Рішення № 140883269, 23.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11820/25

Провадження № 2/369/4769/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н. С.,

за участю секретаря судового засідання Худинець Д.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 07.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено кредитний договір № 07.10.2024-100000082, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 140 днів, з датою повернення 23.02.2025, зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою 1 % за кожен день користування кредитом та комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 1 800,00 грн. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а під час його укладення відповідач пройшов ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України. Кредитні кошти в розмірі 12 000,00 грн перераховано 07.10.2024 на платіжну картку відповідача. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 23.02.2025 утворилася заборгованість у розмірі 36 600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 000,00 грн, за процентами 16 800,00 грн, за комісією 1 800,00 грн, неустойка 6 000,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. У позовній заяві позивач також навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який включає витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 6 000,00 грн, та зазначив, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.07.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали про відкриття провадження надіслано учасникам справи, відповідачу роз`яснено право подати відзив на позовну заяву, проте відзив до суду не надходив, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що 07.10.2024 о 01:31 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07.10.2024-100000082 (кредитної лінії) шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), розміщеної кредитодавцем в інформаційно-телекомунікаційній системі, та підписання заявки до кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону позичальника 0689834200. Заявка містить персональні дані відповідача: прізвище, ім`я та по батькові, адресу: АДРЕСА_1 , номер паспорта НОМЕР_1 , дату його видачі 04.02.2022, РНОКПП НОМЕР_2 , а також реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу 5457-08ХХ-ХХХХ-1322. Зазначені персональні дані відповідають відомостям Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача (відповідь № 1551006 від 08.07.2025).

За умовами договору (заявки) позичальнику надано кредит у сумі 12 000,00 грн; дата надання кредиту 07.10.2024; строк, на який надається кредит, 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 23.02.2025; процентна ставка фіксована, 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит; комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність плата за надання кредиту, а саме перерахування коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу), 15 % від суми кредиту, що дорівнює 1 800,00 грн, яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту; денна процентна ставка (загальні витрати за кредитом за кожен день користування) 0,82 %; неустойка 120,00 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання. Невід`ємною частиною договору є графік платежів, яким передбачено повернення кредиту, сплату процентів і комісії десятьма платежами по 2 584,78 грн, з останнім платежем 23.02.2025, а також паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит). Договором передбачено, що продовження (пролонгація) строку кредитування можливе лише шляхом укладення додаткового договору за ініціативою позичальника; доказів укладення такого додаткового договору матеріали справи не містять.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) від 25.06.2025 вих. № 26-2506 на виконання укладеного з ТОВ «Споживчий центр» договору на переказ коштів від 01.04.2024 № ФК-П-2024/01-2 07.10.2024 о 01:32:10 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 успішно перераховано кошти в сумі 12 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 530468413, призначення платежу: «Видача за договором кредиту № 07.10.2024-100000082». Номер картки, на яку перераховано кошти, збігається з реквізитами електронного платіжного засобу позичальника, зазначеними в заявці до кредитного договору (5457-08ХХ-ХХХХ-1322), а час перерахування з часом укладення договору.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 07.10.2024-100000082 від 07.10.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 36 600,00 грн, з яких: основний борг 12 000,00 грн, проценти 16 800,00 грн, комісія 1 800,00 грн, неустойка 6 000,00 грн; проценти нараховано за період з 07.10.2024 по 23.02.2025. Доказів погашення відповідачем заборгованості, у тому числі часткового, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлений строк; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 3, 6, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; відповідь особи про прийняття пропозиції (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що будь-який вид договору, який укладено в ІТС, є електронним договором, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання такого договору; без проходження реєстрації в ІТС, отримання логіну та одноразового ідентифікатора і його введення кредитний договір між сторонами не був би укладений (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19). У постанові від 17.12.2025 у справі № 686/32982/23 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновком про укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону позичальника, та зазначив, що саме позичальник, який заперечує належність йому такого номера телефону на час укладення договору, має довести відповідну обставину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 07.10.2024-100000082 від 07.10.2024 укладено сторонами в електронній формі з дотриманням вимог ст. 205, 207, 639, 1054 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а факт надання кредитодавцем відповідачу кредиту в сумі 12 000,00 грн підтверджено належними та допустимими доказами листом платіжної установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне перерахування коштів на платіжну картку, реквізити якої зазначено позичальником у заявці до договору. Відповідач цих обставин не спростував, укладення договору, належність йому номера телефону та платіжної картки не заперечив.

Щодо заборгованості за тілом кредиту. Строк повернення кредиту настав 23.02.2025, однак відповідач кредит не повернув, доказів протилежного не надав. Тому заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 000,00 грн підлягає стягненню.

Щодо заборгованості за процентами. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України та умов договору проценти нараховуються шляхом множення суми кредиту (залишку кредиту) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку 1 % на день. Суд перевірив розрахунок позивача: проценти нараховано за період з 07.10.2024 по 23.02.2025, тобто в межах визначеного договором строку кредитування (140 днів), на непогашений залишок кредиту 12 000,00 грн, що становить 12 000,00 грн ? 1 % ? 140 днів = 16 800,00 грн. Оскільки відповідач жодного платежу за графіком не здійснив, нарахування процентів на всю суму кредиту відповідає умовам договору. Нарахування процентів після спливу строку кредитування позивачем не здійснювалося, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц. Таким чином, заборгованість за процентами в розмірі 16 800,00 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Щодо заборгованості за комісією. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Встановлена договором комісія в розмірі 1 800,00 грн є одноразовою платою за надання кредиту (перерахування коштів на рахунок позичальника з використанням сервісу інтернет-еквайрингу), її розмір і порядок нарахування визначено в договорі в твердій сумі, вона включена до загальних витрат за кредитом і врахована при обчисленні денної процентної ставки (0,82 %), про що відповідача було повідомлено до укладення договору в паспорті споживчого кредиту та графіку платежів. Ця комісія не є щомісячною платою за обслуговування кредитної заборгованості, щодо якої Верховний Суд сформулював висновки про нікчемність відповідних умов (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц). Відповідач умову договору про комісію не оспорював, доказів її недійсності не надав. За таких обставин заборгованість за комісією в розмірі 1 800,00 грн підлягає стягненню.

Щодо неустойки. Позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 6 000,00 грн, нараховану в розмірі 120,00 грн за кожен день прострочення виконання зобов`язань після 23.02.2025, тобто в період дії воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), строк дії якого неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Доводи позивача про те, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» виключено п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а тому за договорами, укладеними після набрання чинності цими змінами, кредитодавцям дозволено нараховувати неустойку, суд відхиляє. Виключення зазначеної норми спеціального закону не скасувало дію п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який поширюється на всі договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, незалежно від дати їх укладення. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, а інші закони, що регулюють цивільні відносини, мають відповідати Конституції України та цьому Кодексу. Отже, відповідач як позичальник за кредитним договором звільнений від обов`язку сплати неустойки за прострочення, допущене в період дії воєнного стану, а тому в задоволенні позову в частині стягнення неустойки в розмірі 6 000,00 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, усупереч цій нормі, не надав доказів повернення кредиту, сплати процентів і комісії, контррозрахунку заборгованості чи будь-яких інших доказів на спростування доводів позивача. Водночас суд, незалежно від позиції відповідача, перевірив правильність розрахунку заборгованості з урахуванням умов договору та вимог закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 07.10.2024-100000082 від 07.10.2024 в загальному розмірі 30 600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 000,00 грн, заборгованість за процентами 16 800,00 грн, заборгованість за комісією 1 800,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 6 000,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.07.2025. Позовні вимоги задоволено на суму 30 600,00 грн із заявлених 36 600,00 грн, тобто на 83,61 %, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 025,29 грн (2 422,40 грн ? 30 600,00 грн / 36 600,00 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивач у позовній заяві зазначив їх орієнтовний розмір 6 000,00 грн та заявив, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Станом на час ухвалення рішення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу (договору про надання правничої допомоги, акта, детального опису виконаних робіт, доказів оплати) до матеріалів справи не подано, а тому відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України питання про розподіл таких витрат може бути вирішене судом після подання позивачем відповідних доказів у встановлений строк шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст. 4, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 629, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 12, 13, 7681, 141, 247, 263265, 268, 270, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 07.10.2024-100000082 від 07.10.2024 в загальному розмірі 30 600,00 грн (тридцять тисяч шістсот гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 000,00 грн, заборгованість за процентами 16 800,00 грн, заборгованість за комісією 1 800,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 025,29 грн (дві тисячі двадцять п`ять гривень 29 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2026 року.

Суддя: Наталія ПІНКЕВИЧ