Ухвала суду № 140874221, 22.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2772/26 22.10.2026

нп 1-кп/490/959/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2772/26

У Х В А Л А

22 жовтня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000236 від 18 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_10 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000236 від 18 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_8 подано клопотання про зміну запобіжного заходу, в обґрунтування якого зазначено про те, що сторона захисту не погоджується з обраним запобіжним заходом тримання під вартою, оскільки вважає, що наявні підстави для перегляду застосованого запобіжного заходу та визначення застави як альтернативи подальшому триманню під вартою. Сам по собі факт пред`явлення обвинувачення у тяжкому кримінальному правопорушенні не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи зберігають ризики актуальність на час розгляду цього клопотання, наскільки вони підтверджені матеріалами провадження та чи можуть бути нейтралізовані менш суворим запобіжним заходом із покладенням відповідних процесуальних обов`язків. Так, матір обвинуваченого ОСОБА_11 має захворювання серця, у зв`язку з чим у цьому році перенесла хірургічне втручання. За станом здоров`я вона потребує стороннього догляду, що підтверджується медичною документацією, доданою до клопотання. Зазначені обставини, на думку захисника, є додатковими обставинами, які слід врахувати під час вирішення питання про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави. Прийняття такого рішення, на думку захисника, дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого шляхом покладення на нього передбачених законом обов`язків, водночас дотримавшись принципу винятковості тримання під вартою та вимог пропорційності. З урахуванням викладеного, захисник просив: 1) змінити застосований щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначивши альтернативний розмір застави відповідно до вимог ст.182 та ч.3 ст.183 КПК України; 2) у разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, у тому обсязі, який суд визнає необхідним і достатнім для запобігання встановленим ризикам; 3) визначаючи розмір застави, врахувати майновий і сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та вимогу щодо співмірності застави з її процесуальною метою.

Обвинувачений ОСОБА_3 подане клопотання захисника підтримав.

Прокурор проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 заперечував та просив відмовити у задоволенні, посилаючись на положення ч.4 ст.183 КПК України, кількість епізодів та тяжкість висунутого обвинувачення.

Потерпілий ОСОБА_7 залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Інші учасники судового провадження подане клопотання захисника про зміну запобіжного заходу підтримали.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання захисника та додані до нього документи, оглянувши матеріали судової справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Частина 4 ст.182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Так, ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 вересня 2026 року до 14 листопада 2026 року включно, без права внесення застави.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке пов`язане із погрозою насильства над потерпілим та за вчинення якого передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Частина 4 ст.183 КПК України надає суду право, але не встановлює безумовного обов`язку не визначати заставу у провадженнях щодо злочинів, учинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Отже, незастосування альтернативи у вигляді застави має бути не автоматичним наслідком кваліфікації діяння за ознакою насильства, а результатом індивідуальної оцінки судом конкретних ризиків, передбачених статтями 177, 178 КПК України.

В даному випадку, суд бере до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 , відповідно до ч.2 ст.183 КПК України не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Проте, суд враховує, що обвинувачений протягом тривалого часу утримується під вартою в умовах слідчого ізолятора, а тому, з урахуванням принципу співмірності застосованого запобіжного заходу, положень статей 177, 178, 182, 183 КПК України, а також необхідності забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та правом особи на свободу, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_3 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні клопотання захисника, судом прийнято до уваги відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він є раніше не судимим, відсутність офіційного працевлаштування, має постійне місце проживання, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність на утриманні матері ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має ряд захворювань та потребує стороннього догляду у зв`язку хірургічним втручанням, його майновий стан, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які враховувались судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу та які на даний час продовжують існувати, а саме ризик переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Додатково слід зазначити, що в контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Крім того, у зазначеному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст.177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Зважаючи на тривалий термін перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, його майновий та сімейний стан, розмір предмету кримінального правопорушення, а також стадію кримінального провадження, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 /сто п`ятдесят/ прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 /чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті/ гривень, що буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинуваченого та тяжкості висунутого йому обвинувачення і зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

У разі внесення суми застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п.п.14, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 182, 183, 201, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника задовольнити.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14 листопада 2026 року включно, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 /сто п`ятдесят/ прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 /чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті/ гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області ОСОБА_3 необхідно негайно звільнити з-під варти.

У разі внесення вказаного розміру застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

прибувати до суду за першим викликом у призначений час;

не відлучатись без дозволу суду за межі міста Миколаєва;

повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв`язку) із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, окрім спілкування з визначеними особами виключно під час судового розгляду;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі порушення обвинуваченим вказаних обов`язків, а також його процесуального обов`язку з явки за першою вимогою суду, або неповідомлення ним про зміну місця свого проживання суду, внесену заставу, ким би її не було внесено, буде звернуто у дохід держави, та вирішено питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк дії обов`язків, у разі внесення застави, встановити для обвинуваченого терміном в 60 днів з моменту внесення застави та звільнення з місць позбавлення волі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1