Рішення № 140871068, 21.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2026 р. Справа № 924/675/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., за участю секретаря судового засідання Гайдука Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полонської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до 1. Фермерського господарства "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-С"

про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники учасників процесу:

від прокуратури: Ткачук Н.С.

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Грязон Р.М.

за участю третьої особи: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 21.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

26.06.2026 до Господарського суду Хмельницької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полонської міської ради до Фермерського господарства "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" та Товариства з обмеженою діяльністю "Хлібороб-С" про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки № б/н від 12.03.2010, укладеного між Полонською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 74,3949 га з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036;

- скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 площею 74,3949 га;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 21.08.2015, укладеного між ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-С» (ЄДРПОУ 39427886) про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 площею 74,3949 га;

- зобов`язання фермерського господарства «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-С» (ЄДРПОУ 39427886) повернути територіальній громаді в особі Полонської міської ради земельну ділянку площею 74,3949 га з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 30.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, встановлено строки для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та пояснень, визначено дату проведення підготовчого засідання у справі.

16.07.2026 через електронний кабінет подано відзив ФГ "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" з додатками та заяву представниці ТОВ "Хлібороб-С" про вступ у справу.

Судом у підготовчому засіданні 16.07.2026 постановлено ухвали, з занесенням до протоколу судового засідання, про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 12:30 год. 11.08.2026.

Ухвалою суду від 16.07.2026 повідомлено Полонську міську раду, ФГ "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" та ТОВ "Хлібороб-С" про дату, час та місце підготовчого засідання у справі.

24.07.2026 через електронний кабінет надійшла відповідь прокуратури на відзив

29.07.2026, 11.08.2026, 26.08.2026 та 01.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника ТОВ "Хлібороб-С" - адвоката Грязона Руслана Миколайовича надійшли заяви про участь в судових засіданнях у справі №924/675/26 в режимі відеоконференції, які ухвалами суду від 03.08.2026, від 11.08.2026, від 25.08.2026 та від 01.09.2026 задоволено.

30.07.2026 через електронний кабінет отримано відзив ТОВ "Хлібороб-С" з додатками.

05.08.2026 позивач подав клопотання про проведення засідання, призначеного на 11.08.2026, без участі представника Полонської міської ради.

06.08.2026 та 07.08.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшли заяви ФГ "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про розгляд справи без участі представників останніх.

10.08.2026 через електронний кабінет надійшла заява Шепетівської окружної прокуратури про зміну предмета позову.

Судом у підготовчому засіданні 11.08.2026 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 25.08.2026 з одночасним задоволенням усного клопотання представника відповідача 2 про участь в наступному засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.08.2026 повідомлено Полонську міську раду, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ФГ "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" про дату, час та місце чергового підготовчого засідання у справі.

13.08.2026 позивач подав клопотання про проведення засідання, призначеного на 25.08.2026, без участі представника Полонської міської ради.

21.08.2026 через електронний кабінет надійшла заява Шепетівської окружної прокуратури про зміну предмета позову з доказом доплати судового збору.

Судом у підготовчому засіданні 25.08.2026 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11:30 год. 01.09.2026 з одночасним задоволенням усного клопотання представника відповідача 2 про участь в наступному засіданні в режимі відеоконференції.

26.08.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява відповідача 1 про проведення судових засідань без участі представника ФГ "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ".

27.08.2026 через електронний кабінет надійшов відзив відповідача 2 з запереченнями щодо прийняття заяви прокуратури про зміну предмета позову.

31.08.2026 через підсистему "Електронний суд" судом отримано клопотання Полонської міської ради про проведення засідання 01.09.2026 без участі її представника. Окремо в заяві зазначено про підтримання позовних вимог.

Судом у підготовчому засіданні 01.09.2026 постановлено ухвали, з занесенням до протоколу судового засідання, про задоволення заяви Шепетівської окружної прокуратури від 21.08.2026, та прийняття зміни предмету позову викладеної в заяві від 21.08.2026, поновлення строку відповідачу 2 для подачі відзиву та долучення його до матеріалів справи, встановлення відповідачам строку для подачі відзивів на позов, з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету позову, до 10.09.2026, встановлення прокуратурі та позивачу строку для подачі відповідей на відзиви до 17.09.2026, встановлення відповідачам строку для подачі заперечень на відповідь на відзиви до 21.09.2026, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10:30 год. 23.09.2026, з одночасним задоволенням усного клопотання представника відповідача 2 про участь в наступному засіданні в режимі відеоконференції.

Після судового засідання у справі, відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України, ухвалу від 01.09.2026 про прийняття зміни предмета позову викладено окремим документом. Згідно зазначеної ухвали новим предметом спору визначено наступні вимоги про:

- розірвання укладеного 12.03.2010 між Полонською міською радою Шепетівського району (на момент укладення - Полонською районною державною адміністрацією) та фермерським господарством «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення Островським Миколою Івановичем) договору оренди землі № б/н щодо оренди земельної ділянки площею 74,3949 га із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 9988399;

- визнання недійсним, укладеного між фермерським господарством «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-С» (ЄДРПОУ 39427886) договору суборенди землі від 21.08.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 площею 74,3949 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2015 за №10989003;

- скасування державної реєстрації права оренди за договором оренди землі від 12.03.2010, укладеним між Полонською міською радою Шепетівського району (на момент укладення - Полонською районною державною адміністрацією) та фермерським господарством «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення ОСОБА_1 ) щодо земельної ділянки площею 74,3949 га із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 9988399;

- скасування державної реєстрації права суборенди за договором суборенди землі від 21.08.2015, укладеного між фермерським господарством «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення Островським Миколою Івановичем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-С» (ЄДРПОУ 39427886) щодо земельної ділянки площею 74,3949 га із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 (номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 10989003).

- зобов`язання фермерського господарства «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-С» (ЄДРПОУ 39427886) повернути територіальній громаді в особі Полонської міської ради земельну ділянку площею 74,3949 га із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036.

При цьому, ухвалою суду від 01.09.2026 повідомлено Полонську міську раду, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ФГ "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" щодо встановлених судом процесуальних строків, закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 10:30 год. 23.09.2026.

02.09.2026 через підсистему "Електронний суд" судом отримано клопотання Полонської міської ради про проведення засідання 23.09.2026 без участі її представника.

22.09.2026 через електронний кабінет отримано клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засідання 23.09.2026 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 12:00 год. 15.10.2026.

Ухвалою суду від 23.09.2026 повідомлено Полонську міську раду, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ФГ "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" та ТОВ "Хлібороб-С" про дату, час та місце судового засідання у справі.

Судом в судовому засіданні 15.10.2026 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні до 12:00 год. 21.10.2026 з одночасним задоволенням усного клопотання представника відповідача 2 про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.10.2026 повідомлено Полонську міську раду, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ФГ "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" про дату, час та місце судового засідання у справі.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Шепетівська окружна прокуратура звернулась в інтересах держави в особі Полонської міської ради з позовом до Фермерського господарства "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" та Товариства з обмеженою діяльністю "Хлібороб-С" про розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та права суборенди, зобов`язання повернути територіальній громаді в особі Полонської міської ради земельну ділянку (з урахуванням зміни предмету позову).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після реєстрації 17.02.2006 Островським М.І. ФГ «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ», останній 12.03.2010 на підставі договору №б/н, укладеного з Полонською районною державною адміністрацією, отримав в оренду земельну ділянку площею 74,3949 га (кадастровий номер 6823680300:02:005:0036) з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області. В подальшому, згідно додаткової угоди від 18.05.2015, строк дії договору оренди від 12.03.2010 продовжено на 15 років. Прокуратура стверджує, що земельна ділянка використовується ФГ «Москвитянівське», яке згідно інформації ГУ ДПС в Хмельницькій області від 25.05.2026, є платником орендної плати за її використання.

Однак, в порушення вимог п. «а» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство» та п. 14 договору оренди землі, з 26.08.2015 по теперішній час земельну ділянку використовує та обробляє ТОВ «Хлібороб-С» згідно договору суборенди спірної земельної ділянки від 21.08.2015, що суперечить меті отримання земельної ділянку в оренду - для ведення фермерського господарства. Крім того, договір оренди землі від 12.03.2010 не містить умов щодо наявності в орендаря права надання земельної ділянки в суборенду. Відтак, суборендар в порушенням законодавства отримав земельну ділянку комунальної форми власності, надану для ведення фермерського господарства, яку б він мав би отримати лише на конкурсній основі (за результатами аукціону). Використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, на думку прокуратури, є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання останнього у відповідності до п. «ґ» ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651, п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та визнання недійсним договору суборенди землі та повернення спірної земельної ділянки у володіння територіальної громади.

У позові зазначено, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-6556-СГ від 26.09.2018 (зі змінами) земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 площею 74,3949 га разом з іншими земельними ділянками передана за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області.

З огляду на незаконне використання орендованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення відбулось порушення інтересів держави, створило умови для отримання земель суб`єктами господарювання в обхід конкурсних процедур, що негативно впливає на економічний та соціальний розвиток як Полонської територіальної громади так і держави в цілому. Вказане, на думку прокуратури, дає підстави для втручання прокурора з метою поновлення інтересів держави з урахуванням того, що відповідно до інформації Полонської міської ради, остання самостійно до суду не зверталась у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

З урахуванням викладеного, прокуратура стверджує, що скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 площею 74,3949 га, є належним способом захисту, а такі вимоги є похідними від вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.03.2010.

У відзиві ФГ "Москвитянівське" проти позову заперечує, вказує про пропуск прокуратурою строку позовної давності, оскільки договір суборенди понад 10 років перебуває у відкритому Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідач 1 зауважує, що договір суборенди був підписаний після отримання погодження Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькі області. При цьому, останній вважає не доведеним факт нецільового використання спірної земельної ділянки, адже цільове призначення "для ведення фермерського господарства" залишилось незмінним, завдання шкоди власнику земельної ділянки та несплату орендної плати. Відповідач заперечує наявність виключних підстав для здійснення представництва інтересів держави, обґрунтовуючи тим, що наявність у прокурора власної правової оцінки спірних правовідносин не є самостійною підставою для заміни компетентного органу у здійсненні ним своїх повноважень. Відповідач 1 зазначає, що основним видом діяльності ФГ "Москвитянівське" є змішане сільське господарство. При цьому, зауважує, що жодних положень, які б прямо забороняли передачу земельної ділянки в суборенду, основним договором та додатковою угодою встановлено не було. За змістом відзиву на момент укладення договору суборенди діяла редакція статті 8 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої орендар мав право передати земельну ділянку у суборенду за згодою орендодавця, якщо інше не передбачено договором. Таким чином, закон не встановлював загальної заборони на передачу земельної ділянки у суборенду, а відповідач 1 діяв добросовісно за відсутності заперечень з боку компетентних органів протягом більш ніж десять років.

За змістом відповіді на відзив прокуратура зазначає, що звернення останньою до суду за захистом прав держави та територіальної громади обумовлено бездіяльністю компетентного органу. Порушення земельного законодавства полягають не у вчиненні одноразової дії, що мала місце у минулому, а у безперервному використанні земельної ділянки із відхиленням від її цільового призначення та з порушенням встановленого законом порядку набуття і реалізації права користування. У зв`язку з триваючим правопорушенням, оскільки кожен новий день незаконного користування ТОВ "Хлібороб-С" земельною ділянкою фактично формує новий склад правопорушення, а відтак - і нову правову підставу для судового захисту, а тому строк позовної давності не застосовується. У відповіді на відзив прокурор зазначає, що сторонами не оспорюється факт щодо законності укладення 12.03.2010 договору оренди землі, який додатковою угодою від 18.05.2015 продовжений на 15 років. Водночас, згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 21.08.2015 ОСОБА_1 надано дозвіл на передачу в суборенду вищевказаної земельної ділянки без зміни її цільового призначення. При цьому, згідно п.п. 13, 14 оспорюваного договору суборенди, земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відповідно до розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель є окремим видом цільового призначення земельної ділянки, ніж для ведення фермерського господарства (код 01.02). Окрім того, відповідач 2 не є фермерським господарством, відтак останній не може використовувати земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Метою діяльності відповідача 2 є реалізація економічних, соціальних, професійних і творчих інтересів учасників товариства та отримання прибутку (п. 21 Статуту).

ТОВ "Хлібороб-С" у відзиві заявив про застосування позовної давності, оскільки строк звернення з позовом до суду сплив ще у 2018 році. У відзиві вказано про належне виконання вимог ст. 8 Закону України "Про оренду землі" та отримання земельної ділянки в суборенду за наявності письмової згоди орендодавця. Крім того, у договорі суборенди не змінено цільове призначення земельної ділянки, строк суборенди не перевищує строку оренди та договір суборенди укладено на умовах, що не суперечать договору оренди. Відповідач 2 зауважує, що обидва види використання земельної ділянки належать до однієї категорії земель сільськогосподарського призначення. Крім того, для застосування наслідків у вигляді дострокового розірвання договору прокурор повинен довести не суто термінологічну відмінність у текстах договорів, а фактичне використання землі всупереч меті її надання та істотне порушення прав орендодавця. Відповідач 2 зазначає, що натомість прокурор доводить не фактичне нецільове використання, а лише відмінність формулювання виду використання у первісному договорі та договорі суборенди, безпосередній обробіток землі суборендарем та відсутність у первісному договорі окремого пункту про суборенду. Зазначені обставини, на думку відповідача 2, не доводять використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, проведення на останній іншої господарської діяльності, завдання шкоди землі. За договором суборенди земельна ділянка передана для вирощування сільськогосподарських культур. Окремо ТОВ "Хлібороб-С" зазначає, що прокурор звернувся до ради лише 04.06.2026, фактично напередодні подання позову, що не можна вважати наданням раді реальної можливості самостійно вжити заходів з захисту прав територіальної громади. Вказане свідчить про формальний підхід прокуратури та недотримання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У відзиві вказано, що ОСОБА_1 не залучений до участі у справі як відповідач, а зазначений лише як керівник або представник ФГ «Москвитянівське». При цьому, представництво юридичної особи не надає фізичній особі процесуального статусу сторони спору та не дозволяє суду вирішити питання про припинення її особистих прав і обов`язків за договором без залучення такої особи як належного відповідача. Враховуючи, що оспорюваний договір оренди землі укладено з ОСОБА_1 , а не з ФГ "Москвитянівське", якого не залучено до справи, то судове рішення безпосередньо вплине на його права і обов`язки. Відповідач 2 просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку з неналежним відповідачем у справі.

У відзиві від 26.08.2026 відповідач 2 заперечив щодо прийняття судом зміни прокуратурою предмету позову.

Представник позивача у судове засідання 21.10.2026 не з`явився, при цьому судом враховується неодноразове подання Полонською міською радою клопотань про проведення судових засідань без участі її представника.

Прокурор в судовому засіданні 21.10.2026 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, у позові просив відмовити.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/675/26 відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників позивача, відповідача 1 та третьої особи за матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

15.06.2006 ОСОБА_1 звернувся до Полонської райдержадміністрації з заявою про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 148 га для розширення фермерського господарства.

Відповідно до розпорядження Полонської районної державної адміністрації від 04.07.2006 №268/2000-р, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 та протокол районної професійної комісії від 21.06.2006 №4, керуючись ст.ст. 31, 93, 124 Земельного кодексу України, п. 12 розділу Х його Перехідних положень, ст.ст. 6, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 108,0 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Білецької сільської ради (орієнтовно площею 75,0 га) та за межами Кустовецької сільської ради (орієнтовно площею 33,0 га).

В подальшому, розпорядженням Полонської районної державної адміністрації №117/2009 від 30.03.2009 прийнято рішення передати згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 74,3949 га строком на 5 років з орендною платою 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради.

12.03.2010 між Полонською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, предметом якого у п. 1 визначено, що орендодавець надає відповідно до розпорядження т.в.о голови райдержадміністрації №117/2009 "Про передачу в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства", а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Білецької сільської ради Шепетівського району.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 74,3949 га (п. 2 договору).

У п. 8 договору узгоджено, що договір укладено на строк 5 років. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У пунктах 9-12 договору визначено розмір та порядок сплати орендної плати.

За змістом п.п. 14, 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку (п.п. 26, 27 договору).

У п. 28 договору до прав орендодавця включено право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи та інші права згідно переліку (п. 30 договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другого стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 38 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 443 договору).

Договір оренди землі від 12.03.2010 підписано сторонами, зареєстровано у Полонському відділі Хмельницької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.05.2010 за №041075900001.

12.03.2010 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в порядку ст. 17 Закону України "Про оренду землі" та розрахунок розміру орендної плати.

Наказом Головного Управління Держгеокадастру в Хмельницькій області №22-2733-СГ від 17.04.2015 поновлено договір оренди від 12.03.2010 строком на 15 (п`ятнадцять) років з викладенням п. 8 договору у новій редакції.

На підставі вищевказаного наказу, 18.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, за змістом п. 1 якої орендодавець та орендар прийшли до згоди укласти додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності від 12 березня 2010. Зокрема, у п. 2 Додаткової угоди сторонами узгоджено змінити істотні умови договору оренди та викласти в наступній редакції: Пункт 1 «Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 74,3949 га (кадастровий номер земельної ділянки 6823680300:02:005:0036) для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області». Пункт 5 «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 749 471 грн». Пункт 8 «Договір поновлено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію». Пункт 9 «Орендна плата вноситься орендарем у формі грошової оплати в розмірі 4 (чотири) % віл нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 109 979 грн. на рік». 3а змістом п. 3 Додаткової угоди вирішено доповнити пункт 31 договору абзацом шостим наступного змісту: «Передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок забороняється».

18.05.2015 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки до додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.05.2015.

10.06.2015 державним реєстратором зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 за ОСОБА_1 строком на п`ятнадцять років на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області №22-2733 від 17.04.2015, договору оренди від 12.03.2010 та додаткової угоди від 18.05.2015. Орендодавець - держава в особі Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області. Номер запису - 9988399.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21.08.2015 вказано, що розглянувши подану заяву гр. ОСОБА_1 та додані документи, керуючись ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про оренду землі" останнє надає згоду на передачу земельної ділянки загальною площею 74,3949 га, яка перебуває в користуванні на умовах оренди у гр. ОСОБА_1 згідно договору оренди землі від 12.03.2010 зі змінами, в суборенду без зміни цільового призначення земельної ділянки.

21.08.2015 між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ "Хлібороб-С" (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендар надає (за певну плату), а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур (фермерського господарства), яка знаходиться за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області (кадастровий номер земельної ділянки 6823680300:02:005:0036), цей договір укладений на підставі, у відповідності до умов та в межах договору оренди земельної ділянки від 12.03.2010 року, укладеного між Полонською районною державною адміністрацією, та у відповідності до додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області.

Термін суборенди складає 14 (чотирнадцять) років з моменту державної реєстрації договору суборенди. Після закінчення строку договору суборендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється (п. 7 договору суборенди).

Відповідно до п.п. 13, 14 договору суборенди земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля.

Цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації (п. 41 договору суборенди).

Договір суборенди землі від 21.08.2015 підписано сторонами.

За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2026 та від 23.06.2026 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036, 26.08.2015 внесено запис №10989003 про право оренди ТОВ "Хлібороб-С" (суборендар) за договором суборенди земельної ділянки від 21.08.2015. Орендодавець - орендар за договором оренди землі Островський М.І. Строк дії піднайму 14 років. Номер запису - 10989003.

26.09.2018 наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №22-6556-СГ власність» (зі змінами внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-8608-СГ від 26.11.2018) передано Полонській міській раді Полонської міської об`єднаної територіальної громади у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площе. 6327,2448 га згідно додатку, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 площею 74,3949 га, а Полонською міською радою Шепетівського району Хмельницької області за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність б/н від 27.11.2018, прийнято у комунальну власність.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2026 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 площею 74,3949 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області 04.01.2019 державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію права власності за Полонською міською радою на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.11.2018, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області.

У відповідь на запит прокуратури від 04.06.2026, ГУ ДПС у Хмельницькій області надало лист від 28.05.2026, за змістом якого згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України станом на 22.05.2026 по Островському М. І (РНОКПГІ НОМЕР_1 ) податкова заборгованість зі сплати платежів до бюджетів, зокрема з орендної плати, відсутня. Стосовно ФГ "Москвитянівське" вказано, що по земельній ділянці з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 останнім подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 - 2026 роки.

На запити прокуратури від 04.05.2026, Шепетівська районна військова адміністрація до листа від 21.05.2026 додала копію розпорядження Полонської районної державної адміністрації від 04.07.2006 №268/2000-р, а Полонська міська рада - договір оренди від 12.03.2010 та додаткову угоду від 18.05.2015.

23.06.2026 Шепетівська окружна прокуратура звернулась до Полонської міської ради з запитом, в якому просила надати відомості чи зверталась, чи буде звертатись рада з позовом до суду щодо повернення спірної земельної ділянки в комунальну власність територіальної громади, на який позивач у листі №1578 від 23.06.2026 повідомив про відсутність коштів для сплати судового збору для звернення з позовом до суду, а тому рада з позовом не зверталась та звертатись не буде.

24.06.2026 Шепетівська окружна прокуратура надіслала Полонській міській раді повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

За змістом відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.06.2026 Відділом державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції зареєстровано арешт на все нерухоме майно (реєстраційний номер 13182861) ФГ "Москвитянівське" (код 34115818) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.03.2012.

До матеріалів справи також додано копії акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 18.05.2015, податкових декларацій з плати за землю ФГ "Москвитянівське" за 2023, 2025, 2026 роки, пояснювальну записку до проекту розпорядження, листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.06.2026, запит Шепетівської окружної прокуратури від 09.06.2026, лист Шепетівської районної військової адміністрації від 12.06.2026, Схеми розташування земельної ділянки.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Отже, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.062019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Поняття "інтереси держави" визначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, зазначивши, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.

У даній справі Шепетівська окружна прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Полонської міської ради із вимогами до Фермерського господарства "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" та Товариства з обмеженою діяльністю "Хлібороб-С" про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку (з урахуванням зміни предмету позову). Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує, що внаслідок невиконання відповідачем 1 обов`язку щодо безпосереднього особистого використання земельної ділянки, наданої останньому для ведення фермерського господарства, за цільовим призначенням, відбувається тривале фактичне використання спірної земельної ділянки комунальної власності третьою особою поза конкурсною процедурою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказане, на думку прокуратури, є істотним порушенням умов договору оренди землі від 12.03.2010 та додаткової угоди від 18.05.2015.

Прокурор зазначає, що факт протиправного використання земель сільськогосподарського призначення комунальної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Порушення інтересів держави прокурор вбачає у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення у користування (суборенду), використання орендарем землі не за цільовим призначенням, внаслідок чого держава, як законний власник землі, не отримує найвищу плату за користування нею, що забезпечується встановленим ст. 135 ЗК України порядком проведення земельних торгів, а також відсутності у орендаря дійсного волевиявлення на здійснення фермерської діяльності в силу прагнення передати земельну ділянку отриманої за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів у користування третім особам.

Внаслідок допущених порушень підриваються економічні основи держави, оскільки вона позбавляється законного та найбільш повного джерела доходу, що призводить до неможливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм оборони, соціально-економічного розвитку, а також розподіляти видатки бюджету на охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, соціальне забезпечення громадян, охорону навколишнього природного середовища тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до розпорядження т.в.о голови райдержадміністрації №117/2009 "Про передачу в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства" 12.03.2010 між Полонською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 74,3949 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Білецької сільської ради Шепетівського району загалом на строк 20 років.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2026 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 площею 74,3949 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області 04.01.2019 державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію права власності за Полонською міською радою на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.11.2018, виданого Головним управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

За положеннями ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями підпункту 4 пункту "а" та підпункту 1 пункту "б" ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Отже, на даний час повноваження щодо використання та розпорядження спірною земельною ділянкою належить Полонській міській раді.

Також суд зазначає, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23.06.2026 Шепетівська окружна прокуратура зверталась до Полонської міської ради з запитом, в якому просило надати відомості чи зверталась, чи буде звертатись рада з позовом до суду щодо повернення спірної земельної ділянки в комунальну власність територіальної громади, на який позивач у листі №1578 від 23.06.2026 повідомив про відсутність коштів для сплати судового збору для звернення з позовом до суду, а тому рада з позовом не зверталась та звертатись не буде.

З огляду на викладене, 24.06.2026 Шепетівська окружна прокуратура надіслала Полонській міській раді повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач не вживав та не мав наміру вживати заходи для усунення порушення інтересів держави, що є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності Полонської міської ради та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі вказаного органу.

Заперечення відповідача 2 щодо ненадання прокуратурою раді реальної можливості самостійно вжити заходів з захисту прав територіальної громади внаслідок короткого терміну з дати надіслання запиту спростовується позицією позивача викладеною у листі від 23.06.2026 про відсутність наміру звертатись з позовом до суду.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Полонської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також - договором оренди землі.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Стосовно суті спору судом відзначається, що відповідно до абзаців 1, 2 частини 5 статті 20 ЗК України (у редакції чинній на дату укладення договору оренди) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 37 цього Кодексу.

За змістом статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами 1, 2 статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані, в тому числі для виробництва сільськогосподарської продукції, до яких належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Положеннями ч. 3 ст. 122, ч. 2 ст. 123, ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами 2 та 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Статтею 1 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено поняття фермерського господарства. Так, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.5, ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону України «Про фермерське господарство» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/989/18.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/989/18 та від 01.04.2020 року у справі №320/5724/17.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для ведення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19 зазначила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю, як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Частиною 1 ст. 93 ЗК України, яка кореспондується з ст.1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2006 ОСОБА_1 звернувся до Полонської райдержадміністрації з заявою про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 148 га для розширення фермерського господарства.

Згідно з розпорядженням Полонської районної державної адміністрації №117/2009 від 30.03.2009 прийнято рішення передати згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 74,3949 га строком на 5 років з орендною платою 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради.

У відкритих відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказано, що ФГ "Москвитянівське" зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності 17.02.2006, одним із засновників та керівником якого є ОСОБА_1 .

Як зазначено вище, 12.03.2010 між Полонською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, у п.п. 14, 15 якого передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

При цьому, орендар земельної ділянки, зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ст.25 Закону України «Про оренду землі»).

З аналізу норм статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

При цьому, судом враховується, що, виходячи з аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» Велика Палата Верховного Суду у пункті 61 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18 наголосила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справах №№ 695/1275/17, 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

Хоч ФГ "Москвитянівське" було зареєстровано як юридична особа до надання ОСОБА_1 в оренду спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, обов`язки землекористувача (орендаря) за спірним договором оренди від 12.03.2010 перейшли від громадянина до фермерського господарства. Вказаним спростовуються заперечення ТОВ "Хлібороб-С" щодо незалучення ОСОБА_1 відповідачем у справі, на права та обов`язки якого вплине рішення у даній справі.

У п. 28 договору оренди до прав орендодавця включено право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи та інші права згідно переліку (п. 30 договору).

У ст. 14 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; г) на відшкодування збитків; ґ) споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди з метою організації та забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації; д) реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт; е) інші права. Порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов`язані в тому числі забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням (п. "а" ч. 1 ст. 15 вищевказаного Закону).

Отже, у спірних правовідносинах обов`язок забезпечувати використання земельної ділянки за визначеним цільовим призначенням (видом використання), а саме: "для ведення фермерського господарства" стосується безпосередньо та виключно орендаря за договорами оренди землі ОСОБА_1 (ФГ "Моквитянівське").

За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на дату укладення договору оренди від 12.03.2010) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Судом звертається увага на те, що у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що нормами права, а саме статтями 31, 33 37 ЗК України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання (позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 31.05.2023 у справі №924/875/21).

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.

За змістом викладеного у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №908/1550/19 висновком, "земельні ділянки для ведення фермерського господарства" (код 01.02) не можуть прирівнюватися до "земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель". Чинне земельне законодавство України не містить положень, які би дозволяли прирівнювати один до одного або ж ототожнювати різні види цільового використання земельних ділянок.

Однак, судом встановлено, що згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21.08.2015 розглянувши подану заяву гр. ОСОБА_1 та додані документи, керуючись ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про оренду землі" надано згоду на передачу земельної ділянки загальною площею 74,3949 га, яка перебуває в користуванні на умовах оренди у гр. ОСОБА_1 згідно договору оренди землі від 12.03.2010 зі змінами, в суборенду без зміни цільового призначення земельної ділянки.

21.08.2015 між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ "Хлібороб-С" (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендар надає (за певну плату), а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур (фермерського господарства), яка знаходиться за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області (кадастровий номер земельної ділянки 6823680300:02:005:0036), цей договір укладений на підставі, у відповідності до умов та в межах договору оренди земельної ділянки від 12.03.2010 року, укладеного між Полонською районною державною адміністрацією, та у відповідності до додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області.

Відповідно до п.п. 13, 14 договору суборенди земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля.

При цьому, можливості передачі спірної земельної ділянки в суборенду зі зміною режиму її використання із «земель для ведення фермерського господарства» на цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» ні законом, ні умовами договору оренди від 12.03.2010 не передбачено.

Відтак, зважаючи на наведене, оскільки згідно з п. 13 оспорюваного договору суборенди земельна ділянка передана ТОВ «Хлібороб-С» в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, безпідставними є посилання відповідача 1 на те, що використання земельної ділянки здійснювалось за цільовим призначенням.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 та ч. 2 ст. 651 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У п. 38 договору оренди передбачено, що дія останнього припиняється шляхом його розірвання в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

У постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що похідною від вимоги про розірвання договорів оренди є вимога про повернення земельних ділянок. У пунктах 88 94 постанови від 20.11.2024 у справі №918/391/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування частини 2 статті 651 ЦК України у подібних земельних правовідносинах: "Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19). Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин", вказано Верховним Судом.

Судом також звертається увага на те, що у постанові від 16.01.2024 у справі № 905/5/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зробив висновок про таке: 1) землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентній) основі, зокрема, в оренду з певною (конкретною) метою, а саме: для реалізації громадянином права на створення фермерського господарства, як прогресивної форми підприємницького діяльності цього громадянина у галузі сільського господарства України та подальшого використання наданої в оренду земельної ділянки виключно створеним фермерським господарством у межах виду її цільового призначення, визначеного власником землі; 2) беручи до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, передача земельної ділянки в суборенду поза конкурсною процедурою призвела до порушення правового режиму використання земельної ділянки за межами дозволеної діяльності "для ведення фермерського господарства", яку може (повинен) здійснювати орендар у відповідності до визначеної договором категорії та виду використання земельної ділянки; 3) передача орендарем земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, в суборенду іншому суб`єкту господарювання кваліфікується як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору оренди землі; 4) ураховуючи, що умови договору оренди землі передбачали особисте використання орендарем земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а чинне законодавство не передбачає наступне передання земельної ділянки такого виду використання іншій особі в суборенду, яка мала б отримати їх на конкурсній основі, а натомість орендодавець розраховував на належне виконання орендарем взятих на себе обов`язків, наведене свідчить про порушення принципу добросовісності та істотне порушення орендарем умов договору, що є підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки.

Так, згідно з ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець, відповідно до ч. 1 ст. 24 цього Закону має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Наслідком невиконання орендарем обов`язку щодо використання земельної ділянки за призначенням (видом цільового призначення/видом використання) стало отримання ТОВ "Хлібороб-С" від ОСОБА_1 як засновника та керівника ФГ "Москвитянівське" у користування земельної ділянки комунальної власності, яку воно могло би отримати лише на конкурсній основі (за результатами аукціону).

Окрім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Хлібороб-С" є суб`єктом господарювання, який не є фермерським господарством, відповідно, не може використовувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Отже, наведене свідчить про те, що відповідач 2 не може використовувати спірну земельну ділянку відповідно до виду використання, за яким вони були передані відповідачу 1, та виконувати умови договору суборенди в частині їх використання за цільовим призначенням (позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 03.02.2026 у справі № 902/1337/24).

Крім того, статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому, у спірних правовідносинах ТОВ "Хлібороб-С" фактично набуло право користування земельними ділянками державної (комунальної) власності без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 121, 124, 134 ЗК України. Проведення таких торгів відповідно до законодавства могло б збільшити надходження коштів за оренду земельної ділянки до місцевого бюджету.

Враховуючи, що умови договору оренди землі від 12.03.2010 передбачали особисте використання орендарем земельної ділянки, а чинне законодавство не передбачає наступне передання наданих для ведення фермерського господарства земельних ділянок іншому товариству в суборенду, яке мало б отримати їх на конкурсній основі, то вказане свідчить про порушення орендарем зазначених вимог законодавства, принципу добросовісності та істотне порушення умов договору.

У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, щодо застосування норм права, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.228 ЦК України, договір суборенди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, є нікчемним.

За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокуратури в частині розірвання договору оренди землі № б/н від 12.03.2010, та визнання недійсним договору суборенди землі від 21.08.2015 є правомірними та обґрунтованими.

Згідно приписів статті частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договорів оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції вказав, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання ФГ "Москвитянівське" та ТОВ "Хлібороб-С" повернути територіальній громаді в особі Полонської міської ради спірну земельну ділянку також є правомірними та обґрунтованими.

10.06.2015 державним реєстратором зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 за Островським Миколою Івановичем строком на п`ятнадцять років на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області №22-2733 від 17.04.2015, договору оренди від 12.03.2010 та додаткової угоди від 18.05.2015. Орендодавець - держава в особі Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області. Номер запису - 9988399.

За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2026 та від 23.06.2026 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036, 26.08.2015 внесено запис №10989003 про право оренди ТОВ "Хлібороб-С" (суборендар) за договором суборенди земельної ділянки від 21.08.2015. Орендодавець - орендар за договором оренди землі ОСОБА_1 . Строк дії піднайму 14 років. Номер запису - 10989003.

За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

У пункті 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Оцінюючи обраний прокурором спосіб судового захисту порушеного права, суд враховує норми ч. 1, 2 статті 5 ГПК України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку за відповідачами створює перешкоди у реалізації прав власника останньої. Для захисту порушеного права власності територіальної громади необхідно відновити становище, яке існувало до порушення.

Заявлення прокуратурою позовних вимог про скасування речових прав як похідних вимог у разі звернення з позовом про розірвання договору оренди землі та визнання недійсним договору суборенди землі визнається належним способом захисту. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 11.08.2026 у справі № 916/926/21, від 02.09.2026 у справі №924/776/25, від 15.07.2026 у справі №915/268/24.

Враховуючи висновок до якого суд дійшов вище, реєстрація права оренди на земельну ділянку за ОСОБА_1 свідчить про здійснення прав землекористувача ФГ "Москвитянівське", відтак вимога про скасування державної реєстрації права оренди за договором оренди землі від 12.03.2010, який укладався між Полонською міською радою Шепетівського району (на момент укладення - Полонською районною державною адміністрацією) та фермерським господарством «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення ОСОБА_1 ) щодо земельної ділянки площею 74,3949 га із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 9988399 є правомірною.

З урахуванням викладеного, вимога прокуратури про скасування державної реєстрації речових прав за договором оренди землі від 12.03.2010 та договором суборенди землі від 21.08.2015 підлягає задоволенню, оскільки є належним способом захисту, і така вимога є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі та договору суборенди землі.

Водночас, відповідачами заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

В свою чергу, прокурор проти пропуску строку позовної давності заперечує, вказуючи, що в даному випадку має місце триваюче правопорушення.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Суд вважає за належне звернутись до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20, за змістом яких протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).

Відтак, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що договір оренди землі є зобов`язанням із визначеним строком виконання, а обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення існує безперервно протягом усього строку дії договору. Правова позиція Великої Палати стосується зобов`язальних правовідносин, що повністю відповідає предмету даного спору.

Таким чином, у даній справі перебіг позовної давності не пов`язується із датою укладення договору чи його державною реєстрацією, оскільки порушення виникає та триває під час виконання договору.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі Трофимчук проти України Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії).

З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає, що задоволенню підлягають як позовні вимоги про розірвання договору оренди та визнання недійсним договору суборенди, так і похідні від них вимоги про скасування державної реєстрації прав оренди та суборенди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у зв`язку з задоволенням позовних вимог у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі № б/н від 12.03.2010, укладений між Полонською міською радою Шепетівського району (на момент укладення - Полонською районною державною адміністрацією) та фермерським господарством «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення ОСОБА_1 ), щодо оренди земельної ділянки площею 74,3949 га із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036.

3. Визнати недійсним договір суборенди землі від 21.08.2015, укладений між фермерським господарством «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-С» (ЄДРПОУ 39427886), про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:005:0036 площею 74,3949 га.

4. Зобов`язати фермерського господарства «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-С» (код ЄДРПОУ 39427886) повернути територіальній громаді в особі Полонської міської ради земельну ділянку площею 74,3949 га із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036.

5. Скасувати державну реєстрацію права оренди за договором оренди землі від 12.03.2010, укладеним між Полонською міською радою Шепетівського району (на момент укладення - Полонською районною державною адміністрацією) та фермерським господарством «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення ОСОБА_1 ) щодо земельної ділянки площею 74,3949 га із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 9988399.

6. Скасувати державну реєстрацію права суборенди за договором суборенди землі від 21.08.2015, укладеного між фермерським господарством «МОСКВИТЯНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб-С» (ЄДРПОУ 39427886) щодо земельної ділянки площею 74,3949 га із кадастровим номером 6823680300:02:005:0036, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 10989003.

7. Стягнути з Фермерського господарства "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" (30500, Хмельницька обл., Полонський р-н, місто Полонне, вул. Академіка Герасимчука, буд. 190А, код ЄДРПОУ 34115818) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) 6656,00 грн. судового збору.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-С" (30501, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, місто Полонне, вул. Шкурана Богдана, будинок 27, корпус В, код ЄДРПОУ 39427886) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) 6656,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати учасникам процесу за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.10.2026.

Суддя Андрій ЯРОЦЬКИЙ