Рішення № 140870725, 20.10.2026, Господарський суд Одеської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2638/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Єфременко О.О.,

від відповідача - Рукавішнікова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 8001094,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості у загальній сумі 8001094,34 грн., у т.ч.: основного боргу в сумі 5502927,93 грн., пені - 1238485,08 грн., 3% річних - 304751,05 грн., інфляційних втрат - 954930,28 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

Так, позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Комунальним некомерційним підприємством "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради 02.11.2021 було укладено договір постачання природного газу № 20-1023/21-БО-Т, на виконання умов якого у листопаді 2021 - грудні 2022 постачальником було поставлено відповідачу природний газ у наступним обсягах: у листопаді 2021 у обсязі 13,32487 т. м. к. на суму 220579,83 грн.; у грудні 2021 - 75,95200 т. м. к. на суму 1257309,04 грн.; у січні 2022- 86,95300 т. м. к. на суму 1439419,54 грн.; у лютому 2022 - 68,21500 т. м. к. на суму 1129230,78 грн.; у березні 2022 - 65,16600 т. м. куб. на суму 1077786,73 грн.; у квітні 2022 - 26,64700 т. м. куб. на суму 440717,29 грн.; у травні 2022 - 1,87978 т. м. куб. на суму 31117,86 грн.; у червні 2022 - 1,78500 т. м. куб. на суму 29548,88 грн.; у липні 2022 - 1,70532 т. м. к. на суму 28229,87 грн.; у серпні 2022 - 1,43600 т. м. куб. на суму 23771,53 грн.; у листопаді 2022 - 10,71900 т. м. куб. на суму 177441,12 грн.; у грудні 2022 - 68,00000 т. м. к. на суму 1125664,33 грн.

Також, посилаючись на підп. 3.5.1, 3.5.2 п. 3.5 договору, позивач зауважує, що акти приймання-передачі природного газу повинні складатися на підставі, в тому числі даних, отриманих від відповідача до 5 числа, в такий спосіб сторони узгоджують обсяги спожитого газу за відповідних розрахунковий період, проте відповідач не надавав позивачу відповідну інформацію та акти надання послуг з розподілу/транспортування, з огляду на що між сторонами стало питання щодо узгодження обсягів спожитого газу.

Як наголошує позивач, відповідно до п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача, відповідно до п. 3.5.1 договору та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Як стверджує позивач, ним направлялися на електронну адресу відповідачу акти приймання-передачі за поставку газу, однак відповідач не повернув позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу.

При цьому позивач вказує, що на підтвердження обставини постачання природного газу було оформлено акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, коригуючий акт до акту від 31.03.2022, акт від 25.04.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, які додаються до цього позову. Водночас, у зв`язку зі зміною коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді з 1,1 на 1,0 на березень 2022, постачальником було оформлено коригуючий акт від 25.04.2022.

Наразі позивач зазначає, що на підтвердження даних щодо остаточної алокації відборів природного газу споживачем представником позивача було направлено на адресу Оператора ГТС адвокатський запит від 06.05.2024 про надання інформації з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо спожитих обсягів газу, у відповідь на який листом від 08.05.2024 № ТОВВИХ-24-6893 Оператор ГТС надав Інформацію щодо остаточної алокації відборів природного газу споживачем з ЕІС кодом як суб`єкта ринку природного газу 56XТ0000209O900N.

Відтак, позивач наголошує, що загальна вартість поставлено постачальником природного газу становить 6980816,80 грн., фактично сплачено споживачем 1477888,87 грн., з огляду на що сума боргу за використаний природний газ на день подання позову складає 5502927,93 грн.

Разом з цим позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач своєчасно не здійснив та не виконав зобов`язання у визначений строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги розділу 5 договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 5502927,93 грн.

Крім того, позивач вказує, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 1238485,08 грн. (період нарахування з 16.02.2022 по 30.03.2022; з 16.03.2022 по 15.09.2022; з 16.04.2022 по 15.10.2022; з 17.05.2022 по 16.11.2022; з 16.06.2022 по 15.12.2022; з 16.07.2022 по 15.01.2023; з 16.08.2022 по 15.02.2023; з 16.09.2022 по 15.03.2023; з 18.10.2022 по 17.04.2023; з 17.01.2023 по 16.07.2023). Також позивачем нараховано 3% річних у розмірі 304751,05 грн. та інфляційні втрати у сумі 954930,28 грн., які заявлені позивачем до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2638/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 02.07.2024 р.

25.06.2024 р. від Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради до господарського надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 02.07.2024 р. о 10:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 24769/24).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 р. задоволено заяву Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради про участь у підготовчому засіданні суду по справі № 916/2638/24, яке призначене на 02.07.2024 р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

27.06.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 25051/24), в якій представник позивача просить суд провести усі судові засідання по справі № 916/2638/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в тому числі судове засідання, призначене на 02.07.2024 р. на 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про участь у підготовчому засіданні суду по справі № 916/2638/24, яке призначене на 02.07.2024 р. о 10:30, та в усіх наступних судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

01.07.2024 р. від Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25354/24), в якому відповідач із позовною заявою не погоджується та просить у її задоволенні відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне. Так, відповідач вказує, що умовами договору було встановлено, що підставою для оплати спожитого газу є наданий оригінал акту приймання-передачі, про що свідчить п. 3.5.4 договору, яким передбачено, що обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, у випадку, зокрема, неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Проте, як вказує відповідач, оригінали актів приймання-передачі газу за січень 2022 та лютий 2022 для підписання споживачем отримані від постачальника лише у 2023 р., доказів направлення на адресу споживача оригіналів актів приймання-передачі газу у 2022 до позовної заяви не надано.

Щодо скріншотів позивача про направлення актів приймання-передачі газу на електронну пошту: tender.odl.2021@gmail.com, відповідач зазначає, що це була електронна скринька уповноваженої особи відповідача з питань закупівель - Лукомського О.П., якого наказом від 21.02.2022 № 22-к по КНП "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" ХОР звільнено з посади 21.02.2022 та використовувалася виключно з метою організації торгів.

Крім того, відповідач наголошує, що зазначена електронна пошта не міститься в укладеному сторонами договорі, а тому направлення на поштову скриньку tender.odl.2021@gmail.com актів приймання-передачі газу не свідчить про виконання постачальником умов договору в частині направлення відповідачу актів приймання-передачі газу протягом 2022 року.

Відтак, відповідач стверджує, що за поставлений у січні 2022 року газ, навіть за наявністю оригіналу акту приймання-передачі газу, остаточний розрахунок мав бути проведений споживачем до 15 березня 2022 р. За поставлений у лютому 2022 року газ, за наявністю оригіналу акту приймання-передачі газу, остаточний розрахунок мав бути проведений споживачем до 15 квітня 2022 р. Зазначені строки входять до періоду тимчасової окупації території, на якій знаходився споживач, оскільки у період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації.

Відповідач посилається на ч. 2 ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відповідно до якої здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України.

При цьому відповідача додає, що з березня 2022 по грудень 2022 Державна казначейська служба України не реєструвала платіжних доручень та не проводила платежів для закладів охорони здоров`я, які перебували на тимчасово непідконтрольній території. Таким чином, відповідач стверджує, що починаючи з 01 березня 2022 відповідач з незалежних від нього причин не міг здійснити оплату за отриманий від позивача у січні та лютому природний газ, з огляду на що нарахування позивачем санкцій (пені, відсотків та інфляційних втрат) за січень та лютий 2022 суперечить умовам п. 10 договору.

Між тим відповідач повідомляє, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким: з 01.03.2022 по 11.11.2022 Херсонська міська територіальна громада входить до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України.

Отже, відповідач зазначає, що, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, усі підписані представниками сторін у справі акти приймання-передачі природного газу в період часу з 01 березня по 11 листопада 2022 року є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов`язаних з їх недійсністю), адже неможливо відслідкувати, який саме природній газ поставляється на території, що перебували у тимчасовій окупації, при цьому відповідачем (його законним керівництвом) не підписувалися акти приймання-передачі природного газу за вказаний період та не могли бути підписаними з причини їх неотримання у відповідних періодах.

Таким чином, відповідач зауважує, що в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1238485,08 грн.; 3% річних у сумі 304751,05 грн.; інфляційних втрат у розмірі 954930,28 грн. у позивача відсутні правові підстави для здійснення таких нарахувань у зв`язку з неможливістю застосування до спірних правовідносин приписів статті 611 та 625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідач наголошує, що неможливість виконання як позивачем, так і відповідачем зобов`язань за умовами договору в умовах форс-мажорних обставин підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а також знаходження оператора ГРМ АТ "Херсонгаз" в окупації, з огляду на що позивач не міг визначити вартість поставленого газу та вказувати фактичні обсяги споживання відповідачем газу в період тимчасової окупації.

Крім того, відповідач додає, що Програмою, за якою здійснюється фінансування витрат на енергоносії, передбачено фінансування лише поточних видатків, погашення заборгованості минулих років не передбачено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 р. зупинено провадження у справі № 916/2638/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 8001094,34 грн. до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту постанови; зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 р. по справі № 908/1162/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" залишено без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. у справі № 908/1162/23 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 р. поновлено провадження у справі № 916/2638/24 з 13 листопада 2025 р. та призначено підготовче засідання на 13 листопада 2025 р. об 11:00 год.

06.11.2025 р. від Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі № 916/2638/24 в режимі відеоконференції (вх. № 35328/25), відповідно до якої відповідач просить суд надати можливість представнику відповідача - Холодняк Інні Вікторівні брати участь у підготовчому засіданні, призначеному на 13.11.2025 року об 11:00 год., та всіх наступних судових засіданнях у справі 916/2638/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.11.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі № 916/2638/24 в режимі відеоконференції (вх. № 35408/25), відповідно до якої позивач просить суд надати можливість його представнику - Бернацькій Олені Володимирівні брати участь у підготовчому засіданні, призначеному на 13.11.2025 року об 11:00 год., та всіх наступних судових засіданнях у справі 916/2638/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 р. задоволено заяву Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/2638/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/2638/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

11.11.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли пояснення у справі (вх. № 35912/25), в яких позивач вказує, що 05.11.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду направлено на розгляд Великої Палати справу № 280/5808/23 щодо застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Відтак, позивач зазначає, що застосування правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23, а також у справі № 910/9680/23, є передчасним.

Також позивач стверджує, що справи № 908/1162/23 та № 910/9680/23, які розглядалися Верховним Судом, не є подібними ані за змістовим, ані за суб`єктним критерієм, ані за об`єктним критерієм, оскільки у справах № 908/1162/23 та № 910/9680/23 предметом спору були правовідносини за договорами у частині оплати виробленої товариством електричної енергії за зеленим тарифом, та у справі № 908/1162/23 про стягнення 1593623,84 грн. основного боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на підставі договору від 31.12.2021 № 2273/1 про постачання електричної енергії.

Крім того, позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18), в якій зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Згідно з частиною другої статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Тлумачення частини другої статті 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України). У частині другій статті 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов`язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни (у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19.08.2019 у справі № 395/499/16-ц міститься подібний висновок суду).

Отже, позивач наголошує, що правова позиція, викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23, а також у справі № 910/9680/23 не може бути застосована до спірних правовідносин у справі № 916/2638/24.

У підготовчому засіданні, призначеному на 13 листопада 2025 р., представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з тим, що 05.11.2025 р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду направлено на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 280/5808/23 щодо застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 р. підготовче засідання відкладено на 23.12 2025 р. о 10:30 год.

25.11.2025 р. від Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 37473/25), в яких відповідач зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 провадження у справі № 908/1162/23 було зупинено саме з підстав знаходження на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи, що є подібною до справи № 908/2638/24. Між тим відповідач зауважує, що у судовому засіданні господарського суду 02.07.2024 сторони не заперечували щодо зупинення провадження у справі № 916/2638/24 до закінчення розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту постанови.

Так, відповідач наголошує, що Закони України "Про ринок природного газу", "Про ринок електричної енергії" однаково не відміняють необхідність застосування положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII щодо особливостей переміщення товарів на тимчасово окуповану територію, адже, газ як і електроенергія, є товаром, який стає предметом договору купівлі продажу. Положення статті 13-1 Закону № 1207-VII застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 цього Закону, а не до певних видів товарів.

Також відповідач зазначає, що факт тимчасової окупації міста Херсон є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування.

19.12.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло повідомлення (вх. № 40797/25), відповідно до якого представник позивача повідомляє, що 23.12.2025 року о 10:30 год. Бернацька О.В. буде у відпустці, у судовому засіданні прийматиме участь інший представник позивача - адвокат Кемінь В.В.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 23.12.2025 р. по справі № 916/2638/24 протокольно оголошено перерву до 22 січня 2026 року о 12:00 год.

16.01.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про зупинення розгляду справи (вх. № 1695/26), відповідно до якої позивач просить суд зупинити розгляд справи № 916/2638/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.

Так, підготовче засідання, призначене на 22.01.2026 р. о 12:00 год., не відбулося у зв`язку з призупиненням реєстрації вхідної кореспонденції та проведення судових засідань з огляду на розгерметизацію системи опалення та низьку температуру повітря в адміністративній будівлі суду, у тому числі у приміщенні серверної.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 р. призначено підготовче засідання на 13 лютого 2026 р. о 12:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 13.02.2026 р. о 12:00 год., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці за сімейними обставинами, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

19.02.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 6166/26), відповідно до яких позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 916/2638/24 пояснення та врахувати обставини, наведені у них, при прийнятті судового рішення за результатами розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 р. призначено підготовче засідання на 17 березня 2026 р. об 11:00 год.

26.02.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 6992/26), відповідно до якого відповідач просить суд залучити до участі у справі № 916/2638/24 як представника відповідача - Рукавішнікову Оксану Олександрівну - заступника директора КНП "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" ХОР з питань економічної та правової роботи, допускати до участі у судових засіданнях з усіма правами, які надано стороні по справі законом, в тому числі, з правом подавати, доповнювати, підписувати всі процесуальні матеріали, отримувати всі матеріали справи для ознайомлення, а також надсилати всі процесуальні документи (ухвали, рішення); в тому числі, але не виключно, подавати докази, відповіді на відзиви, відзиви, заперечення, заявляти клопотання та відводи; укладати мирові угоди, визнавати позов повністю або частково тощо.

27.02.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 7113/26), в яких відповідач вказує, що позивач у своїх поясненнях, що надійшли до суду 11.11.2025 р., намагався довести що справа, порушена за його позовом, не є подібною справі № 908/1162/23, проте у судовому засіданні господарського суду 02.07.2024 представник позивача не заперечував проти зупинення провадження у справі саме з підстав розгляду Верховним Судом подібної справи № 908/1162/23.

Додатково відповідач наголошує, що статті 13 та 13-1 Закону № 1207 встановлюють пряму заборону на здійснення певних видів господарської діяльності на тимчасово окупованій території. Відсутність прямої згадки про ці заборони в тексті постанови № 812 не означає їх скасування. Постанова регулює механізм постачання газу, тоді як Закон регулює територіальні межі правомірного здійснення діяльності. Відтак, посилання на "відсутність застережень" у постанові № 812 є хибним трактуванням, оскільки застереження вже закріплені на рівні Закону.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі № 916/2638/24 та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 14 квітня 2026 р. о 12:00 год.

01.04.2026 року від Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання ( вх. № 11280/26), в якому відповідач просить суд залучити до участі у справі № 916/2638/24 як представника відповідача - Рукавішнікову О.О. - заступника директора КНП "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" ХОР з питань економічної та правової роботи адміністративно-управлінської частини; допускати Рукавішнікову О.О. до участі у судових засіданнях з усіма правами, які надано стороні по справі законом, в тому числі з правом подавати, доповнювати, підписувати всі процесуальні матеріали отримувати всі матеріали справи для ознайомлення, а також надсилати всі процесуальні документи (ухвали, рішення), в тому числі, але не виключно подавати докази, відповіді на відзиви, відзиви, заперечення, заявляти клопотання та відводи; укладати мирові угоди, визнавати позов повністю або частково тощо.

08.04.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про заміну представника, що братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 12176/26), відповідно до якого позивач просить суд провести судове засідання по справі № 916/2638/24 призначене на 14.04.2026 о 12:00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС "ВКЗ", з викликом представника позивача Єфременка Олександра Олександровича.

09.04.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 12237/26), відповідно до якої позивач просить суд внести дані адвоката Єфременка Олександра Олександровича до додаткових відомостей про учасника справи для забезпечення доступу до усіх матеріалів судової справи № 916/2638/24 за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 р. відкладено розгляд справи на 01 травня 2026 р. о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 р. призначено розгляд справи в засіданні суду на 13 травня 2026 р. о 12:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2026 р. судове засідання призначено на 20 травня 2026 р. о 16:45 год.

20.05.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 17524/26), відповідно до якого позивач просить суд зупинити провадження у справі № 916/2638/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1218/23.

20.05.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 17527/26).

У судовому засіданні 20 травня 2026 р. судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 916/2638/24, про що зазначено у протоколі судового засідання від 20.05.2026 р.

Так, у судовому засіданні господарського суду 20.05.2026 р. по справі № 916/2638/24 протокольно оголошено перерву до 23 червня 2026 року об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2026 р. призначено судове засідання на 14 липня 2026 р. о 12:00 год.

14.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 24693/26), в якому позивач просить суд зупинити провадження у справі № 916/2638/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/3166/25. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 25.06.2026 у справі № 908/3166/25 рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2026 р. зупинено провадження у справі № 916/2638/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 8001094,34 грн. до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/3166/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення; зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

23.09.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради надійшло до господарського суду клопотання про поновлення провадження у справі (вх. № 32574/26), відповідно до якого відповідач просить суд поновити провадження у господарській справі № 916/2638/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення; призначити розгляд справи у судовому засіданні та повідомити учасників справи про дату і час його проведення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2026 р. поновлено провадження у справі № 916/2638/24 з 20 жовтня 2026 р., при цьому підготовче засідання призначено на 20 жовтня 2026 р. о 12:30 год.

07.10.2026 р. від Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 34394/26). Так, відповідач додатково зауважує, що у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання відповідачу природного газу на тимчасово окуповану територію, тому відсутні правові підстави для нарахування та стягнення зобов`язань по сплаті за газ за вказаний період, відповідно відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення відповідачем оплати вартості природного газу.

При цьому відповідач вказує, що станом на 01.03.2022 граничний строк на оплату вартості поставленого у січні 2022 та лютому 2022 природного газу не настав; строки сплати, вказані власне позивачем у розрахунку штрафних санкцій, відповідно 16.03.2022 та 16.04.2022 (дати, які припадають на період тимчасової окупації міста Херсон ). Невиконання грошового зобов`язання у вказаному періоді було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території, на якій знаходився відповідач та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки відповідача або неправомірного користування коштами позивача.

Крім того, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що за невиконання відповідачем зобов`язань у період окупації позивачем безпідставно нараховано санкції (пеня, 3% річних та інфляційні втрати) у сумі 2046752,19 грн (766951,74 грн + 1279800,45 грн).

Так, відповідач додає, що у період з 12.11.2022 по 31.12.2022 відповідач за незалежних від нього причин не міг забезпечити проведення оплати за спожитий газ, оскільки від оператора ГРМ - АТ "Херсонгаз" отримав дані щодо спожитого у листопаді-грудні 2022 газу лише 30 грудня 2022, а оригінали актів приймання передачі фактичних обсягів спожитого газу від позивача за цей період - у липні 2023. Натомість за несплату за цей період (листопад, грудень 2022) позивач нарахував санкції у сумі 433333,81 грн, у тому числі: пеню у сумі 319582,97 грн, 3% річних у сумі 47528,14 грн, інфляційні втрати у розмірі 66222,7 грн.

Наразі відповідач, посилаючись на пункти 10.1, 10.2 договору, вказує, що для відповідача наслідком форс-мажорних обставин стала неможливість отримання інформації стосовно фактичних обсягів споживання природного газу у певних періодах 2022 року та несвоєчасно (30 грудня 2022) отримана інформація від оператора ГРМ про обсяги споживання природного газу у листопаді і грудні 2022, неотримання актів приймання-передачі природного газу від позивача. Тобто, невиконання постачальником (позивачем) і оператором ГРМ своїх зобов`язань перед споживачем об`єктивно унеможливила виконання споживачем (відповідачем) своїх зобов`язань за договором.

Крім того, як зауважує відповідач, посилаючись на п. 3.1 договору, а також Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, неможливість оплати виникла внаслідок дії (бездіяльності) самого позивача, який не надав первинних документів, що свідчить про прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), а саме не надав актів приймання-передачі природного газу, без яких неможливо провести оплату за договором.

Між тим, за ствердженнями відповідача, до настання форс-мажорних обставин відповідач був сумлінним споживачем та завжди своєчасно розраховувався за поставлений природний газ та послуги по розподілу природного газу, адже кошти на закупівлю та розподіл природного газу були передбачені в обласному бюджеті, бюджетні призначення були розподілені помісячно.

При цьому відповідач просить суд врахувати також наступні обставини:

1) несплата за спожитий у січні, лютому, частині листопаду та грудні 2022 газ сталася внаслідок обставин, незалежних від відповідача, які, фактично, є обставинами непереборної сили, які відповідач не міг передбачити під час укладання договору із позивачем;

2) відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради є закладом охорони здоров`я, отже соціально значущим підприємством, особливо, враховуючи умови, в яких знаходиться деокупована частина Херсонській області, адже лікарня працює на території активних бойових дій та є єдиним закладом, що надає спеціалізовану необхідну медичну допомогу дитячому населенню деокупованої частини області, незважаючи на постійні обстріли ворога;

3) відповідач є підприємством, критично-важливим для функціонування економіки і забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, за визначенням Херсонської обласної військової адміністрації, що підтверджується листом Департаменту здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації від 11.08.2026 № 01-17-3276/0/26/30-02-01 (Додаток 2);

4) відповідач є неприбутковою установою та включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій, основний вид діяльності медичні послуги, отримує кошти від Національної служби охорони здоров`я за Програмою медичних гарантій; фактично, це - кошти Державного бюджету, які передбачаються щороку Законом України "Про Державний бюджет України" на певний рік. Кошти ж на покриття вартості енергоносіїв, в тому числі природного газу, як було вказано вище, відповідач отримує за Програмою підтримки комунальних підприємств із обласного бюджету. Отже, визначені за рішенням суду зобов`язання та штрафні санкції будуть оплачуватися за рахунок бюджетних коштів;

5) за приписами п. 1 ч. 1 ст. 2, п. 1 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 5, ч. 8 ст. 10 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" від 19.10.2017 № 2168-VIII кошти, які отримує відповідач від НСЗУ, спрямовуються, насамперед, на покриття собівартості медичних послуг: заробітну плату персоналу, придбання медикаментів та медичних виробів;

6) збитковість фінансово-господарської діяльності КНП, починаючи з 2025 року, підтверджується офіційною фінансовою звітністю підприємства;

7) за умовами укладеного між сторонами договору поставлений природний газ використовувався відповідачем не для перепродажу, а для власних потреб з метою забезпечення надання медичних послуг населенню;

8) відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення оплати саме відповідачем.

Разом з тим, відповідач у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позову в частині застосування санкцій, просить суд звернути увагу на надмірно великий розмір пені, нарахованої позивачем за несвоєчасне виконання зобов`язань та наявність особливих обставин, які вплинули на виконання зобов`язань, що вказані вище, для зменшення її розміру на 99% (за періоди, що не увійшли в період окупації).

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

02 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради (споживач) укладено договір постачання природного газу № 20-1023/21-БО-Т, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору від 12.11.2021 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

Згідно з п. 1.3 договору від 12.11.2021 за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

За умовами п. 1.5 договору від 12.11.2021 у разі, якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: ПАТ "Херсонгаз", з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

У п. 2.1 договору від 12.11.2021 сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 507 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: у листопаді 2021 року - 52 тис. куб. м.; у грудні 2021 року - 68 тис. куб. м.; у січні 2022 року - 80 тис. куб. м.; у лютому 2022 року - 69 тис. куб. м.; у березні 2022 року - 55 тис. куб.м.; у квітні 2022 року - 25 тис. куб. м.; у травні 2022 року - 4 тис. куб. м.; у червні 2022 року - 3,5 тис. куб. м.; у липні 2022 року - 3,5 тис. куб. м.; у серпні 2022 року - 3,5 тис. куб. м.; у вересні 2022 року - 3,5 тис. куб. м.; у жовтні 2022 року - 15 тис. куб. м.; у листопаді 2022 року - 55 тис. куб. м.; у грудні 2022 року 2022 року - 70 тис. куб. м..

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.3 договору від 12.11.2021).

Пунктом 2.2 договору від 12.11.2021 визначено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

За умовами п. 2.4 договору від 12.11.2021 перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Положеннями п. 3.1 договору від 12.11.2021 передбачено, що постачальник передає споживачеві у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно з п. 3.5 договору від 12.11.2021 приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

- 3.5.1 Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ;

- 3.5.2 На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником постачальника;

- 3.5.3 Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання;

- п. 3.5.4 У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акт до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначений в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 3.6 договору від 12.11.2021 звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи оператора ГТС.

У п. 4.1 договору від 12.11.2021 сторони погодили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16554,00 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 6994065,00 грн., крім того ПДВ 1398813,00 грн., разом з ПДВ - 8392878,00 грн. (п. 4.3 договору від 12.11.2021).

Пунктом 5.1 договору від 12.11.2021 оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

За умовами п. 5.2 договору від 12.11.2021 під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Положеннями п. 5.3 договору від 12.11.2021 передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

У п. 5.4 договору від 12.11.2021 визначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.

Згідно з п. 5.5 договору від 12.11.2021 звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.2 договору від 12.11.2021 споживач зобов`язаний, зокрема: прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п.п. 4).

Пунктом 7.1 договору від 12.11.2021 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

За умовами п. 7.2 договору від 12.11.2021 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У п. 7.6 договору від 12.11.2021 визначено, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Приписами п. 8.1 договору від 12.11.2021 визначено, що у разі якщо споживач порушив умови пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ, постачальник має право припинити постачання газу шляхом виключення споживача з Реєстру без погодження із споживачем. Припинення (обмеження) постачання природного газу споживачеві здійснюється постачальником з 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому споживач мав здійснити остаточний розрахунок за розрахунковий період.

При цьому постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається споживачу на електронну адресу, зазначену в розділі 14 цього договору, а також оператору ГРМ, зазначеному в п.1.5 цього договору.

Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні. Споживач не має права вимагати від постачальника відшкодування збитків за невключення його до Реєстру внаслідок невиконання споживачем умов цього договору.

Постачальник не припиняє постачання споживачу у випадках:

- прийняття рішення учасника постачальника щодо продовження постачання природного газу споживачу;

- у разі прийняття рішення спеціально створеним органом постачальника (або його учасника) щодо продовження постачання природного газу споживачу.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 договору від 12.11.2021 у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Згідно з п. 11.3 договору від 12.11.2021 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Положеннями розділу 13 договору від 12.11.2021 сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вказує позивач, на виконання умов договору № 20-1023/21-БО-Т від 02.11.2021 р. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з листопада 2021 року по грудень 2021 року та з січня 2022 року по грудень 2022 року включно було поставлено, а Комунальним некомерційним підприємством "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради прийнято природного газу на загальну суму 6980816,80 грн., у т.ч. за листопад 2021 року у розмірі 220579,83 грн., за грудень 2021 - 1257309,04 грн., за січень 2022 - 1439419,54 грн., за лютий 2022 - 1129230,78 грн., за березень 2022 - 1077786,73 грн., за квітень 2022 - 440717,29 грн., за травень 2022 - 31117,86 грн., за червень 2022 - 29548,88 грн., за липень 2022 - 28229,87 грн., за серпень 2022 - 23771,53 грн., за листопад 2022 - 177441,12 грн., за грудень 2022 - 1125664,33 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов п. 5.1 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 5.1 договору від 12.11.2021 оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з п. 3.5 договору від 12.11.2021 приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача (п.п. 3.5.1).

На підтвердження постачання відповідачу природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2021 року та у період з січня 2022 року по грудень 2022 року на загальну суму 6980816,80 грн. позивачем надано до матеріалів позову акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 220579,83 грн. (у т.ч. ПДВ 36763,30 грн.), обсяг споживання - 13,32487 тис.куб.м;

- акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 1257309,04 грн. (у т.ч. ПДВ 209551,50 грн.), обсяг споживання - 75,95200 тис.куб.м.;

- акт приймання-передачі природного газу за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 1439419,54 грн. (у т.ч. ПДВ 239903,26 грн.), обсяг споживання - 86,95300 тис.куб.м.;

- акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 1129230,78 грн. (у т.ч. ПДВ 188205,13 грн.), обсяг споживання - 68,21500 тис.куб.м.;

- акт приймання-передачі природного газу за березня 2022 року від 31.03.2022 на суму 1078757,65 грн. (у т.ч. ПДВ 179792,94 грн.), обсяг споживання - 65,16600 тис.куб.м.

- акт приймання-передачі природного газу за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 770717,29 грн. (у т.ч. ПДВ 73452,88 грн.), обсяг споживання - 26,64700 тис.куб.м.

- акт приймання-передачі природного газу за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 31117,86 грн. (у т.ч. ПДВ 5186,31 грн.), обсяг споживання - 1,87978 тис.куб.м.

- акт приймання-передачі природного газу за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 29548,88 грн. (у т.ч. ПДВ 4924,81 грн.), обсяг споживання - 1,78500 тис.куб.м.

- акт приймання-передачі природного газу за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 28229,87 грн. (у т.ч. ПДВ 4704,98 грн.), обсяг споживання - 1,70532 тис.куб.м.

- акт приймання-передачі природного газу за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 23771,53 грн. (у т.ч. ПДВ 3961,92 грн.), обсяг споживання - 1,43600 тис.куб.м.

- акт приймання-передачі природного газу за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 177441,12 грн. (у т.ч. ПДВ 29573,52 грн.), обсяг споживання - 10,71900 тис.куб.м.

- акт приймання-передачі природного газу за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 1125664,33 грн. (у т.ч. ПДВ 187610,72 грн.), обсяг споживання - 68,00000 тис.куб.м.

При цьому з коригуючого акту приймання-передачі природного газу за березень 2022 року від 25.04.2022 вбачається, що скориговано вартість поставленого у березні 2022 року газу в сторону зменшення вартості на 970,92 грн., з огляду на що вартість спожитого відповідачем газу у березні 2022 року становить 1077786,73 грн.

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані лише зі сторони постачальника та скріплені його печаткою. При цьому позивачем до матеріалів справи додано роздруківки з електронної пошти щодо направлення засобами електронної пошти на електронну адресу: tender.odl.2021@gmail.com актів приймання-передачі природного газу за період постачання природного газу з листопада по грудень 2021 року та з січня по грудень 2022 року. Разом з тим, встановлено судом та вбачається із договору № 20-1023/21-БО-Т від 02.11.2021 року, у розділі 14 вказаного договору міститься інша електронна адреса відповідача: dob@bdp.ks.ua.

Між тим із матеріалів справи вбачається, що листом від 08.05.2024 за вих. № ТОВВИХ-24-6893 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у відповідь на адвокатський запит повідомлено, зокрема, інформацію щодо споживача з ЕІС - 56XТ0000209О900N: обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XТ0000209О900N за період з 01.12.2021 по 31.12.2022, та внесений в алокацію постачальника ТОВ "ГП "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС - код 56X930000010610X) становить: з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 75952,00 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 86953,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 68215,00 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 65166,00 м3, з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 26647,00 м3, з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 1879,78 м3, з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 1785,00 м3, з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 1705,32 м3, з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 1436,00 м3, з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 0,00 м3, з 01.10.2022 по 31.10.2022 - 0,00 м3, з 01.11.2022 по 30.11.2022 - 10719,00 м3, з 01.12.2022 по 31.12.2022 - 68000,00 м3.

Відповідно до інформації про надходження коштів у період з 02.11.2021 по 11.10.2023 (а.с. 50 т. 1) Комунальне некомерційне підприємство "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради здійснило оплату за договором у загальній сумі 1477888,87 грн., а саме:

1) 29.12.2021 року на суму 220579,83 грн. із призначенням платежу: "0712010;2610 (2274); плата за транспорт прир газ; акт№1 від 30.11.21,№ 01-1/18/2728 від 28.12.21, Д/у№1 від 24.12.21 до дог № 20-1023/21-";

2) 29.12.2021 на суму 590034,05 грн. із призначенням платежу: "0712010;2610 (2274); передплата закупівлі природ газу та його транспортування; рах№20-1023/21-БО-Т/12/21 від 28.12.21, попер. оплата за природ. газ за грудень 2021 р.; зг. дог. № 20-1132/21/БО-Т від 02.11.21р;ПДВ";

3) 31.03.2022 на суму 667274,99 грн. із призначенням платежу: "за трансп природ газу зг заявки в прозорро UA-2021-10-26-001754- а.Зг. ак№2 від 31.12.21 вх№01-1/18/2882 від25.01.22 у сумі 556062,49 грн., ПДВ - 20% 111212,50 грн.".

Відтак, судом встановлено, що позивачем було виконано зобов`язання за договором постачання природного газу № 20-1023/21-БО-Т від 02.11.2021 р., тоді як відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, сплативши лише за природний газ, поставлений на суму 1477888,87 грн. Так, несплаченим залишився поставлений у січні 2022 року природний газ у розмірі 1439419,54 грн., у лютому 2022 року у сумі 1129230,78 грн., у березні 2022 році - 1077786,73 грн., у квітні 2022 році - 440717,29 грн., у травні 2022 році - 31117,86 грн., у червні 2022 році - 29548,88 грн., у липні 2022 році - 28229,87 грн., у серпні 2022 році - 23771,53 грн., у листопаді 2022 році - 177441,12 грн., у грудні 2022 році - 1125664,33 грн.

Таким чином, у даному випадку позивачем заявлено до стягнення заборгованість за поставлений природний газ за період з січня 2022 року по грудень 2022 року.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об`єднаною палатою у справі № 908/1162/23 суд зупиняв провадження у справі № 916/5595/24).

Предметом розгляду Об`єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема, виснував, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене, у постанові по справі № 908/1162/23 Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові по справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Господарський суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.

Таким чином, господарський суд не приймає до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р.

Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Крім того, господарський суд вважає, що факт тимчасово окупації Херсонської міської територіальної громади у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною.

Таким чином, позивачем нараховано заборгованість за поставлений природний газ споживачу, який розташований на території Херсонської міської територіальної громади за період, коли територія, у тому числі, вже знаходилася під окупацією РФ.

В свою чергу, позивач не заперечує той факт, що борг за природний газ нараховано стосовно об`єктів, які розташовані на території Херсонської міської територіальної громади за період, коли територія вже знаходилася під окупацією РФ.

Відповідно до статті 13-1 Закону № 1207-VII її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Зазначене вище також узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 р. у справі № 916/1125/24, від 26.02.2026 у справі № 916/5148/23, від 25.02.2026 р. у справі № 2319/24.

Отже, позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу на тимчасово окуповану територію після 01 березня 2022 р. та у квітні, травні, червні, липні, серпні та частково у листопаді місяці 2022 року (до 11.11.2022).

Таким чином, враховуючи те, що факт окупації міста Херсон у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомим фактом, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, господарський суд зазначає, що за даний період відсутні підстави для нарахування заборгованості з надання на окуповану територію послуг, в тому числі і послуг з газопостачання, а відтак відсутні підстави і для нарахування заборгованості за такий період.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022 та за 1-11 листопада 2022 року, оскільки окупація міста Херсон тривала до 11.11.2022 року.

Водночас щодо заборгованості за листопад 2022 року суд зазначає, що позивачем нараховано вартість поставленого природного газу у сумі 177441,12 грн. з врахуванням з 01-го по 11-те лютого (період окупації), з огляду на що судом самостійно розраховано вартість поставленого природного газу за період з 12 листопада 2022 по 30 листопада 2022, що складає 112379,38 грн.

При цьому заборгованість відповідача за спожитий природний газ у січні 2022 року становить 1439419,54 грн., у лютому 2022 року - 1129230,78 грн., у грудні 2022 року - 1125664,33 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача за спожитий природний газ у січні-лютому 2022 року та у листопаді (з 12.11.2022) - грудні 2022 року становить 3806694,03 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" позовних вимог до Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради про стягнення суми основного боргу у розмірі 3806694,03 грн. за поставлений природний газ.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, наслідком яких стала неможливість отримання своєчасно інформації стосовно фактичних обсягів споживання природного газу, як на підставу унеможливлення виконання зобов`язань за договором.

Наразі господарський суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

При цьому господарський суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Між тим судом враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Як зазначалося вище, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Частиною першою статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, у разі наявності певних обставин (фор-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.

Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Так, у п. 10.3 договору № 20-1023/21-БО-Т від 02.11.2021 погоджено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. А пунктом 10.5 договору унормовано, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

При цьому господарський суд зазначає, що відповідачем також не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про обставин непереборної сили, а саме про обставини, на які відповідач посилається як форс-мажорні, саме відразу після їх виникнення.

Крім того, як встановлено судом, відповідач не звертався до позивача із заявою про припинення спірного договору з підстав неможливості його виконання, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Наразі господарський суд наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/528/19).

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором внаслідок існування обставин непереборної сили.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлений природний газ суд зазначає наступне.

За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 договору від 02.11.2021 за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У відповідності до п. 7.2 договору від 02.11.2021 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у грудні 2021 року, січні 2022, лютому 2022, березні 2022, квітні 2022, травні 2022, червні 2022, липні 2022, серпні 2022, листопаді 2022, грудні 2022 розрахунок якої додано до позову.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

При цьому, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору передбачено також розмір річних - 3%, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Наразі господарським судом враховується, що строк оплати за зобов`язаннями січня та лютого місяців 2022 року настав для відповідача вже після тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади, на території якої розташоване Комунальне некомерційне підприємство "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради. З огляду на викладене, строк виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого у січні та лютому місяцях 2022 року, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання Комунальним некомерційним підприємством "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради вказаних грошових зобов`язань.

Суд виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки.

Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Незважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв`язку з тимчасовою окупацією, суд зобов`язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання.

Невиконання грошового зобов`язання у спірний період було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Застосування компенсаційних механізмів статті 625 Цивільного кодексу України у ситуації, коли боржник був об`єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу.

Суд враховує, що компенсаційна природа інфляційних втрат та трьох процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін.

Фактична сплата основного боргу після відновлення можливості здійснення платежів свідчить про визнання зобов`язання та добросовісність поведінки боржника. Отже, відсутні підстави для застосування до нього додаткових фінансових санкцій за період, коли виконання зобов`язання було об`єктивно унеможливлене.

Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об`єктивної неможливості виконання зобов`язання.

Господарський суд виходить із необхідності застосування не формального, а змістовного підходу до оцінки правовідносин. Механічне нарахування пені за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило б завданню господарського судочинства - справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, який, звісно, містить, у тому числі умови щодо застосування пені, а й об`єктивний контекст його виконання.

Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов`язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме:

- за зобов`язаннями грудня 2021 року: 3% річних за період з 01.03.2022 по 30.03.2022, пені за період з 01.03.2022 по 30.03.2022;

- за зобов`язаннями січня 2022 року: 3% річних за період з 16.03.2022 по 11.11.2022 р., пені за період з 16.03.2022 по 15.09.2022, інфляційних втрат за період з 01.04.2022 по 11.11.2022;

- за зобов`язаннями лютого 2022 року: 3% річних за період з 16.04.2022 по 11.11.2022 р., пені за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, інфляційних втрат за період з 01.05.2022 по 11.11.2022;

- за зобов`язаннями березня 2022 року повністю.

- за зобов`язаннями квітня 2022 року повністю.

- за зобов`язаннями травня 2022 року повністю.

- за зобов`язаннями червня 2022 року повністю.

- за зобов`язаннями липня 2022 року повністю.

- за зобов`язаннями серпня 2022 року повністю.

- за зобов`язаннями листопада 2022 року: в частині нарахування 3% річних, пені, інфляційних втрат на загальну суму боргу у розмірі 177441,12 грн.

Приймаючи до уваги викладене вище, а також порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню саме за зобов`язаннями грудня 2021 року, листопада 2022 року та грудня 2022 року. Наразі суд вважає помилковим розрахунок пені за зобов`язаннями січня, лютого 2022 року, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану у період окупації, водночас нарахування пені є можливими з 12.11.2022 року (наступний день після деокупації населеного пункту). Разом з тим, враховуючи, що суд не може самостійно змінювати період нарахування пені, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності як пеня, нарахована за період окупації.

Крім того, враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його частково помилковим (з підстав їх нарахування за період окупації та невірну суму заборгованості), з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок пені, який становить:

- на суму боргу за грудень 2021 року у розмірі 667274,99 грн. за період з 16.02.2022 року по 28.02.2022 року сума пені становить 4753,19 грн.

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення667274,9916.02.2022 - 28.02.20221210,00 %4753,19Всього4753,19- на суму боргу за листопад 2021 року у розмірі 112379,38 грн. за період з 17.01.2023 року по 16.07.2023 року сума пені становить 27863,93 грн.

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення112379,3817.01.2023 - 16.07.202318110,00 %27863,93Всього27863,93При цьому, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за зобов`язаннями грудня 2022 року у розмірі 275587,30 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня за зобов`язання грудня 2022 року у сумі 275587,30 грн.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу за зобов`язаннями грудня 2021, листопада 2022 та грудня 2022 у загальному розмірі 308204,42 грн.

Поряд з вказаним відповідачем у додаткових поясненнях у справі заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 99%.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає: несплата за спожитий у січні, лютому, частині листопада та грудні 2022 газ сталася внаслідок обставин, незалежних від відповідача, які, фактично, є обставинами непереборної сили, які відповідач не міг передбачити під час укладання договору із позивачем; відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради є закладом охорони здоров`я, отже соціально значущим підприємством, особливо, враховуючи умови, в яких знаходиться деокупована частина Херсонській області, адже лікарня працює на території активних бойових дій та є єдиним закладом, що надає спеціалізовану необхідну медичну допомогу дитячому населенню деокупованої частини області, незважаючи на постійні обстріли ворога; відповідач є підприємством, критично-важливим для функціонування економіки і забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, за визначенням Херсонської обласної військової адміністрації, що підтверджується листом Департаменту здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації від 11.08.2026 № 01-17-3276/0/26/30-02-01 (Додаток 2); відповідач є неприбутковою установою та включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій, основний вид діяльності - медичні послуги, отримує кошти від Національної служби охорони здоров`я за Програмою медичних гарантій; фактично це кошти Державного бюджету, які передбачаються щороку Законом України "Про Державний бюджет України" на певний рік. Кошти ж на покриття вартості енергоносіїв, у тому числі природного газу, як було вказано вище, відповідач отримує за Програмою підтримки комунальних підприємств із обласного бюджету. Отже, визначені за рішенням суду зобов`язання та штрафні санкції будуть оплачуватися за рахунок бюджетних коштів; за приписами п. 1 ч. 1 ст. 2, п. 1 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 5, ч. 8 ст. 10 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" від 19.10.2017 № 2168-VIII кошти, які отримує відповідач від НСЗУ спрямовуються, насамперед, на покриття собівартості медичних послуг: заробітну плату персоналу, придбання медикаментів та медичних виробів; збитковість фінансово-господарської діяльності КНП, починаючи з 2025 року, підтверджується офіційною фінансовою звітністю підприємства; за умовами укладеного між сторонами договору поставлений природний газ використовувався відповідачем не для перепродажу, а для власних потреб з метою забезпечення надання медичних послуг населенню; відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення оплати саме відповідачем.

Крім того, відповідач вказує про надмірно великий розмір пені, нарахованої позивачем за несвоєчасне виконання зобов`язань та наявність особливих обставин, які вплинули на виконання зобов`язання, а також використання позивачем ситуації задля власного збагачення.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам справи. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Також чинним, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, господарський суд враховує:

- відсутність доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

- важкий майновий стан відповідача;

- тимчасову окупація м. Херсон та віднесення його наразі до територій, на яких активно ведуться бойові;

- відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання;

- віднесення відповідача до неприбуткових установ, а також соціальне значення та критичну важливість діяльності відповідача з охорони здоров`я населення та забезпечення надання медичних послуг населенню;

- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, яка становить 308204,42 грн. з огляду на обставини справи, що вплинули на виконання зобов`язань;

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, дослідивши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, перевіривши всі доводи, які містяться у ньому, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення у господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 20-1023/21-БО-Т від 02.11.2021, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру пені на 90%, тобто до 30 820,44 грн. Між тим чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строку оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару у розмірі 30 820,44 грн.

Крім того, враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його частково помилковим (з підстав їх нарахування за період окупації та невірну суму заборгованості), з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних, який становить:

- на суму боргу за грудень 2021 року у розмірі 667274,99 грн. за період з 16.02.2022 року по 28.02.2022 року сума 3% річних становить 712,98 грн.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 16.02.2022 по 28.02.2022 667274.99 x 3 x 13 : 365 : 100 13712,98- на суму боргу за січень 2022 року у розмірі 1439419,54 грн. за період з 12.11.2022 року по 30.04.2024 року сума 3% річних становить 63374,22 грн.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 12.11.2022 по 31.12.2023 1439419.54 x 3 x 415 : 365 : 100 41549098,01з 01.01.2024 по 30.04.2024 1439419.54 x 3 x 121 : 366 : 10012114276,21Всього63374,22- на суму боргу за лютий 2022 року у розмірі 1129230,78 грн. за період з 12.11.2022 року по 30.04.2024 року сума 3% річних становить 49717,35 грн.:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 12.11.2022 по 31.12.2023 1129230.78 x 3 x 415 : 365 : 10041538517,60з 01.01.2024 по 30.04.2024 1129230.78 x 3 x 121 : 366 : 10012111199,75Всього49717,35- на суму боргу за листопад 2022 року у розмірі 112379,38 грн. за період з 17.01.2023 року по 30.04.2024 року сума 3% річних становить 4338,18 грн.:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 17.01.2023 по 31.12.2023 112379.38 x 3 x 349 : 365 : 1003493223,59з 01.01.2024 по 30.04.2024 112379.38 x 3 x 121 : 366 : 100 1211114,58Всього4338,18При цьому, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за зобов`язаннями грудня 2022 року у розмірі 40678,38 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно.

Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, у загальному розмірі 158821,11 грн.

Між тим, враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його частково помилковим (з підстав їх нарахування за період окупації та невірну суму заборгованості), з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок інфляційних втрат, який становить:

- на суму боргу за січень 2022 року у розмірі 1439419,54 грн. за період з 12.11.2022 року по 30.04.2024 року сума інфляційних втрат становить 116010,74 грн. (1439419,54 грн. (сума боргу) х 1,08059550 (сукупний індекс інфляції) - 1439419,54 грн.);

- на суму боргу за лютий 2022 року у розмірі 1129230,78 грн. за період за період з 12.11.2022 року по 30.04.2024 року розмір інфляційних збитків складає 91010,92 грн. (1129230,78 грн. (сума боргу) х 1,08059550 (сукупний індекс інфляції) - 1129230,78 грн.);

- за листопад 2022 року на суму боргу 112379,38 грн. розмір інфляційних збитків за період з 01.02.2023 по 30.04.2024 складає 6424,42 грн. (112379,38 грн. (сума боргу) х 1.05716721 (сукупний індекс інфляції) - 112379,38 грн.);

- дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру інфляційних збитків за зобов`язаннями грудня 2022 року у розмірі 56078,88 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором № 20-1023/21-БО-Т постачання природного газу від 02.11.2021 р. складає 269524,96 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, з огляду на що підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 54518,94 грн. (4543244,52 грн. х 96013,14 грн. / 8001094,34 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості у загальній сумі 8001094,34 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради (73013, м. Херсон, вул. Українська, буд. 81; код ЄДРПОУ 02009873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 3 806 694/три мільйони вісімсот шість тисяч шістсот дев`яносто чотири/грн. 03 коп., пеню у сумі 30 820/тридцять тисяч вісімсот двадцять/грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 158 821/сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять одна/грн. 11 коп., інфляційні втрати у сумі 269 524/двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири/грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 518/п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять/грн. 94 коп.

3. У задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального некомерційного підприємства "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 23 жовтня 2026 р.

Суддя В.С. Петров