Рішення № 140888138, 23.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/43534/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф-57474-17 (далі оскаржувана вимога).

зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення з обліку відомостей про суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 21 030, 90 грн, нараховану в період з 2017 року по І квартал 2019 року.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної вимоги, з огляду на те, що з 2017 року позивачем не здійснювалась підприємницька діяльність, не отримувався дохід (прибуток) та не подавалась податкова звітність. Упродовж вказаного періоду, за який нарахований борг, він перебував у трудових відносинах, був застрахованою особою та єдиний внесок сплачувався за нього роботодавцем у розмірі не менше мінімального.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Копію вказаної ухвали разом із копією позовної заяви вручено уповноважену представнику відповідача під розписку, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не надано відзив на позовну заяви чи інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог, тому вирішив справу за наявними матеріалами.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

З 15 лютого 2012 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в ГУ ДПС у м. Києві (ДПІ у Солом`янському районі) та знаходиться на загальній системі оподаткування.

14 травня 2019 року відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № № Ф-57474-17 відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, згідно з якою за позивачем визнано суму боргу в розмірі 21 030, 90 грн.

Позивач вважає, що вказана вимога є незаконною, на підставі якої у нього виникають необґрунтовані фінансові зобов`язання, з огляду на що він звернувся за захистом порушених, на його думку, прав до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон).

Відповідно до вимог статті 1 вказаного Закону (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

При цьому, до вказаного Закону з 01 січня 2017 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Так, стаття 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає, що платниками єдиного внеску, в тому числі, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).

Відповідно до частини 2 статті 6 зазначеного Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз. 3 частини 8 статті 9 Закону, у редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, у редакції статті 9 Закону, яка діє з 01 січня 2018 року (в редакції Закону № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року) встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону).

Суд зазначає, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

В силу вимог статті 4 Закону роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.

Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.

В силу вимог Закону, за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Як зазначив відповідач у листі від 07 квітня 2023 року № 2590/6/26-15-24-01-07-07, в інформаційно-комунікаційній системі ДПС України, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску були проведені автоматичні нарахування на загальну суму 37 788, 74 грн, зокрема по періодам:

за 2017 рік 8 448, 00 грн;

І-IV квартали 2018 року 9 828, 72 грн (щоквартальний платіж 2 457, 18 грн);

І-IV квартали 2019 року 11 016, 72 грн (щоквартальний платіж 2 757, 18 грн);

І квартал 2020 року 2 078, 12 грн, ІІ квартал 2020 року 1 039, 06 грн, ІІІ квартал 2020 року 3 178, 12 грн та IV квартал 2020 року 2 200, 00 грн.

Зокрема, за період 2017 рік, І-IV квартали 2018 року та І квартал 2019 року сума боргу становила 21 030, 00 грн, внаслідок чого контролюючим органом прийнято оскаржувану вимогу.

Між тим, позивач у періоді, за який йому нарахована недоїмка, перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецклімат Проект», тобто був застрахованою особою і сплачував єдиний внесок у розмірі не меншого мінімального внеску, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою ТОВ «Спецклімат Проект» від 10 травня 2023 року № 10/05, звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, а також довідками форми ОК-7, ОК-5 Пенсійного фонду України

Суд зауважує, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

Таким чином, у зв`язку із нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у останнього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем у період 2017-2019 роки.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що спірна податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи скасуванню в судовому порядку оскаржуваної вимоги, підлягають задоволенню похідні вимоги позивача щодо зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення з обліку відомостей про суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 21 030, 90 грн, нараховану в період з 2017 року по І квартал 2019 року.

VI. Судові витрати.

За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні докази сплати позивачем судового збору у розмірі 1 073, 60 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн, понесення яких підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договору про надання правничої (правової) допомоги від 23 березня 2020 року, додатку № 1 від 01 травня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 23 березня 2020 року та квитанцією від 04 травня 2023 року № 0.0.2980324723.1.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, КАС, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф-57474-17.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення з обліку відомостей про суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 21 030,90 грн, нараховану в період з 2017 року по І квартал 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.