Рішення № 140876701, 16.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2830/26

Провадження № 2/209/2292/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Берковського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

На обґрунтування позову зазначено, що 10 лютого 2020 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та відповідачем було укладено договір позики № 143693, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер його мобільного телефону, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у розмірі 10000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,01 % за стандартною процентною ставкою, комісію в розмірі 1,9 % та підвищену комісійну винагороду у випадку прострочення терміну платежу в розмірі 3 %. Кредитні кошти були перераховані відповідачу на його рахунок, а саме електронний платіжний засіб відповідача. Відповідач свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 50789 грн., що складається із: заборгованості за позикою в розмірі 10000 грн., заборгованості по процентам та комісії за користування позикою в розмірі 40789 грн. Враховуючи, що відповідач покладених на нього обов`язків не виконав, позивач просить стягнути заборгованість, що утворилась по договору позики.

21 травня 2026 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

08 червня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення договору саме ним. Позивач посилається на укладення договору позики в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, разом із тим до позовної заяви не надано належних електронних доказів, які б підтверджували, що саме він здійснював реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, проходив ідентифікацію, отримував одноразові ідентифікатори та вчиняв дії щодо підписання договору. До матеріалів справи не додано: журналів реєстрації користувача; журналів авторизації в особистому кабінеті; журналів направлення одноразового ідентифікатора; журналів введення одноразового ідентифікатора; відомостей про номер телефону, на який надсилалися одноразові ідентифікатори; відомостей про дату та час їх відправлення; підтверджень доставки відповідних повідомлень; технічних лотів інформаційної системи; відомостей про ІР-адресу користувача; інших електронних доказів, які дозволяли б ідентифікувати особу, що здійснила підписання договору. Крім того, надані позивачем документи містять різні одноразові ідентифікатори, які нібито використовувалися для підписання документів: у паспорті позики зазначений один одноразовий ідентифікатор, а в договорі позики - інший. Позивач не довів факту надання йому грошових коштів. Він категорично заперечує факт отримання будь-яких грошових коштів від ТОВ «ФК «ТЕЛЕКСІ» або будь-яких інших осіб за його дорученням. Оскільки він заперечує факт отримання коштів, а позивач не надав належних первинних документів, які підтверджують здійснення такого перерахування, не доведеним є і факт виникнення договірних правовідносин між сторонами. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

09 червня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що укладення договору у електронному вигляді відповідає вимогам законодавства України, сторона позивача повністю виконала умови договору позики та перерахувала грошові кошти на картковий рахунок відповідача. У випадку, якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке останній має підтвердити документально.

11 червня 2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній виклав обставини, аналогічні обґрунтуванню відзиву на позов, а також просив застосувати наслідки спливу позовної давності до заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 02 липня 2026 року у АТ КБ «ПриватБанк» було витребувано докази.

28 липня 2026 року з АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані докази.

03 серпня 2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що у виписці АТ КБ «ПриватБанк» є два абсолютно ідентичні платежі по 10000 грн. і позивачем не доведено, яке саме з цих двох поповнень має відношення до його компанії чи нібито укладеного договору мікропозики. Також не доведено, що фінансовий номер +380674181107 у лютому 2020 року належав саме йому.

Представник позивача у позові заявив клопотання про розгляд справи в поряду спрощеного провадження за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило, про місце та час розгляду справи, відповідно до ст. 128 ЦПК України, був повідомлений належним чином.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 лютого 2020 року між сторонами було укладено договір позики № 143693, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 6xv43v7s, надісланого на номер його мобільного телефону НОМЕР_1 , відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у розмірі 10000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти до 10 березня 2020 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,01 % за стандартною процентною ставкою, комісію в розмірі 1,9 % та підвищену комісійну винагороду у випадку прострочення терміну платежу в розмірі 3 %. Грошові кошти в розмірі 10000 грн. були перераховані відповідачу на його рахунок, а саме платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Ці обставини підтверджуються копією договору з додатком, паспортом споживчого кредиту, договором про надання послуг з переказу грошових коштів між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ФК «Гелексі», листом на підтвердження перерахування коштів, листом АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по рахунку НОМЕР_3 , емітованому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (а.с. 9-18, 51-52).

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч.2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 тощо.

Отже, як вбачається з кредитного договору, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Суд не приймає твердження відповідача про те, що він не укладав договір позики та не отримував кредитні кошти, оскільки вони спростовуються випискою по рахунку НОМЕР_3 , емітованому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (а.с. 51).

Крім того, суд не приймає твердження відповідача про те, що номер телефону НОМЕР_1 не належав йому у лютому 2020 року, оскільки вони спростовуються листом АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 52), де зазначено, що даний номер є фінансовим номером ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , і відповідачем не доведено протилежного. Крім того, при поданні відповідачем документів через ЄСІТС «Електронний суд», ним було зазначено саме номер телефону НОМЕР_1 , як належний йому.

Вищезазначені твердження суд сприймає, як спробу відповідача уникнути цивільно-правової відповідальності.

На теперішній час відповідач прострочив виконання зобов`язання за вищевказаним договором позики, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 11490 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 50789 грн., що складається із: заборгованості за позикою в розмірі 10000 грн., заборгованості по процентам та комісії за користування позикою в розмірі 40789 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 19-22).

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладений договір № 143693 від 10 лютого 2020 року відповідає вимогам закону, зобов`язання по зазначеному договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 10000 грн. підтверджена документально, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується заборгованості за процентами та комісії в розмірі 40789 грн., то слід зазначити наступне.

Нарахування процентів і комісії за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитних договорів, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов договорів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Нараховані та пред`явлені до стягнення проценти та комісія за весь період кредитування становлять 40789 грн., що у чотири рази перевищує розмір заборгованості за основною сумою кредиту.

Суд вважає, що дані умови договору є непропорційно високими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах № 132/1006/19 від 07 жовтня 2020 року, № 910/719/19 від 19 травня 2020 року та № 363/1834/17 від 13 липня 2022 року та № 910/12876/19 від 01 червня 2021 року.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги ТОВ «ФК «Гелексі» про стягнення з відповідача процентів і комісії у відповідності до умов договору № 143693 від 10 лютого 2020 року підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 15000 грн., оскільки вказана сума буде справедливою та співмірною, з огляду на суму основного боргу.

Що стосується клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне:

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про виконавче провадження", яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Воєнний стан, запроваджений в Україні 24 лютого 2024 року, наразі не припинено та не скасовано.

Таким чином, з огляду на положення пункту 102 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 76, 78, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження за адресою: 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, 10/1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором № 143693 від 10 лютого 2020 року у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, що складається із: заборгованості за позикою в розмірі 10000 грн., заборгованості по процентам та комісії за користування позикою в розмірі 15000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1310 (одна тисяча триста десять) гривень 52 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 16 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Л. Шендрик