Рішення № 140880328, 15.10.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1447/26

2/195/746/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

15.10.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Томаківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Томаківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями.

Представник позивачки адвокат Івахненко О.О. обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дніпро Дніпропетровської області померла мати позивачки у справі, ОСОБА_2 , що підтверджуються свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 . Ступінь родинного зв`язку позивачки зі спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , де вона змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Після смерті ОСОБА_2 залишила заповіт від 06 квітня 2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 368, яким усе належне їй майно та майнові права заповідала своїй дочці ОСОБА_1 .

Наявна спадщина складається з житлового будинку з будівлями та спорудами та присадибної земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Присадибну земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, позивачка, як спадкоємець за законом, оформила на себе у власність, що підтверджується: свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 07.08.2026 року, зареєстровано в реєстрі за № 934; Витягом з Державного реєстру речових прав від 07.08.2026 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2052409412254, кадастровий номер земельної ділянки 1225455100:03:003:1428, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо оформлення спадкового права на житловий будинок з будівлями та спорудами, приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рудий М.Є., роз`ясненням від 07.08.2026 року за № 170/02-14, відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право зазначивши причини такої відмови, а також повідомив, що відповідно до чинного законодавства такий тип об`єкта нерухомого майна, як квартира з господарсько-побутовими будівлями, відсутній, тому оформити її спадкові права на 2/3 (дві третіх) частки квартири з господарсько-побутовими будівлями, що розташована в АДРЕСА_1 та належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не вбачається можливим.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14.09.2026 головуючим суддею визначено Кондус Л.А.

16.09.2026 року ухвалою Томаківського районного суду справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача адвокат Івахненко О.О. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач Томаківська селищна рада Нікопольського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, але подав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, просить ухвалити рішення на розсуд суду, відзив на позов не надав.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачкою докази в їх сукупності, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження матеріалами справи, що підтверджують вказані факти та викладені правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дніпро Дніпропетровської області померла мати позивачки у справі, ОСОБА_2 , що підтверджуються свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Ступінь родинного зв`язку позивачки зі спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.14) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , де вона змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с.15).

Після смерті ОСОБА_2 залишила заповіт від 06 квітня 2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 368, яким усе належне їй майно та майнові права заповідала своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.13).

Наявна спадщина складається з житлового будинку з будівлями та спорудами та присадибної земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Присадибну земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, позивачка, як спадкоємець за заповітом, оформила на себе у власність, що підтверджується: свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 07.08.2026, зареєстровано в реєстрі за № 934 9а.с.17); Витягом з Державного реєстру речових прав від 07.08.2026 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2052409412254, кадастровий номер земельної ділянки 1225455100:03:003:1428, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Щодо оформлення спадкового права на житловий будинок з будівлями та спорудами, приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рудий М.Є., роз`ясненням від 07.08.2026 року за № 170/02-14 (а.с.16), відмовив їй в видачі свідоцтва про право на спадщину та при цьому зазначив наступне: «На Ваше звернення щодо можливості оформлення спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (далі спадкодавиця), на 2/3 (дві) третіх частки квартири з господарсько-побутовими будівлями, що розташована в АДРЕСА_1 в межах компетенції повідомляю наступне.

Відповідно до поданих Вами правовстановлюючих документів на вищевказане майно:

свідоцтва про право власності на 1/3 (одну третю) частку /приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок/, який знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1 виданого на ім`я спадкодавиці Марганецьким держлісгоспом від 20.05.1997 року згідно його розпорядженням /наказом/ від 22.04.1997 року за №349;

свідоцтво про право на спадщину за законом виданого на ім`я спадкодавиці приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В. від 12.03.2020 року за р. №160 на 1/3 (одну третю) частку квартири з господарсько-побутовими будівлями, що розташована в селищі Томаківка, Нікопольського району, Дніпропетровської області.

Також Вами було надано технічний паспорт на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 виданого Міжміським бюро технічної інвентаризації м. Марганець від 29.10.1992 року, згідно плану експлікації саме житлового будинку під літерою А, по АДРЕСА_1 .

Право власності на 2/3 (дві третіх) частки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В. від 12.03.2020 за реєстраційним 2052374612254 на квартиру, з надвірними будівлями та спорудами, що розташована в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Згідно вимог ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до підрозділу 2 розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яку затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (далі - Інструкція):

блоковані будинки два та більше житлових (садибного типу, садові, дачні) будинків заввишки не більше чотирьох поверхів, у яких є хоча б одна спільна стіна, збудованих по межі окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами. Кожен блокований будинок є окремим об`єктом нерухомості і йому присвоюється окремий номер по вулиці (провулку тощо);

будинок квартирного типу дво- або багатоквартирний житловий будинок, у якому квартири є окремими об`єктами нерухомого майна. Будинки квартирного типу можуть бути одноповерховими та багатоповерховими; будинок садибного типу житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Будинки садибного типу належать, як правило, до малоповерхової забудови.

При цьому повідомляю, що у відповідності до ч.3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що відповідно до чинного законодавства такий тип об`єкта нерухомого майна, як квартира з господарсько-побутовими будівлями, відсутній, тому оформити Ваші спадкові права на 2/3 (дві третіх) частки квартири з господарсько-побутовими будівлями, що розташована в АДРЕСА_1 та належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не вбачається можливим.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів».

Виходячи із наведеного позивач є власником 1/3 частки зазначеного житлового будинку, відповідно до свідоцтва про право власності на 1/3 (одну третю) частку /приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок/, виданого на її ім`я Марганецьким держлісгоспом від 20.05.1997 року згідно його розпорядженням /наказом/ від 22.04.1997 року за № 349, та має право на 2/3 частки зазначеного житлового будинку, яка є спадщиною після смерті ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право власності на 1/3 (одну третю) частку /приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок/ виданого на ім`я спадкодавиці Марганецьким держлісгоспом від 20.05.1997 року згідно його розпорядженням /наказом/ від 22.04.1997 року за № 349 та свідоцтва про право на спадщину за законом виданого на ім`я спадкодавиці приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В. від 12.03.2020 року за р. №160, який знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3.19 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та пункту 3.14 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» зблокований житловий будинок це будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю.

Відповідно до підрозділу 2 розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яку затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (далі - Інструкція): блоковані будинки два та більше житлових (садибного типу, садові, дачні) будинків заввишки не більше чотирьох поверхів, у яких є хоча б одна спільна стіна, збудованих по межі окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами. Кожен блокований будинок є окремим об`єктом нерухомості і йому присвоюється окремий номер по вулиці (провулку тощо); будинок квартирного типу дво- або багатоквартирний житловий будинок, у якому квартири є окремими об`єктами нерухомого майна. Будинки квартирного типу можуть бути одноповерховими та багатоповерховими; будинок садибного типу житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Будинки садибного типу належать, як правило, до малоповерхової забудови.

Наведені визначення характеризують різновид садибної забудови, яка згідно із пунктом 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» має формуватися за принципами мікрорайонування окремими чи зблокованими житловими будинками з присадибними ділянками.

Статтею 381 Цивільного кодексу України передбачено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Таким чином, характерна ознака садибної забудови, складовою якої є зблоковані житлові будинки, полягає у синхронному розповсюдженні прав власності на земельну ділянку та розташовані на цій ділянці нерухомі об`єкти домоволодіння.

Блокування здійснюється на межі земельних ділянок, а тому й параметри прав власності щодо збудованих на таких ділянках об`єктах мають відповідати земельному розмежуванню.

При цьому, виходячи з визначення, що блокований будинок є окремим об`єктом нерухомості, пріоритетним є повне розмежування прав власності.

Відповідно до положень статті 380 Цивільного кодексу України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

КП «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації» ДОР» на адвокатський запит адвоката Івахненка О.О. за № 300 від 21.08.12026 року надало інформацію, згідно якої: розташована за адресою: АДРЕСА_1 , будівля є об`єктом капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (а.с.30).

Відповідно, за своїми технічними характеристиками даний об`єкт нерухомого майна є житловим будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Додатковим підтвердженням факту, що даний об`єкт нерухомості повинен підпадати під визначення "житловий будинок" є земельна ділянка під кадастровим номером 1225455100:03:003:1428 площею 0,1500 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться під цим будинком, приватизована відповідно до вимог ст. 40 Земельного кодексу України.

Зазначена обставина підтверджується технічною документацією із землеустрою на земельну ділянку (а.с.31-38).

До матеріалів справи також додано копію технічного паспорту на спірний житловий будинок (а.с.24-29).

У зв`язку із допущеною помилкою в назві даного житлового об`єкта позивач не може реалізувати своє спадкове право житловий будинок.

Виправити цю помилку в досудовому порядку неможливо, оскільки КП «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації`ДОР» не є правонаступниками Міжміського БТІ, яке виготовляло технічну документацію на будинок.

За таких обставин, єдиним способом захисту майнових прав позивачки щодо усунення розбіжностей у визначенні типу спірного об`єкта нерухомого майна є звернення до суду з даним позовом. Оскільки визнанню права власності на будівлю передує скасування права власності на квартиру, то відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, вираженої у її постанові від 19 травня 2020 року у .праві № 916/1608/18, правильним способом захисту порушеного права, за таких обставин, є подання позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Володіння спадкодавцем, а потім і позивачем зазначеним житловим будинком та присадибною земельною ділянкою не суперечило та не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За змістом п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таку ж правову позицію містить постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 465/7960/18-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Крім того, необхідно зазначити, що Законом України № 1952 такого способу захисту порушених речових прав як внесення змін до будь-яких розділів Державного реєстру речових прав закон не передбачає.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначено в пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього Закону ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України, мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності, станом на 31.08.2026, дійсна вартість житлового будинку з господарськими будівлями складає 135 000,00 гривень.

Крім того, з повідомлення приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Рудого М.Є. від 18.09.2026 № 205/02-14 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заводилась спадкова справа за № 33/2026, копію якої направлено на запит суду (а.с.45-116), а також надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (а.с.46,48). З копії спадкової справи вбачається, що 09.03.2026 із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом зверталася її дочка ОСОБА_1 (а.с.47), яка є позивачкою у справі. Інших спадкоємців немає.

Так як інших спадкоємців, крім позивача у справі немає, відповідачем є територіальний орган місцевого самоврядування - Томаківська селищна рада Нікопольського району Дніпропетровської області в особі Виконавчого Комітету.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка просить звільнити відповідача від сплати на її користь судового збору, тому суд вважає можливим звільнити відповідача від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Томаківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), як власником 1/3 частки, та як спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є власником 2/3 частки, право особистої приватної власності, в цілому, на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами: загальна площа приміщень становить 64,30 кв.м, житлова площа становить 39,80 кв.м, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 2052374612254, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Сплачений у справі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1350,00 грн. залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат Томаківську селищну раду Нікопольського району Дніпропетровської області.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Томаківська селищна рада Нікопольського району Дніпропетровської області в особі Виконавчого комітету, ЄДРПОУ 41051313, місцезнаходження: с-ще Томаківка, вул. Лесі Українки, 17 Нікопольського району Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.10.2026.

Суддя: Л. А. Кондус