Рішення № 140878403, 20.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

20.10.2026

Справа № 331/778/26

Провадження № 2/331/1736/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

за участю секретаря Голубєвої С.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» про стягнення заборгованості по виплатам,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Стариченко Микола Петрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Полімер» про стягнення заборгованості по виплатам.

Просить суд стягнути з Приватного підприємства виробничо комерційна фірма «Полімер» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.24, ЄДРПОУ 13606170) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість в загальній сумі 432 383 (чотириста тридцять дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 00 коп., що складається з поворотної фінансової допомоги у розмірі - 106 267,86 грн.; заборгованості за авансовими звітами у розмірі - 63 635,14 грн.; заборгованості по винагороді за рішенням 05/24 від 17.05.2024 у розмірі 262 480,00 грн. 2. Стягнути з Приватного підприємства виробничо комерційна фірма «Полімер» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, ЄДРПОУ 13606170) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 прийнятий до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Полімер» відповідача по справі на посаду директора, починаючи з 20.03.2017 з посадовим окладом згідно штатного розкладу на умовах повного робочого часу. 31.07.2025 наказом ПП ВКФ «Полімер» №67-к, трудовий договір між Позивачем та Відповідачем розірвано за власним бажанням ОСОБА_1 відповідно до ст. 38 КЗпП на підставі поданої заяви від 09.07.2025. Відповідно до довідки ПП ВКФ «Полімер» №6 від 31.07.2025 заборгованість Відповідача перед ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 становить 432 383, 00 грн, з яких:- 106 267,86 грн. - поворотня фінансова допомога;- 63 635,14 грн. заборгованість за авансовими звітами;- 262 480,00 грн. винагорода за рішенням 05/24 від 17.05.2024. Станом на день подачі позовної заяви, відповідач не повернув вищевказані грошові кошти, на звернення позивача, а також адвокатські запити, ПП ВКФ «Полімер» жодним чином не реагує, чим ухиляється від вирішення спору. У зв`язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов`язання, а також уникненням мирного вирішення спору позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом виходячи з наступного.

Щодо стягнення з відповідача поворотної фінансової допомоги у розмірі 106 267, 86 грн. Вказана заборгованість ПП ВКФ «Полімер» перед ОСОБА_1 підтверджується договором про надання фінансової безвідсоткової поворотної допомоги №0411/2024 від 04.11.2024 на суму 47716,00 грн., договором про надання фінансової безвідсоткової поворотної допомоги №24/25 від 24.02.2025 на суму 129843,00 грн, довідкою ПП ВКФ «Полімер» №6 від 31.07.2025, а також регістром бухгалтерського обліку оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3771 за січень 2025 липень 2025. Що і оборотно-сальдова відомість і довідка №6 містять достовірну інформацію про остаточну суму заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин у розмірі 106 267, 86 грн. Також, відповідно до вищевказаних договорів (пункт 1.2): «Одержувач зобов`язується повернути отриману суму Позикодавцю не пізніше 01 липня 2025 року». Разом з тим, пунктами 4.1. та 4.2 договору №0411/2024 від 04.11.2024 та договору №24/25 від 24.02.2025 передбачено, що (дослівно): «в разі неповернення коштів у встановлений строк Одержувач несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України, а всі спори, що виникають за цим Договором, вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку».

Враховуючи, що заборгованість до цього часу не погашена, а перемовини між сторонами не дали позитивного результату, позивач має підстави для стягнення з відповідача поворотної фінансової допомоги у розмірі 106 267, 86 грн. Щодо стягнення з відповідача винагороди за рішенням 05/24 від 17.05.2024. 17.05.2024 засновником ПП ВКФ «Полімер» було прийнято рішення про виплату позивачу винагороди у сумі 262 480,00 грн, а саме (дослівно): керуючись додатковою угодою №3 від 01.08.2023 р. до контракту з директором ПІ ВКФ «Полімер» Сидоренко Є.А. по укладеним правочинам договорам №1653/24 Д(ВРВ) від 19.03.2024 та №2573/24-Д(ВРВ) від 30.04.2024 з АТ «МОТОР СІЧ» в 2024 році, виплатити: 1. Директору ПП ВКФ «Полімер» Сидоренко Є.А. винагороду (заохочення) в сумі 262 480, 00 грн. (Двісті шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят грн. 00 коп.). 2. Головному бухгалтеру Ващенковій І.С. провести виплату винагороди ОСОБА_1 на протязі 2- місяців: - 128 321,00 грн. в липні місяці 2024 року; - 134 159,00 грн. в серпні 2024 року». Зазначена виплата на момент подачі даного позову здійснена так і не була.

В обох випадках (винагорода за рішенням та поворотна фінансова допомога) між сторонами виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору позики, згідно якого одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Адвокат Стариченко М.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач ПП ВКФ «Полімер» про дату, час та місце судового засідання було повідомлено в установленому законом порядку шляхом доставки повістки про виклики до суду (документ доставлено до електронного кабінету відповідача). Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності не надав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно ч.5 статті 14 ЦПК України, суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказане покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому, слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 947/26777/19 (провадження № 61-9161св22), від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107 св22).

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно із Наказом від 17.03.2017 р. прийнятий до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Полімер» відповідача по справі на посаду директора, починаючи з 20.03.2017 з посадовим окладом згідно штатного розкладу на умовах повного робочого часу. Згідно із наказом від 31.07.2025 ПП ВКФ «Полімер» №67-к, трудовий договір з ОСОБА_1 розірвано за його власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП на підставі поданої заяви від 09.07.2025.(а.с.12)

Відповідно до довідки ПП ВКФ «Полімер» №6 від 31.07.2025 заборгованість Відповідача перед ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 становить 432 383, 00 грн, з яких:- 106 267,86 грн - поворотня фінансова допомога;- 63 635,14 грн заборгованість за авансовими звітами;- 262 480,00 грн. винагорода за рішенням 05/24 від 17.05.2024. (а.с.8)

Заборгованість за поворотною фінансовою допомогою у розмірі 106 267, 86 грн. ПП ВКФ «Полімер» перед ОСОБА_1 підтверджується: договором про надання фінансової безвідсоткової поворотної допомоги №0411/2024 від 04.11.2024 на суму 47716,00 грн, договором про надання фінансової безвідсоткової поворотної допомоги №24/25 від 24.02.2025 на суму 129843,00 грн, довідкою ПП ВКФ «Полімер» №6 від 31.07.2025, а також регістром бухгалтерського обліку оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3771 за січень 2025 липень 2025, а також оборотно-сальдовою відомістю за підписом бухгалтера підприємства.

Відповідно до пункту 1.2 договору №0411/2024: «одержувач зобов`язується повернути отриману суму Позикодавцю не пізніше 01 липня 2025 року». Також, пунктами 4.1. та 4.2 договору №0411/2024 від 04.11.2024 та договору №24/25 від 24.02.2025 передбачено, що: «в разі неповернення коштів у встановлений строк Одержувач несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України, а всі спори, що виникають за цим Договором, вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку». (а.с.11,14,15)

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ч.ч 1-3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики. Таким чином, договори про надання поворотної фінансової допомоги, що були укладені між сторонами, за своєю правовою природою є договорами позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2019 року по справі № 140/125/17, де зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правові відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 1 ст. 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість, виконання ним грошового зобов`язання.

Заборгованість ПП ВКФ «Полімер» перед позивачем за авансовими звітами у сумі 63 635, 14 грн. підтверджується довідкою №6 від 31.07.2025, а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку НОМЕР_2 за січень-2025-липень 2025. (а.с.8,14)

Сторона позивача наполягає на тому, що необхідність здійснення таких платежів зумовлювалась відсутністю грошових коштів на рахунках відповідача, в той час, як нездійснення платежів певним контрагентам відповідача могло призвести до зупинення виробничої діяльності або завдати йому значних збитків. Платіжні документи та відповідні звіти, які підтверджували здійснені позивачем витрати на загальну суму 63635,14 грн були подані відповідачу, ним погоджені та перебувають виключно у його володінні.

Відповідно до частини третьої статті 1158 ЦК України якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів. Особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано (стаття 1159 ЦК України). За приписами частини першої статті 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких було вчинені дії. У разі придбання працівником товарів для потреб підприємства, у бухгалтерію представляються у визначені законом терміни звіт за формою, визначеною наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» та наказу цього ж міністерства від 24 грудня 2013 року № 845 з аналогічною назвою.

Таким чином, питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства, і інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівником підприємства для вирішення господарських питань відноситься до цивільно-правових стосунків між суб`єктом господарювання та працівником. Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №478/1812/15-ц. Враховуючи характер правовідносин, у даній справі підлягає доказуванню фактичне здійснення витрат позивачем від імені підприємства, що має підтверджуватися бухгалтерськими документами та наданими звітами за встановленою формою. На підтвердження вказаних обставин, стороною позивача надано суду оборотно-сальдову відомість та довідку про заборгованість відповідача перед позивачем.

На час розгляду справи у суді, заборгованість ПП ВКФ «Полімер» перед ОСОБА_1 в загальній сумі 432 383 грн. 00 коп. не погашена, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» про стягнення заборгованості по виплатам - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо комерційна фірма «Полімер» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, ЄДРПОУ 13606170) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість в загальній сумі 432 383 (чотириста тридцять дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 00 коп., що складається з поворотної фінансової допомоги у розмірі - 106 267,86 грн.; заборгованості за авансовими звітами у розмірі - 63 635,14 грн.; заборгованості по винагороді за рішенням 05/24 від 17.05.2024 у розмірі 262 480,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо комерційна фірма «Полімер» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, ЄДРПОУ 13606170) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо комерційна фірма «Полімер» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, ЄДРПОУ 13606170) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко