Рішення № 140888133, 23.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Київ справа №810/3501/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі КП «УЖКГ», позивач) звернулось до суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2016 року №0000391500 та №0000401500 (далі оскаржувані рішення).

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що підприємство виконує графік погашення податкового боргу в повному обсязі, відтак контролюючий орган неправомірно застосував до нього штрафні санкції оскаржуваними рішеннями.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач наголосив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач порушив строки сплати узгоджених податкових зобов`язань, внаслідок чого до нього були застосовані штрафні санкції.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (суддя Харченко С.В.) зупинено провадження в адміністративній справі №810/3501/16 за позовом КП «УЖКГ» до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до отримання судом додаткових доказів по даній справі. Зобов`язано КП «УЖКГ» повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі №810/3501/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Згідно з частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року адміністративну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року призначено розгляд справи № 810/3501/16 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Замінено відповідача у справі Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39463945) на Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області було встановлено несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість КП «УЖКГ» за період 2013-2016 роки, що зафіксовано в акті від 19 травня 2016 року № 180/15/31476318.

Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000391500 від 31 травня 2016 року, яким до позивача за затримку строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 6 092 356, 85 грн застосовано штраф у розмірі 20 % на суму 1 218 471, 37 грн;

№ 0000401500 від 31 травня 2016 року, яким до позивача за затримку строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 262 313, 00 грн застосовано штраф у розмірі 10 % на суму 26 231, 30 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України за результатами розгляду скарги від 27 вересня 2016 року № 20873/6/99-99-11-03-01-25 податкові повідомлення вішення від 31 травня 2016 року № 0000391500 та №0000401500 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із пунктом 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

За правилами пункту 203.2 статті 203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі даних картки особового рахунку контролюючий орган встановив, що КП «УЖКГ» несвоєчасно сплачено самостійно визначені суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених у України товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 262 313, 00 грн із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання та у загальній сумі 6 092 356, 85 грн із затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене відповідачем прийнято оскаржувані рішення, яким до позивача застосовано штрафи відповідно до положень пункту 126.1 статті 126 ПК України у розмірі у розмірі 10 та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу відповідно.

При розгляді даної справи судом встановлено, що Київським окружним адміністративним судом розглянуто адміністративну справу №810/5697/13-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Славутич ГУ Міндоходів у Київській області до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» про стягнення заборгованості в сумі 7 275 486,75 грн.

За результатами розгляду судом винесено постанову від 14 листопада 2013 року, якою позов Державної податкової інспекції у м. Славутич ГУ Міндоходів у Київській області було задоволено в повному обсязі та стягнено з відповідача заборгованість в розмірі 7 275 486,75 грн (https://reyestr.court.gov.ua/Review/35388024), у тому числи ПДВ 7 038 785,83 грн (з якої пеня 387 787, 43 грн).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року змінено спосіб виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року по справі №810/5697/13-а, та надано дозвіл на виконання рішення суду протягом трьох років щомісячний платіж з податку на додану вартість 29 328, 27 грн (https://reyestr.court.gov.ua/Review/36171165).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним в повному обсязі виконується графік розстрочення податкового боргу та своєчасно сплачуються суми податкових зобов`язань, зазначених у поданих ним податкових деклараціях.

На підтвердження вказаних доводів, позивач надав суду копії:

платіжних доручень від 05 січня 2017 року № 34, від 03 лютого 2017 року № 238, від 06 березня 2017 року № 473, від 05 квітня 2017 року №738, від 04 травня 2017 року № 920, від 06 червня 2017 року № 1138 від 04 липня 2017 року № 1356, від 11 грудня 2015 року № 40, від 11 листопада 2015 року № 1962, від 12 жовтня 2015 року № 1655, від 14 серпня 2015 року № 1533, від 14 липня 2015 року № 1210, від 12 червня 2015 року № 928, від 12 травня 2016 року № 536, від 20 квітня 2015 року № 353, від 16 лютого 2015 року № 254, від 14 січня 2015 року № 68, від 16 грудня 2014 року № 772,16 вересня 2014 року, 18 серпня 2014 року, 17 липня 2014 року, 17 червня 2014 року, 20 травня 2014 року, 18 квітня 2014 року, 20 березня 2014 року, 19 лютого 2014 року17 січня 2014 року;

виписок по банківським рахунках за 05 грудня 2016 року, 08 листопада 2016 року, 11 жовтня 2016 року 06 вересня 2016 року, 09 серпня 2016 року, 11-12 липня 2016 року, 03 червня 2016 року, 16 травня 2016 року, 06 квітня 2016 року, 09 березня 2016 року, 13 січня 2016 року, 14 вересня 2015 року, 17 березня 2015 року, 17 листопада 2014 року, 17 жовтня 2014 року.

Також позивач зазначив, що 18 листопада 2013 року між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Славутицької міської ради та КП «УЖКП» було укладено договір взаєморозрахунків № 67/167, відповідно до умов якого позивач перераховує до спеціального фонду державного бюджету кошти для погашення податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), у тому числі з дострокового погашення реструктуризованої або розстроченої (відстроченої) заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1 142 500, 00 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав суду копію платіжного доручення № 220 від 27 грудня 2013 року та виписку по рахунку за 27 грудня 2013 року.

Крім того, позивачем надано копії платіжних доручень від 07 жовтня 2014 року № 135 на суму 684 793, 00 грн, від 20 травня 2014 року № 55 на суму 254 993, 00 грн та від 26 червня 2014 року № 81 на суму 268 745, 00 грн, призначення платежу: погашення податкового боргу з ПДВ, пункти 17-17 статті 11 та пункт 24 статті 14 ЗУ ДБУ 2014 рік, договір № 42/30.

КП «УЖКП» стверджує, що відповідач неправомірно нараховує пеню та не враховує зменшення податкового боргу за договорами про державні субвенції з різниці в тарифах, які були спрямовані на погашення реструктуризованого податкового боргу з ПДВ.

Суд не погоджується із такими твердження позивача, з огляду на те, що надані платіжні доручення та виписки по банківським рахункам в частині березень 2016 року липень 2017 року взагалі не відносяться до періоду проведеної перевірки.

За правилами частин 1-2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На підтвердження обґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень контролюючим органом надано суду облікову картку платника податків КП «УЖКГ» з податку на додану вартість (14010100), з якої зокрема вбачається, що сальдо на початок 2013 року складає заборгованість у розмірі 8 246 294, 75 грн, у тому числі пеня 1 159 452, 78 грн.

Починаючи з січня 2014 року відбулось коригування суми податкового боргу з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи графіку погашення розстрочених (відстрочених) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням здійснюється органами державної податкової служби від 30 грудня 2023 року № 1 до рішення суду №810/5697/13-а термін погашення 30 грудня 2013 року 339 810, 94 грн основний платіж, 219 859,29 грн штрафні санкції, термін погашення 20 січня 2014 року 16 181, 50 грн, 10 469, 49 грн - штрафні санкції, і в подальшому кожного місяця до січня 2032 року 16 181, 50 грн, 10 469, 49 грн - штрафні санкції.

Згідно підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Отже, передумовою нарахування пені є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Зі змісту статті 32 ПК України вбачається, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу, відповідно до пункту 100.1 статті 100 ПК України, є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пункті 129.4 статті 129 ПК України.

У відповідності до статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

При цьому, стаття 100 ПК України регулює питання розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків.

Вочевидь, вказана норма має суттєві відмінності від положень статті 378 КАС України, перша з яких полягає у тому, що положення статті 100 ПК України регулюють питання розстрочення податкового боргу лише контролюючим органом, яким суд адміністративної юрисдикції у питаннях сплати податків не є.

Другою суттєвою відмінністю є та обставина, що у випадку розстрочення сплати податкового боргу податковим органом боржник обтяжений сплатою процентів.

У статті 378 КАС України про додаткові нарахування на суму боргу не йдеться.

Розстрочення (відстрочення) податкового боргу здійснюється виключно на платній основі, а плата (проценти) дорівнюють саме розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 ПК України.

Таким чином, оскільки розстрочення сплати податкового боргу є платним, то за розстрочення, що передбачено статтею 100 ПК України (за договором) платою є проценти, що дорівнюють розміру пені, розмір якої визначено пункті 129.4 статті 129 ПК України, а за розстрочення сплати податкового боргу за судовим рішенням пеня, розмір якої визначено п. 129.4 статті 129 ПК України.

З огляду на вищевикладене, а також те, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись, в тому числі, і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, при такому розстроченні має враховуватись стаття 100 ПК України, яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення сплати боргу та не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої пп. 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, а така пеня фактично і є платою за таке розстрочення.

Правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019року у справі №2а-25767/10/0570 та від 23 квітня 2019 року у справі №808/8492/13-а.

Верховний Суд зазначає, що постановлення судом ухвал про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді його несплати і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Належних та допустимих доказів сплати КП «УЖКГ» розстроченого (відстроченого) податкового боргу та нарахованої контролюючим органом пені, у встановлені строки суду не надано.

Отже, доводи позивача про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду позивач жодним чином не спростовував порушень законодавства, зафіксованих в акті перевірки, які в подальшому стали підставою для нарахування фінансових санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

VI. Судові витрати.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, КАС, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.