Рішення № 140870660, 20.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Справа № 915/527/24(915/921/25)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М., за участі секретаря судового засідання Сулейманової С.М.,

за участі сторін:

представники сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 915/527/24(915/921/25)

за позовною заявою Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, ідентифікаційний код 00032767)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор (54052, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 19/1, ідентифікаційний код 36622831)

про стягнення пені в сумі 33 999,00 грн

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області (суддя Адаховська В.С.) перебуває справа №915/527/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2024 (суддя Адаховська В.С.) було відкрито провадження у справі №915/527/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор (ідентифікаційний код 36622831); введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №149 від 18.02.2013).

Ухвалою суду від 30.07.2025 зокрема припинено повноваження керівника ТОВ Торговий дом Югелеватор Зубка Володимира Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 ) та покладено виконання обов`язків керівника ТОВ «ТД «Югелеватор» на розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №149 від 18.02.2013).

Провадження у цій справі перебуває на стадії розпорядження майном боржника.

12.06.2025 Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ Торговий дом Югелеватор, в якій просив суд стягнути з ТОВ Торговий дом Югелеватор пеню у розмірі 33 999,00 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України та стягнути на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №126-26.13/89-23 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, прийняв рішення від 25.10.2024 №49-р/тк, яким визнано, що ТОВ «Торговий дом «Югелеватор» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу заступника Голови Комітету державного уповноваженого від 11.11.2022 №126-26.13/09-5098 у встановлений ним строк. За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 33 999,00 гривень. Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати штрафу у сумі 33 999,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Приймаючи дане рішення, суд вказав на те, що позивачем необґрунтовано нараховано пеню відповідачу в розмірі 33 999,00 грн, за період з 28.02.2025 по 27.05.2025 (включно), тобто під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "ТД "Югелеватор", що суперечить приписам частини 3 статті 41 КУзПБ, а тому з огляду на вказане, відсутні підстави для задоволення позову у цій справі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 по справі №915/527/24(915/921/25) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 по справі №915/527/24(915/921/25) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2026 у справі № 915/527/24(915/921/25) касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково, рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 915/527/24(915/921/25) скасовано, справу № 915/527/24(915/921/25) направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.06.2026 для розгляду справи № 915/527/24(915/921/25) визначено суддю Давченко Т.М.

Ухвалою суду від 10.06.2026 прийнято до провадження справу № 915/527/24(915/921/25). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розгляд справи почати спочатку зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання у справі на 07.07.2026.

Ухвалою суду від 07.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання, повідомлено учасників справи про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 09.09.2026.

Ухвалою суду від 09.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2026.

Ухвала суду від 20.10.2026, як і всі інші ухвали, направлялася до електронних кабінетів сторін.

В судове засідання 20.10.2026 сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

У судовому засіданні 20.10.2026 суд повідомив про винесення та підписання вступної та резолютивної частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).

Як встановлено та вбачається із матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу від 25.10.2024 №49-р/тк, визнано, що ТОВ ТД Югелеватор вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу заступника Голови Антимонопольного комітету України державного уповноваженого від 11.11.2022 № 126-26.13/09-5098 у встановлений ним строк; накладено на ТОВ ТД Югелеватор штраф у розмірі 33999,00 грн за порушення, визначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення. Відповідним рішенням визначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

За матеріалами справи, копія рішення №49-р/тк була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 07.11.2024 №126-26.13/05-10765е, який був повернутий із відділення поштового зв`язку як не вручений.

Інформація про прийняте рішення Антимонопольного комітету України №49-р/тк була оприлюднена в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України Урядовий кур`єр випуск № 254(7914) від 17.12.2024 відповідно до частини 1 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції.

Матеріали цієї справи не містять доказів щодо оскарження відповідачем прийнятого позивачем рішення №49-р/тк у судовому порядку.

Строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням №49-р/тк, закінчився 27.02.2025.

В порядку статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивачем нараховано пеню в сумі 45388,67 грн (33999,00 х 1,5% = 509,985 грн, де 33999,00 грн - розмір штрафу, накладеного рішенням від 25.10.2024 №49-р/тк; 1,5% - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції; за 89 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: 509,985 х 89 = 45388,67 грн) за період 28.02.2025 по 27.05.2025 (включно).

Поряд з цим, зважаючи на обмеження розміру пені, встановленого ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивачем визначено у позові та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 33 999,00 грн.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітету України", Антимонопольний комітет України (далі - Комітет) є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Частиною першою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачає як основне завдання Антимонопольного комітету України участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

АМК та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) в межах своїх дискреційних повноважень, визначених у частини четвертій статті 4 Закону здійснює державний контроль та вчиняє відповідні дії з метою додержання законодавства про захист економічної конкуренції, захисту інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень у підприємницькій діяльності та у сфері медіа.

В силу наведених нормативно-правових актів захист економічної конкуренції в Україні покладено на АМК, які останній реалізує шляхом виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства в рамках адміністративної процедури - розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи. На офіційному веб-сайті АМК оприлюднюється інформація про справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 37 Закону № 2210-III у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи АМК приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.

Згідно ч.1 статті 48 Закону № 2210-III, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Загальні положення щодо функції Антимонопольного комітету України накладення штрафів на суб`єктів господарювання - юридичних осіб за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства також визначені у Главі 28 "Відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства", яка входить у Розділ V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону № 2210-III рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 2210-III особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов`язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням.

Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.

Згідно з частини 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Аналіз змісту статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" свідчить, що пеня, передбачена вказаною статтею, є самостійною фінансовою санкцією публічно-правового характеру, встановленою спеціальним законом у сфері захисту економічної конкуренції. Її застосування безпосередньо пов`язане з фактом невиконання обов`язку зі сплати штрафу, накладеного органом АМКУ, та має на меті забезпечення належного та своєчасного виконання такого обов`язку.

Пеня у цьому випадку не є складовою самого штрафу і не ототожнюється з ним, оскільки штраф виступає заходом відповідальності за вчинене правопорушення у сфері конкуренції, тоді як пеня є наслідком невиконання або несвоєчасного виконання обов`язку зі сплати вже накладеного штрафу. Водночас така пеня має похідний характер, оскільки її існування та розмір прямо залежать від наявності основного обов`язку сплати штрафу, а також від тривалості його невиконання.

Таким чином, пеня, передбачена статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є встановленою законом фінансовою санкцією, що виникає виключно у зв`язку з простроченням виконання грошового обов`язку зі сплати штрафу, нараховується за кожен день такого прострочення та спрямована на стимулювання належного виконання рішень органів АМКУ.

Разом з цим, провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.

Положення КУзПБ встановлюють спеціальний правовий режим для боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Частина третя статті 41 КУзПБ встановлює імперативну норму, згідно з якою протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Ця норма має універсальний характер і поширюється на всі види фінансових санкцій незалежно від їх публічно-правової чи приватно-правової природи, оскільки КУзПБ встановлює спеціальний правовий режим боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, враховуючи, що пеня за статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є різновидом неустойки та фінансовою санкцією акцесорного характеру, хоча і має спеціальне нормативне регулювання, але підпадає під дію загальних обмежень, встановлених КУзПБ щодо нарахування фінансових санкцій у період дії мораторію, а також після визнання боржника банкрутом.

Подібні висновки щодо застосування статей 41, 59 КУзПБ наведені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 904/11261/15, від 17.02.2025 у справі № 904/5865/20 (904/6495/23), від 02.07.2025 № 926/1448-б/24 (926/674/25), та підтримані Палатою суддів у постанові від 08.04.2026 у справі № 911/1344/24 (911/899/25).

Отже, нарахування пені, в порядку статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прямо заборонене частиною третьою статті 41 КУзПБ на конкурсні вимоги в період дії мораторію.

Проте, з огляду на положення частини п`ятої статті 41 КУзПБ, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів, тобто дія зазначених положень не поширюється на вимоги до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається зі встановлених обставин справи, у цьому випадку, зобов`язання з оплати штрафу на підставі рішення №49-р/тк у боржника виникло 25.10.2024 (вважається врученим відповідачу 27.12.2024), а крайній строк оплати такого штрафу припадав на 27.02.2025.

В той же час, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" було відкрито 01.08.2024 (ухвала залишена без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024).

Враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство у постанові від 08.04.2026 у справі №911/1344/24(911/899/25), вимоги Антимонопольного комітету України до ТОВ "Торговий дом "Югелеватор" щодо оплати штрафу (як основне грошове зобов`язання) за рішенням від 25.10.2024 №49-р/тк виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, до визнання боржника банкрутом, - відтак, в даному випадку, Антимонопольний комітет України виступає поточним кредитором.

Отже, як про це вже було позначено вище, з огляду на положення частини п`ятої статті 41 КУзПБ, дія мораторію не поширюється на вимоги Антимонопольного комітету України до ТОВ "Торговий дом "Югелеватор", які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано нараховано пеню відповідачу в розмірі 33 999 грн, а тому з огляду на вказане, наявні підстави для задоволення позову у цій справі

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та встановлені обставини справи в їх сукупності, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову Антимонопольного комітету України до ТОВ ТД Югелеватор про стягнення пені у розмірі 33 999 грн в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги викладене, судові витрати Антимонопольного комітету України на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн у цій справі, підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор (54052, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 19/1, ідентифікаційний код 36622831) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, ідентифікаційний код 00032767) грошові кошти (пеня) у загальній сумі 33 999,00 грн, зарахувавши зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом Югелеватор (54052, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 19/1, ідентифікаційний код 36622831) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, ідентифікаційний код 00032767) грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2422,40 грн (отримувач: Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 23.10.2026.

Суддя Т.М. Давченко