Рішення № 140874962, 23.10.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/9308/26

Провадження № 2/591/3445/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника Жупинського Миколи Андрійовича до Акціонерного товариства «Сенс Банк», вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄРДПОУ 23494714, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

установив:

03.08.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною виконавчий напис від 07.10.2019 № 23426, яким звернуто з позивача стягнення як з боржника на користь кредитора Акціонерного Товариства "Альфа-Банк" (після перейменування Акціонерне Товариство "Сенс Банк» з заборгованості за кредитним договором в сумі 27 848,28 грн є неправомірним. 13.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною було відкрите виконавче провадження № 60593650 з примусового виконання виконавчого напису № 23426 від 07.10.2019. На думку представника позивача виконавчий напис № 23426 від 07.10.2019 вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки позивач не укладав жодних нотаріально посвідчених кредитних догвоорів.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07.08.2026 відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; розгляд справи по суті постановлено розпочати з 08.09.2026; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгу Леонідівну, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, секція 3, прим. 250А/2, м. Київ, встановлено третім особам строк для подання пояснень щодо позову.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача АТ «Сенс Банк» позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначає, що нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис за наявності всіх необхідних документів та з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження безспірності заборгованості, не спростував її розмір та не довів факт порушення його прав, а тому просив відмовити у задоволенні позову та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Також у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру витрат не відшкодування професійної правничої допомоги, наданої позивачеві, з урахуванням принципів розумності, співмірності та реальності.

Заперечуючи проти доводів відзиву та наполягаючи на задоволенні позову, позивач у відповіді на відзив вказав, що оспорюваний виконавчий напис вчинено 07.10.2019 на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, що суперечить вимогам Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна пояснень щодо позову не подала, згідно довідки про доставку електронного документу, ухвала суду була надіслана та доставлена останній до її електронного кабінету 08.08.2026.

Відповідно до положень статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без участі сторін суд не здійснював фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис від 07.10.2019 № 23426, яким звернуто з позивача стягнення як з боржника на користь кредитора АТ «Альфа-Банк» заборгованість на загальну суму 27848,28 грн.

Постанова про відкриття ВП № 60593650 винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною 13.11.2019 на підставі виконавчого напису № 23426, виданого 07.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною за зверненням стягувача АТ «Альфа-Банк».

Представник позивача вважає, що виконавчий напис № 23426 від 07.10.2019 вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчого напису нотаріуса.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.

Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 була відновлена.

Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» № 23 від 21.03.2017. Резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» № 92 від 24.11.2017.

Таким чином застосуванню при вирішенні спору підлягає саме Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 2075 від 11.11.1999, № 693 від 24.04.2000, № 1602 від 29.11.2001, № 662 від 26.11.2014, № 347 від 27.05.2015.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 змін до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів нотаріально посвідчених договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно для вчинення виконавчого напису відповідачем до приватного нотаріуса був поданий нотаріально посвідчений договір.

Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів на підтвердження того факту, що подані ним для вчинення виконавчого напису документи відповідали вимогам, які пред`являються вище приведеним Переліком, та в момент вчинення виконавчого напису 07.10.2019 у нотаріуса були наявні правові підстави для його вчинення.

Висновки суду у цій частині узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, відповідно до якої кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до Переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а порушення нотаріусом порядку вчинення нотаріусом виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, оскаржуваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Заперечення, викладені у відзиві на позов, не спростовують висновків суду про те, що саме неподання нотаріусу нотаріально посвідченого кредитного договору є достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вирішення питання судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1730,56 грн.

Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн наданий договір про надання правничої допомоги у цивільній справі № 10/07-26 від 10.07.2026, акт приймання-передачі виконаних робіт до договору № 10/07-26 від 10.07.2026 про надання правничої допомоги.

Судом врахований висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданому відзиві на позов відповідач заперечував розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначав, що з урахуванням характеру спору та ступеня складності справи, розмір витрат у сумі 6000,00 грн є завищеним та недоведеним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема у рішеннях від 12.10. 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №753/15683/15.

Суд погоджується, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн не відповідають ступеню складності справи, яка відповідно до статті 19 ЦПК України є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та розглянута без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання, часу, витраченому адвокатом на виконання робіт за договором про надання правової допомоги, обсягу наданих доказів на обґрунтування позову, а тому з урахуванням принципів об`єктивності, справедливості та розумності, враховуючи, що у спірних правовідносинах судова практика є сталою, а обсяг документів на підтвердження позовних вимог не є значним, наявні підстави для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру таких витрат до 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статей 12, 13, 89, 133, 137, 141, 158, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до відповідача Акціонерного товариства «Сенс банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 23426 від 07.10.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості на загальну суму 27848,28 грн таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк», вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄРДПОУ 23494714 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1730,56 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05.08.2026 щодо зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса від 07.10.2019 за № 23426, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили (частина сьому статті 158 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс-Банк», вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄРДПОУ 23494714.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна.

Суддя Ю. О. Зеря