Рішення № 140884556, 22.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №344/13229/26

Провадження №2/338/1197/26

22 жовтня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 45748815 від 27 жовтня 2025 року в розмірі 22608 грн та понесених судових витрат.

На обґрунтування позову зазначає, що 27 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 45748815. Первісний кредитор надав відповідачу позику, а останній зобов`язався повернути її та сплатити проценти. Надалі 23 квітня 2026 року між первісним кредитором і позивачем укладено договір факторингу № 23/04/26, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22608 грн, з яких 7000 грн - основний борг, 1750 грн - проценти, 13720 грн - пеня та 138 грн - комісія, а також судові витрати.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 45748815. За його умовами первісний кредитор зобов`язався передати позичальнику кошти шляхом перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник - повернути їх у встановлений договором строк і сплатити проценти за користування позикою.

За договором відповідачу було надано 2500 грн строком на 25 днів зі ставкою 0,18% за кожен день користування. 31 жовтня 2025 року на підставі додаткової угоди №16088897 позичальнику додатково перераховано 4500 грн. Загальний розмір позики становив 7000 грн, а погоджена сторонами процентна ставка - 1% за кожен день користування коштами. Додатковими угодами від 18 листопада 2025 року № 16216776 та 21 листопада 2025 року №16236306 сторони змінювали строк повернення позики, востаннє - до 16 грудня 2025 року, зберігши процентну ставку 1% на день.

Факт перерахування відповідачу 2500 грн 27 жовтня 2025 року та 4500 грн 31 жовтня 2025 року підтверджується довідками ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» про переказ коштів на картку позичальника. Отже, первісний кредитор виконав своє зобов`язання з надання позики.

За статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови й умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, розумності й справедливості.

Згідно зі статтями 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи, вважається укладеним у письмовій формі. Вимоги щодо електронної форми правочину визначено також Законом України «Про електронну комерцію».

За пунктом 5 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі. Відповідно до статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та прийняття цієї пропозиції іншою стороною. Пропозиція має містити істотні умови договору або порядок їх визначення та виражати намір особи вважати себе зобов`язаною в разі її прийняття. Акцепт може бути наданий, зокрема, шляхом заповнення електронної форми або вчинення дій, які в інформаційній системі чітко роз`яснені як прийняття пропозиції.

Частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Згідно зі статтею 12 Закону електронний договір може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Такий підпис становить алфавітно-цифрову послідовність, яку особа, що приймає пропозицію, додає до інших електронних даних та надсилає іншій стороні.

Отже, укладення договору в електронній формі саме по собі не позбавляє його письмової форми та юридичної сили. Для підтвердження укладення такого договору суд оцінює зміст електронної пропозиції, погоджені сторонами умови, спосіб її прийняття та докази підписання договору позичальником.

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд дійшов висновку, що підписання кредитного договору одноразовим паролем-ідентифікатором може бути належним і допустимим доказом укладення правочину. Суд також зазначив, що включення до електронного договору умов, розміщених в іншому електронному документі, шляхом відсилання до нього саме по собі не є підставою для визнання правочину нікчемним, якщо сторона мала можливість ознайомитися з такими умовами.

Договір позики № 45748815 та додаткові угоди містять погоджені умови щодо суми коштів, процентної ставки й строку повернення та підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовими ідентифікаторами. Ці електронні документи узгоджуються з доказами фактичного перерахування позики відповідачу. Відповідач не подав доказів на спростування їх укладення чи змісту.

Такий підхід відповідає висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеному в постанові від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23: вирішуючи питання про укладення кредитного договору в електронній формі, суд має оцінити докази його підписання, цілісність електронного документа та обставини, що підтверджують прийняття позичальником пропозиції укласти договір.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, а до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено законом або договором. Статті 1048, 1049 та 1054 ЦК України покладають на позичальника обов`язок повернути надані кошти та сплатити проценти у розмірі й порядку, встановлених договором.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за статтею 530 цього Кодексу - у встановлений строк.

Судом також встановлено, що 23 квітня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 23/04/26. За його умовами клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників, включених до відповідного реєстру, а перехід права вимоги відбувається після підписання акта приймання-передачі цього реєстру.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу фактор передає клієнту кошти за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржника.

Договір факторингу, витяг із реєстру боржників № 2 та акт приймання-передачі підтверджують включення вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 45748815 до переданих позивачу прав вимоги. Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначив, що визначальною ознакою факторингу є передання клієнту фінансування за плату в обмін на відступлення права грошової вимоги. Подані в цій справі документи підтверджують передання позивачу права вимоги саме за договором факторингу.

Оцінивши розрахунок заборгованості, суд ураховує, що 21 листопада 2025 року відповідач сплатив 2030 грн. Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що на день внесення цього платежу нараховані проценти становили 1488 грн. Зарахувавши платіж спочатку в рахунок сплати цих процентів, суд зараховує решту суми 542 грн у рахунок погашення основного боргу.

Такий розподіл відповідає визначеній судом черговості зарахування платежу: спочатку сплачуються нараховані проценти, а залишок платежу зменшує основний борг. При цьому стаття 19 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит і відносить пеню та інші платежі до наступної черги після вимог щодо кредиту й процентів. Тому зарахування частини платежу в рахунок пені чи комісії не може зберігати основний борг у розмірі, зазначеному позивачем.

Після врахування платежу залишок основного боргу становить 6458 грн. За період з 22 листопада до 16 грудня 2025 року, тобто протягом 25 днів користування коштами після внесення платежу, проценти за погодженою ставкою 1% на день становлять 1614,50 грн: 6458 грн ? 1% ? 25 днів.

Отже, заборгованість відповідача за договором позики, підтверджена належними доказами, становить 8072,50 грн, з яких 6458 грн - основний борг та 1614,50 грн - проценти за користування позикою.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором. Прострочення, за яке заявлено пеню, припадає на період дії воєнного стану, тому правових підстав для її стягнення немає. Тому вимога про стягнення 13720 грн пені задоволенню не підлягає

Не підлягає стягненню й комісія в розмірі 138 грн. Позивач не довів, яку саме окрему послугу, відмінну від надання позики, було надано відповідачу за цю плату, її зміст, обсяг і вартість. У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на правову природу платежу, включеного до складу комісії, та визнала нікчемною умову про плату за інформацію про стан кредитної заборгованості, яку кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно у передбачених законом випадках. У цій справі сам розрахунок комісії не підтверджує надання відповідачу окремої платної послуги, а інших належних доказів позивач не подав.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2662,40 грн, підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини позову. Частка задоволених вимог становить 8072,50 грн із заявлених 22608 грн. Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 950,65 грн судового збору.

На підставі викладеного, статей 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 627, 638, 1048, 1049, 1054, 1077-1082 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 45748815 від 27 жовтня 2025 року в розмірі 8072 грн 50 коп., з яких 6458 грн - основний борг та 1614,50 грн - проценти за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 950 грн 65 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко