Рішення № 140878093, 23.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1256/26

Провадження № 2/302/754/26

Номер рядка звіту 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі судді Повідайчика О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 01.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІАНС») (далі Позивач, Товариство, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Відповідач/Позичальник) за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1520-0377 (надалі за текстом «Кредитний договір».

Відповідно до укладеного Кредитного договору № 1520-0377 від 01.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 10 000,00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 23 дні; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1,00 % в день за кожен день перших 180 днів з дати укладення договору, 0,74% починаючи з 181 дня від дати укладення договору. Позивач видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 18.08.2026 загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 48 190,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 10 000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 31 690,00 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 5 000,00 грн, заборгованість по комісії 1 500,00 гривень. На підставі наведеного Кредитодавець просить у цьому позові стягнути з Позичальника вказану заборгованість.

Ухвалою судді від 18 вересня 2026 року було відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Через відсутність відповідача за зареєстрованим місцем проживання, ухвалою суду від 06 жовтня 2026 року було постановлено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України оскільки розгляд справи проводиться судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки зі змісту позовної заяви не вбачається заперечень проти заочного розгляду справи, суд постановив провести заочний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі фактичні обставини й дійшов таких висновків.

Суд установив, що 01.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1520-0377. Умовами кредитного договору передбачено надання позивачем відповідачу кредиту для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 10 000,00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 23 дні; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1,00 % в день за кожен день перших 180 днів з дати укладення договору, 0,74% починаючи з 181 дня від дати укладення договору (п. 2.3., 4.1., 4.8., 4.10., 4.11., 4.14. кредитного договору).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця на веб-сайті в мережі Інтернет https://creditkasa.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором А9485. Кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн були переказані Відповідачу 01.03.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжної установи та платіжною квитанцією.

Пунктом 4.10. Кредитного договору, передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою:- 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. - 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Відповідно до п. 4.14 Кредитного договору Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 07.05.2026.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 10 000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відтак установлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої обов`язки за Договором № 1520-0377 про відкриття кредитної лінії від 01.03.2025, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 19.08.2026 року Вих. № 778203-1566721560-19082026, відповідно до якої 01.03.2025 о 23:05 було проведено транзакцію ID платежу 1566721560 та здійснено переказ суми 10 000,00 на картку № НОМЕР_2 . Вказана обставина додатково підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1520-0377 від 01.03.2025 ОСОБА_1 підписаною директором та скріпленою печаткою товариства.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1520-0377 від 01.03.2025, що складає 10 000,00 заборгованість за кредитом.

Доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості стверджується, що кредитор нараховував проценти за користування ОСОБА_1 кредитом 31 690,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами за період з 01.03.2025 по 28.02.2026.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».

Позивач нарахував відсотки за користування кредитними коштами в межах строку кредитування та у відповідності до умов кредитного договору. Суд висновує про обґрунтованість нарахування процентів за користування кредитом у сумі 31 690,00 грн. Беручи до уваги положення ст. 13 ЦПК України, зважаючи на те, що диспозитивність є однією з основних засад цивільного судочинства, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частині стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 31 690,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 5 000,00 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд уважає за необхідне обговорити доводи позивача щодо наявності правових підстав для її нарахування і стягнення. Позивач обґрунтовує вимоги щодо стягнення неустойки тим, що прийняттям Закону України № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» було виключено пункт 6.1. Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем». З виключенням зазначеної норми позивач уважає пов`язане виникнення права нарахування відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України за договорами споживчого кредитування. Стверджуючи, що в спеціальному законі, яким у сфері споживчого кредитування є Закон України «Про споживче кредитування», виключено норми, якими було заборонено нарахування неустойок та інших платежів, з посиланням на п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційного Суду України та рішення ЄСПЛ в справах «Barankevich v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15); «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); «Шкіря проти України» 9 (заява № 30850/11, п. 27); «Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14 та інші заяви) позивач заявляє про правомірність нарахування відсотків на підставі ст. 625 ЦК України.

Аналізуючи доводи позивача суд зауважує, що відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім затих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

З правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 слідує, що статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно. У випадку, якщо на час прийняття закону, який містить однопредметні норми відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе. Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Суд зауважує, що відповідно до чинної норми п. 18 розділу «Прикінцеві й перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма цивільного законодавства є чіткою, однозначною, зрозумілою і передбачуваною та не містить винятків і виключень.

Зважаючи на викладене вимоги в частині стягнення неустойки 5 000,00 грн не ґрунтуються на вимогам закону, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування комісії в сумі 1 500,00 грн суд зауважує про таке. Пунктом 4.11. кредитного договору встановлено сплату комісії, яка нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту в сумі 1 500,00 грн. Водночас положення кредитного договору не містять відомостей щодо додаткових, супутніх послуг, які надаються кредитодавцем і безпосередньо пов`язані з наданням кредиту.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки Кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту то умови кредитного договору щодо сплати позичальником Комісії є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 1 500,00 грн, а тому в цій частині позов не підлягає до задоволення.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за Договором № 1520-0377 про відкриття кредитної лінії від 01.03.2025 в сумі 41 690,00 грн, з яких 10 000,00 грн основний борг та 31 690,00 грн нараховані проценти за користування кредитом. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії в сумі 1 500,00 грн та відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 5 000,00 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з приписами ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог. Судом задоволено позов частково стягнуто суму 41 690,00 грн із заявлених до стягнення 48 190,00 грн, тобто 87%. Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати на сплату судового збору 2 316,29 грн (2 662,40 грн. х 87%).

Керуючись ст. 12, 13, 133, 137, 141, 258, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором № 1520-0377 від 01.03.2025 в сумі 41 690,00 грн (сорок одна тисяча шістдесят дев`ять гривень 00 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133) на часткове відшкодування понесених судових витрат суму 2 316,29 грн (дві тисячі триста шістнадцять гривень 29 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.10.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»; код ЄДРПОУ 38548598; місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133;

Відповідач ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. І. Повідайчик