Ухвала суду № 140876419, 20.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/6146/23

Провадження № 1-і/932/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про продовження запобіжного заходу)

20 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду міста Дніпра, клопотання «про продовження запобіжного заходу» за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22023000000000581 від 14 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , строком на 60 (шістдесят) днів, залишивши альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 700 (сімсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,2,, 4 та 5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а жоден інший більш м`який запобіжний захід, окрім, як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку ОСОБА_7 щодо виконання ним процесуальних обов`язків та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність наведених стороною обвинувачення ризиків, зважаючи на наявність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, хронічного захворювання та тривале перебування під вартою. У разі задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою просив зменшити визначений обвинуваченому розмір застави до 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки визначений раніше розмір, є непосильним для його підзахисного.

Обвинувачений - повністю підтримав позицію свого захисника, зазначивши про свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявність у нього хронічних захворювань.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, приходить до такого.

Відповідно до ч.1 ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За загальними правилами статті 331КПК України у разі спливу строку утримання обвинуваченого під вартою, суд, за наявним клопотанням, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

На даний час розгляд кримінального провадження триває і завершити його розгляд у судовому провадженні до спливу строку дії попередньої ухвали не можливо.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 вважає, що на час розгляду справи, не зникли існуючи ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може спробувати: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.

Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.

Крім того, судом враховується наявність вищезгаданих та передбачених ст.177КПК України ризиків, а саме те, що обвинувачений може спробувати: переховуватися від суду, оскільки суворість покарання за особливо тяжке кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, може бути визнане ним більш небезпечним ніж втеча, що зробить неможливим його прибування до суду за кожною вимогою; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.177КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.

При цьому застосування запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Так, відповідно до ч.6 ст.176КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків зазначених у статті 177КПК України застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Обвинувачення у вчиненні злочинів за зазначеними вище кваліфікаціями статей Закону, тим більш, під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.

Оцінюючи доводи сторони захисту, суд зауважує, що посилання на наявність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, хронічного захворювання, а також на тривале перебування під вартою самі по собі не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний із триманням в умовах ізоляції від суспільства. Зазначені обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими обставинами, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, з урахуванням необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання наявним ризикам.

Судом розцінюється позиція захисту, яка така, що викликана самим лише досягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченого, а тому вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії попередньої ухвали щодо запобіжного заходу, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим; дані про осіб обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст.177КПК України, вважає необхідним продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Таким чином, суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення цілком підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру застави, обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує наступне.

В силу ч. 4 ст.182КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2026 року було визначено обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 700 (сімсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 329 600 (два мільйони триста двадцять дев`ять тисяч шістсот) гривень, 00 копійок.

Визначаючи зазначений розмір застави, суд апеляційної інстанції врахував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, характер та ступінь його тяжкості, а також дані про особу обвинуваченого, і дійшов висновку, що визначений розмір застави не є завідомо непомірним для нього та здатний забезпечити належне виконання покладених процесуальних обов`язків і запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом.

Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду не вбачала підстав вважати визначений розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої під час визначення суми застави уповноважені органи влади повинні приділяти належну увагу обґрунтованості її розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції та, з урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення й наявних ризиків, передбачених ст.177КПК України, не вбачає підстав для зменшення визначеного йому розміру застави.

Таким чином, з огляду на наведені обставини, суд вважає за необхідне залишити без змін визначений обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2026 року альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 700 (сімсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 329 600 (два мільйони триста двадцять дев`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, який достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194КПК України.

Керуючись ст.331КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до:

18 грудня 2026 року - включно.

Обвинуваченого ОСОБА_8 - тримати під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Залишити незмінним обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2026 року альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 700 (сімсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 329 600 (два мільйони триста двадцять дев`ять тисяч шістсот) гривень, 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до:

18 грудня 2026 року - включно.

На підставі ч.5 ст.194КПК України, у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_10 обов`язок:

- прибувати за кожною вимогою до суду,

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування);

- утриматися від спілкування зі свідками за даним кримінальним провадженням;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави до:

18 грудня 2026 року - включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення .

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця утримання - негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 з під варти та повідомити усно і письмово Шевченківський районний суд міста Дніпра.

З моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні альтернативного запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому або заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження, а також начальнику «ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_7 із отриманням від останнього особистої розписки з датою вручення йому копії ухвали суду.

Контроль за виконанням ухвали, покласти на прокурора, який, з боку сторони обвинувачення, здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні в суді.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3