Рішення № 140880551, 21.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 465/6313/26

Провадження № 2/466/4689/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

29 червня 2026 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення , яким стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 1610-3356 від 07.10.2025 року в розмірі 12 965 грн. та судовий збір.

В обґрунтування вимог зазначає, що 07 жовтня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1610-3356 в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, розміщеної на вебсайті creditkasa.com.ua.

Укладення договору здійснювалося відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом реєстрації позичальника в особистому кабінеті, ознайомлення з умовами кредитування, прийняття відповідної пропозиції кредитодавця та підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором А3771.

Відповідно до умов укладеного договору відповідачці було надано кредитні кошти в розмірі 5 600 грн для задоволення особистих потреб.

Умовами договору передбачено строк кредитування 365 календарних днів, базовий період сплати процентів - 28 календарних днів, комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, знижену процентну ставку в розмірі 1,00 % на день, стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 % на день протягом перших 180 календарних днів користування кредитом та 0,74 % на день , починаючи зі 181 календарного дня, а також промоційну процентну ставку в розмірі 0,80 % на день.

Крім того, 08 жовтня 2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1610-3356, відповідно до якої сторони домовилися про надання відповідачці додаткових кредитних коштів у розмірі 2 800 грн.

Надалі, 08 листопада 2025 року, між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, якою погоджено надання додаткових кредитних коштів у розмірі 8 400 грн.

Таким чином, відповідно до укладеного кредитного договору та додаткових угод до нього загальна сума кредитних коштів, надання яких було погоджено сторонами, становила 16 800 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на банківську картку, реквізити якої були зазначені останньою під час оформлення кредиту.

Перерахування коштів, за твердженням позивача, здійснювалося через фінансову установу ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з якою кредитодавцем укладено договір про надання послуг з приймання та переказу платежів № 02/06/2020 від 10 червня 2020 року.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на довідки про перерахування кредитних коштів та відповідні платіжні документи.

Позивач також зазначає, що відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором, що, на його думку, підтверджує факт отримання кредитних коштів, обізнаність з умовами кредитування та визнання існування договірних зобов`язань.

Разом з тим відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, допустила прострочення виконання грошових зобов`язань та не повернула кредитні кошти і не сплатила нараховані проценти у строки, визначені договором.

У зв`язку з порушенням відповідачкою умов кредитного договору їй було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, однак заборгованість у повному обсязі погашена не була.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 25 червня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 12 965 грн, з яких: 6 720 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 1 037 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 5 208 грн - заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору та положення статей 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданому разом із позовною заявою клопотанні просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялась про час та місце слухання справи. Відзиву на позовну заяву не подала.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було оформлено договір про відкриття кредитної лінії № 1610-3356.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредитні кошти, а позичальниця повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними на умовах і в строки, визначені договором.

Договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3771.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавство допускає укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а належним чином укладений електронний договір має таку саму юридичну силу, як і договір, укладений у письмовій формі.

Аналогічний підхід щодо правової природи електронного кредитного договору викладений у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Зі змісту поданих позивачем відомостей вбачається, що процедура укладення кредитного договору передбачала реєстрацію позичальника в особистому кабінеті, заповнення заявки на отримання кредиту, зазначення реквізитів банківської картки, ознайомлення з умовами кредитування та підтвердження укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Суд враховує, що після укладення первісного кредитного договору сторонами було оформлено додаткові угоди № 1 від 08 жовтня 2025 року та № 2 від 08 листопада 2025 року, якими погоджено збільшення обсягу наданих кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд враховує, що умовами договору визначено фіксовані процентні ставки за користування кредитними коштами, а також передбачено порядок сплати процентів протягом строку кредитування.

При цьому нарахування процентів за користування кредитом має здійснюватися відповідно до погоджених сторонами умов договору з урахуванням імперативних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з доводами позивача, на виконання кредитного договору та додаткових угод відповідачці було перераховано кредитні кошти через фінансову установу ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

На підтвердження зазначеної обставини позивач посилається на довідки про перерахування кредитних коштів та відповідні платіжні документи.

Крім того, позивачем зазначено, що відповідачка здійснювала часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Суд враховує, що здійснення позичальником платежів на виконання кредитного договору може свідчити про визнання існування відповідного зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц викладено правовий висновок щодо можливості визнання боргу шляхом вчинення боржником дій, спрямованих на його часткове погашення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору направив їй вимогу про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 25 червня 2026 року залишок неповернутої основної суми кредиту становить 6 720 грн, а заборгованість за нарахованими договірними процентами - 1 037 грн.

Оцінюючи зазначені вимоги, суд виходить із того, що обов`язок повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити правомірно нараховані договірні проценти виникає з укладеного між сторонами кредитного договору.

За умови підтвердження належними та допустимими доказами фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів, проведених нею платежів, настання строку виконання відповідного зобов`язання та правильності розрахунку заборгованості суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 6 720 грн основної суми кредиту та 1 037 грн процентів за користування кредитом.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки 5 208 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, яким встановлено особливості відповідальності позичальників за порушення грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець установив спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами позики та кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит, які полягають у звільненні позичальника від відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24 Верховний Суд наголосив, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України мають спеціальний характер і застосовуються до правовідносин, які виникають із кредитних договорів та договорів позики.

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1610-3356 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено 07 жовтня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Заявлені позивачем до стягнення 5 208 грн визначені ним саме як проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором.

Отже, зазначена вимога за своєю правовою природою є вимогою про застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання, від якої позичальниця звільняється на підставі прямої норми закону.

При цьому суд враховує, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не ставлять звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у залежність від дати укладення кредитного договору до або після запровадження воєнного стану, а визначальним є характер зобов`язання та період його прострочення.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли з кредитного договору, а заявлені проценти річних нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення з ОСОБА_1 5 208 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Водночас зазначене звільнення від відповідальності не припиняє основного грошового зобов`язання позичальниці щодо повернення фактично отриманих кредитних коштів та сплати правомірно нарахованих договірних процентів за користування кредитом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 6 720 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 1 037 грн заборгованості за договірними процентами, що разом становить 7 757 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення 5 208 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, слід відмовити.

Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 252, 263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1610-3356 від 07.10.2025 року в загальному розмірі 7 757 грн (сім тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень), з яких: 6 720 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 1 037 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима