Рішення № 140886314, 23.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуСправа №640/4433/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування вимоги, -

Суть спору: 04.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - третя особа), у якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-84257-17У на суму 15 048,72 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2022 (суддя Літвінова А.В.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративногосуду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі -Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Згідно з абзацом четвертим п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ, інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27,частиною третьою статті 276,статтями 289-1,289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

В лютому 2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/4433/24.

17.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 справу прийнято до провадження судді Сластьон А.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нарахування йому недоїмки з єдиного внеску в сумі 15 048,72 грн є протиправним, оскільки в період нарахування він не був самозайнятою особою та не мав обов`язку сплачувати єдиний внесок за себе. Зокрема, позивач посилається на те, що з 13.12.2011 до 05.06.2017 він здійснював адвокатську діяльність індивідуально як самозайнята особа. В подальшому з 06.06.2017 здійснює адвокатську діяльність у складі Адвокатського об`єднання «Печерське об`єднання адвокатів», тобто змінив організаційну форму адвокатської діяльності відповідно до статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а отже, з цієї дати не належить до осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Також, зазначив, що з 08.10.2015 він працює за трудовим договором у Державній установі «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», яка є його основним місцем роботи та сплачує за нього єдиний внесок, тому він є застрахованою особою. У квітні 2018 року він подав до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску (форма № 7-ЄСВ) та заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків (форма № 8-ОПП), а 02.05.2018 повторно надіслав ці документи цінним рекомендованим листом, однак контролюючий орган з обліку його не зняв. 27.04.2018 він сплатив єдиний внесок у сумі 3 525,00 грн, що, на його думку, охоплює весь період, протягом якого він здійснював адвокатську діяльність індивідуально. Заперечує отримання оскаржуваної вимоги. Наголошує, що про існування останньої він дізнався 11.08.2021 з повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» про арешт коштів на його зарплатному картковому рахунку, накладений у виконавчому провадженні ВП № 66442665, відкритому на підставі цієї вимоги. Звернення позивача від 20.09.2021 до відповідача та третьої особи про надання копії вимоги й документів, на підставі яких вимогу сформовано, залишилися без відповіді.

Відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи, однак відзиву на позовну заяву він не подав, своїх заперечень проти позову не висловив, доказів правомірності оскаржуваної вимоги, зокрема розрахунку суми недоїмки та доказів надсилання (вручення) вимоги позивачу, суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа письмових пояснень щодо позову не надала.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не зверталися.

З урахуванням викладеного розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в спірний період здійснював адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.12.2011 № 4780, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення від 13.12.2011 № 18-20-19.

Позивача взято на облік як платника єдиного внеску в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва з 13.12.2011 (реєстраційний номер 26.10.11-52599).

30.01.2013 позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби з заявою про взяття на облік платника податків як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвоката).

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП) від 22.02.2013 № 1326590700050 позивача взято на облік в органах державної податкової служби 19.02.2013 за № 29094 як адвоката; місцем проживання (податковою адресою) зазначено: м. Київ, вул. Молдавська, 5-А.

Відповідно до довідки Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» від 12.10.2021 № 33/4-319 позивач з 08.10.2015 (наказ від 09.10.2015 № 83 о/с) працює в цій установі на посаді апаратника повітроподілу відділення інженерно-технічного забезпечення відділу технічного забезпечення.

З 13.12.2011 до 05.06.2017 позивач здійснював адвокатську діяльність індивідуально.

06.06.2017 проведено державну реєстрацію Адвокатського об`єднання «Печерське об`єднання адвокатів» (код ЄДРПОУ 41376794), одним із засновників якого є позивач.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України від 22.06.2017 серії АА № 001072 організаційною формою адвокатської діяльності позивача є Адвокатське об`єднання «Печерське об`єднання адвокатів», адреса робочого місця адвоката: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-Д, офіс 4-Г.

27.04.2018 позивач сплатив 3 525,00 грн єдиного внеску за кодом платежу 71040000 (квитанція № 0.0.1024042395.1).

У квітні 2018 року позивач подав до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску (форма № 7-ЄСВ) та заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків (форма № 8-ОПП), у яких причиною припинення діяльності зазначив створення Адвокатського об`єднання «Печерське об`єднання адвокатів».

Отримання цих документів підтверджується відмітками контролюючого органу на їх примірниках.

02.05.2018 позивач повторно надіслав зазначені документи разом з копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і витягу з Єдиного реєстру адвокатів України цінним рекомендованим листом з описом вкладення (поштове відправлення № 0405014840079), яке, як стверджує позивач, отримано адресатом 04.05.2018.

Доказів розгляду контролюючим органом зазначених заяв позивача матеріали справи не містять.

10.05.2019 щодо позивача сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-84257-17У на суму 15 048,72 грн (недоїмка за кодом 71040000; штрафи та пеня - 0,00 грн).

У вимозі зазначено, що її сформовано на підставі даних інформаційної системи податкових органів; акт документальної перевірки чи рішення, на підставі яких визначено суму недоїмки, у ній не зазначені.

Водночас у вимозі вказано, що заборгованість визначено станом на 15.07.2021, а в пункті 5 датою набрання вимогою чинності зазначено 15.07.2021.

Графа «Вимогу отримав» не заповнена.

11.08.2021 державним виконавцем третьої особи на підставі вимоги від 10.05.2019 № Ф-84257-17У відкрито виконавче провадження ВП № 66442665 та винесено постанову про арешт коштів боржника, на підставі якої АТ КБ «ПриватБанк» заблокувало картковий рахунок позивача, про що позивача повідомлено електронним листом банку від 11.08.2021.

20.09.2021 позивач звернувся до відповідача з письмовим запитом про надання примірника вимоги, документів, на підставі яких її сформовано, та доказів її направлення, а також до третьої особи з повідомленням про те, що вимогу йому не вручено, і проханням надати матеріали виконавчого провадження.

Відповідей на ці звернення матеріали справи не містять.

Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Отже, предметом спору є правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сформованої щодо позивача як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвоката), за умови, що в період, за який нараховано недоїмку, позивач перебував у трудових відносинах з іншим роботодавцем, а адвокатську діяльність здійснював у складі адвокатського об`єднання.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 КАС України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин.

Оскаржувану вимогу датовано 10.05.2019, тому правомірність нарахування недоїмки та формування вимоги суд оцінює за нормами, чинними в період, за який нараховано недоїмку, та на дату формування вимоги.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальний строк оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) встановлено частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої в разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги узгоджує з органом доходів і зборів суму недоїмки шляхом оскарження вимоги до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду.

Аналогічні положення містяться в пункті 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), а також у пункті 2 оскаржуваної вимоги, відповідно до якого її оскарження може бути здійснене до податкового органу вищого рівня або до суду протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

Отже, перебіг спеціального строку пов`язаний з днем отримання (надходження) вимоги платником єдиного внеску.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 31.01.2019 у справі № 802/983/18-а.

Відповідач доказів надсилання (вручення) позивачу оскаржуваної вимоги не надав, графа «Вимогу отримав» у вимозі не заповнена.

Позивач заперечує отримання вимоги, а його звернення від 20.09.2021 про надання її примірника залишилося без відповіді.

За таких обставин суд дійшов висновку, що перебіг десятиденного строку, встановленого частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не розпочався, отже, позивач цього строку не пропустив.

Відтак підстав для залишення позову без розгляду немає, а заява позивача про поновлення строку звернення до суду не потребує окремого вирішення.

Щодо обов`язку позивача сплачувати єдиний внесок.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки їхніх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та його територіальні органи.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Відповідно до покладених на нього завдань цей орган, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю, за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, передбачених порядком обліку платників податків і зборів (пункт 65.2 статті 65 ПК України).

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання (пункт 65.3 статті 65 ПК України).

Пунктом 178.1 статті 178 ПК України визначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік відповідно до статті 65 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивача взято на облік в органах державної податкової служби 19.02.2013 за № 29094 як самозайняту особу - адвоката.

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 ПК України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частинами першою та другою статті 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Натомість адвокатське об`єднання відповідно до частини першої статті 15 Закону № 5076-VI є юридичною особою, утвореною двома або більше адвокатами, а адвокат, який здійснює діяльність у його складі, провадить адвокатську діяльність в іншій організаційній формі, ніж індивідуальна.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати єдиний внесок до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Водночас платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI).

Отже, платниками єдиного внеску, серед інших, є як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську, так і роботодавці - юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

При цьому щодо першої категорії платників законодавець вживає поняття «незалежна професійна діяльність», різновидом якої є адвокатська діяльність, і пов`язує обов`язок сплати єдиного внеску з отриманням доходу саме від такої діяльності.

Водночас з урахуванням статті 13 Закону № 5076-VI та підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України сама лише наявність в особи статусу адвоката не свідчить про провадження нею незалежної професійної діяльності як самозайнятої особи.

Визначальним є здійснення адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності; адвокат, який здійснює діяльність у складі адвокатського об`єднання, отримує доходи через юридичну особу, яка щодо таких виплат виконує обов`язки податкового агента та платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

Системний аналіз підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України та статей 4, 7 Закону № 2464-VI свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску лише за умови, що вона не є найманим працівником і отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

У період, за який нараховано недоїмку, зазначену в оскаржуваній вимозі, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону № 2464-VI, встановлювався в розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина п`ята статті 8 Закону № 2464-VI).

Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Водночас згідно з абзацами першим, другим частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені в пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачено у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнано переплату єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Повертаючись до обставин справи.

Як уже зазначалося, позивач має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва від 13.12.2011 № 4780, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, та перебуває на обліку в контролюючому органі як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22.02.2013 № 1326590700050.

Водночас, як встановлено судом, позивач з 08.10.2015 і до цього часу перебуває в трудових відносинах з Державною установою «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», яка як роботодавець є платником єдиного внеску за нього.

Крім того, з 06.06.2017 позивач здійснює адвокатську діяльність не індивідуально, а у складі Адвокатського об`єднання «Печерське об`єднання адвокатів», що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України від 22.06.2017 серії АА № 001072.

Доказів того, що в період, за який нараховано недоїмку, позивач здійснював адвокатську діяльність індивідуально та отримував від неї дохід, відповідач не надав, і матеріали справи таких доказів не містять.

Суд також враховує, що у квітні 2018 року позивач подав до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску (форма № 7-ЄСВ) та заяву за формою № 8-ОПП, у яких причиною припинення діяльності зазначив створення адвокатського об`єднання, і 02.05.2018 повторно надіслав ці документи поштою.

Доказів розгляду цих заяв відповідач не надав. Невнесення контролюючим органом відповідних відомостей до реєстрів не може бути підставою для покладення на позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа за періоди після подання таких заяв.

Слід зазначити, що Закон № 2464-VI прямо не врегульовує відносини щодо адміністрування єдиного внеску в разі одночасного перебування фізичної особи в трудових відносинах та наявності в неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку вона фактично не здійснює.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що платниками єдиного внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження нею незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою нарахування єдиного внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць. За відсутності бази нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази нарахування є забезпечення в передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб саме для досягнення зазначеної мети законодавство встановлює обов`язок сплати такими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їхньої діяльності.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що вона не є найманим працівником.

В іншому разі (якщо особа є найманим працівником) вона є застрахованою особою, платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається шляхом його сплати роботодавцем у розмірі, не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, відповідно до якого особи, які перебувають на обліку в контролюючих органах і мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, повинні сплачувати єдиний внесок і тоді, коли вони одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє його подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом встановлено, що в період, за який нараховано грошові зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску, позивач був найманим працівником і роботодавець сплачував за нього єдиний внесок у розмірах, визначених законодавством, що відповідач не заперечив.

Доказів отримання позивачем у відповідний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально суду не надано.

Наявність у позивача свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від неї доходу.

Наведеного не змінює і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Отже, оскільки метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, у розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, а єдиний внесок за нього в період, за який сформовано оскаржувану вимогу, нараховував і сплачував роботодавець у розмірі, не меншому за мінімальний.

Це виключає обов`язок позивача сплачувати в цей період єдиний внесок ще й як особи, яка має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала доходу від неї.

Щодо порядку формування та надсилання вимоги.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, чинній на дату формування вимоги) до платників, які не виконали визначених Законом обов`язків щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. Якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, вимога надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II Інструкції № 449 (до них належать і особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилася сума недоїмки.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до Інструкції № 449. Під час формування вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога). Літера «У» проставляється в разі надсилання платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження або надсилання вимоги до органів державної виконавчої служби чи органів Казначейства.

Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. У разі надсилання вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів, а в разі вручення під підпис платник проставляє свій підпис на корінці вимоги, який також залишається в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо її надіслано на адресу (місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручено платнику єдиного внеску чи його законному або уповноваженому представникові.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги; у разі надсилання рекомендованим листом до корінця прикріплюється повідомлення про вручення.

Якщо вимогу неможливо вручити поштою у зв`язку з відсутністю платника за місцем проживання, відмовою прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням строку зберігання або з інших причин, вона вважається врученою в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Після надсилання (вручення) вимоги корінець з відміткою про вручення підшивається до справи платника (пункт 4 розділу VI Інструкції № 449).

Відповідно до пункту 5 розділу VI Інструкції № 449 протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені в ній суми недоїмки, штрафів та пені, а в разі незгоди з розрахунком суми боргу (недоїмки) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги в адміністративному або судовому порядку.

Якщо платник протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги не сплатив зазначених у ній сум, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів і не оскаржив її в судовому порядку, після спливу останнього дня відповідного строку вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) орган доходів і зборів пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом, зокрема надсилає до органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги сплатити суму недоїмки або в цей самий строк оскаржити вимогу; лише в разі несплати та неоскарження вимоги в цей строк орган доходів і зборів надсилає її до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Отже, правові наслідки вимоги, зокрема можливість її примусового виконання, пов`язані з її надходженням (врученням) платникові.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України (у редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII, чинній на дату формування вимоги) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідач не надав суду корінця оскаржуваної вимоги з відміткою про дату її надсилання (вручення) та прикріпленим повідомленням про вручення поштового відправлення, а так само не надав витягу з реєстру виданих вимог, або інших доказів надсилання вимоги позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення або її особистого вручення позивачу.

Отже, відповідач не довів, що оскаржувану вимогу надіслано (вручено) позивачу в порядку, встановленому пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449.

Крім того, зміст вимоги не узгоджується з датою її формування.

Так, вимогу датовано 10.05.2019, однак у ній зазначено, що заборгованість визначено станом на 15.07.2021, а датою набрання вимогою чинності вказано 15.07.2021.

Розрахунку недоїмки, витягу з інтегрованої картки платника за кодом 71040000 чи інших доказів, які дали б змогу встановити, за які періоди та в якому розмірі нараховано суму 15 048,72 грн, відповідач суду не надав.

З урахуванням того, що позивач сплатив 3 525,00 грн єдиного внеску за 2017 рік, а з 06.06.2017 здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського об`єднання, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість суми, зазначеної у вимозі.

Суд також зауважує, що номер наданої копії вимоги містить літеру «У», яка відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 проставляється в разі надсилання платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження або надсилання вимоги до органу державної виконавчої служби, а її пункти 5 та 6 згідно з приміткою до них заповнюються під час пред`явлення вимоги до органу державної виконавчої служби.

Отже, надана копія є примірником, підготовленим для пред`явлення до примусового виконання.

Водночас відповідно до пункту 5 розділу VI Інструкції № 449 вимога набирає чинності лише після спливу 10 календарних днів з дня її надходження (отримання) платником.

Позивач процедуру оскарження вимоги в адміністративному порядку не ініціював, а доказів надсилання (вручення) йому вимоги відповідач не надав.

За таких обставин зазначена у вимозі дата набрання нею чинності (15.07.2021) нічим не підтверджена, а підстав вважати вимогу узгодженою немає.

З огляду на встановлені обставини та наведені положення законодавства відповідач не обґрунтував правомірності формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-84257-17У на суму 15 048,72 грн та не надав доказів отримання позивачем доходу від здійснення незалежної професійної (адвокатської) діяльності індивідуально, а також доказів надсилання (вручення) йому вимоги.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, правомірності оскаржуваної вимоги не довів.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України в разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 31.01.2022 № 0.0.2440108161.1, яка міститься в матеріалах справи.

Відтак на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код: 34967593, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110), про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-84257-17У на суму 15 048,72 грн (п`ятнадцять тисяч сорок вісім гривень 72 копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон