Ухвала суду № 140878094, 23.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/384/26

Провадження 1-кс/302/265/26

У Х В А Л А

23 жовтня 2026 року селище Міжгір`яСуддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071110000095 від 06.05.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 в учиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в учиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області (суддя ОСОБА_3 ) перебувають на стадії підготовчого провадження матеріали справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071110000095 від 06.05.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 в учиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в учиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

21 жовтня 2026 року суддя ОСОБА_3 в зазначеному кримінальному провадженні подав заяву про самовідвід з таким обґрунтуванням.

Згідно з обвинувальним актом у справі № 302/384/26 ОСОБА_4 інкримінується, серед іншого, одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішень посадовими особами медико-соціальної експертної комісії за такими епізодами:

04 вересня 2024 року одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди в невстановленому розмірі, однак не менше 100 доларів США, та 05 вересня 2024 року у невстановленому розмірі, однак не менше 300 доларів США, за вплив на прийняття рішення щодо продовження йому третьої групи інвалідності;

09 вересня 2024 року одержання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди в невстановленому розмірі, однак не менше 100 доларів США, за вплив на прийняття рішення щодо продовження йому третьої групи інвалідності;

09 вересня 2024 року одержання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди в невстановленому розмірі, однак не менше 100 доларів США, за вплив на прийняття рішення щодо продовження третьої групи інвалідності її чоловікові ОСОБА_10 ;

05 грудня 2024 року одержання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди в невстановленому розмірі, однак не менше 100 доларів США, за вплив на прийняття рішення щодо призначення третьої групи інвалідності її батькові ОСОБА_12 .

Водночас під головуванням судді ОСОБА_3 уже розглянуто кримінальні провадження щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 і ухвалено обвинувальні вироки, у яких викладено обставини передачі ними коштів ОСОБА_4 .

Вироком від 21 листопада 2025 року у справі № 302/1474/25, провадження № 1-кп/302/194/25, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

У цьому вироку встановлено, що 09 вересня 2024 року ОСОБА_8 , перебуваючи у службовому кабінеті завідувача поліклінічного відділення Міжгірської районної лікарні ОСОБА_4 , надав їй як голові лікарсько-консультаційної комісії неправомірну вигоду в розмірі 100 доларів США за видачу направлення до медико-соціальної експертної комісії на огляд та обстеження для продовження групи інвалідності, тобто за вчинення дій, які входили до її компетенції.

Розгляд цього кримінального провадження здійснювався із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Відповідні фактичні обставини були прийняті судом як установлені та покладені в основу обвинувального вироку.

Попри відмінність у правовій оцінці дій, викладеній у вироку щодо ОСОБА_8 та обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 , ці документи містять опис пов`язаних обставин передачі ОСОБА_8 коштів ОСОБА_4 у зв`язку з оформленням документів та продовженням інвалідності. У зазначеному вироку суддя ОСОБА_3 вже висловився щодо службового статусу ОСОБА_4 , її повноважень і призначення переданих їй коштів.

Вироком від 12 грудня 2025 року у справі № 302/1679/25, провадження № 1-кп/302/214/25, затверджено угоду про визнання винуватості та визнано ОСОБА_11 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

У вироку встановлено, що 05 грудня 2024 року ОСОБА_11 , перебуваючи в кабінеті лікарсько-консультативної комісії Міжгірської районної лікарні, під час отримання від голови цієї комісії ОСОБА_4 направлення на медико-соціальну експертну комісію для свого батька ОСОБА_12 надала ОСОБА_4 неправомірну вигоду в невстановленому розмірі, однак не менше 100 доларів США, за вплив на безперешкодне та першочергове прийняття посадовими особами Хустської районної медико-соціальної експертної комісії рішення щодо призначення її батькові третьої групи інвалідності.

Затверджуючи угоду про визнання винуватості, суд дійшов висновку про наявність фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_11 та поклав зазначені обставини в основу вироку.

Вироком від 01 квітня 2026 року у справі № 302/292/26, провадження № 1-кп/302/80/26, ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

У вироку встановлено, що 09 вересня 2024 року ОСОБА_9 , перебуваючи в кабінеті лікарсько-консультативної комісії Міжгірської районної лікарні, під час отримання від голови цієї комісії ОСОБА_4 направлення на медико-соціальну експертну комісію для продовження її чоловікові ОСОБА_10 третьої групи інвалідності надала ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 100 доларів США.

При цьому у вироку прямо зазначено, що ОСОБА_4 пропонувала за таку неправомірну вигоду вплинути на безперешкодне та першочергове прийняття відповідного рішення посадовими особами Хустської районної медико-соціальної експертної комісії.

Крім того, вироком від 22 травня 2026 року у справі № 302/499/26, провадження № 1-кп/302/106/26, ухваленим під головуванням судді ОСОБА_3 , ОСОБА_13 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

У цьому вироку встановлено, що 10 вересня 2024 року ОСОБА_13 , перебуваючи в кабінеті лікарсько-консультативної комісії Міжгірської районної лікарні, під час отримання від голови цієї комісії ОСОБА_4 направлення на медико-соціальну експертну комісію для ОСОБА_14 надала ОСОБА_4 неправомірну вигоду в невстановленому розмірі, однак не менше 100 доларів США, за вплив на прийняття посадовими особами Хустської районної медико-соціальної експертної комісії рішення щодо продовження ОСОБА_14 третьої групи інвалідності.

Кримінальні провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_13 розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а відповідні фактичні обставини прийняті судом як установлені та покладені в основу обвинувальних вироків.

Таким чином, у наведених вироках ОСОБА_4 безпосередньо ідентифіковано як особу, якій надавалася неправомірна вигода, описано її повноваження та роль у відповідних подіях. При цьому обставини передачі їй коштів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 безпосередньо пов`язані з епізодами обвинувачення, які належить розглянути у справі № 302/384/26.

Окремо суддя ОСОБА_3 , враховує, що в його провадженні перебуває кримінальне провадження № 12026071050000119 від 20 лютого 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

За змістом обвинувального акта у цьому провадженні ОСОБА_7 інкримінується надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди: 04 вересня 2024 року у розмірі 100 доларів США та 05 вересня 2024 року у розмірі 300 доларів США, за вплив на прийняття посадовими особами Хустської районної медико-соціальної експертної комісії рішення щодо продовження йому третьої групи інвалідності.

Отже, в обвинувальних актах щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_4 описано взаємопов`язані дії з надання й одержання коштів 04 та 05 вересня 2024 року.

Крім того, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 прямо зазначено, що речові докази зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12024071110000095 від 06 травня 2024 року, обвинувальний акт у якому є предметом розгляду у справі № 302/384/26.

ОСОБА_7 пред`явленого обвинувачення не визнає. Судовий розгляд кримінального провадження щодо нього перебуває на завершальній стадії, однак рішення щодо його винуватості чи невинуватості не ухвалено.

Обставини, викладені в обвинувальних актах щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , є твердженнями сторони обвинувачення, які підлягають перевірці й оцінці судом. Посилання на них у цій заяві не означає визнання їх доведеними та не містить висновків про винуватість зазначених осіб.

Водночас одночасний розгляд суддею ОСОБА_3 провадження щодо ОСОБА_7 , у якому оспорюються обставини інкримінованої передачі коштів ОСОБА_4 , та справи за обвинуваченням самої ОСОБА_4 є додатковою обставиною, яку необхідно врахувати при оцінці об`єктивної безсторонності суду. Висновки щодо відповідних подій і ролі їх учасників в одному провадженні можуть сприйматися як такі, що наперед визначають оцінку пов`язаних обставин в іншому провадженні.

Суддя ОСОБА_3 у заяві про самовідвід посилається на положення пункту 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема якщо наявні інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості..

Суддя ОСОБА_3 також покликається з відповідним обґрунтуванням своєї позиції на положення У рішеннях «Муха проти Словаччини» (Mucha v. Slovakia), заява № 63703/19, від 25 листопада 2021 року та «Горше проти Словенії» (Gorse v. Slovenia), заява № 47186/21, від 06 березня 2025 року Європейський суд з прав людини розглядав питання безсторонності суду у зв`язку з попереднім ухваленням ним рішень щодо інших осіб у пов`язаних кримінальних провадженнях.

Із зазначеної практики випливає, що попередня участь судді в розгляді пов`язаної справи сама по собі не є достатньою підставою для висновку про його упередженість. Визначальне значення мають зміст і характер висновків, сформульованих у попередньому рішенні, зокрема те, чи містить воно оцінку ролі особи, обвинувачення щодо якої надалі має розглядати цей самий суддя, та чи можуть відповідні формулювання створювати враження передчасного вирішення питання про її винуватість.

У цьому випадку підставою для самовідводу є сукупність конкретних обставин: ухвалення мною обвинувальних вироків із викладенням установлених судом обставин надання неправомірної вигоди безпосередньо ОСОБА_4 та описом її ролі у відповідних подіях; включення до пред`явленого їй обвинувачення епізодів одержання коштів від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ; перебування на моєму розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , обставини інкримінованого надання яким коштів також пов`язані з пред`явленим ОСОБА_4 обвинуваченням.

Попередні вироки щодо інших осіб не встановлюють винуватості ОСОБА_4 , ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 у справі № 302/384/26. Питання про доведеність пред`явленого їм обвинувачення підлягає самостійному вирішенню з дотриманням презумпції невинуватості та на підставі дослідження й оцінки доказів у цьому кримінальному провадженні.

Разом із тим уже сформульовані ним у вироках висновки щодо обставин передачі коштів ОСОБА_4 , її повноважень та ролі у відповідних подіях можуть створювати в учасників провадження й об`єктивного стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо відсутності наперед сформованої позиції при розгляді обвинувачення стосовно неї.

За таких обставин для забезпечення об`єктивної безсторонності суду, дотримання презумпції невинуватості та збереження довіри до правосуддя вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи № 302/384/26..

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.10.2026 вирішення питання заяви про самовідвід судді розподілено судді ОСОБА_1 ..

Учасники судового провадження в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 .. За таких обставин неявка у судове засідання учасників судового провадження не перешкоджає розгляду заяви про самовідвід судді.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Оцінивши зміст заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 , оглянувши матеріали кримінального провадження, суддя доходить таких висновків.

Судове кримінальне провадження у справі № 302/384/26 перебуває на стадії підготовчого провадження і суддею ОСОБА_3 не постановлено і не ухвалено жодного процесуального рішення.

Статтями 81, 82 КПК України передбачено порядок вирішення питання відводу (самовідводу) і наслідки відводу (самовідводу) судді. Зокрема, відводи (самовідвід) судді вирішуються іншим суддею цього ж суду, який визначений у порядку, встановленому у статті 35 КПК України; при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає надати пояснення, а також думка інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні; у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

Згідно зі ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід; за цими ж обставинами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні; заяви про відвід можуть бути заявлені під час судового провадження; заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду; подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Положеннями ст. 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді від 19.05.2006 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Горше проти Словенії» (Gorse v. Slovenia, заява № 47186/21) від 6 березня 2025 року Європейський суд з прав людини встановив порушення пунктів 1 та 2 статті 6 (право на справедливий суд і презумпція невинуватості) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: 1) суддя, який прийняв визнання вини співучасників із детальним описом обставин справи, сформував передчасну думку щодо винуватості заявника, а відтак це створило обґрунтовані побоювання щодо його неупередженості (порушення § 1 ст. 6); 2) формулювання, використані під час затвердження угод щодо співучасників та в подальшому вироку, передчасно поклали на заявника тягар вини до завершення його власного судового процесу (порушення § 2 ст. 6). ЄСПЛ у цій справі зауважив, що питання щодо неупередженості судді виникає, коли попереднє рішення вже містить детальну оцінку ролі особи, якій було пред`явлено обвинувачення у зв`язку зі злочином, учиненим кількома особами, але справа якої ще не була розглянута судом, зокрема, коли попереднє рішення містить конкретну кваліфікацію ролі заявника у злочині або чітке визначення того, що виконані всі умови для притягнення до кримінальної відповідальності особи, справа якої ще не була розглянута судом. Такі факти передують вирішенню питання щодо винуватості особи судом у подальшому провадженні, тому призводять до об`єктивно обґрунтованих сумнівів щодо того, що національний суд мав упередження щодо обґрунтованості захисту такої особи вже на початку судового розгляду її справи. Оцінюючи цю ситуацію, ЄСПЛ підкреслив, що рішення, якими затверджено угоди про визнання винуватості, містили детальний фактичний опис злочинів, зокрема роль заявника й опис злочинної поведінки, яка начебто була здійснена заявником. Хоча ці рішення не містили жодного окремого висновку про вину заявника, у них зазначалося, що співучасники навмисно допомагали заявнику у зловживанні службовим становищем, а також що вони разом з деякими іншими особами розпорядилися фінансовими активами, які, як їм було відомо, були отримані внаслідок вчинення кримінальних злочинів, «виконавцем» яких був заявник. Таким чином, у цих рішеннях не лише містився фактичний опис імовірної ролі заявника, однак останній також згадувався як особа, яка вчинила злочин. Зважаючи на зазначене, ЄСПЛ зауважив, що не було докладено належних зусиль, щоб уникнути, наскільки це можливо, створення враження, що заявника вже визнано винним. Отже, ЄСПЛ констатував порушення пунктів 1 та 2 статті 6 (право на справедливий суд і презумпція невинуватості) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин вважаю, що за розглядуваною заявою про самовідвід судді ОСОБА_3 є підстави для застосування положень пункту 4 ч. 1 ст. 75 КПК України з огляду на таке обґрунтування.

Згідно з вироками Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.11.2025 у справі № 302/1474/25, від 12.12.2025 у справі № 302/1679/26, від 01.04.2026 у справі № 302/292/26 та від 22.05.2026 у справі № 302/499/26, які ухвалені суддею ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України (визнано винуватими і призначено відповідне покарання). За змістом установлених обставин у цих вироках зазначені особи надавали ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за вплив на безперешкодне та першочергове прийняття рішення посадовими особами медико-експертних комісій щодо встановлення (продовження) відповідної групи інвалідності.

За змістом обвинувального акта, який є предметом розгляду судді ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні ЄРДР № 12024071110000095 від 06.05.2024, ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема й по епізодам про отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , тобто за обставинами, які встановлені у зазначених вище вироках, що винесені суддею ОСОБА_3 ..

Отже, самовідвід судді ОСОБА_3 визнається обґрунтованим, а тому є підстави вважати, що розгляд ним судового кримінального провадження по суті і винесення відповідного остаточного процесуального рішення у справі порушить принципи презумпції невинуватості особи, неупередженості судді, які є складовими забезпечення права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Керуючись наведеним вище та статтями 81, 82, 371, 372, 376 КПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду зазначеного кримінального провадження.

Справу кримінального провадження № 302/384/26, провадження 1-кп/302/96/26 передати до канцелярії суду для розгляду іншим суддею Міжгірського районного суду Закарпатської області, визначеним у порядку встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

СуддяОСОБА_1