Ухвала суду № 140886784, 23.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 жовтня 2026 рокуСправа № 160/32787/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14.10.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач), подана в її інтересах адвокатом Андрієнко Іриною Сергіївною (далі представник позивача), до Військової частини НОМЕР_1 (далі - перший відповідач), Військової частини НОМЕР_2 (далі - другий відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу про поновлення на військовій службі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.10.2025 з дати його прибуття до військової частини НОМЕР_3 (батальйону резерву);

- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 видати наказ про поновлення на військовій службі військовослужбовця ОСОБА_2 , починаючи з 24.10.2025;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення членам сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісті 14.11.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 , починаючи з 14.11.2025, належної частини щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по теперішній час згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є дружиною зниклого безвісті за особливих обставин солдата ОСОБА_2 , який в період з 18.02.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира цієї військової частини від 31.10.2024 № 311 ОСОБА_2 з 23.10.2024 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, як такому, що самовільно залишив військову частину 20.08.2024 (дезертирував).

ОСОБА_2 24.10.2025 прибув до військової частини НОМЕР_3 (батальйон резерву оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») та подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження служби. Після чого військовою частиною НОМЕР_3 відповідно до Тимчасового алгоритму дій виконані такі дії: видано наказ від 24.10.2025 № 310 (по стройовій частині) щодо включення солдата ОСОБА_2 до списку тимчасово прибулого особового складу та зарахування на котлове забезпечення; направлено до командування військової частини НОМЕР_4 засобами « ІНФОРМАЦІЯ_3 » повідомлення від 27.10.2025 № 2576/27294 про прибуття військовослужбовця ОСОБА_2 до батальйону резерву, який вважався таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , а також письмову згоду командування військової частини НОМЕР_3 про позитивний розгляд кандидатури солдата ОСОБА_2 для призначення на вакантну посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву військової частини НОМЕР_3 .

Оскільки цими документами підтверджений факт повернення ОСОБА_2 з СЗЧ на військову службу, то позивач вважає, що командир військової частини НОМЕР_1 мав видати наказ про поновлення військової служби ОСОБА_2 після отримання повідомлення з військовох частини НОМЕР_3 (батальйону резерву). Оскільки служба ОСОБА_2 призупинялася наказом військової частини НОМЕР_1 , то й поновлюватися вона мала рішенням командування військової частини НОМЕР_1 .

Також позивачем зазначено, що згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 24.10.2025 № 302 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_2 поставлено на котлове забезпечення, як такого, що прибув у відрядження 24.10.2025 з військової частини НОМЕР_3 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з метою укомплектування; від 24.10.2025 № 303 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_2 був допущений до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . Також 01.11.2025 цією військовою частиною направлено засобами «СЕДО» запит до командира військової частини НОМЕР_1 щодо надання облікових даних ОСОБА_2 для підготовки плану переміщення.

ОСОБА_2 , виконуючи бойове завдання, 14.11.2025 об 11.00 зник безвісти.

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_2 від 14.11.2025 № 3006 солдат ОСОБА_2 визнаний таким, що 14.11.2025року зник безвісті за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій.

Після отримання у січні 2026 року через ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщення, що ОСОБА_2 є зниклим безвісти, а також у лютому 2026 року повідомлення військової частини НОМЕР_3 , що ОСОБА_2 не перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 , позивач звернулася до військової частини НОМЕР_2 із заявою від 19.02.2026 про виплату їй грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка ОСОБА_2 .

У березні 2026 року позивач отримала відповідь, що військова частина НОМЕР_2 не має правових підстав для проведення зазначених виплат, оскільки особова справа та штатна належність військовослужбовця ОСОБА_2 залишилася в іншій військовій частині. Відповідно до чинного законодавства України та нормативних актів Міністерства оборони України виплата грошового забезпечення здійснюється тією військовою частиною, у складі якої військовослужбовець зарахований до штатного особового складу. Військовослужбовець ОСОБА_2 перебував у відрядженні до військової частини НОМЕР_2 з військової частини НОМЕР_3 .

За наведених обставин, з урахуванням вимог Тимчасового алгоритму дій, позивач вважає, що командування військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_6 не виконало у повному обсязі заходів щодо поновлення солдата ОСОБА_2 на військовій службі, який рахувався таким, що самовільно залишив місце несення служби і якому призупинено військову службу, та відновлення виплати його грошового забезпечення, що позбавило позивача права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, мотивоване тим, що можливість звернення до суду була ускладнена необхідністю отримання відповідей на запити, а також перебуванням військовослужбовця ОСОБА_2 у СЗЧ, його подальшим переведенням до військової частини НОМЕР_2 через резервний батальйон. Сторона позивача тривалий час чекала відповідей на свої запити від військової частини НОМЕР_1 (так їх і не отримала) та резервного батальйону НОМЕР_3 , без яких позивач не могла звернутися до суду, тому причини пропуску строку звернення до суду є поважними.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із абзацом першим частини другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За твердженнями позивача, наведеними у позовній заяві, про порушення свого права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 дізналася у березні 2026 року, відповідно шестимісячний строк звернення до суду, установлений в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України сплив у вересні 2026 року. До суду з цим позовом позивач звернулася у жовтні 2026 року, тобто після закінчення установленого КАС України строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, п. 230). Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Тож позиція ЄСПЛ свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

ЄСПЛ також у справі «Корня проти Республіки Молдова» (Cornea v. the Republic of Moldova, заява № 22735/07, п.п. 21-26; констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції) зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним й може підлягати в деяких випадках обмеженням. Суд повинен переконатись у тому, що застосовані заходи не обмежують та не знижують можливості доступу до суду таким чином, що порушується сам зміст цього права. Більше того, обмеження буде неспівмірним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою (рішення у справі «Уейт і Кеннеді проти Німеччини», заява № 26083/94, пункт 59). Право на доступ до суду буде порушеним, коли регулювання не переслідує більше мету правової безпеки і належного управління правосуддям, а являє собою бар`єр, який перешкоджає особі добитися розгляду по суті своєї справи компетентним судом (рішення у справі «Цалкізіс проти Греції» (Tsalkitzis v. Greece, заява № 11801/04, пункт 44).

Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зважаючи на наведені представником позивачки обставини, з метою забезпечення права доступу до правосуддя та повного захисту прав позивачки, які вона вважає порушеними, суд визнає поважними причини пропуску строку звернення позивачки до суду з цим позовом та поновлює його.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Зазначена позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, підстав для повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження в адміністративній справі суд не встановив, у зв`язку з чим вважає за необхідне відкрити провадження у справі.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (пункт 20 статті 4 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, виходячи з наведених в статті 257 КАС України критеріїв, з огляду на предмет спору в даній справі, з урахуванням вимог статей 259-262 КАС України, суддя вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У позовній заяві також заявлено клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів військової частини НОМЕР_3 та Міністерства оборони України, мотивоване тим, що рішення суду у цій справі може вплинути на їх права та обов`язки щодо виплати грошового забезпечення членам сім`ї зниклого безвісти ОСОБА_2 .

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.

При вирішенні питання про залучення до участі у справі третіх осіб суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

З наданих в матеріали справи доказів судом установлено, що відрядження ОСОБА_2 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 відбувалося військовою частиною НОМЕР_3 (резервним батальйоном), до якої військовослужбовець звернувся після повернення з СЗЧ. Також наказом військової частини НОМЕР_3 від 24.10.2025 № 310 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_2 включено до списку тимчасово прибулого особового складу та зарахування на котлове забезпечення.

Тому суд погоджується з твердженнями представника позивача, що рішення у справі може мати вплив на військову частину НОМЕР_3 .

Проте позивачем (представником позивача) у позовній заяві не вказано, яким чином рішення у справі може мати вплив на права та обов`язки Міністерства оборони України, не встановлено таких обставин і судом, тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні заявленого клопотання.

За приписами частини четвертої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може запропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає для з`ясування всіх обставин у справі.

Керуючись статтями 12, 160, 168, 171, 174, 175, 257, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії і поновити цей строк.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Залучити Військову частину НОМЕР_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Запропонувати відповідачам надати до суду за допомогою підсистеми (модулю) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали:

- відзив на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та доказами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Роз`яснити відповідачам, що відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Запропонувати Військовій частині НОМЕР_3 надати до суду за допомогою підсистеми (модулю) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали:

- пояснення щодо позову.

Встановити строк для подання до суду відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, пояснення третьої особи щодо відзиву протягом 5 днів з дня одержання відзиву (відповіді на відзив).

Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 22991050) надати до суду за допомогою підсистеми (модулю) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали:

- розпорядження (витяг) Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.08.2025 № 142249/С/2-2024, яким визначений Тимчасовий алгоритм дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України;

- письмову інформацію щодо поширення зазначеного Тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України, на військовослужбовців, яким призупинено військову службу у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 надати до суду за допомогою підсистеми (модулю) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали:

- підстави для направлення (відрядження) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому за наказом військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2024 № 311 з 23.10.2024 призупинено військову службу, для проходження подальшої військової служби до Військової частини НОМЕР_2 ;

- письмову інформацію, чи зверталася військова частина НОМЕР_3 до ДБР чи до іншого органу, що здійснює досудове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з повідомленням про повернення солдата ОСОБА_2 та подання ним рапорту про бажання продовжити військову службу.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 надати до суду за допомогою підсистеми (модулю) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали:

- заяву ОСОБА_1 від 19.02.2026 про отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з доданими до заяви документами;

- рішення, прийняте за наслідками розгляду цієї заяви.

Справа розглядатиметься суддею Пляшковою К.О. одноособово.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://court.gov.ua/fair/sud0470/.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадку відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.

Суддя К.О. Пляшкова