідомлення-рішення №0000237672404 про застосування штрафних санкцій у сумі 340,00 грн за несвоєчасне подання податкової декларації (т.1 а.с. 25);

- податкове повідомлення-рішення №0000237682404 про застосування штрафних санкцій у сумі 8000,00 грн за ненадання інформації та документів на запит контролюючого органу (т.1 а.с. 18);

- вимогу №Ф-0000237652404 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 224774,00 грн (т.1 а.с .22);

- рішення №0000237632404 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 8254,00 грн (т.1 а.с. 21, 126);

- рішення №0000237642404 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску в сумі 340,00 грн (т.1 а.с. 26).

Вказані податкові повідомлення-рішення направлено позивачу через електронний кабінет 30.12.2025, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями про доставку відповідних документів (т.1 а.с. 110-112).

09.01.2026 позивачем складено скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску, однак відомості про її доставку до контролюючого органу через електронний кабінет платника у матеріалах відсутні та позивачем суду не надані (т.1 а.с. 76-77).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Нормами статті 79 ПК України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підстави для проведення документальних позапланових перевірок визначені у пункті 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Таким чином, документальна позапланова невиїзна перевірка є окремою формою податкового контролю, можливість проведення якої залежить від наявності визначеної законом підстави, видання відповідного наказу та виконання процедури повідомлення платника податків.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України.

Наведені норми визначають акт перевірки як документ, у якому відображаються обставини та висновки, встановлені контролюючим органом під час перевірки. У разі виявлення порушень законодавства саме акт перевірки є документальною підставою для подальшого вирішення контролюючим органом питання про визначення грошових зобов`язань чи застосування передбачених законом заходів.

Відповідно до пункту 291.2. статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України в редакції, застосовній до визначення граничного обсягу доходу за 2021 рік, до третьої групи віднесено фізичних осіб підприємців, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно із пунктом 293.3 статті 293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Для фізичних осіб підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 цього пункту

Пунктом 293.4. статті 293 ПК України визначено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої третьої групи (фізичних осіб підприємців) у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.»

Підпунктами 298.2.1 та 298.2.2 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що для відмови від спрощеної системи оподаткування суб`єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Абзацом першим та підпунктом 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, у редакції, чинній у 2021 році, встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Пунктом 299.10 статті 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем відповідно до закону в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення, а в разі смерті фізичної особи підприємця з дати смерті такої фізичної особи;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);

8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції»:

щодо платників першої і другої груп в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення;

щодо платників третьої і четвертої груп в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.51 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

З наведених норм податкового законодавства слідує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом.

Прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Як встановлено судом, згідно з Актом перевірки позивачем протягом 2021 року отримано дохід у розмірі 9701065,81 грн, тоді як установлений підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України граничний обсяг доходу для платників єдиного податку третьої групи у 2021 році становив 7002000,00 грн.

У зв`язку із цим контролюючий орган дійшов висновку, що позивач відповідно до підпункту 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України був зобов`язаний самостійно перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2022.

Водночас позивач такого переходу не здійснив, продовжував подавати податкову звітність платника єдиного податку третьої групи та сплачувати єдиний податок за відповідною ставкою.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України перевищення платником єдиного податку третьої групи встановленого обсягу доходу є обставиною, з якою законодавець пов`язує виникнення обов`язку перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Проте виникнення такого обов`язку у платника податків та реалізація контролюючим органом повноважень щодо припинення його статусу як платника єдиного податку не є тотожними за своїм змістом і мають здійснюватися з дотриманням установленої законом процедури.

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених ПК України випадках.

За змістом пункту 299.11 статті 299 ПК України анулювання реєстрації платника єдиного податку першої третьої груп у разі виявлення контролюючим органом під час проведення перевірок порушень вимог глави 1 розділу XIV цього Кодексу здійснюється за рішенням контролюючого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення.

Таким чином, встановлення контролюючим органом порушень умов перебування на спрощеній системі оподаткування не спричиняє автоматичного припинення реєстрації платника єдиного податку.

У такому випадку контролюючий орган повинен реалізувати передбачені законом повноваження шляхом прийняття відповідного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку на підставі акта проведеної перевірки.

Відтак акт перевірки, у якому встановлено порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування, не є рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку та не може замінювати собою передбачений пунктом 299.11 статті 299 ПК України індивідуальний акт контролюючого органу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.06.2020 у справі №2040/6313/18, від 21.01.2021 у справі №808/4202/17, від 11.12.2025 у справі №340/2408/23, від 19.03.2026 у справі №280/8126/23 та від 11.08.2026 у справі №320/46652/23.

Зокрема, у постанові від 11.12.2025 у справі №340/2408/23 Верховний Суд зазначив, що належним способом реалізації владних управлінських повноважень контролюючого органу за наявності встановлених під час документальної перевірки обставин, які виключають можливість перебування особи на спрощеній системі оподаткування, є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що неприйняття контролюючим органом відповідного рішення має істотне правове значення, оскільки позбавляє платника можливості реалізувати передбачене законодавством право на повторне обрання спрощеної системи після закінчення встановленого строку.

За результатами розгляду зазначеної справи Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність донарахування податкових зобов`язань за наступні роки за відсутності належного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 у справі №280/8126/23, у якій зазначено, що за відсутності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку відсутні правові підстави для покладення на таку особу обов`язку нараховувати та сплачувати податки за загальною системою оподаткування лише з мотивів порушення умов застосування спрощеної системи.

Крім того, у постанові від 11.08.2026 у справі №320/46652/23 Верховний Суд підтвердив необхідність дотримання контролюючим органом установленого пунктом 299.11 статті 299 ПК України порядку анулювання реєстрації платника єдиного податку перед визначенням податкових зобов`язань за загальною системою оподаткування.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд враховує, що в цьому випадку контролюючим органом установлено перевищення позивачем граничного обсягу доходу у 2021 році, проте рішення про анулювання його реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з відповідного реєстру не приймалося. Наведеної обставини відповідач не заперечує.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, відповідач посилається на те, що позивач лише 20.10.2025 подав уточнюючу декларацію платника єдиного податку за 2021 рік, у якій відобразив перевищення граничного обсягу доходу, а тому контролюючий орган раніше не мав можливості встановити відповідне порушення та анулювати його реєстрацію.

Також відповідач зазначає, що ПК України не передбачено можливості виключення платника єдиного податку з відповідного реєстру за минулі періоди.

Оцінюючи наведені доводи суд зазначає, що факт подання позивачем уточнюючої декларації за 2021 рік лише 20.10.2025 не спростовує встановленого законом порядку реалізації контролюючим органом повноважень щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Уточнююча податкова декларація є документом податкової звітності, за допомогою якого платник виправляє самостійно виявлені помилки в раніше поданій декларації. Водночас її подання не є рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку та не зумовлює автоматичної зміни системи оподаткування за минулі податкові періоди.

Суд враховує, що несвоєчасне виконання платником обов`язку щодо переходу на іншу систему оподаткування не може визнаватися правомірною поведінкою та за наявності визначених законом підстав може спричиняти передбачені податковим законодавством наслідки. Однак зазначена обставина не звільняє контролюючий орган від обов`язку діяти у спосіб, установлений законом.

Виявивши за результатами документальної перевірки порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, контролюючий орган повинен був вирішити питання про анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України.

Натомість відповідач, не прийнявши відповідного рішення, фактично визначив позивача таким, що перебував на загальній системі оподаткування протягом минулих податкових періодів, та здійснив донарахування податкових зобов`язань за правилами статті 177 ПК України.

Також судом встановлено, що 21.10.2022 позивачем подано заяву про перехід на спрощену систему оподаткування з особливостями, передбаченими пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З 24.10.2022 позивач застосовував ставку єдиного податку 2%, що визнається відповідачем та відображено в акті перевірки.

Зазначений спеціальний режим оподаткування передбачав особливі умови визначення доходу та застосування спрощеної системи оподаткування, зокрема відсутність обмеження щодо обсягу доходу, а також звільнення від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт і послуг на митній території України.

Законом України від 30.06.2023 №3219-IX, який набрав чинності 01.08.2023, припинено застосування особливого режиму оподаткування за ставкою 2% та запроваджено спеціальні правила повернення платників на систему оподаткування, яку вони застосовували до переходу на зазначений режим.

Відповідно до підпункту 9-1.1 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України платники, які станом на 31.07.2023 застосовували зазначений спеціальний режим та самостійно не відмовилися від нього, з 01.08.2023 автоматично вважалися такими, що застосовують систему оподаткування, на якій вони перебували до його обрання.

Судом установлено, що до переходу на ставку єдиного податку 2% позивач був зареєстрований платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.

Знову ж таки доказів прийняття контролюючим органом рішення про анулювання такої реєстрації до моменту переходу позивача на спеціальний режим оподаткування, як і після припинення його застосування, відповідачем не надано.

Отже, за відсутності рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку підстави вважати, що з 01.08.2023 позивач автоматично повернувся саме на загальну систему оподаткування, відсутні.

Висновок контролюючого органу про те, що ФОП ОСОБА_1 повинен був перейти на загальну систему оподаткування ще з 01.01.2022, не є достатньою правовою підставою для визначення його таким, що перебував на загальній системі з 01.08.2023.

Крім того, суд враховує, що підпунктом 9-1.4.1 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено спеціальний порядок визначення доходу платників, які повернулися на спрощену систему після застосування особливого режиму оподаткування.

Зокрема, дохід, отриманий протягом періоду застосування ставки єдиного податку 2%, не включається до обсягу доходу, визначеного для відповідної групи платників єдиного податку.

Водночас підпунктом 9-1.4.3 цього пункту визначено особливості обчислення граничного обсягу доходу у 2023 році пропорційно кількості календарних місяців, протягом яких платник не застосовував особливий режим оподаткування.

Необхідність застосування зазначених спеціальних правил підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.04.2025 у справі №160/23272/24.

Суд звертає увагу, що згідно з наведеними відповідачем відомостями у період з 01.08.2023 по 31.12.2023 позивачем отримано кошти в сумі 8530258,54 грн.

Зазначений показник може мати значення для встановлення дотримання позивачем граничного обсягу доходу вже у 2023 році. Однак можливе перевищення граничного обсягу доходу у 2023 році потребувало б самостійного встановлення часу такого перевищення, визначення передбачених законодавством наслідків та дотримання процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Тому можливе перевищення доходу протягом третього кварталу 2023 року саме по собі не підтверджує правомірності визначення позивача платником загальної системи оподаткування починаючи з 01.08.2023.

Крім того, матеріали справи не містять рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку з підстав порушення встановлених обмежень щодо обсягу доходу за 2023 рік.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для висновку про правомірність визначення позивачу грошових зобов`язань за загальною системою оподаткування за весь період з 01.08.2023 по 31.12.2023 з мотивів, наведених контролюючим органом в акті перевірки.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування доходів фізичної особи підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом та документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Натомість пунктом 297.1 статті 297 ПК України передбачено звільнення платників єдиного податку від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, отриманих від господарської діяльності та оподаткованих відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу.

Отже, порядок визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за правилами статті 177 ПК України не може застосовуватися до доходів, які підлягають оподаткуванню відповідно до правил спрощеної системи оподаткування.

Водночас визначення об`єкта оподаткування військовим збором з доходів фізичної особи підприємця за правилами загальної системи оподаткування є похідним від установленого відповідно до статті 177 ПК України чистого оподатковуваного доходу.

У спірному випадку контролюючий орган визначив заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на 12808892,65 грн та на цій підставі донарахував податок на доходи фізичних осіб у сумі 2305600,68 грн і військовий збір у сумі 116947,53 грн.

Разом із тим передумовою для таких донарахувань став висновок відповідача про перебування позивача на загальній системі оподаткування протягом спірних періодів.

Оскільки наведений висновок контролюючого органу не відповідає встановленому законодавством порядку анулювання реєстрації платника єдиного податку, відповідно відсутні належні правові підстави для визначення позивачу зазначених податкових зобов`язань.

Щодо визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість суд зазначає, що пунктом 181.1 статті 181 ПК України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Водночас пунктом 183.10 статті 183 ПК України встановлено відповідальність особи, яка підлягала обов`язковій реєстрації платником ПДВ, однак не подала відповідної реєстраційної заяви.

Отже, сама по собі відсутність реєстрації особи платником ПДВ не є безумовною підставою для звільнення від обов`язку сплати цього податку.

Разом із тим застосування пункту 183.10 статті 183 ПК України передбачає насамперед встановлення наявності в особи обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість відповідно до вимог статей 181, 183 цього Кодексу.

У спірному випадку відповідач визначив обов`язок позивача щодо реєстрації платником ПДВ виключно як наслідок установленої ним необхідності переходу на загальну систему оподаткування з 01.01.2022 та повторного застосування такої системи з 01.08.2023.

При цьому контролюючий орган виходив із того, що отримані позивачем кошти від господарської діяльності у спірні періоди підлягали оподаткуванню податком на додану вартість за загальними правилами.

Однак, як установлено судом, рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку контролюючим органом не приймалося.

Відтак у відповідача були відсутні належні правові підстави вважати позивача таким, що втратив статус платника єдиного податку та набув обов`язку сплачувати податок на додану вартість за правилами загальної системи оподаткування протягом визначених в акті перевірки періодів.

При цьому за відсутності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку у фізичної особи підприємця відсутні підстави для покладення обов`язку нараховувати та сплачувати податок на додану вартість лише у зв`язку з установленим контролюючим органом порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 2708529,84 грн не можуть вважатися правомірними.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів наявності належних правових підстав для визначення позивачу податкових зобов`язань за правилами загальної системи оподаткування за періоди з 01.01.2022 по 23.10.2022 та з 01.08.2023 по 31.12.2023.

При цьому наведені контролюючим органом розрахунки отриманих позивачем доходів та понесених витрат не усувають установленого порушення порядку визначення системи оподаткування, яка підлягала застосуванню до позивача.

Відтак суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 30.12.2025 №0000237692404, №0000237702404 та №0000237712404, якими позивачу збільшено грошові зобов`язання відповідно з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, прийняті без належних правових підстав, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За відсутності правових підстав для донарахування основних сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість відсутні також підстави для застосування відповідних штрафних санкцій, визначених зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями.

Щодо правомірності визначення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування відповідних штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Актом перевірки, зокрема, зафіксовано заниження єдиного внеску за 2022 2023 роки на загальну суму 224774,00 грн, із яких 142230,00 грн за 2022 рік, 82544,00 грн за 2023 рік.

На підставі цих висновків відповідачем 30.12.2025 винесено вимогу №Ф-0000237652404 про сплату недоїмки в сумі 224774,00 грн та рішення №0000237632404 про застосування штрафних санкцій у сумі 8254,00 грн за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Крім того, рішенням від 30.12.2025 №0000237642404 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн за несвоєчасне подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2021 рік.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови і порядок його нарахування та сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір і ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

За пунктом 1 частини другої статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Разом із тим порядок визначення бази нарахування єдиного внеску для фізичних осіб підприємців залежить від застосовуваної ними системи оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Натомість відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Отже, для підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, об`єктом нарахування єдиного внеску, за загальним правилом, є отриманий від підприємницької діяльності дохід (прибуток), який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, тоді як для платника єдиного податку застосовується інший механізм визначення бази внеску.

Із матеріалів перевірки вбачається, що здійснене відповідачем донарахування єдиного внеску ґрунтується на висновку про необхідність застосування до позивача загальної системи оподаткування в періоди з 01.01.2022 по 23.10.2022 та з 01.08.2023 по 31.12.2023. Саме у зв`язку з визначенням позивача платником загальної системи контролюючим органом застосовано до його доходів порядок обчислення єдиного внеску, встановлений пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI.

Водночас суд вище дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визначення позивача таким, що перебував на загальній системі оподаткування протягом зазначених періодів, оскільки контролюючий орган, установивши порушення умов застосування спрощеної системи, не прийняв рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України.

За таких обставин застосування до позивача правил визначення бази нарахування єдиного внеску, передбачених для фізичних осіб підприємців на загальній системі оподаткування є протиправним.

Наведений підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.12.2025 у справі №340/2408/23 та від 19.03.2026 у справі №280/8126/23. Зокрема, у справі №280/8126/23 Верховний Суд визнав обґрунтованим скасування не лише донарахувань податків за загальною системою, але й вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за його донарахування, оскільки підставою таких актів стало неправомірне визначення податковим органом статусу підприємця як платника загальної системи оподаткування.

За встановлених обставин відповідач не довів належними доказами правомірності визначення позивачу недоїмки з єдиного внеску за 2022 2023 роки у сумі 224774,00 грн за підставами, викладеними в акті перевірки від 03.12.2025.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Оскільки відповідач не довів законності визначення самої недоїмки, сформована на її підставі вимога від 30.12.2025 №Ф-0000237652404 на суму 224774,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно рішення від 30.12.2025 №0000237632404 про застосування штрафних санкцій у сумі 8254,00 грн суд зазначає, що згідно із пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У межах спірних правовідносин підставою для застосування зазначеного штрафу стало саме донарахування контролюючим органом єдиного внеску за результатами перевірки. Отже, правомірність застосованої санкції є похідною від законності визначення відповідного зобов`язання.

Зважаючи на встановлену судом протиправність донарахування єдиного внеску, відсутня і передбачена пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI підстава для застосування штрафу за таке донарахування.

Суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, номер якого зазначено неповністю «№0000».

Водночас суд ураховує, що позовна заява підлягає оцінці в сукупності з викладеними в ній обставинами, обґрунтуванням позовних вимог та доданими до неї документами.

При цьому до позовної заяви долучено рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 30.12.2025 №0000237632404 про застосування штрафних санкцій у сумі 8254,00 грн за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач заперечує правомірність визначення йому зобов`язань зі сплати єдиного внеску за результатами проведеної перевірки, а також застосування пов`язаних із відповідним донарахуванням штрафних санкцій.

Отже, системний аналіз змісту позовної заяви та доданих до неї документів дає підстави для висновку, що заявлена вимога про скасування рішення «№0000» стосується саме рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 30.12.2025 №0000237632404.

Неповне зазначення номера оскаржуваного рішення у прохальній частині позовної заяви за наведених обставин не створює невизначеності щодо предмета спору, оскільки відповідний індивідуальний акт можливо однозначно ідентифікувати за його змістом та документами, наданими позивачем.

Відтак рішення від 30.12.2025 №0000237632404 про застосування штрафних санкцій у сумі 8254,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо протиправності рішення від 30.12.2025 №0000237642404 про застосування штрафних санкцій у сумі 340,00 грн за несвоєчасне подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2021 рік, суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами перевірки відповідач виходив із того, що відповідна звітність за 2021 рік мала бути подана до 09.02.2022, проте фактично була подана 09.09.2022

Пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI встановлено відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) в порядку та розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Разом із тим пунктом 9-11.1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI передбачалося, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовується.

Станом на лютий 2022 року загальнодержавний карантин діяв. Отже, порушення строку подання звітності за 2021 рік, на яке послався відповідач, припадає на період, щодо якого законодавством установлено спеціальне звільнення від застосування відповідних штрафних санкцій.

Суд ураховує, що Законом України від 30.06.2023 №3219-IX було передбачено зупинення дії пункту 9-11.1 розділу VIII Закону №2464-VI на період дії воєнного або надзвичайного стану. Проте це законодавче регулювання, запроваджене з 01.08.2023, не може само по собі бути підставою для ретроспективного застосування фінансової відповідальності до порушення, вчиненого ще в лютому 2022 року в період дії відповідної законодавчої гарантії.

З огляду на наведене рішення від 30.12.2025 №0000237642404 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 340,00 грн за несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску за 2021 рік не відповідає вимогам пункту 9-11.1 розділу VIII Закону №2464-VI у редакції, застосовній до часу відповідного порушення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 30.12.2025 №0000237672404, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн, суд виходить із такого.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України, яке полягає у несвоєчасному поданні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Зокрема, за висновками акта перевірки зазначену декларацію позивач подав 31.05.2024, тоді як граничний строк її подання сплинув 30.04.2024.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Суд зазначає, що встановлене контролюючим органом порушення строку подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік є самостійним предметом податкового контролю.

При цьому з Акта перевірки не вбачається, що зазначене порушення встановлено виключно внаслідок визначення відповідачем позивача таким, що перебував на загальній системі оподаткування у 2023 році.

Отже, висновок суду про протиправність визначення позивачу основних податкових зобов`язань за правилами загальної системи оподаткування не свідчить про протиправність застосованих штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларації про майновий стан і доходи.

Суд також ураховує, що позивач не заперечує фактичної дати подання зазначеної декларації та не навів конкретних обставин, які б свідчили про відсутність у нього передбаченого податковим законодавством обов`язку її подавати, як у позовній заяви, так і на вимогу суду у судовому засіданні.

Наведені у позовній заяві загальні посилання на особливості застосування фінансової відповідальності протягом карантину та воєнного стану не спростовують встановленого порушення, оскільки граничний строк подання декларації припадав на 30.04.2024, тобто після завершення карантину.

Обставин, які відповідно до положень податкового законодавства звільняли б позивача від відповідальності за порушення зазначеного строку, матеріалами справи не підтверджено.

Відтак суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №0000237672404 прийняте за наявності передбачених пунктом 120.1 статті 120 ПК України підстав, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 30.12.2025 №0000237682404 про застосування до позивача штрафу в сумі 8000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пп. 73.3.1 п. 73.3 статті 73 ПК України).

Із наявного в матеріалах справи запиту від 04.07.2025 №10620/6/11-28-24-09-08 вбачається, що податковий орган повідомив позивача про отримані відомості з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів щодо виплати у 2021 році 9048948,77 грн, тоді як у податковій декларації платника єдиного податку за 2021 рік ним задекларовано 2774669,32 грн. У зв`язку з виявленою розбіжністю запропоновано надати письмові пояснення, облікові та інші документи, що підтверджують фактичні обсяги доходу.

До матеріалів справи долучено копію зазначеного запиту, поштові документи щодо його направлення за податковою адресою позивача: м. Світловодськ, вул. Приморська, буд. 38, та документи оператора поштового зв`язку про повернення відправлення за закінченням строку зберігання. Із цих документів убачається, що відправлення адресувалося саме позивачу за адресою, яка відповідає матеріалам справи.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Вирішальним для оцінки штрафу за пунктом 121.2 статті 121 ПК України є доведення факту направлення запиту платникові в порядку статті 42 цього Кодексу. У даній справі відповідачем подано документи щодо рекомендованого поштового відправлення запиту від 04.07.2025 та його повернення з відміткою про причину невручення.

За таких обставин, оскільки позивач не надав відповіді та документального підтвердження на запит, правові підстави вимагати відповідну інформацію контролюючий орган мав, а встановлений законодавством строк для її подання сплив до складення акта перевірки 03.12.2025, суд вважає встановленим факт невиконання обов`язку, передбаченого підпунктом 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Згідно з абзацом другим пункту 121.2 статті 121 ПК України неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлено станом на 01.01.2025 мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 гривень.

Отже, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2025 №0000237682404 про застосування штрафу в сумі 8000,00 грн суд не встановив, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно правомірності застосування до позивача штрафу у розмірі 2380,00 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.12.2025 №0000237662404, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 296.3 статті 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Вимоги цього пункту не застосовуються платниками єдиного податку третьої групи - електронними резидентами (е-резидентами).

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення та Акта перевірки вбачається, що штраф застосовано за несвоєчасне подання: декларації за І півріччя 2022 року з граничним строком 09.08.2022, яку фактично подано 09.09.2022; декларації за три квартали 2022 року, яку фактично подано 09.02.2024; декларації за жовтень 2022 року з граничним строком подання до 21.11.2022, яку подано 15.01.2023; декларації за листопад 2022 року із граничним строком 20.12.2022, яку подано 16.01.2023; декларації за березень 2023 року із граничним строком 20.04.2023, яку подано 20.07.2023; декларації за квітень 2023 року із граничним строком 22.05.2023, яку подано 20.07.2023; декларації за травень 2023 року з граничним строком 20.06.2023, яку подано 20.07.2023.

Контролюючий орган не застосував штраф за несвоєчасне подання декларацій за три квартали 2021 року, за 2021 рік та за І квартал 2022 року, посилаючись на звільнення від відповідальності, передбачене пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Оцінюючи застосування законодавства у період карантину та воєнного стану, суд ураховує, що Законом України від 12.05.2022 №2260-IX із 27.05.2022 змінено спеціальне регулювання відповідальності за податкові правопорушення в період воєнного стану, зокрема підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, який передбачив незастосування вимог законодавства щодо мораторію на штрафи під час воєнного стану.

У постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №200/4768/23 підтверджено висновок про припинення застосування карантинного мораторію, передбаченого пунктом 52-1, із 27.05.2022 щодо порушень, на які поширюється зазначене регулювання.

Усі сім порушень, за які застосовано штраф у сумі 2380,00 грн, стосуються строків подання звітності, що настали після 27.05.2022.

Водночас підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, який установлював спеціальні підстави звільнення платників від відповідальності у випадку неможливості своєчасного виконання податкових обов`язків, а також окремі умови щодо платників, які перейшли на спеціальну ставку єдиного податку 2 відсотки. Умови такого звільнення оцінюються з урахуванням конкретних звітних періодів, дати виникнення обов`язку та доказів неможливості його виконання; сам факт дії воєнного стану не є достатньою підставою для автоматичного звільнення від відповідальності.

Матеріали справи не містять належного підтвердження обставин, які унеможливлювали подання позивачем семи відповідних декларацій у встановлені строки, або доказів застосування до нього спеціальної процедури підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків. Також позивачем не наведено конкретних обставин, які за підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України звільняли б від відповідальності за кожне з цих порушень.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що відповідач підтвердив обов`язок позивача подавати зазначену звітність як платник єдиного податку, факти її несвоєчасного подання та правильність арифметичного визначення штрафу 2380,00 грн (340,00 грн х 7).

Отже, підстави для задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2025 №0000237662404 відсутні.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що подана 09.01.2026 скарга на оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважається повністю задоволеною відповідно до пункту 56.9 статті 56 ПК України, адже наявні у матеріалах справи документи не підтверджують факту та дати отримання скарги Державною податковою службою України.

За таких обставин підстави вважати скаргу позивача поданою, отриманою Державною податковою службою України та повністю задоволеною відповідно до пункту 56.9 статті 56 ПК України не встановлені.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 30.12.2025 №0000237692404, №0000237702404, №0000237712404, вимоги №Ф-0000237652404, рішення №0000237632404, рішення №0000237642404, у зв`язку з чим останні підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 16613,58 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 30.12.2025 №0000237692404, №0000237702404, №0000237712404.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Кіровоградській області №Ф-0000237652404 від 30.12.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 30.12.2025 №0000237642404 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 30.12.2025 №0000237632404 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486, вулиця Велика Перспективна, 55, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 16613 (шістнадцять тисяч шістсот тринадцять) грн 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486, вулиця Велика Перспективна, 55, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК