Рішення № 140879555, 16.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.10.2026

Справа № 334/6268/26

Провадження № 2/334/4372/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Мандик М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення у розмірі 5570,00грн. ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , користується послугами з водопостачання та водовідведення, за період з 01.11.2020 року по 31.01.2026 року, не сплачував за спожиті послуги в наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5570,00 грн, яку позивач просить стягнути, а також суму судового збору, понесену ним при зверненні з позовом до суду.

17.08.2026 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а, відтак суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

25.09.2026 року ОСОБА_1 подав відзив на позов. Відповідач просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог за період з 01.11.2020 року по серпень 2023 року; відмовити у позовних вимогах за період з 01.11.2020 року по серпень 2023 року; позовні вимоги задовольнити виключно в межах обґрунтованих нарахувань за абонентське обслуговування за період з вересня 2023 року по січень 2026 року.

Відповідач вказує, що право власності на вказану квартиру набув 09.09.2021 року на підставі договору купівлі - продажу, тому не має обов`язку сплачувати заборгованість попереднього власника.

Квартира обладнана приладом обліку води, споживання за приладами обліку в спірний період відсутнє, єдиним можливим нарахуванням за період у межах строку позовної давності (з вересня 2023 року по січень 2026 року) є виключно плата за абонентське обслуговування, яка підлягає уточненню та розрахунку позивачем.

Відповідач позбавлений можливості здійснювати поточні платежі за фактично спожиті послуги через сервіси електронних платежів (зокрема, Приват24) через виставлену позивачем заборгованість у розмірі 29834,93 грн. При спробі здійснення будь-якого поточного платежу кошти автоматично спрямовуються банківською системою на погашення вимог позивача. Сплата за таких умов створює загрозу безпідставного зарахування коштів на чужі/застарілі борг та їх трактування позивачем як визнаня боргу в розумінні ст. 264 ЦК України.

Відповідач діє добросовісно та готовий сплачувати виключно власні зобов`язання (поточну абонентську плату) після проведення позивачем належного перерахунку заборгованості.

09.10.2026 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Рішенням Запорізької міської ради №546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення», яке є обов`язковим для виконання на всій території м. Запоріжжя, визначено, що збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано Комунальному підприємству «Водоканал».

Судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі продажу від 09.09.2021 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.4.2 вищевказаного договору купівлі-продажу, з дня укладення цього договору покупець зобов`язується самостійно нести всі поточні витрати по утриманню об`єкта нерухомого майна, включаючи витрати пов`язані з його ремонтом, забезпеченням, збереження його властивостей витрати на утримання, оплаті комунальних та інших платежів, в тому числі зобов`язується оплатити суму усіх заборгованостей які виникли до укладення цього договору по комунальних та інших платежах ( в тому числі за використану електроенергію) та будь-які інші витрати, пов`язані з викоританням об`єкта нерухомого майна.

Згідно копії заяви ОСОБА_1 до начальника управління зі збуту КП «Водоканал» від 14.09.2021 року, відповідач просить переоформити особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на його ім`я. Вказана заява містить рукописний напис «з боргом у сумі 29214,08 грн ознайомлений».

Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності обов`язку сплачувати заборгованість до 09.09.2021 року не відповідає дійсності. Крім того, суд звертає увагу, що відповідач надав лише першу сторінку договору купівлі - продажу, у той час як позивачем надано повний текст вказаного договору.

Також, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог з 01.11.2020 року по серпень 2023 року.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

В разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Тому звернення до суду з позовними вимогами є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року (Постанова Великої Палати Верховного Суду №903/602/24 від 02.07.2025 року).

Враховуючи викладене відсутні підстави для застосування позовної давності.

На ім`я ОСОБА_1 у КП «Водоканал» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , як на квартиронаймача та особу, яка є споживачем послуг, яке надає підприємство за вищевказаною адресою, що підтверджується Довідкою КП «Водоканал» по відповідному особовому рахунку.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У статті 1 Закону № 2189-VIII зазначено, що для цілей цього закону споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2189-VIII позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з водопостачання та водовідведення за вище вказаною адресою та користуються послугами позивача, а тому навіть при відсутності письмового договору та при фактичному отриманні послуг він повинен проводити оплату за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення. З урахуванням наведених вище норм права, зобов`язання по оплаті послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення несе користувач/власник житлового будинку/квартири, як споживач цих послуг.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2189-VIII публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги.

Позивачем на виконання вимог Закону №2189-VIII 01.03.2022 року було розміщено текст публічного договору приєднання на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування, тому з 01.04.2022 року між сторонами укладений публічний договір.

Відповідно до розрахунку позивача, за період з 01.11.2020 року по 31.01.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 5570,00 грн.

Згідно довідки, наданої позивачем, за особовим рахунком № НОМЕР_1 мається заборгованість за період з 01.11.2020 року по 31.01.2026 року в сумі 5570,00 грн, з якої: заборгованість за холодне водопостачання 2247,99 грн, за холодне водовідведення 1197,66 грн, гаряче водовідведення 655,35 грн, абонентське обслуговування з централізованого водопостачання 734,50 грн, абонентське обслуговування з централізованого водовідведення 734,50 грн.

Відповідач вказані обставини не спростовані, контррозрахунок заборгованості не наданий, доказів підтвердження обставин викладених у відзиві не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги повинні бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, які документально підтверджені, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст.12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Водоканал» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2020 року по 31.01.2026 року у розмірі 5570 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судовий збір у розмірі 3328 грн 00 коп.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач Комунальне підприємство «Водоканал», ЄДРПОУ 03327121, юридична адреса: вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Філіпова І. М.