Рішення № 140871392, 06.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/19063/24

провадження № 2/753/2657/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленої К.Ю.,

представника позивача ОСОБА_7.,

свідка ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав. Просила позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2013 між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.04.2015 шлюб між сторонами розірвано. Фактично шлюбні відносини припинені з січня 2014 року, після чого сторони проживають окремо, а дитина залишилася проживати з матір`ю. Позивач зазначила, що відповідач не виявляв належної зацікавленості у вихованні та розвитку сина, зловживав алкогольними напоями, а з 2016 повністю припинив спілкування з дитиною. У 2016 році відповідач виїхав до Російської Федерації, не повідомивши позивачу адресу свого проживання та засоби зв`язку. Відтоді відповідач не цікавиться життям, здоров`ям та навчанням сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток та не бере участі у вирішенні питань його виховання. Усі питання щодо забезпечення потреб дитини та її виховання вирішує позивач. 07.03.2022 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5 , який бере участь у вихованні ОСОБА_4 та підтримує з ним теплі стосунки. Посилаючись на тривале свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.10.2024 витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин відповідачем державного кордону України. На виконання ухвали суду надано відповідь від 28.03.2025.

Ухвалою суду від 19.02.2025 витребувано зі Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації висновок про доцільність або недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина.

Служба у справах дітей та сім`ї повідомила суд про неможливість надання такого висновку у зв`язку з перебуванням позивача та дитини за межами України. У листі від 10.07.2025 № 101/42-2690 зазначено, що, за інформацією представника позивача, ОСОБА_2 разом із сином влітку 2022 року виїхала за кордон у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації. Служба просила при вирішенні справи максимально врахувати інтереси малолітньої дитини.

Ухвалою суду від 07.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Проти розгляду справи за відсутності відповідача та представника третьої особи не заперечував.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не подав. Судові виклики надсилалися за останньою відомою адресою його проживання: АДРЕСА_1 . Поштові відправлення поверталися до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. У матеріалах справи також міститься оголошення про виклик відповідача, місце проживання якого невідоме.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. Від Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності.

У судовому засіданні 01.10.2025 допитаний, як свідок ОСОБА_1 , яка пояснила, що близько дев`яти років працювала нянею у сім`ї позивача, доглядала ОСОБА_4 з раннього віку до початку повномасштабної війни у 2022 році та продовжує підтримувати з ним спілкування. Після припинення спільного проживання сторін позивач разом із дитиною переїхала до своїх батьків, де свідок надалі доглядала хлопчика. За її показаннями, відповідач зловживав алкоголем, згодом виїхав до Російської Федерації та з дитиною не спілкується. Свідок також повідомила, що ОСОБА_4 болісно сприймав відсутність батька, а чоловіка матері називає татом. Родинних відносин зі сторонами свідок не має.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 02.08.2013, актовий запис № 2600.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.04.2015 у справі № 753/4868/15-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , було розірвано.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 07.03.2022 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , про що Збаразьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис № 20.

Після припинення спільного проживання сторін син залишився з матір`ю, яка здійснює догляд за ним та забезпечує його повсякденні потреби. Відповідач протягом тривалого часу участі у вихованні дитини не бере, спілкування з нею не підтримує. Зазначені у позові обставини щодо відсутності батька у житті дитини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_1 , яка тривалий час безпосередньо доглядала хлопчика та спостерігала за відносинами у сім`ї.

За повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28.03.2025 № 26/9/25556-25-Вих, у відповідній базі даних не виявлено відомостей про перетин відповідачем державного кордону України у період з 08.11.2017 по 28.03.2025, також документ не містить даних про перетин кордону у 2016, а тому сам по собі не підтверджує точної дати виїзду відповідача, на яку посилається позивач.

Проте тривале припинення його участі у вихованні та спілкуванні з сином підтверджується іншими дослідженими судом доказами.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

За змістом ст.ст. 155, 157 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, один із батьків.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені обставини можуть розцінюватися як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спору про позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Згідно з ч. 6 цієї статті суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Служба у справах дітей та сім`ї повідомила про неможливість надання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав, через перебування дитини та матері за кордоном і неможливість обстеження умов їхнього проживання.

Також при вирішенні питання позбавлення батьківських прав, суд враховує позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 зазначив, що передбачена ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування не може абсолютизуватися. Неможливість надання такого висновку, зокрема у зв`язку з перебуванням дитини за межами країни, не означає неможливості розгляду та вирішення спору судом. У такому разі спір вирішується за наявними у справі доказами.

З огляду на наведене, суд оцінює повідомлення служби разом з іншими доказами та вирішує спір на підставі встановлених у судовому засіданні обставин. Саме по собі ненадання висновку за зазначених службою причин не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до матеріалів справи та показань свідка вбачається наступне, а саме те, що відповідач самоусунувся від виконання обов`язків щодо виховання сина. Самоусунення відповідача полягає у припиненні спілкування з сином, відсутності участі у його повсякденному житті та вихованні, відсутності турботи про його розвиток. Така поведінка триває багато років, у тому числі протягом часу, коли дитина ще проживала в Україні.

Суд враховує, що свідок ОСОБА_1 тривалий час працювала у позивача. Свідок надала показання про події, які вона спостерігала особисто під час догляду за дитиною. Свідок повідомила джерело своєї обізнаності, була приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність. Її показання щодо проживання дитини з матір`ю та відсутності участі відповідача у вихованні підтверджують встановленні обставини припинення сімейних відносин сторін і подальшого життя дитини.

Суд звертає увагу, що проживання одного з батьків за межами України саме по собі не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Однак у цій справі встановлено тривале припинення батьком спілкування з сином та участі у його вихованні, яке розпочалося задовго до виїзду матері з дитиною за кордон у 2022 році. Доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на підтримання чи відновлення стосунків із сином, матеріали справи не містять.

Неявка відповідача у судові засідання та неподання ним відзиву самі по собі не доводять наявності підстав для позбавлення батьківських прав. Висновок суду ґрунтується на сукупності досліджених доказів щодо фактичного ставлення батька до дитини та тривалості невиконання ним своїх обов`язків.

Суд виходить з того, що забезпечення дитини матір`ю та участь її чоловіка у вихованні хлопчика не звільняють відповідача від його власних батьківських обов`язків. У даному випадку тривала відсутність спілкування та батьківського піклування свідчить про свідоме нехтування відповідачем цими обов`язками.

Оцінюючи можливість застосування до відповідача менш суворого заходу впливу, суд враховує багаторічний характер його самоусунення від виховання сина, відсутність підтримання стосунків із дитиною та будь-яких встановлених судом дій щодо їх відновлення. За таких обставин саме лише попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини не забезпечить належного захисту її інтересів.

Враховуючи викладене, суд, оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 відповідає найкращим інтересам дитини та є обґрунтованим за встановлених обставин.

Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини, перестає бути її законним представником та втрачає інші визначені законом права, засновані на спорідненості з дитиною.

Згідно зі ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у передбаченому законом порядку. Вирішуючи таке питання, суд перевіряє зміну поведінки особи та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, з урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12, 81, 141, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.Л. Котвицький