Рішення № 140872257, 22.10.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/17470/25

Провадження № 2/756/2129/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

22 жовтня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про виселення осіб, що самоправно зайняли житлове приміщення, -

в с т а н о в и в :

I. Стислий виклад позиції позивача

Позивач, в особі представника Городенського О.А. звернувся до суду із позовом до відповідача про виселення без надання іншого житлового приміщення, у обґрунтування якого зазначив, що 11 вересня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (нині - Акціонерне товариство «Універсал Банк») та ОСОБА_2 укладено два кредитні договори, виконання зобов`язань за якими забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 2/756/383/13 з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», «банк») стягнуто заборгованість, а в межах виконавчого провадження квартиру як предмет іпотеки виставлено на електронні торги. Оскільки електронні торги не відбулися, позивач залишив за собою предмет іпотеки, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме маййно від 18 листопада 2021 року.

На думку позивача, ОСОБА_2 всупереч умовам договору іпотеки та без згоди іпотекодержателя зареєструвала у квартирі відповідача, який після переходу права власності на квартиру до банку продовжує фактично проживати в ній без будь-яких правових підстав.

II. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті, призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причину та поважність неявки не повідомив.

Ухвалою суду, яка направлялась у встановленому порядку сторонам, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов. Однак, ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, пояснень щодо позову не подала.

На підставі статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі сторін та ухвалити заочне рішення.

15 жовтня 2026 року суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, складення якого відкладено на 22 жовтня 2026 року.

III. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 11 вересня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (нині - АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстрований в реєстрі за № 4941 (далі - договір іпотеки), на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитними договорами № 005-2915/756-0137 та №005-2915/756-0138 від 11 вересня 2007 року (а.с.7-8).

Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 128,00 кв.м, яка на час укладення договору належала іпотекодавцю на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 3 серпня 2004 року (а.с.7-8).

Пунктом 2.4.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язалася не надавати дозвіл на реєстрацію (прописку) в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя (а.с.7-8).

Згідно з довідкою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» № 42 від 3 липня 2007 року, тобто станом на період, що передував укладенню договору іпотеки, у квартирі була зареєстрована лише ОСОБА_2 (а.с.21).

Крім того, заявою від 11 вересня 2007 року ОСОБА_2 засвідчила банку, що не перебуває у шлюбі та/або фактичних шлюбних відносинах (а.с.22).

Зі змісту листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. №235/01-16 вбачається, що станом на 1 грудня 2021 року в квартирі були зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.12).

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3493890 відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований у вказаній квартирі в період з 9 червня 2016 року по 30 січня 2024 року.

У межах зведеного виконавчого провадження № 61232013 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Оболонським районним судом міста Києва від 8 листопада 2013 року в справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитними договорами, квартиру виставлено на електронні торги, які 27 жовтня 2021 року не відбулися у зв`язку з відсутністю цінових пропозицій, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 557883 (а.с.8).

Скориставшись правом, передбаченим частиною 1 статті 49 Закону України «Про іпотеку», банк як іпотекодержатель залишив предмет іпотеки за собою, про що 9 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. складено акт про реалізацію предмета іпотеки (а.с. 9).

18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. видано свідоцтво № 481 та проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за АТ «Універсал Банк» (номер запису про право власності 45134111, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2509996780000), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 285571830 (а.с. 10, 11).

17 жовтня 2022 року банк, як власник житла, звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявами про зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання у квартирі (а.с.13,14).

Разом з тим, з пояснень позивача вбачається, що відповідач продовжує фактично проживати у квартирі.

Згідно з актом про фактичне проживання особи № 30/07 від 21 липня 2025 року, складеним головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фаворит» Дуганцем І.І., у квартирі № 44 фактично проживає ОСОБА_1 (а.с. 15).

Під час виходу представників позивача за адресою квартири від 20 лютого 2025 року та 17 квітня 2025 року двері не відчиняли, а 11 червня 2025 року зі слів консьєржа встановлено, що у квартирі проживає ОСОБА_1 , про що складено відповідні акти (а.с. 16-18).

18 липня 2025 року позивач направив відповідачу письмову вимогу № 554 про добровільне виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, в якій запропонував протягом місяця звільнити квартиру. Поштове відправлення № 0408034461219 повернулося відправнику за закінченням строку зберігання (а.с.23-25).

Доказів того, що відповідач є членом сім`ї попереднього власника квартири, її наймачем чи орендарем, вселився до неї до укладення договору іпотеки або за згодою іпотекодержателя чи користується нею на підставі договору з позивачем, матеріали справи не містять.

IV. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Водночас статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 статті 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частиною 1 статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном..

Відповідно до частини 1 статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Отже, право користування чужим житлом у особи, яка не є його власником, виникає з волі власника, на підставі договору або закону і є похідним від права власності.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону та набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Пунктом 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), зокрема пункт 96, зроблено висновок, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Отже, судом встановлено, що з 18 листопада 2021 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Право власності банку набуте внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах виконавчого провадження, зареєстроване в установленому порядку і на час розгляду справи ніким не оспорене, а тому відповідно до частини 2 статті 328 ЦК України вважається набутим правомірно.

Натомість у відповідача відсутнє будь-яке передбачене законом чи договором право на спірне майно, яке б обмежувало право власника.

Судом встановлено, що з 11 вересня 2007 квартира перебуває в іпотеці. Відповідача зареєстровано у спірній квартирі 9 червня 2016 року, тобто майже через дев`ять років після укладення договору іпотеки. Доказів того, що він вселився до квартири раніше або за згодою іпотекодержателя, матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що сама по собі реєстрація місця проживання особи має облікове значення і не є підставою для виникнення права користування житлом. Крім того, станом на час розгляду справи відповідач у квартирі не зареєстрований, однак продовжує фактично її займати, чим створює позивачу перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22), відповідно до якої вселення особи до житла, що є предметом іпотеки, без дозволу іпотекодержателя відбувається всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься в Законі України «Про іпотеку», а реєстрація місця проживання такої особи з порушенням вимог закону та договору іпотеки не може використовуватися учасниками цивільного обороту з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшого його продажу для погашення боргу.

Суд також виходить з того, що виселення особи з житла є втручанням у її право на повагу до житла, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а тому таке втручання має бути передбачене законом, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві. Водночас позивач як власник має право на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

На думку суду, в цій справі виселення відповідача ґрунтується на положеннях статті 391 ЦК України та частини 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку», має на меті захист права власності позивача, яким останній понад чотири роки не може користуватися та розпоряджатися, і за встановлених обставин є пропорційним цій меті.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, не навів жодних обставин, через які виселення стало б для нього надмірним тягарем, і таких обставин суд не встановив.

Крім того, суд враховує, що кредити, виконання яких забезпечувалося іпотекою спірної квартири, надавалися у швейцарських франках. Однак Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) відповідного майна і стосується відносин звернення стягнення на нього.

Предметом цього спору є захист права власності позивача, набутого 18 листопада 2021 року, яке на час розгляду справи ані іпотекодавцем, ані іншими особами в судовому порядку не оспорено, а тому питання правомірності звернення стягнення на квартиру предметом розгляду в цій справі не є.

Суд не вбачає підстав для застосування пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування зупиняється дія, зокрема, статті 40 цього Закону в частині виселення мешканців щодо нерухомого майна, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами.

Спірна квартира з 18 листопада 2021 року належить юридичній особі - позивачу, а іпотека припинилася з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки (частина 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідач не є позичальником, іпотекодавцем чи членом сім`ї іпотекодавця.

Враховуючи викладене та керуючись завданнями і основними засадами цивільного судочинства, у тому числі щодо змагальності сторін, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Спростувань таким доказам відповідач суду не надав і таких не встановлено судом, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.

На підставі статей 41, 47 Конституції України, статей 316, 317, 321, 328, 383, 391, 405 ЦК України, статей 9, 17, 40 Закону України «Про іпотеку» та керуючись статтями 4, 5, 12, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2509996780000) без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (ЄДРПОУ - 21133352, адреса місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Оленівська, 23)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 )

Рішення складено 22 жовтня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА