Рішення № 140871183, 20.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/507/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Чернігівської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011426) вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Чернігівської міської ради, (код ЄДРПОУ 34339125) вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Комунального підприємства "ЖЕК - 13" Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 32399360), вул. Авіаторів, 22-А, м. Чернігів, 14026;.

2. Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 45226635), вул. Гетьмана Полуботка, б. 70, м. Чернігів, 14013

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Бабича Є.А.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: Калініної О.В., представника;

від третьої особи 2: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Чернігівською окружною прокуратурою подано позов до Чернігівської міської ради про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Чернігова на нежитлове приміщення - сховище 95314, розташоване в будинку № 209 по проспекту Миру у місті Чернігові.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що вжиття заходів до державної реєстрації права комунальної власності на спірну захисну споруду цивільного захисту - сховище № 95314 є обов`язком Чернігівської міської ради, яка в силу положень ст.ст. 172, 327 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ч. ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» реалізує повноваження власника такого нерухомого майна від імені територіальної громади міста Чернігова з метою його належного обліку, утримання та використання за цільовим призначенням. Разом з тим, всупереч положень п. 10 Порядку № 301, не зважаючи на виявлення комісією по списанню багатоквартирного будинку по пр. Миру, 209 сховища, про що зазначено в акті від 07.05.2019, будь-яких рішень щодо нього балансоутримувачем, органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом у подальшому не приймалось, а право комунальної власності територіальної громади міста Чернігова на нього до цього часу не зареєстроване в установленому законом порядку відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас прокурор наголошує, що співмешканці багатоквартирних будинків не можуть набути права власності на захисні споруди цивільного захисту в силу закону, а саме норм ст. 345 ЦК України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, згідно яких захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01 липня 2026 року о 10:30 год, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 09.06.2026 була доставлена прокурору, позивачу, відповідачу та третій особі до їх електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 09.06.2026 о 17:51 год, 17:49 год, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

В розумінні статті 242 ГПК України учасники належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

У підготовчому засіданні 01.09.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 06.08.2026 на 11:00 год, про що сторін повідомлено ухвалою-повідомленням.

У підготовчому засіданні 06.08.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13:08.2026 на 11:00 год, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням.

07.08.2026 до початку підготовчого засідання через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Чернігівської міської ради.

12.08.2026 прокурором через підсистему «Електронний суд» подані заперечення на клопотання про залучення третьої особи.

У підготовчому засіданні 13.08.2026 судом задоволено заяву відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Чернігівської міської ради, про що постановлено ухвалу суду, підготовче засідання відкладено на 26.08.2026 на 09:30 год. У підготовчому засіданні 26.08.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.09.2026 о 09:30 год, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням.

У судовому засіданні 08.09.2026 судом оголошено перерву до 06.10.2026 до 10:30 год та викликано представника третьої особи - КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради для надання пояснень, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням від 08.09.2026.

Ухвалою суду від 02.10.2026 повідомлено сторін, що у зв`язку з участю судді Новик Т.О. у період з 05.10.2026 по 09.10.2026 у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів судове засідання, призначене на 06.10.2026 на 10 год. 30 хв. не відбудеться, судове засідання у справі № 927/507/26 призначено на 14.10.2026 об 11:00 год.

У судовому засіданні 14.10.2026 судом оголошено перерву до 20.10.2026 до 9:30 год.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників не надходило.

У судовому засіданні 14.10.2026 на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено скорочене рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Деснянської районної ради депутатів трудящих м. Чернігова № 227 від 16.08.1974 у будинку по вул. Леніна (пр. Миру) 209 виділено 60 однокімнатних квартир обласній лікарні як гуртожиток для інтернів.

Як вбачається з відомості обмірів та підрахунку площ приміщень, виготовленої у ході технічної інвентаризації будинку № 209 по вул. Леніна, у підвальному приміщенні будинку знаходиться укриття загальною площею 230,7 м кв. (а.с. 28).

Відповідно до оціночного акту від 17.12.1978 на будівлю по вул. Леніна (пр. Миру), 209, власником вказаної будівлі вказано: частина належить міськраді, частина обласній лікарні, площа укриття включена в загальну площу підвалу (а.с. 25).

Згідно з облікової картки сховища №95314 сховище по вул. Леніна (пр. Миру), 209 у м. Чернігові належить комунальному підприємству «ЖЕК -13» Чернігівської міської ради (далі - КП «ЖЕК-13»), комунальна, поставлено на облік як захисна споруда цивільного захисту населення за № 95314 (а.с. 33-35).

За даними облікової картки та паспорту сховища № 95314 від 06.06.2019, останнє розташоване по пр. Миру, 209, м. Чернігова, дата прийняття в експлуатацію 1976 рік, розраховане на укриття 200 осіб, загальна площа 363,6 кв. м, вбудоване в 5-ти поверхову будівлю, наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання та водовідведення; призначення у мирний час - за прямим призначенням; час приведення сховища у готовність - 12 годин; організацією, яка експлуатує сховище (протирадіаційне укриття) у мирний час, зазначено КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради.

На виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів № 272 від 24.09.1992 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 08.10.1992 виробничому об`єднанню житлово-комунального господарства Деснянського району м. Чернігова видано реєстраційне посвідчення, яке підтверджує, що житловий будинок по вул. Леніна (пр. Миру), 209 у м. Чернігові в цілому зареєстрований за вказаним об`єднанням (а.с.22-23).

За доводами прокурора у подальшому, багатоквартирний будинок № 209 у м. Чернігові перебував на балансі комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 364 від 27.12.2012 «Про реформування житлово-комунального господарства міської ради» вирішено провести з 01.02.2013 перерозподіл житлового фонду між комунальними підприємствами «ЖЕК-10», «ЖЕК-13», «Новозаводське», «Деснянське» Чернігівської міської ради; надано в господарське відання комунальних підприємств «ЖЕК-10», «ЖЕК-13», «Новозаводське», «Деснянське», «АТП-2528/» Чернігівської міської ради майно згідно з додатком 3 (п. 1 рішення), зокрема, багатоквартирний будинок за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, 209 передано КП «ЖЕК-13» (а.с. 37).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 67 від 18.03.2013 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 27.12.2012 № 364» вирішено внести зміни до п. 1 рішення від 27.12.2012 № 364, виклавши його в наступній редакції: «Провести станом на 01.02.2023 перерозподіл житлового фонду, основних засобів, об`єктів благоустрою та інших необоротних матеріальних активів міської ради та передати з балансу на баланс між комунальними підприємствами: «ЖЕК-10», «ЖЕК-13», «Новозаводське», «Деснянське» Чернігівської міської ради згідно з додатком 4 до цього рішення» (а.с. 36).

Актом приймання- передачі основних засобів від 18.03.2013 багатоквартирний будинок за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, 209 передано від КП «Деснянське» на баланс до КП «ЖЕК-13» (а.с.38).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 66 від 21.02.2019 «Про списання з балансу комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради багатоквартирного житлового будинку по пр. Миру, 209» комунальному підприємству «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради надано дозвіл на списання з балансу багатоквартирного житлового будинку 209 по проспекту Миру в місті Чернігові та сховища (захисної споруди) за цією адресою; зобов`язано КП «ЖЕК-13» забезпечити проведення процедури прийому-передачі 25 квартир, що мають статус гуртожитку (в цьому будинку), на баланс КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня».

Вказане рішення прийнято відповідно до Положення про порядок відчуження, списання, передачі основних засобів, що є комунальною власністю територіальної громади міста Чернігова, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26.06.2012 (а.с. 45).

На виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 66 від 21.02.2019 КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради 07.05.2019 затверджено акт про списання багатоквартирного будинку з балансу, де в характеристиці багатоквартирного будинку вказано інше технічне приміщення сховище (а.с.46).

Комунальним підприємством «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради 20.05.2019 на замовлення КП «ЖЕК-13» виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами - сховище № 95314 по пр. Миру, 209, м. Чернігів, відповідно до якого покажчик захисту сховища (клас) - ІІІ, рік вводу в експлуатацію - 1976 р., місткість - 200 осіб, загальна площа - 363,6 осіб (а.с. 39-44).

За доводами прокурора, незважаючи на проведення технічної інвентаризації, подальша реєстрація права комунальної власності та відповідних речових прав балансоутримувачів на вказане укриття не проведена, що позбавляє можливості здійснення належного контролю за наявністю та фактичним технічним станом захисних споруд на території міста, їх належним утриманням та експлуатацією, встановлення рівня їх готовності до використання за призначенням, уточнення державного обліку захисних споруд, а також недопущення їх хаотичної реконструкції та переобладнання.

За наслідками перевірок захисної споруди № 95314 комісією Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Чернігівської міської ради та органами Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області сховище оцінювалось як «не готове» або «обмежено готове».

Зі змісту актів перевірки захисної споруди № 95314 від 10.12.2007, 14.02.2008, 11.03.2009, 17.03.2010, яка знаходиться за адресою пр. Миру, 209, вбачається, що власником споруди вказано ЖРЕД-7, а у висновку про готовність споруди зазначено, що споруда «не готова» до використання за призначенням. (а.с. 48-55).

Відповідно до актів перевірки захисної споруди № 95314 від 25.02.2011, 12.02.2015, 13.12.2017, 21.08.2018, яка знаходиться за адресою пр. Миру, 209, власником (балансоутримувачем) вказано ЖРЕД № 7, КП «Деснянське» Чернігівської міської ради, у висновку про готовність споруди зазначено, що споруда «не готова» до використання за призначенням (а.с.55-66).

В акті перевірки захисної споруди № 95314 від 25.07.2022, яке знаходиться за адресою пр. Миру, 209, вказано, що споруда комунальної власності - органу місцевого самоврядування, у висновку про стан готовності споруди зазначено, що споруда «обмежено готова» до використання за призначенням (а.с. 66-71).

В акті перевірки захисної споруди № 95314 від 13.09.2023, яке знаходиться за адресою пр. Миру, 209, вказано, що сховище належить Чернігівській міській раді, балансоутримувачі встановлюються, у висновку про стан готовності споруди зазначено, що споруда «не готова» до використання за призначенням (а.с.71-76).

В акті перевірки захисної споруди № 95314 від 19.10.2023, яке знаходиться за адресою пр. Миру, 209, власником вказано співвласників житлового будинку, балансоутримувачі встановлюються, у висновку про стан готовності споруди зазначено, що споруда «не готова» до використання за призначенням (а.с. 76-81).

В акті перевірки захисної споруди № 95314 від 21.02.2024, яке знаходиться за адресою пр. Миру, 209, власником вказано співвласників житлового будинку, балансоутримувачі встановлюються, у висновку про стан готовності споруди зазначено, що споруда «обмежено готова» до використання за призначенням. (а.с. 81-86)

В акті перевірки захисної споруди № 95314 від 21.05.2024, яке знаходиться за адресою пр. Миру, 209, власником якої вказано співвласників житлового будинку, балансоутримувач КП «ЖЕК-13», у висновку про стан готовності споруди зазначено, що споруда «обмежено готова» до використання за призначенням. (а.с. 86-91).

В акті перевірки захисної споруди № 95314 від 03.09.2024 та від 11.12.2024 яке знаходиться за адресою пр. Миру, 209, власником вказано співвласників житлового будинку, балансоутримувач КП «ЖЕК-13», у висновку про стан готовності споруди зазначено, що споруда «обмежено готова» до використання за призначенням (а.с.91-101).

Як вбачається з акту обстеження сховища №95314 від 14.03.2025 обстеження сховища не проведено у зв`язку з відсутністю балансоутримувача об`єкта під час проведення обстеження (а.с.101-105).

Чернігівська міська рада листом № 351/2/19/вих/02/1567/20/вих/03 від 04.03.2025 до Чернігівського РУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області повідомила, що комунальні підприємства «Новозаводське», «Деснянське», «ЖЕК-10», «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради здійснюють управління багатоквартирними будинками виключно в межах повноважень, визначених договорами про надання послуги з управління багатоквартирним житловим будинком, які були укладені зі співвласниками цих багатоквартирних будинків у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, у листі міська рада з посиланням на Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному житловому будинку» зазначила, що підвали багатоквартирних будинків є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, що є спільним майно багатоквартирного житлового будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників будинку. Відповідно до пунктів 1, 2, 9, ч. 1 та ч. 2 ст. 7 вказаного Закону співвласники квартир зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом (а.с. 123-124).

КП «ЖЕК-13» листом № 02-07/29 від 02.04.2025 звернулось до Чернігівського районного управління ГУ ДСНС України у Чернігівській області, в якому підприємство зазначило, що 27.12.2012 рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про реформування житлово-комунального господарства міської ради» вирішено провести перерозподіл житлового фонду між комунальними підприємствами та визначити виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальні підприємства. На підставі цього рішення багатоквартирний будинок за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, 209 перейшов від КП «Деснянське» до КП «ЖЕК-13». Дане рішення не містило окремо будь-яких сховищ або найпростіших укриттів, які згідно чинних норм законодавства України повинно бути на окремому обліку із визначенням балансоутримувача, до обов`язку котрого входить його утримання. Управитель є надавачем житлової послуги в межах укладеного договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Перелік послуг наданих управителем, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 190 від 27.07.2018, який не передбачає жодного пункту стосовно сховищ, найпростіших укриттів, споруд подвійного призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному житловому будинку» спільне майно багатоквартирного житлового будинку є спільною сумісною власністю співвласників (а.с. 128).

КП «ЖЕК-13» листом від 29.12.2025 № 02-07/149 зазначило, що сховище ніколи не перебувало на балансі підприємства, а також у балансоутримувача відсутня інформація щодо державної реєстрації права комунальної власності на нього (а.с. 115).

Листом Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 05.01.2026 № 2341/3-061/ вих/02 щодо балансоутримувача спірної захисної споруди Чернігівській обласній прокуратурі повідомлено, що приміщення, які не перебувають у приватній власності не бралися на баланс комунального підприємства, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Комунальне підприємство не є власником приміщень, які не перебувають у приватній власності, тому вони не можуть бути на його балансі. Заходи для реєстрації права власності на вказану захисну споруду Чернігівською міською радою не вживалися (а.с. 113).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за місцем знаходження спірного нерухомого майна - будинок 209 по пр. Миру, м. Чернігів, право комунальної власності на об`єкти нерухомості за вказаною адресою не зареєстровано (а.с. 138).

Згідно з інформацією Фонду державного майна України № 10-62-4709 від 03.03.2026 відомості про нерухоме майно за класифікаційним угрупуванням: 2420.8 захисні споруди цивільного захисту відповідно до Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.03.2006 №461, та місцезнаходженням: м. Чернігів, просп. Миру, 209 від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися. В переліку об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, наданого Державною службою України з надзвичайних ситуацій, значиться найпростіше укриття за вищевказаним місцезнаходженням, балансоутримувач: Комунальне підприємство «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради (а.с. 122).

10.02.2026 КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради листом № 4¬15/06/517 повідомила, що захисна споруда цивільного захисту - сховище з обліковим номером 95314 за адресою: просп. Миру, 209, м. Чернігів, ніколи не перебувало у користуванні (оперативному управлінні), власності КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради. (а.с. 118).

Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, за дорученням Чернігівської обласної ради, у листі № 02-112 від 16.02.2026 повідомило, що враховуючи рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 21 лютого 2019 року № 66 та клопотання КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, рішенням Чернігівської обласної ради від 26 червня 2019 року № 60- 18/VII до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області включено 25 квартир, що мають статус гуртожитку та розташовані за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 209. Сховище з обліковим номером 953147 до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області не належить (а.с.120).

Міністерство охорони здоров`я України листом № 07.4/15771/2-26 від 31.03.2026 повідомило, що відповідно до даних Єдиного реєстру об`єктів держаної власності на балансі підприємств, установ, організацій та закладів, що належать до сфери управління Міністерства, нерухоме майно за адресою: пр. Миру, 209 м. Чернігів, не обліковується (а.с.127).

Як зазначає прокурор у позовній заяві, з огляду на рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів № 272 від 24.09.1992, а також факт перебування приміщення на балансі комунальних підприємств та прийняття Чернігівською міською радою розпорядчих документів щодо даного майна, сховище № 95314 по просп. Миру, 209 у м. Чернігові перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Чернігова. Проведення списання багатоквартирного будинку з балансу КП «ЖЕК-13» разом зі сховищем не має наслідком припинення права комунальної власності на вказане приміщення, а відтак Чернігівська міська рада зобов`язана була у встановленому законом порядку оформити право власності на належне територіальній громаді міста майно.

Посилаючись на порушення відповідачем норм чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо відчуження вказаного вище нерухомого майна з особливим правовим статусом (як захисної споруди цивільного захисту), прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав.

Підстави представництва Чернігівською окружною прокуратурою інтересів держави.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням від 03.12.2025 року №6-р(II)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, які надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Однак, установивши невідповідність Конституції України окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону, суд відтермінував втрату ними чинності. Так, відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Також Конституційний Суд України в п. 4 рішення, зазначив, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаними неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

За ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, згадані положення Закону станом на момент звернення прокурора із даним позовом до суду, є чинними та такими, що підлягають застосуванню судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі її уповноваженого органу.

Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Визначений частиною 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред?явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру, та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду).

Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що: захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор; прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави; щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (п.п.8.56, 8.57); 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (п.п.8.39, 8.40); 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.п.45, 47).

Проте, для того, щоб цивільні права держави (територіальної громади) не залишились незахищеними, Конституцією України передбачено окремий самостійний тип представництва - представництво прокурором інтересів держави в суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 вказала про те, що: у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду; в цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Звертаючись з даним позовом до суду Чернігівська окружна прокуратура зазначила, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає у факті невизнання представницьким органом місцевого самоврядування права комунальної власності територіальної громади міста Чернігова на сховище № 95314. При цьому саме Чернігівська міська територіальна громада має матеріально-правову заінтересованість в офіційному підтвердженні речових прав на спірне майно за умови невизнання цього права власне її представницьким органом місцевого самоврядування - Чернігівською міською радою, що створює правову невизначеність щодо дійсного статусу цього обмеженого в цивільному обороті нерухомого майна та вказує на неналежне управління вказаним нежитловим приміщенням комунальної форми власності в інтересах територіальної громади міста для забезпечення потреб у цивільному захисті населення, у збереженні вказаного нерухомого майна у спеціальному статусі як об`єкта цивільного захисту - сховища, та усунення ризиків його безпідставного відчуження у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирних будинків як допоміжних приміщень (підвалів).

Прокурор наголошує, що в контексті спірних правовідносин, інтереси держави полягають не тільки у захисті порушених майнових прав окремої територіальної громади, які не мають загальнодержавного характеру, але одночасно направлені на забезпечення належного виконання функцій держави на конкретній території у сфері цивільного захисту й обороноздатності, що реалізуються у визначених законом порядку та спосіб.

Територіальна громада за приписами частини 2 ст. 2 Цивільного кодексу України є одним з учасників цивільних відносин.

Частиною 1 ст. 169 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обв`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Як визначено ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 181 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження; спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини; підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом

Частиною 5 ст. 60 Закону №280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як свідчать матеріали справи, прокурор подав позов для усунення протиправної бездіяльності, допущеної органом місцевого самоврядування, який не зареєстрував право власності на спірну захисну споруду, тобто щодо виконання безпосередніх власних функцій, враховуючи бездіяльність Чернігівської міської ради.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що Територіальна громада м. Чернігова має матеріально-правову заінтересованість в управлінні вказаним нежитловим приміщенням для забезпечення потреб у цивільному захисті населення, у збереженні вказаного нерухомого майна у спеціальному статусі як об`єкта цивільного захисту - сховища, не допущення відчуження такого приміщення із спеціальним статусом у власність співвласників багатоквартирного будинку як допоміжного приміщення (підвалу) тощо.

При цьому, ч. 2 ст. 65 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання, крім суб`єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст. 66 КЦЗ України).

Відповідно до ч. 2 ст. 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Однак, відповідний центральний орган виконавчої влади не наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, оскільки предметом спору є наявність обов`язку зареєструвати право власності відповідної територіальної громади на відповідну споруду цивільного захисту.

Безпосередність звернення до суду прокурора як самостійного позивача у даному випадку обґрунтована бездіяльністю органу місцевого самоврядування - Чернігівської міської ради. Відповідно, захист інтересів відповідної територіальної громади щодо спірного майна мав здійснювати відповідач, разом з тим, такий орган не вчинив необхідних дій, що є підставою для звернення до суду прокурора з відповідним позовом самостійно.

Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Отже, зважаючи що позов обумовлений бездіяльністю Чернігівської міської ради щодо державної реєстрації права комунальної власності на вказану споруду, що порушує інтереси держави (територіальної громади), то правомірним є звернення прокурора до суду самостійно в інтересах держави та визначення Чернігівської міської ради відповідачем.

За таких обставин, надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави та необхідності їх захисту, суд дійшов висновку про наявність підстав звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі територіальної громади, з огляду на предмет та підстави позову, обраний спосіб захисту, з урахуванням того, що відповідачем за заявленими вимогами є Чернігівська міськрада - орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, однак має відповідати за заявленим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту.

Відповідно до статті 13 Конституцій України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом при перевірці підстав представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі, огляду на положення ч. 1 ст. 10, частин 3, 5 ст. 16, частин 1, 2, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 1 ст. 169, ст. 172, ч. 2 ст. 327 ЦК України органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Чернігівської територіальної громади є Чернігівська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування, який діє відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та здійснює повноваження територіальної громади міста Чернігова.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулює Кодекс цивільного захисту (далі - КЦЗ України).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до ст. 4 КЦЗ України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Статтею 6 КЦЗ України встановлено, що суб`єктами забезпечення цивільного захисту є, серед інших, і органи місцевого самоврядування.

Згідно п.п. 23-31 ч. 2 ст. 19 КЦЗ України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання, експлуатації та реконструкції об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби в об`єктах фонду захисних споруд цивільного захисту, необхідних для укриття всіх категорій населення за місцем роботи та за місцем проживання, а також інших категорій населення за місцем тимчасового перебування, у визначених законодавством випадках; реалізація заходів щодо забезпечення потреб в укритті населення шляхом будівництва захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення (зокрема першочергово - захисних споруд цивільного захисту публічного доступу, які розміщуються на загальнодоступній території та доступ до яких забезпечено для всіх категорій населення) та виготовлення (монтування) первинних (мобільних) і облаштування найпростіших укриттів в особливий період, а також (за потреби) відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; прийняття рішень про подальше використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту у разі банкрутства (ліквідації) суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, безхазяйних захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення; ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, створення загальнодоступних інформаційних ресурсів та доведення до населення інформації про об`єкти такого фонду, у тому числі у доступній для осіб з порушеннями зору та слуху формі; здійснення контролю за станом утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту; реалізація заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки суб`єктів господарювання комунальної форми власності; здійснення в межах повноважень заходів, визначених порядком надання підтримки міжнародним рятувальним командам, які допомагають у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Таким чином, із наведених приписів законодавства слідує, що Чернігівська міська рада є суб`єктом забезпечення цивільного захисту на відповідній території в умовах введення на території України воєнного стану, а не лише особою, що може здійснювати від імені відповідної територіальної громади правомочності власника відповідної захисної споруди.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 32 КЦЗ України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту належать: сховище - герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів; протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 КЦЗ України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 8 ст. 32 КЦЗ України утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі Порядок №138), який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - фонд захисних споруд), включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд, ведення обліку сховищ і протирадіаційних укриттів (далі - захисні споруди), споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів та первинних (мобільних) укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення.

Як визначено в п. 9 Порядку №138 утримання об`єктів фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Згідно абз. 1, 3 п. 11 Порядку №138 балансоутримувач забезпечує утримання об`єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, крім об`єктів, що мають перебувати в постійній готовності; після приведення в готовність об`єктів фонду захисних споруд вони повинні утримуватися та експлуатуватися в такому стані на весь час дії рішення щодо приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення правого режиму надзвичайного стану та в особливий період.

Зі змісту прийнятого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради рішення № 66 від 21.02.2019 «Про списання з балансу комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради багатоквартирного житлового будинку по пр. Миру, 209» вбачається, що рада під час його прийняття керувалася, зокрема, Порядком списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 (далі Порядок №301; тут і надалі в редакції, що діяла на час прийняття рішення).

Як визначено п. 1 Порядку №301, він визначає механізм списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.

Відповідно до положень п.п. 3, 6 Порядку №301 списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки (далі - балансоутримувач), у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності (далі - багатоквартирні будинки), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку; за результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу за формою згідно з додатком.

За змістом ч. 11 ст. 32 КЦЗ України захисна споруда цивільного захисту втрачає статус об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту з моменту її виключення із відповідного фонду споруд цивільного захисту.

Також, п. 27 Порядку №138 (в редакції, що діяла на час прийняття рішення) визначено, що: зняття захисних споруд з обліку фонду захисних споруд здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування після їх виключення за погодженням з ДСНС з фонду захисних споруд; вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, для прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування рішень щодо виключення за погодженням з ДСНС захисних споруд з фонду таких споруд визначає МВС; зняття захисних споруд з електронного обліку захисних споруд здійснюється ДСНС та її територіальними органами, що ведуть електронний облік на відповідних територіях, після зняття захисних споруд з паперового обліку фонду захисних споруд.

Доказів на підтвердження факту виключення захисної споруди цивільного захисту №95314 із фонду захисних споруд цивільного захисту під час розгляду справи не надано.

Оскільки матеріали справи не містять інформації про виключення з фонду захисних споруд цивільного захисту населення сховища, у т.ч., якому надано №95314, і таке сховище продовжує перебувати на електронному обліку захисних споруд цивільного захисту Чернігівської області та занесене до інформаційної системи «Захисні споруди міста Чернігова», розміщеної на сайті Чернігівської обласної військової адміністрації за посиланням https://www.google.com/maps/d/viewer?mid=1lJVanblyVlkgxpv02eGJfbiFajF2HjQ&hl=ru&femb=1&ll=51.52918170504059%2C31.27250237155299&z=16 (а.с.136-137), що свідчить про його облік у складі фонду захисних споруд цивільного захисту Чернігівської міської територіальної громади, приймаючи рішення від № 66 від 21.02.2019, а також погоджуючи акт про списання багатоквартирного будинку з балансу, Чернігівська міська рада фактично погодила списання будинку, в якому знаходиться захисна споруда цивільного захисту - сховище № 95314 по пр. Миру, буд. 209 в м. Чернігів.

Згідно з ч. 12 ст. 32 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

В силу ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку; спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Аналогічно визначено правовий режим допоміжних приміщень будинку у ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якої власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках; допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У рішенні від 09.11.2011 у справі №14-рп/2011 Конституційний Суд України виснував, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців; під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення; крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Відповідно до п.п. 2-3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Слід врахувати, що підвальні приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців (наприклад, при здійсненні торговельної діяльності, цивільної оборони тощо).

Таким чином, в різних випадках приміщення одного типу може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, на який власники квартир та нежитлових приміщень не можуть набувати права власності в процесі приватизації, навіть у випадку, якщо такі приміщення є частиною багатоквартирного будинку.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. Приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення, сховища тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

З огляду на викладене, чинним законодавством України встановлено загальне правило наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, за винятком приміщень, що будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення, сховища тощо), які не мають статусу допоміжних (правова позиція, викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/1406/21 та від 26.04.2023 у справі №924/438/22).

Захисна споруда цивільного захисту № 95314 будувалась як сховище і вбудована в п`ятиповерховому будинку №209 по пр. Миру в м. Чернігів, отже, не має статусу допоміжного приміщення багатоквартирного будинку, є самостійним об`єктом нерухомого майна зі спеціальним цільовим призначенням, що регулюється нормами Кодексу цивільного захисту України, право власності на яке належить відповідній територіальній громаді .

Суд зауважує, що сховище № 95314 станом на дату набрання чинності Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (дата підписання 14 травня 2015 року № 417-VIII) вже перебувало у комунальній власності територіальної громади міста Чернігів згідно Паспорту сховища, мало й до цього часу має статус захисної споруди цивільного захисту, яке перебуває на відповідному обліку органів ДСНС.

Спеціальний режим права власності на таке майно не дозволяє перехід права власності на таке приміщення в процесі приватизації (відчуження).

Таким чином, враховуючи положення ч. 12 ст. 32 КЦЗ України, відсутність факту виключення такої споруди із фонду захисних споруд цивільного захисту, відповідний об`єкт не вибув із комунальної власності при прийнятті Чернігівською міською радою рішення від № 66 від 21.02.2019 та станом на момент розгляду справи є комунальною власністю відповідної територіальної громади, що підлягає утриманню за її рахунок.

Водночас, незважаючи на прийняте рішення про списання багатоквартирного будинку, у якому розташована захисна споруда цивільного захисту №95314, з балансу КП «ЖЕК-13», відповідачем не визначено нового балансоутримувача такого майна, що призводить до неможливості належним чином утримувати та експлуатувати таке сховище.

Пунктом 10 Порядку №301, як в редакції, що діяла на момент списання житлового будинку по просп. Миру, 209, так і у чинній редакції, передбачено, що у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

Порядком №301 не визначено строків для проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення державної або комунальної власності у списаному з балансу багатоквартирному будинку, проте з аналізу положень п. 10 цього Порядку вбачається, що така реєстрація має бути проведена після завершення списання з балансу вказаного будинку (висновок викладений в п. 5.54 постанови Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №924/438/22).

Водночас, після затвердження акту від 07.05.2019 про списання багатоквартирного будинку з балансу, що розташований по проспекту Миру, 209 у м. Чернігів, право власності територіальної громади на нежитлове приміщення - захисна споруда цивільного захисту не зареєстровано відповідачем як особою, що здійснює правомочності власника відповідного майна, що свідчить про порушення таким органом приписів п. 10 Порядку №301.

За ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 указаного Закону обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав визначено як одну із загальних засад державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 4 зазначеного Закону державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Статтями 4, 5 цього Закону також передбачено обов`язковість державної реєстрації речових прав та обтяжень на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також, територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи Чернігівською міською радою не вчинено належних дій щодо державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту №95314.

Натомість, вжиття заходів до державної реєстрації права комунальної власності на спірну захисну споруду є обов`язком Чернігівської міської ради, яка в силу положень ст.ст. 172, 327 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ч.ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» реалізує повноваження власника такого нерухомого майна від імені Чернігівської міської територіальної громади з метою її належного обліку, утримання та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Пунктом 5 частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначений такий спосіб захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав як примусове виконання обов`язку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц).

За вказаних обставин, встановлена у цій справі бездіяльність відповідача щодо нездійснення державної реєстрації права комунальної власності та визначення балансоутримувача захисної споруди призводить до неможливості забезпечити її належний технічний стан, який дозволяв би привести сховище у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров`я громадян, особливо в умовах воєнного стану, є наслідком невиконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, порушує інтереси держави (територіальної громади) та встановлені державою гарантії із забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров`я.

При цьому, в умовах війни з Російською Федерацією, враховуючи систематичні атаки об`єктів критичної та цивільної інфраструктури, дотримання обов`язку органами державної влади та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення належного функціонування захистних споруд цивільного захисту, зокрема сховищ, має надзвичайний суспільний інтерес, оскільки спрямовано, зокрема, на захист життя і здоров`я людини.

У контексті наведеного, господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

Враховуючи викладене, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що вимога прокурора про зобов`язання Чернігівську міську ради вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на спірну захисну споруду цивільного захисту є ефективним способом цивільного захисту у спірних правовідносинах, пред`явлена з метою усунення правової невизначеності статусу об`єкту цивільного захисту, відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а відтак є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду задоволення позову у повному обсязі, судовий збір в сумі 2662,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Чернігівську міську раду (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 34339125) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Чернігова на нежитлове приміщення - сховище 95314, розташоване в будинку № 209 по проспекту Миру, у місті Чернігові.

3. Стягнути з Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 34339125) до загального фонду Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: прокуратура Чернігівської області, UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк ДКСУ м. Київ) судовий збір у сумі 2662,40 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 23.10.2026.

Суддя Т.О.Новик