Рішення № 140874581, 22.10.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/920/26

Провадження № 2/507/583/2026

Номер рядка звіту 7

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дармакука Т.П.

за участю секретаря судових засідань Копищик М.С.

з участю представника позивача - прокурора Левенця А.В.,

представника відповідача - адвоката Невмержицької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог що предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок, припинення речового права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Любашівського районного суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог що предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок, припинення речового права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

В обґрунтування своїх вимог, прокурор вказує, що на підставі рішення Троїцької сільської ради від 01.02.1992 десятої сесії І скликання за №140 Ширяївському держлісгоспу 19 січня 1996 видано акт на право постійного користування землею для ведення лісового господарства загальною площею 258,94 га в межах, згідно з планом землекористування.

На підставі заяв громадян 23.07.2008 р. за вх. №15/09-1214 та висновку засідання комісії Любашівської райдержадміністрації по підготовці висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок від 11.07.2008 №85 Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження за №351/Ад-2008 «Про надання дозволу громадянам України на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради», відповідно до якого надано дозвіл громадянам, у т.ч. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за списком на розробку проекту відведення земельних ділянок із земель державного запасу на території Троїцької сільської ради для ведення особистих селянських господарств.

У подальшому Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність особистих селянських господарств та передано громадянам (згідно з додатком), у т.ч. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у власність безоплатно земельні ділянки загальною площею 100,00 га, в тому числі: пасовищ - 100,00 га по 2, 00 га кожному для ведення особистих селянських господарств і прийнято рішення про видачу їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.05.2024 за №10-15-0.81-3177/2-24, ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №135570 загальною площею 2,0001 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010952701415 від 27.08.2009 року, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0484, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства».

У подальшому 22.01.2015 р. право приватної власності на дану земельну ділянку було зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22.01.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. за реєстровим № 55 (номер відомостей про інше речове право 8465332).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.05.2024 за №10-15-0.81-3177/2-24, ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №135562 загальною площею 2,0001 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010952701404 від 27.08.2009 року, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0476, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства».

Відповідно до інформації від ТУ Держгеокадастру в Одеській області, поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 відкрито 27.08.2009 та дану земельну ділянку площею 2,0001 га відведено у приватну власність ОСОБА_3 на підставі державного акта ЯИ 135562, виданого 27.08.2009, реєстраційний номер 010952701404.

У подальшому 23.01.2015 р. право приватної власності на дану земельну ділянку було зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 23.01.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. за реєстровим № 85 (номер відомостей про інше речове право 8480461).

Водночас з інформації Південного лісового офісу від 30.12.2024 за №1274 прокуратурою встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2013 років, відносилась до земель державного лісового фонду.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що Любашівська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася землями лісогосподарського призначення шляхом їх відчуження приватним особам, оскільки землі лісогосподарського призначення могли бути вилучені із постійного користування Ширяївського лісництва виключно за згодою лісництва, як землекористувача та на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Водночас, ДСП «Ліси України», як землекористувач не надавав своєї згоди, а Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення спірних земельних ділянок із постійного користування лісництва.

Враховуючи викладене, розпорядження Любашівської районної державної адміністрації від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області» прийняті в порушення вимог ст. ст. 14,19 Конституції України, ст. ст. 17, 20, 56, 57, 84,116,141,142,151 Земельного кодексу України, ст. ст. 27,31,32,57 Лісового кодексу України (в редакціях, чинних на момент прийняття спірних рішень), оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у власність/користування для інших потреб без їх попереднього вилучення у постійних користувачів, а також відводитись неуповноваженим органом.

ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем земельних ділянок, так як він міг побачити, що на вказаних земельних ділянках є лісові насадження.

За таких обставин, прокурор просив:

Витребувати у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,2828 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484 та має 6 (шість) поворотних точок за наступними координатами:

- №1 - координати: X- 5276389,903; Y - 3357738,204;

- №2 - координати: X- 5276341,350; Y - 3357494,750;

- №3 - координати: X- 5276384,230; Y - 3357483,030;

- №4 - координати: X- 5276391,480; Y - 3357480,590;

- №5 - координати: X- 5276440,732; Y - 3357727,558;

- №6 - координати: X- 5276389,903; Y - 3357338,204.

Припинити за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 1,2828 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 555735651233); Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0001 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484, розташованої за адресою: Одеська область, Любашівський район, Троїцька сільська рада, з одночасним закриттям Поземельної книги.

Витребувати у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,0357 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 та має 7 (сім) поворотних точок за наступними координатами:

- №1 - координати: X- 5276541,986; Y - 3357706,350;

- №2 - координати: X- 5276493,080; Y - 3357461,110;

- №3 - координати: X- 5276522,623; Y - 3357442,934;

- №4 - координати: X- 5276557,520; Y - 3357601,601;

- №5 - координати: X- 5276571,865; Y - 3357598,603;

- №6 - координати: X- 5276591,294; Y - 3357696,022;

- №7 - координати: Х- 5276541, 986,Т- 3357706, 350.

Припинити за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 2,0001 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 556872751233); Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію

земельної ділянки площею 2,0001 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476, розташованої за адресою: Одеська область, Любашівський район, Троїцька сільська рада, з одночасним закриттям Поземельної книги; Стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Представник відповідача - адвокат Невмержицька І.М надала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , як і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 набули право власності у спосіб визначений законом шляхом отримання Державних актів на право власності від держави, в подальшому уклали договори дарування земельної ділянки, відкрито користуються земельними ділянками більше 17 років, отже відповідач є добросовісним набувачем, а тому держава, в особі Одеської обласної державної адміністрації, в інтересах якої прокуратура звернулася із позовом, у відповідності до вимог частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України (у редакції Закону № 4292-IX від 12.03.2025), позбавлена права на витребування вказаних земельних ділянок. Крім того, прокурором взагалі не доведено правомірність передачі в 1992 році земельних ділянок, які належали колгоспу, лісовому господарству. Станом на 2008 рік, вказані земельні ділянки використовувались для сільськогосподарського виробництва, що підтверджено висновками відповідних державних органів. Прокурором взагалі не доведено наявність на вказаних ділянках лісових насаджень. Крім того, прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт накладення земельних ділянок на землі лісового фонду. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, земельні ділянки були виділені державою у приватну власність в 2009 році, що було відомо всім державним органами, тому також просила суд застосувати строки позовної давності щодо заявлених вимог.

Пояснення учасників справи та представників.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, із підстав викладених у позові, зокрема прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки є землею лісогосподарського призначення та вибула з державної власності з порушенням вимог земельного і лісового законодавства, без згоди постійного лісокористувача, без вилучення з лісового фонду та без зміни цільового призначення.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Невмержицька І.М. у задоволенні позову просила відмовити, із підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору:

Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України» про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, представник у судове засідання не з`явився, клопотань та пояснень не надано.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, за зареєстрованим місцем проживання відповідно до ст.128 ЦПК України, а також повідомлені через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, проте вони у судове засідання не з`явилися, клопотань та пояснень не надано.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 11 травня 2026 року у справі № 507/982/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні (а.с.28 том 1).

Ухвалою від 11 травня 2026 року у справі № 507/982/26, провадження 2-з/507/9/2026 заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 5123383800:01:002:0484.

Ухвалою від 11 березня 2026 року у справі № 507/920/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні (а.с.46 том 3).

Ухвалою від 11 березня 2026 року у справі № 507/920/26 заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 5123383800:01:002:0476.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року справу № 507/920/26 та справу № 507/982/26 об`єднано в одне провадження, справі присвоєно № 507/920/25 (а.с.217 том 4).

Ухвалою від 10 вересня 2026 року у задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду, про зупинення провадження відмовлено (а.с.122-123 том 5)

Ухвалою від 10 вересня 2026 року підтовче судове засідання закрито та справу призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с.124 том 5).

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що Ширяївському держлісгоспу смт.Ширяїве Троїцькою сільською Радою народних депутатів Любашівського району Одеської області України видано державний акт на право постійного користування 258,94 гектарів землі в межах, згідно з планом землекористування , для ведення лісового господарства відповідно до рішення Троїцької сільської ради від 01.02.1992 року (т.1 а.с.212-217).

06 червня 2008 року до Любашівської районної державної адміністрації звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із проханням передати безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею по 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.105 том 1, а.с.138 том 3)

За результатом розгляду заяв громадян від 06.06.2008 за вх. №15/09-1214 та висновку засідання комісії Любашівської райдержадміністрації по підготовці висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок від 11.07.2008 №85, Любашівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження за №351/Ад-2008 «Про надання дозволу громадянам України на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради» (а.с.106 том 1).

Вказаним розпорядженням Любашівської районної державної адміністрації надано дозвіл громадянам України, у т.ч. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за списком на розробку проекту відведення земельних ділянок із земель державного запасу на території Троїцької сільської ради для ведення особистих селянських господарств.

На підставі зазначеного розпорядження та договору від 20.08.2008 №08107, укладеного між громадянами України та ПВК «Інжпроект», було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, розроблений проектною ліцензійною організацією ПВК «Інжпроект» (код документації із землеустрою - 2008МФ130ДЛБ000038) (а.с.142 том 1, а.с.129 том 3).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України, виконаний проектною ліцензійною організацією ПВК «Інжпроект» погодженого Любашівським районним відділом містобудування та архітектури, що підтверджується висновком № 443 від 02.10.2008 р (а.с.159 том 1, погодженого санітарно-епідеміологічною станцією Любашівського району, що підтверджується висновком № 34 від 02 жовтня 2008 року (а.с.161 том 1), Північним сектором з охорони навколишнього середовища, що підтверджується висновком № 373/13 від 03.10.2008 року (а.с.163 том1), Троїцькою сільською радою Любашівського району, що підтверджується висновком № 94/02-06 від 02.10.2008 року ( а.с.166 том 1), управлінням охорони об`єктів культурної спадщини, що підтверджується висновком від 08.10.2008 р (а.с.168 том 1), а також відділом Держкомзему у Любашівському районі, що підтверджується висновком від 02.10.2008 р (а.с.170 том 1)

Любашівська районна державна адміністрація, на підставі листа Відділу Держкомзему у Любашівському районі вх.№01/09-2567 від 16.12.2008, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України у власність для ведення особистих селянських господарств на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області, прийняла розпорядження від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області» (а.с.203 том 1).

Вказаним розпорядженням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність особистих селянських господарств (згідно з додатком) із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність та користування і перебувають в запасі Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області. Також, вказаним розпорядженням передано громадянам (згідно з додатком), у т.ч. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у власність безоплатно земельні ділянки загальною площею 100,00 га, в тому числі: пасовищ - 100,00 га по 2, 00 га кожному для ведення особистих селянських господарств і прийнято рішення про видачу їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.05.2024 за №10-15-0.81-3177/2-24, станом на 31 грудня 2012 року за ОСОБА_5 зареєстрована земельна ділянка площею 1,9999 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0485, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства» на підставі державного акту на право приватної власності серії ЯИ №135571, на який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010952701414 від 27.08.2009 року (а.с.188 том 1).

Із договору дарування земельної ділянки від 22 січня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. вбачається, що ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0001 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0484 (а.с.138 том 1).

На підставі зазначеного договору дарування від 22 січня 2015 р., зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку (а.с.136-137 том 1)

Також, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.05.2024 за №10-15-0.81-3177/2-24, станом на 31 грудня 2012 року за ОСОБА_3 зареєстрована земельна ділянка площею 2,0001 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0476, цільове призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства» на підставі державного акту на право приватної власності серії ЯИ №135562, на який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010952701404 від 27.08.2009 року (а.с.188-192 том 1).

Із договору дарування земельної ділянки від 23 січня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г.М. вбачається, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0001 га, яка розташована за адресою: Троїцька сільська рада Любашівського району Одеської області, кадастровий номер - 5123383800:01:002:0476 (а.с.125-128 том 3).

На підставі зазначеного договору дарування від 23 січня 2015 р., зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку (а.с.123-124 том 3).

Відповідно до витягу із технічної документації, нормативно грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 5123383800:01:002:0484 становить 15881,38 грн. (а.с.48 том 1), нормативно грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 становить 17023,53 грн. (а.с.49 том 3).

Згідно інформації Південного лісового офісу від 30.12.2024 за №1274 земельні ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2013 років, відносились до земель державного лісового фонду.

Із листа ВО «Укрдержліспроект» від 06.12.2024 за № 04/1477-24 вбачається, що прокуратурі надано картографічні матеріали, згідно з якими земельні ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 накладаються на землі лісогосподарського призначення 5,6 кварталів Троїцького лісництва ДП «Ширяївський лісгосп» (правонаступник ДСГП «Ліси України») за матеріалами лісовпорядкування 2013 року.

Судом встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості 25 червня 2024 року, кримінальне провадження № 42024162360000008 про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.367 КК України, за заявою ДП «Ліси України» із якої встановлено відомості, що можуть свідчити про те, що органами державної влади та місцевого самоврядування незаконно передані у приватну власність громадян земельні ділянки, які можливо сформовані за рахунок земель лісогосподарського призначення, постійним користувачем яких є ДП «Ліси України» (а.с.50 том 1).

У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження ФОП ОСОБА_6 проведено дослідження земельної ділянки, зокрема за кадастровими номерами 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 та за його результатами складено технічний звіт зі складанням планово-картографічних матеріалів з відображенням меж земель Троїцького лісництва (5 та 6 квартали), переданих Ширяївському держлісгоспу 19.01.1996 на підставі державного акта на право постійного користування землею за №140, виданого для ведення лісового господарства, загальною площею 258,94 га, у співвідношенні із межами спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 відповідно до даних Державного земельного кадастру (а.с.240 том 1, а.с.1-7 том 2, а.с.228-245 том 3).

Згідно з даними технічного звіту, координати поворотних точок меж земельної ділянки Троїцького лісництва (5 та 6 квартали) зазначені в таблиці геоданих, що входить до складу технічної документації, яку розроблено Київською лісовпорядною експедицією у 1994 році. Копію відповідної документації посвідчено 30.12.2024 філією «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Площа, конфігурація та лінійні проміри земельної ділянки відповідають державному акту на право постійного користування землею.

Крім державного акта на право постійного користування землею від 19.01.1996 за № 140 для дослідження було використано матеріали (планшети) лісовпорядкування 2013-2014 років. Після зіставлення (накладання) відповідних матеріалів у графічному вигляді також встановлено, що площа та конфігурація меж земельної ділянки, зазначеної на планшетах лісовпорядкування, відповідає державному акту на право постійного користування землею.

Вирахування площі спірних земельних ділянок за кадастровими номерами 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 виконано аналітичним способом з використанням автоматизованої системи «Digitals», роботи з перерахунку (трансформації координат з різних систем координат виконувались з використанням програмного забезпечення GIS-6 (Геодезична Інформаційна Система 6). Визначення координат поворотних точок земельної ділянки виконано в прямокутній системі координат СК-63.

Відповідно до технічного звіту, земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484 площею 2,0001 га накладається на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,2828 га, що розташована в кварталах № 5 та № НОМЕР_2 , контур № 27 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове 4 господарство» ДП «Ліси України» та земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 площею 2,0001 га накладається на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,0357 га, що розташована в кварталах № 5 та № НОМЕР_2 , контур № 19 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове 4 господарство» ДП «Ліси України» ( а.с.249 том 1).

Геодезистом визначено контури, утворені в результаті накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484 на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,2828 га, що розташована в кварталах № 5 та №6, контур № 27 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України», яка має 6 поворотних точок за наступними координатами: №1 координати: X- 5276389,903; Y - 3357738,204; №2 - координати: X- 5276341,350; Y - 3357494,750; №3 - координати: X- 5276384,230; Y - 3357483,030; №4 - координати: X- 5276391,480; Y - 3357480,590; №5 - координати: X- 5276440,732; Y - 3357727,558; №6 - координати: X- 5276389,903; Y - 3357338,204 (а.с.1 том 2).

Також, геодезистом визначено контури, утворені в результаті накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,0357 га, що розташована в кварталах № 5 та №6, контур № 14 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України», яка має 7 (сім) поворотних точок за наступними координатами: №1 - координати: X- 5276541,986; Y - 3357706,350; №2 - координати: X- 5276493,080; Y - 3357461,110; №3 - координати: X- 5276522,623; Y - 3357442,934; №4 - координати: X- 5276557,520; Y - 3357601,601; №5 - координати: X- 5276571,865; Y - 3357598,603; №6 - координати: X- 5276591,294; Y - 3357696,022; №7 - координати: Х- 5276541, 986,Т- 3357706,350.

Відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв), останнє не надавало згоди на вилучення, припинення права постійного користування ряду земельних ділянок, серед яких є земельні ділянки за кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 та 5123383800:01:002:0484, або добровільну відмову від неї.

Згідно з листом Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 26.03.2024 за № 123 (на запит Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв), земельні ділянки в кварталі 5,6 (загальна площа 64 га) Троїцького лісництва знаходяться у постійному користуванні філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України», згідно з матеріалами лісовпорядкування (матеріали лісовпорядкування 2004,2013 років). При цьому Філія повідомила, що ДП «Ширяївське лісове господарство» або іншими спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами погодження на зміну цільового призначення, згода на вилучення або добровільна відмова щодо означених земель не надавались.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Статтею 13 Конституції України, ст.324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом ч.ч.1,2 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу та безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункти «а», «б» частини першої статті 81 ЗК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісового фонду (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (частина сьома статті 118 ЗК України).

Частинами першою, другою статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні (частина друга статті 3 ЛК України, тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства (стаття 4 ЛК України).

У частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Частиною першою ст.8 ЛК України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5,0 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.

Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України (частини перша, друга статті 85 ЛК України).

Відповідно до статті 42 ЛК України переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства.

Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України,

Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з п. 5 ст. 27 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Частиною 7 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Із листа Кабінету Міністрів України адресовано на запит Любашівської окружної прокуратури вбачається, що рішень КМУ щодо надання у постійне користування або вилучення земельних ділянок, із зазначеними у запиті кадастровими номерами (зокрема 5123383800:01:002:0476 та 5123383800:01:002:0484) , не приймалося ( а.с.27 том 2).

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади Кабінету Міністрів України означає, що держава як власник не виявила волю на вилучення та передачу у користування спірних земельних ділянок.

Судом встановлено, що Ширяївському держлісгоспу смт.Ширяїве Троїцькою сільською Радою народних депутатів Любашівського району Одеської області України видано державний акт на право постійного користування 258,94 гектарів землі в межах, згідно з планом землекористування , для ведення лісового господарства відповідно до рішення Троїцької сільської ради від 01.02.1992 року (т.1 а.с.212-217).

Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду підтверджується інформацією філії «Південний лісового офіс» ДП СГП «Ліси України» від 30.12.2024 за №1274 про те, що земельні ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2013 років, відносились до земель державного лісового фонду.

Також зазначений факт підтверджується наданими ВО «Укрдержліспроект» (вих. від 06.12.2024 за № 04/1477-24) картографічними матеріалами, згідно з якими земельні ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 накладаються на землі лісогосподарського призначення 5,6 кварталів Троїцького лісництва ДП «Ширяївський лісгосп» (правонаступник ДСГП «Ліси України») за матеріалами лісовпорядкування 2013 року.

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування (висновки Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у постановах у справі № 361/6826/16-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 940/751/20).

Суд оцінює планово-картографічні матеріали лісовпорядкування як належні письмові докази у цій категорії спорів. Їх доказове значення прямо випливає із спеціального лісового законодавства, оскільки пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України передбачено, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення державними і комунальними лісогосподарськими підприємствами, але не пізніше 1 січня 2027 року, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Зворотних відомостей Відповідачем не надано.

Спірні земельні ділянки (частина) належали до земель лісогосподарського призначення та на час прийняття розпорядженням Любашівською РДА Одеської області від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області», перебували в постійному користуванні ДП «Ширяївське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України» в особі філії «Ананьївське лісове господарство». При цьому, відомостей про те, що компетентним органом приймалось рішення про припинення права постійного користування землями лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення у встановленому законом порядку матеріали справи не містять. Згідно з листом Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 26.03.2024 за № 123, земельні ділянки в кварталі 5,6 (загальна площа 64 га) Троїцького лісництва знаходяться у постійному користуванні філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України», згідно з матеріалами лісовпорядкування (матеріали лісовпорядкування 2004,2013 років). При цьому Філія повідомила, що ДП «Ширяївське лісове господарство» або іншими спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами погодження на зміну цільового призначення, згода на вилучення або добровільна відмова щодо означених земель не надавались.

Зворотних відомостей Відповідачем не надано і судом не встановлено.

У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості 25 червня 2024 року, № 42024162360000008, ФОП ОСОБА_6 проведено дослідження земельних ділянок, зокрема за кадастровими номерами 5123383800:01:002:0476, 5123383800:01:002:0484 та за його результатами складено технічний звіт зі складанням картографічних матеріалів з відображенням меж земель Троїцького лісництва (5 та 6 квартали), переданих Ширяївському держлісгоспу 19.01.1996 на підставі державного акта на право постійного користування землею за №140, виданого для ведення лісового господарства, загальною площею 258,94 га, у співвідношенні із межами спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476, 5123383800:01:002:0484 відповідно до даних Державного земельного кадастру (а.с.232 том 1).

Відповідно до технічного звіту, земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484 площею 2,0001 га накладається на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,2828 га, що розташована в кварталах № 5 та № 6, контур № 27 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове 4 господарство» ДП «Ліси України» та земельна ділянка з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 площею 2,0001 га накладається на землі лісогосподарського призначення в частині площі 1,0357 га, що розташована в кварталах № 5 та № НОМЕР_2 , контур № 19 Троїцького лісництва «Ананьївське лісове 4 господарство» ДП «Ліси України» ( а.с. 249 т.1).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд вважає технічний звіт належним та допустимим доказом, оскільки в сукупності з іншими наданими доказами він підтверджує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5123383800:01:002:0476, 5123383800:01:002:0484 частково розташовані в межах земель, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України».

Вважаючи, що технічний звіт не є доказом по цивільній справі, відповідач не спростував цього звіту та не заявляв клопотань про призначення в цій справі експертизи.

Таким чином, розпорядження Любашівської районної державної адміністрації від 26.01.2009 за №31/Ад-2009 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Троїцької сільської ради Любашівського району Одеської області» прийнято в порушення вимог ст. ст. 14, 19 Конституції України, ст. ст. 17, 20, 56, 57, 84, 116, 141, 142, 151 Земельного кодексу України, ст. ст. 27, 31, 32, 57 Лісового кодексу України (в редакціях, чинних на момент прийняття спірних рішень), оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у власність/користування для інших потреб без їх попереднього вилучення у постійних користувачів, а також відводитись неуповноваженим органом.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дослідженими судом доказами повністю підтверджується, що спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 5123383800:01:002:0476, 5123383800:01:002:0484 накладаються на землі лісогосподарського призначення, вибули з володіння держави поза її волею, у протиправний спосіб, а тому підлягають витребуванню у її кінцевого набувача у державну власність, в особі Одеської обласної державної адміністрації, яка є розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності у порядку, визначеному статтею 388 ЦК України, а тому в цій частині позов прокурора підлягає до задоволення.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо добросовісності ОСОБА_1 та попередніх набувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як на підставу для відмови у позові.

За загальними приписами частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Таким чином, набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

Судом враховується, що земельні ділянки передавалися у власність для ведення особистого селянського господарства. Особа, яка звертається з клопотанням про безоплатну передачу земельної ділянки , повинна виявити розумну обачність, зокрема перевірити фактичний стан земельної ділянки, її придатність для заявленого використання, наявність на ній лісової рослинності . Відповідач, як і треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (первісні набувачі земельних ділянок) не надали доказів того, що до набуття права власності вживали розумних заходів для перевірки фактичного стану земельної ділянки та її відповідності заявленому цільовому призначенню.

У матеріалах справи наявні докази того, що земельні ділянки із кадастровими номерами 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 частково перебувають у межах лісового кварталу, а лісова рослинність та фактичний стан ділянки могли бути встановлені при звичайній обачності.

У судовому засіданні оглянуто супутникові знімки за 2009 р. та 2015 р. які на запит прокурора надано Національним центром управління та випробувань космічних засобів відповідно до супровідного листа № 1597-05-04.03-2025, у електронному вигляді. Під час збільшення зазначених знімків на земельних ділянках із кадастровими номерами 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 була наявна лісова рослинність, яка висаджена окремими рядками, як у 2009 та 2015 роках .

У зв`язку з тим, що спірні земельні ділянки були вкриті лісовими насадженнями, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не могли не усвідомлювати, що вказані земельні лісові ділянки не підлягали приватизації та переведенню до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Разом із тим, частина третя статті 388 ЦК України встановлює спеціальне правило: якщо майно було набуте безвідплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача у всіх випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 набули спірну земельну ділянку безоплатно на підставі розпорядження Любашівської районної державної адміністрації, тобто не сплачували власнику чи іншій особі її вартості за договором відчуження. Відповідач ОСОБА_1 також набув земельні ділянки безоплатно за договором дарування.

Тому навіть за умови добросовісності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 при зверненні за одержанням земельної ділянки та відсутності у них відомостей про її належність до земель лісогосподарського призначення така обставина сама по собі не виключає можливості витребування земельної ділянки відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України.

Суд не застосовує положення щодо компенсації вартості майна добросовісному набувачу як перешкоду для задоволення позову, оскільки у цій справі суд не встановив добросовісності набуття відповідачем (третіми особами) права власності на землі лісогосподарського призначення, а також враховує безоплатний характер набуття земельної ділянки від органу, який не мав повноважень відчужувати спірні земельні ділянки, а також набуття права власності відповідачем безоплатно за договором дарування.

Щодо пропорційності втручання у мирне володіння майном.

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду сформовано усталений підхід, відповідно до якого втручання у право власності повинно відповідати трьом взаємопов`язаним критеріям: мати законну нормативну основу, переслідувати легітимну мету у суспільному інтересі та бути пропорційним такій меті.

У цій справі критерій законності втручання забезпечується положеннями статей 387, 388 ЦК України та нормами земельного і лісового законодавства, що встановлюють особливий порядок розпорядження землями державної власності лісогосподарського призначення.

Право держави витребувати земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами лісового фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її передання на користь фізичних осіб, передбачене у чинному законодавстві України, приписи якого та практика їхнього застосування щодо повернення такої ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.

Втручання також переслідує легітимну мету.

Суд підкреслює, що землі лісогосподарського призначення є природним ресурсом з особливим правовим режимом. Витребування спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що протиправно відчужені фізичним особам за розпорядженням Любашівської РДА, які вибули з державної власності без дотримання визначеної законом процедури, спрямоване не лише на відновлення майнового права держави, а й на забезпечення встановленого законом режиму використання лісових земель, їх охорону, недопущення довільної зміни їх цільового призначення та забезпечення екологічного інтересу суспільства. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідних земельних ділянок.

Суспільний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок лісового фонду у цій справі переважає приватний інтерес відповідача ОСОБА_1 у збереженні володіння земельними ділянками. Земельні ділянки лісового фонду мають використовуватися як власність Українського народу для суспільних потреб за цільовим призначенням, виконувати свої важливі функції.

Загальний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес заявника у збереженні права власності на земельну ділянку.

Незаконне відведення у приватну власність земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення не для лісогосподарських цілей порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Зважаючи на належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та лісового фонду, суспільний (загальний) інтерес у задоволенні позову переважає приватний інтерес у збереженні земельних ділянок на праві приватної власності за відповідачем.

Разом із тим при оцінці справедливого балансу суд враховує конкретні обставини набуття та використання земельної ділянки ОСОБА_1 .

Як вказувалось вище, спірні земельні ділянки були набутті первісно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у порядку безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності, а не за відплатним правочином, у подальшому ОСОБА_1 набув право власності на зазначені земельні ділянки безоплатно за договором дарування.

Добросовісність набувача є важливою складовою оцінки пропорційності втручання, однак не створює абсолютного імунітету від витребування майна, якщо національним законом таке витребування допускається.

Відповідач та первісні набувачі земельних ділянок в силу зовнішніх, об`єктивних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що такі земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення та не можуть бути використані з метою ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи безоплатний характер набуття спірної земельної ділянки, її належність до земель лісогосподарського призначення, відсутність належного вилучення земельної ділянки із земель державної власності та зміни її цільового призначення, а також значний суспільний інтерес у збереженні земель лісового фонду та дотриманні встановленого законом порядку розпорядження ними, суд доходить висновку про наявність істотного суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки державі.

За встановлених у цій справі обставин суд не вбачає, що саме витребування земельних ділянок, які були безоплатно отримані відповідачем створює для нього такий індивідуальний і надмірний тягар, який би переважав суспільний інтерес у відновленні законного режиму земель державної власності лісогосподарського призначення.

Отже, втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння спірною земельною ділянкою має нормативну основу, переслідує легітимну мету та за обставин цієї справи відповідає вимозі пропорційності, а тому не суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо вимог позову про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, то суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України).

За змістом положень ч.ч.1-4 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.10 ст.79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації (ч.13 ст.79-1 Земельного кодексу України; аналогічне положення містить ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Відповідно до пунктів 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, суд, задовольняючи вимогу про витребування земельної ділянки площею 1.2828 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484 площею 2,0001 га та земельної ділянки площею 1.0357 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 площею 2,0001 га, приходить до висновку, що задоволення позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 2,0001 га, кадастровий номер 5123383800:01:002:0484 та земельної ділянки, площею 2,0001 га, кадастровий номер 5123383800:01:002:0476 у Державному земельному кадастрі на вказану земельну ділянку призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Щодо позовної вимоги про припинення за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 5123383800:01:002:0476 та 5123383800:01:002:0484 , то суд зазначає, що така позовна вимога не є необхідною для відновлення порушеного речового права держави та є неефективними способом захисту, оскільки рішення суду про витребування майна забезпечуватиме відновлення порушених прав власника. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем

Щодо позовної давності, суд зазначає наступне.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Невмержицька І.М. вказуючи на те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, просила застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Вирішуючи питання про те, коли прокурор міг довідатися про порушення інтересів держави, суд виходить з такого.

Звертаючись до суду із позовом, прокурор Любашівської окружної прокуратури зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42024162360000008 від 25.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, виявлено підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави.

Так, у судовому засіданні встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості 25 червня 2024 року , кримінальне провадження № 42024162360000008 про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.367 КК України, за заявою ДП «Ліси України», із якої встановлено відомості, що можуть свідчити про те, що органами державної влади та місцевого самоврядування незаконно передані у приватну власність громадян земельні ділянки, які можливо сформовані за рахунок земель лісогосподарського призначення, постійним користувачем яких є ДП «Ліси України» (а.с.50 том 1). У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження ФОП ОСОБА_6 проведено дослідження земельної ділянки, зокрема з кадастровими номерами 5123383800:01:002:0484, 5123383800:01:002:0476 та відповідно до технічного звіту, зазначені земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення.

У рамках досудового слідства прокурором було отримано ряд інших доказів.

Відтак, суд приходить до висновку, що прокурор мав можливість довідатися про порушення інтересів держави під час зазначеного вище кримінального провадження, зокрема, з моменту складення технічного звіту зі складання планово-картографічних матеріалів. Отже, із матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся з позовом до суду у межах загального строку позовної давності.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями ч.4 ст.56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Звертаючись до суду прокурор зазначив, що інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу (розорення земель лісогосподарського призначення, знищення лісових насаджень, тощо, оскільки за рахунок земель лісового фонду сформовано спірну ділянку з присвоєнням цільового призначення «для ведення особистого селянського господарства»).

Любашівською окружною прокуратурою на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлявся лист № 60-1356ВИХ-25 від 17.09.2025 на адресу Одеської обласної державної (військової) адміністрації з метою отримання інформації щодо вжиття останньою заходів у зв`язку з виявленим порушенням.

У відповідь Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією надіслано лист від 06.10.2025 за № 13700/4/01-46/12949/2-25, яким прокуратуру поінформовано, що інформація про зазначене порушення до обласної державної адміністрації не надходила, а тому заходи на усунення таких порушень не вживались.

Відповідно до публічно доступних відомостей на ресурсі «Судова влада» відсутня інформація щодо звернення Одеської обласної державної (військової) адміністрації до суду в інтересах держави з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації ділянки з припиненням речових прав або будь-якими іншими позовними вимогами.

Таким чином, у зв`язку з невжиттям органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, відповідних заходів позовного характеру, направлених на поновлення інтересів держави, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для вжиття заходів представницького характеру у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідних заходів не вжив, що свідчить про наявність у прокурора підстав для звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними, згідно ст.77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позов керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог що предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок, припинення речового права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельних ділянок підлягає задоволенню у частині витребування земельних ділянок із незаконного володіння відповідача у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельних ділянок та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовом , Одеською окружною прокуратурою сплачено судовий збір у загальному розмірі 15974,40 коп. за кожну вимогу по 2662 грн. 40 коп. (заявлено шість позовних вимог)

У зв`язку із частковим задоволенням позову (задоволенню підлягають чотири позовні вимоги, а дві позовні вимоги немайнового характеру задоволенню не підлягають), у відповідності до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь Одеської окружної прокуратури у рахунок відшкодування сплаченого при подачі позовної заяви судового збору підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 10649.60 грн.; а також підлягає стягненню судовий збір, який сплачено при подачі двох заяв про забезпечення позову - 2662.40 грн.

Заходи забезпечення позову.

Під час розгляду справи були вжиті заходи забезпечення позову ухвалами суду, а саме накладено арешт на земельні ділянки із кадастровим номером 5123383800:01:002:0471 та 5123383800:01:002:0465.

Відповідно до вимог ч.7 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України, заходи забезпечення даного позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.81, 84, 141, 158, 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У х в а л и в :

Позов керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог що предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок, припинення речового права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельних ділянок задовольнити частково.

Витребувати у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,2828 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484 та має 6 (шість) поворотних точок за наступними координатами:

- №1 - координати: X- 5276389,903; Y - 3357738,204;

- №2 - координати: X- 5276341,350; Y - 3357494,750;

- №3 - координати: X- 5276384,230; Y - 3357483,030;

- №4 - координати: X- 5276391,480; Y - 3357480,590;

- №5 - координати: X- 5276440,732; Y - 3357727,558;

- №6 - координати: X- 5276389,903; Y - 3357338,204.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0001 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0484, розташованої за адресою: Одеська область, Любашівський район, Троїцька сільська рада, з одночасним закриттям Поземельної книги.

Витребувати у власність держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 1,0357 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476 та має 7 (сім) поворотних точок за наступними координатами:

- №1 - координати: X- 5276541,986; Y - 3357706,350;

- №2 - координати: X- 5276493,080; Y - 3357461,110;

- №3 - координати: X- 5276522,623; Y - 3357442,934;

- №4 - координати: X- 5276557,520; Y - 3357601,601;

- №5 - координати: X- 5276571,865; Y - 3357598,603;

- №6 - координати: X- 5276591,294; Y - 3357696,022;

- №7 - координати: Х- 5276541, 986,Т- 3357706, 350.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0001 га з кадастровим номером 5123383800:01:002:0476, розташованої за адресою: Одеська область, Любашівський район, Троїцька сільська рада, з одночасним закриттям Поземельної книги.

У задоволенні решти позову керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог що предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» у частині про припинення речового права власності на нерухоме майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у загальному розмірі 13312 грн.

Заходи забезпечення позову, які застосовані згідно з ухвалами Любашівського районного суду Одеської області від 05 травня 2026 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Т.П. Дармакука