Рішення № 140870723, 15.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2458/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Семенова Н.С.,

від відповідача - не з`явився,

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", в якій просить суд:

- припинити трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" у зв`язку зі звільненням із займаної посади керівника (директора) за власним бажанням з дня набрання рішенням суду законної сили;

- визначити особою, яка тимчасово, до прийняття рішення про призначення нового директора, виконуватиме обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", єдиного учасника ТОВ "Моцарт-Готель", який є його кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 09 вересня 2019 року рішенням єдиного учасника (власника) ТОВ "Моцарт-Готель" № 02/19 ОСОБА_1 призначено на посаду директора зазначеного підприємства, який 10 вересня 2019 року приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "Моцарт-Готель" за сумісництвом.

Позивач стверджує, що з метою припинення своїх повноважень з посади директора ТОВ "Моцарт-Готель" за власним бажанням, 27.04.2026 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з 29.05.2026 року і в той же день скликав загальні збори учасників товариства на 29.05.2026 року о 10:00, за адресою знаходження товариства, для вирішення питання про розгляд його заяви про звільнення та обрання нового директора.

У подальшому, як зазначає позивач, вказане повідомлення 27 квітня 2026 року було направлено як на адресу відповідача, так і на адресу єдиного учасника товариства - ОСОБА_2 . Проте, за ствердженням позивача, єдиний учасник товариства ОСОБА_2 на загальні збори учасників товариства не з`явився, у зв`язку з чим збори не відбулися, що підтверджується відповідним актом, долученим до позовної заяви. Позивач зазначає, що останнім дотримано вимоги щодо повідомлення учасника товариства не менше, ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

Наразі позивач зауважує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Моцарт-Готель" станом на день звернення до суду у відомостях про керівника юридичної особи значиться керівник - ОСОБА_1 . Таким чином, за ствердженням позивача, єдиним учасником товариства ОСОБА_2 до цього часу не вирішено питання про звільнення позивача за власним бажанням з посади директора ТОВ "Моцарт-Готель", що є порушенням прав ОСОБА_1 на припинення повноважень на посаді директора зазначеного товариства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2458/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 07.07.2026 р. о 10:30 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

06.07.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 23642/26), відповідно до якої позивач просить суд провести підготовче засідання у відсутність позивача та його представник, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечує.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 р. відкладено підготовче засідання на 24 липня 2026 р. об 11:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 24.07.2026 р. об 11:00 год., не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у Одеському районі повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2026 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2458/26 на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 09 вересня 2026 р. об 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2026 р. відкладено підготовче засідання на 23 вересня 2026 р. о 15:30 год.

14.09.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло повідомлення про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засідання за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (вх. № 31103/26).

22.09.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 32350/26), відповідно до якого позивач просить суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення, поновити строк та долучити до матеріалів справи документи, долучені до письмових пояснень. Крім того, позивач просить з огляду на перебування представника позивача на лікарняному провести підготовче засідання без участі позивача, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Так, позивач додатково зазначає, що з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом доступу 651525561095, долученого до позовної заяви ОСОБА_1 , вбачається, що з 13.06.2022 року єдиним засновником ТОВ "Моцарт-Готель" є ОСОБА_2 , а з 14.06.2022 року останній є і єдиним кінцевим бенефіціарним власником зазначеного підприємства.

Крім того, позивач зазначає, що ТОВ "Моцарт-Готель" не є власником готелю "Моцарт" та не має до нього жодного відношення. Приміщення готелю та ресторану загальною площею 3989,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві власності Виробничо-комерційній фірмі "Вікторія", код ЄДРПОУ 20944105.

Також позивач наголошує, що на цей час ТОВ "Моцарт-Готель" не здійснює господарську діяльність, доходів не отримує. До позовної заяви долучено докази щодо відсутності у зазначеному підприємстві працівників, окрім директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який призваний до лав ЗСУ. Крім цього, на підтвердження зазначених обставин позивач надає копії податкової звітності ТОВ "Моцарт-Готель", а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2026 року, додаток 1 до податкової декларації та квитанція.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2026 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2458/26 та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 15 жовтня 2026 р. о 10:30 год.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 22.06.2026 р., про відкладення підготовчого засідання від 07.07.2026 р. вручені відповідачу, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з підписом одержувача.

Крім того, як вбачається з відповіді про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС № 41183184, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" 16.07.2026 року зареєстрував Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, з огляду на що у подальшому про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" у порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать, зокрема, наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронного документу, а також шляхом направлення на електронну адресу відповідача, а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_1", про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронного листа за вих. № 916/2458/26/38542/26 від 22.06.2026, № 916/2458/26/39670/26 від 08.07.2026, № 916/2458/26/40887/26 від 24.07.2026, № 916/2458/26/43743/26 від 09.09.2026, № 916/2458/26/44604/26 від 23.09.2026.

Відповідно до відомостей, наявних у КП "ДСС", відповідач - ТОВ "Моцарт-Готель" є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в "Електронному суді" та має власний "кабінет" в "Електронному суді".

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа - ОСОБА_2 пояснення на позов у встановлений судом строк не надав, також третя особа в засідання суду не з`явилася.

При цьому третя особа - ОСОБА_2 відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь № 2913745 від 22.06.2026) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, ОСОБА_2 у засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи третя особа повідомлялася судом належним чином за адресою, зазначеною у Єдиному державному демографічному реєстрі ( АДРЕСА_3 ). Так, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 22.06.2026 р., про відкладення підготовчого засідання від 07.07.2026 р., про продовження строку підготовчого провадження та призначення підготовчого провадження від 24.07.2026 р., про відкладення підготовчого засідання від 09.09.2026 р., про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 23.09.2026 р. були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, що міститься в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

В силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження третьої особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення третій особі відповідної ухвали суду.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду, господарським судом третя особа також викликалися через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень третьої особи, суд вважає, що третя особа є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без її участі.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до наявного у матеріалах справи рішення № 02/19 єдиного учасника (власника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" від 09.09.2019, вбачається, що з 10 вересня 2019 року директором товариства за сумісництвом призначено ОСОБА_1 .

Так, відповідно до наказу № 161-ОС від 10.09.2019 ОСОБА_1 на підставі рішення № 02/19 єдиного учасника (власника) ТОВ "Моцарт-Готель" від 09.09.2019 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "Моцарт-Готель" з 10 вересня 2019 року за сумісництвом, з окладом згідно зі штатним розкладом.

Відповідно до п. 2.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", затвердженого у новій редакції рішенням № 1/20 від 28.02.2020 року єдиного учасника ТОВ "Моцарт-Готель", загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з п. 2.3 статуту до компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

За умовами п. 2.4 статуту питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з закону.

Відповідно до п. 2.5 статуту рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням.

Пунктом 3.1 статуту визначено, що виконавчим органом товариства є директор.

Положеннями п. 3.2 статуту передбачено, що директор товариства діє від товариства без довіреності. Директор представляє інтереси товариства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, у відносинах з юридичними та фізичними особами, вчиняє правочини та укладає договори, підписує фінансові, банківських установах і вирішує будь-які питання діяльності товариства, за винятком тих, що належить до компетенції загальних зборів учасників.

Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників (п. 5.1 статуту).

Відповідно до п. 7.1 статуту учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників (п. 7.2 статуту).

За припасами п. 7.3 статуту рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви.

Пунктом 7.4 статуту передбачено, що якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.

Положеннями п. 7.5 статуту визначено, що учасник вважається таким, що вийшов з товариства з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Згідно з п. 7.6 статуту не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Між тим у вказаному статуті зазначено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. засвідчено справжність підпису ОСОБА_4 та зареєстровано у реєстрі за № 139.

Як убачається з матеріалів справи, 27.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Моцарт-Готель" та єдиного учасника ТОВ "Моцарт-Готель" - ОСОБА_2 із заявою (зворотна сторона а.с. 20), в якій просив звільнити його з посади директора ТОВ "Моцарт-Готель" за власним бажанням з 29.05.2026 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Моцарт-Готель" та єдиного учасника товариства - ОСОБА_2 із повідомленням, в якому вказав про скликання загальних зборів товариства, які відбудуться 29 травня 2026 року о 10:00 год. за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 13/1, з порядок денним щодо розгляду питань про припинення повноважень директора ТОВ "Моцарт-Готель" ОСОБА_1 шляхом звільнення з займаної посади за власним бажанням та обрання директора ТОВ "Моцарт-Готель".

Направлення вказаного повідомлення про скликання загальних зборів та заяви про звільнення на офіційну адресу ОСОБА_2 підтверджується описом вкладення до цінного листа № 6503908984971, фіскальним чеком від 27.04.2026 та накладною № 6503908984971. Наразі, як вбачається з інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта", отриманої за допомогою сервісу відстеження поштових відправлень, вказане відправлення № 6503908984971 не вручено адресату із зазначенням "невдала спроба вручення: інші причини" та повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

При цьому направлення зазначеного повідомлення про скликання загальних зборів та заяви про звільнення на юридичну адресу ТОВ "Моцарт-Готель" підтверджується описом вкладення до цінного листа № 6503908984980, фіскальним чеком від 27.04.2026 та накладною № 6503908984980. Наразі, як вбачається з інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта", отриманої за допомогою сервісу відстеження поштових відправлень, вказане відправлення № 6503908984980 не вручено адресату із зазначенням "невдала спроба вручення: інші причини" та повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Водночас, як стверджує позивач, загальні збори, призначені на 29 травня 2026 року, не відбулися, єдиний учасник товариства не з`явився, про що директором товариства - ОСОБА_1 складено та підписано акт від 29.05.2026, в якому зазначено про те, що 29 травня 2026 року у період з 09:30 год. по 10:30 год. єдиний учасник ТОВ "Моцарт-Готель" - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою участі в загальних зборах учасників товариства та прийняття рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства за власним бажанням з 29.05.2026 року, не з`явився. У зв`язку з неявкою єдиного учасника товариства рішення про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з посади директора ТОВ "Моцарт-Готель" не прийнято, звільнення не відбулося.

Відтак, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що позивач належним чином повідомив єдиного учасника товариства про своє волевиявлення на звільнення з посади директора товариства за власним бажанням, однак призначені директором ТОВ "Моцарт-Готель" загальні збори учасників товариства не відбулись у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 , а тому відсутня можливість їх проведення та вирішення питання щодо припинення трудових правовідносин між товариством та позивачем.

За приписами частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч.ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? (стаття 140 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? встановлено, що установчим документом товариства є статут.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? до компетенції загальних зборів належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Згідно з ч.ч. 2-6 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?).

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?).

За положеннями ч.ч. 1-5 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор?, якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція?, а його голови "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви.

Частиною тринадцятою статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг? про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину 1 статті 98 та частину першу статті 99 Цивільного кодексу України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г? частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства? і частину п`яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства?, виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 Цивільного кодексу України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Між тим господарський суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі № 145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

У постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Отже, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 в справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 в справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 в справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище правовим висновкам.

За загальним правилом вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Таким чином, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 ст. 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю?).

При цьому директор має дотриматися вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як встановлено судом з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2887408 від 16.06.2026) засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" є ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно до наданої позивачем структури власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" ОСОБА_2 належить 100% прямого вирішального впливу у товаристві.

При цьому, як встановлено судом вище, 27.04.2026 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення на адресу засновника (учасника) товариства - ОСОБА_2 , а також Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" заяву про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Моцарт-Готель", що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальними чеками та описами вкладення у цінний лист, а також трекінгом відправлень. Однак, поштове відправлення, адресоване ОСОБА_2 , повернулося відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання, натомість ТОВ "Моцарт-Готель" поштове відправлення отримано.

Вказане вище свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відтак, на виконання вимог чинного законодавства та п. 2.3 статуту товариства, 27.04.2026 позивач, як директор товариства (виконавчий орган), правомірно надіслав засновнику (учаснику) товариства за офіційною адресою повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Моцарт-Готель", згідно з яким за ініціативи директора було призначено загальні збори на 29.05.2026 о 10:00 годині за юридичною адресою товариства.

Отже, позивач вжив усі необхідні дії для повідомлення учасників ТОВ "Моцарт-Готель" про скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства.

Як встановлено судом, у призначений час загальні збори учасників ТОВ "Моцарт-Готель" не відбулися у зв`язку з неявкою учасника та засновника та як наслідок відсутністю необхідного кворуму.

Оскільки учасником ТОВ "Моцарт-Готель" питання звільнення ОСОБА_1 із посади директора товариства не вирішено, зазначене позбавило позивача можливості припинити свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач вичерпав доступні йому можливості позасудового вирішення питання про припинення його повноважень директора товариства з власної ініціативи.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач дотримався визначеного Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? та статутом товариства порядку скликання загальних зборів учасників товариства на вимогу директора, але учасник ТОВ "Моцарт-Готель" проігнорував призначені загальні збори та участь в них не прийняв.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 2887408 від 16.06.2026) керівником юридичної особи є ОСОБА_1 .

Обмеження прав позивача на припинення корпоративних (управлінських) відносин істотно позначається на сфері його приватного життя. При цьому приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру?.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом?. Поняття "приватне життя?, в принципі, не виключає відносин професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме в межах трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з навколишнім світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя?? (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України? (OleksandrVolkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

Праця людини має для неї неабияке значення в багатьох контекстах: як у матеріальному, так й у контексті самореалізації і взагалі приватності особи. Наявність у реєстрі інформації щодо позивача як керівника товариства належить до його професійної діяльності та охоплюється поняттям "приватне життя?.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Водночас, не маючи законної можливості припинити повноваження директора товариства, позивач протиправно позбавляється можливості працевлаштуватися на іншу роботу (в тому числі на державну (публічну) службу, з урахуванням вимог Закону України "Про запобігання корупції?, інших профільних Законів в частині вимог щодо несумісності), не має змоги очолити інше підприємство (з урахуванням вимог інших юридичних осіб).

Отже, позивач не може бути примушений до продовження виконання управлінських функцій директора товариства. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Разом із тим, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку одного з засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Отже, із поданих доказів суд встановив, що реалізуючи своє конституційне право на свободу праці позивач добросовісно виконав усі дії для свого звільнення, зокрема, написав заяву про звільнення, звернувся до засновників товариства відповідача з повідомленням про проведення загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про його звільнення з посади директора, а також здійснив організацію та підготовку загальних зборів учасників товариства.

Проте, станом на момент розгляду даної справи загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора за його власним бажанням на підставі його заяви не проведено. Крім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань досі містяться відомості про позивача як керівника відповідача.

Суд зауважує, що в даному випадку позивач не має можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин у визначеному законодавством порядку, що порушує його право на працю, відтак підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про припинення трудових відносини між позивачем та відповідачем з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку зі звільненням з посади директора.

Щодо позовної вимоги про визначення єдиного учасника ТОВ "Моцарт-Готель", який є його кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 особою, яка тимчасово, до прийняття рішення про призначення нового директора, виконуватиме обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" суд зазначає наступне.

Так, господарський суд зазначає, що, вирішуючи спір між сторонами, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом до суду, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Так, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Крім того, господарський суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 910/3372/19, предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог.

На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Наразі господарський суд зазначає, що у позовній заяві ОСОБА_1 стосовно позовної вимоги про визначення особою, яка тимчасово, до прийняття рішення про призначення нового директора, виконуватиме обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", єдиного учасника ТОВ "Моцарт-Готель", який є його кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 , взагалі відсутня вказівка про те, на захист яких саме прав, свобод чи інтересів позивача спрямована така позовна вимога у поданому позові.

У той же час господарський суд зазначає, що усні доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу не визначення відповідної особи, яка тимчасово виконуватиме обов`язки керівника товариства, саме на його - ОСОБА_1 конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.

Крім того, господарський суд зауважує, що ОСОБА_1 не наділений повноваженнями звертатися до суду з даною позовною вимогою, оскільки відповідно до п. 2.3 Статуту ТОВ "Моцарт-Готель" та ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? питання обрання виконавчого органу товариства відносяться до компетенції вищого органу товариства - загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до п. 2.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", затвердженого у новій редакції рішенням № 1/20 від 28.02.2020 року єдиного учасника ТОВ "Моцарт-Готель", загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з п. 2.3 статуту до компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

За умовами п. 2.4 статуту питання віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з закону.

Також відповідно до ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю? до компетенції загальних зборів належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відтак, відповідно до вказаних пунктів статуту товариства, що кореспондуються з положенням закону, питання обрання виконавчого органу товариства відносяться до виключної компетенції вищого органу товариства - загальних зборів учасників товариства.

Так, приписами частини 1 статті 98 Цивільного кодексу України врегульовано, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу (частина 1 та 2 статті 99 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що призначення особи директором чи особи, яка тимчасово виконуватиме обов`язки директора судом може бути розцінене як втручання у господарську діяльність товариства, натомість суд не має перебирати на себе функції органів управління товариством.

Приймаючи до уваги вказані вище положення процесуального законодавства та наведені обставини, суд доходить висновку, що позовна вимога про визначення особою, яка тимчасово, до прийняття рішення про призначення нового директора, виконуватиме обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", єдиного учасника ТОВ "Моцарт-Готель", який є його кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 , не може бути подана до суду ОСОБА_1 в інтересах ТОВ "Моцарт Готель", оскільки повноваження з призначення виконавчого органу відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства, з огляду на що таке питання має бути ініційована саме учасником (засновником) товариства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд при оцінці доказів діє за своїм внутрішнім переконанням (ч. 1 ст. 86 ГПК України), при розгляді господарської справи діють певні стандарти доказування, які є спеціальними правилами, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу (п. 27 постанови КГС ВС від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд повинен оцінювати справедливо за своїм внутрішнім переконанням. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 86 ГПК України), і при цьому кожен доказ у справі має свою "процесуальну вагу?.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС КГС від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підстави для звернення до суду із позовною вимогою про визначення особою, яка тимчасово, до прийняття рішення про призначення нового директора, виконуватиме обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", єдиного учасника ТОВ "Моцарт-Готель", який є його кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 , у позивача відсутні.

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю про визначення особою, яка тимчасово, до прийняття рішення про призначення нового директора, виконуватиме обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", єдиного учасника ТОВ "Моцарт-Готель", який є його кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 необґрунтована, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 13/1; код ЄДРПОУ 31772392) у зв`язку зі звільненням із займаної посади керівника (директора) за власним бажанням з дня набрання рішенням суду законної сили.

3. У задоволенні решти частини вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моцарт-Готель", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 23 жовтня 2026 р.

Суддя В.С. Петров