Рішення № 140873357, 22.10.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1335/26

Провадження № 2/145/1224/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовуючи позовну заяву посилався на те, що 04 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 5586610, відповідно до умов якого йому надано кредит у розмірі 5 000 грн., на наступних умовах: строк, на який надається кредит - 360 днів; періодичність платежів кожні 10 днів. Згідно п.1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити Комісію і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . 27 січня 2026 року між ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» та позивачем було укладено Договір факторингу № С7-270126-1, за умовами якого позивач отримав право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 5586610. Позичальник свої зобов`язання за укладеним кредитним договором з відповідачем виконав, однак ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконав, отримані в позику грошові кошти не повернув, проценти за їх користування не сплатив, внаслідок чого станом на 27.01.2026 року у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 17 995,27 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 4 999,98 грн., за відсотками в сумі 10 495,29 грн., штраф в сумі 2 500 грн.

Просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та 255,78 грн. витрати понесені позивачем на відправку поштової кореспонденції відповідачеві.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено розгляд без виклику сторін.

23 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 надав відзив, в якому не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання ним грошових коштів в сумі 5000 грн. Водночас заперечував проти заявленої комісії в сумі 2 500 грн., посилаючись на те,що позивачем не доведено правомірності включення сплати комісії до умов кредитного договору. Зазначив, що він є учасником бойових дій та ветераном війни, тому на нього поширюються гарантії законодавства щодо заборони нарахування процентів за відповідний період. Також просив суд перевірити ту обставину, чи має позивач право звертатися до суду із позовними вимогами до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором.

09 жовтня 2026 року представник позивача надав клопотання, в якому заперечував щодо долучення відзиву до матеріалів справи.

Дослідивши надані письмові докази суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що 27 січня 2026 року між ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № С7-270126-1.

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язаний відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним.

Пунктом 2.2 Договору факторингу встановлено, що Сторони погодили, що Клієнт за цим Договором має право передати Факторові Право вимоги як за одним Кредитним Договором, так і за декількома Кредитними Договорами. Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки, встановлені цим Договором факторингу, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Згідно п.2.4 Договору факторингу Сторони домовилися, що право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту надходження грошових коштів, в розмірі, визначеному в п.3.2 Договору, на рахунок Клієнта та після підписання Сторонами відповідного Акту приймання передачі Переліку, Сторони погодили, що Акт приймання-передачі підписується Сторонами після надходження грошових коштів, в розмірі визначеному в п.3.2. Договору, на рахунок Клієнта.

Відповідно до п.2.4 Договору факторингу Сторони домовилися, що право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту надходження грошових коштів, в розмірі, визначеному в п.3.2 Договору, на рахунок Клієнта та після підписання Сторонами відповідного Акту приймання передачі Переліку. Сторони погодили, що Акт приймання-передачі підписується Сторонами після надходження грошових коштів, в розмірі визначеному в п.3.2. Договору, на рахунок Клієнта.

На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено Перелік №1, згідно якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за Договором № 5586610 від 04.06.2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується витягом з реєстру прав вимог №1.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, від 16.12.2020.у справі № 561/77/19.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

З огляду на викладене та відповідно до ч.1 ст.12 вищевказаного Закону, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що 04 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 5586610.

Відповідно до умов даного Договору позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн., на наступних умовах: строк, на який надається кредит - 360 днів; періодичність платежів кожні 10 днів.

Згідно п.1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити Комісію і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору Товариство надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п. 2.1. Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору Сторони погодили, що повернення (виплата) кредиту та сплата Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3 Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі направлення Клієнтом коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом та інші належні до сплати платежі за Договором повинні бути сплачені в той же час (з урахуванням умов пункту 4.3.1 цього Договору).

За п.4.3.1 Договору, у разі якщо дострокове погашення (повне або часткове) здійснюється у першому розрахунковому періоду Сторони домовилися, що Клієнт сплачує фактично нараховані проценти та фактично нараховану Комісію в той же час.

У відповідності до п.4.4. Договору у разі затримання Клієнтом сплати процентів, Комісії (якщо передбачена Договором) та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Згідно п.6.3 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № 5586610 від 04.06.2025 року, станом на 27.01.2026 року у відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 995,27 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 4 999,98 грн., за відсотками в сумі 10 495,29 грн., штраф в сумі 2 500 грн.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у вищевказаній сумі, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 4 999,98 грн. та за відсотками в сумі 10 495,29 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу (комісії) у розмірі 2 500 грн. суд зазначає наступне.

Частиною другою ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, надає виписку щодо погашення заборгованості, інформацію про платежі, які сплачені та які належить сплатити, дати їх сплати, а також іншу інформацію, надання якої передбачено законом і договором.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.

У постановах Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19, від 14.09.2022 року у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 року у справі № 168/349/20 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що якщо кредитним договором не визначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, умова договору щодо сплати такої комісії є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що заявлений до стягнення штраф у розмірі 2 500 грн. є комісією за обслуговування кредиту та кредитної заборгованості.

Водночас кредитним договором не визначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надавалися відповідачу за зазначену плату та виходили б за межі дій, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти безоплатно або у власних інтересах.

Доказів фактичного надання відповідачу будь-яких окремих додаткових чи супутніх послуг, за які нараховано комісію, позивачем суду не подано.

Саме зазначення комісії у кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів за відсутності визначення змісту послуги, за яку вона сплачується, не є достатньою підставою для покладення на споживача обов`язку зі сплати такої комісії.

За таких обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача 2 500 грн. комісії задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

На підставі наданих відповідачем доказів встановлено, що відповідно до тимчасового посвідчення офіцера запасу № НОМЕР_2 від 29 січня 2024 року, ОСОБА_1 цього ж дня виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.п. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій.

Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем нараховувалися проценти за користування кредитними коштами за період з 10 червня 2025 року.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів про період його перебування на військовій службі, зокрема, на час виникненням зобов`язання між сторонами 04 червня 2025 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» щодо нарахованих позивачем відповідачеві процентів за користування кредитом в сумі 10 495,29 грн.

Відповідно д ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено судом частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті позивачем судового збору в сумі 2 292,59 грн.

Відповідно до п.4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. До таких витрат належать і витрати на поштові відправлення, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати в сумі 220,25 грн. для відправки кореспонденції відповідачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, місто Київ Печерський район вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601) заборгованість за кредитним Договором № 5586610 від 04.06.2025 року в розмірі 15 495 (п"ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 27 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 292 (дві тисячі двісті дев"яносто дві) гривні 59 копійок та витрати на відправлення копії позовної заяви в сумі 220 (двісті двадцять) гривень 25 копійок.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення суду буде подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.10.2026 року.

Суддя Копилова Л. В.