Рішення № 140870398, 07.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2613/25

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент»

до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006»

про стягнення 2 509 005,76 грн. (прийнято до розгляду у частині 602 078,64 грн. річних та інфляційних, збільшено до 1 058 448,29 грн.)

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Олекса Л.А.;

від відповідача: Добриніна С.О.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» про стягнення 2 509 005,76 грн., з яких: 928 940,00 грн. основного боргу, 745 754,31 грн. пені, 176 654,82 грн. 3% річних, 657 656,63 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2613/25 у частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво та Фундамент» до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» про стягнення 107 741,82 грн. 3 % річних та 494 336,82 грн. інфляційних за порушення відповідачем умов Договору підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017. Водночас, відповідною ухвалою відмовлено у відкритті провадження у справі № 911/2613/25 у частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво та Фундамент» до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» про стягнення 928 940,00 грн. основного боргу, 163 319,81 грн. інфляційних втрат, 68 913,00 грн. 3% річних, 745 754,31 грн. пені за порушення відповідачем умов Договору підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017 року.

Провадження у справі № 911/2613/25 відкрито за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

У зв`язку з надходженням апеляційної скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» до Північного апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2025, підготовче засідання 15.10.2025 не відбулось, а матеріали справи № 911/2613/25 супровідним листом № 02-04/911/2613/25 від 09.10.2025 на вимогу ухвали Північного апеляційного господарського суду було передано до Північного апеляційного господарського суду для подальшого розгляду апеляційної скарги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» задоволено, ухвалу від 08.09.2025 скасовано, справу повернуто до Господарського суду Київської області для її подальшого розгляду.

Проте, у зв`язку з надходженням касаційної скарги від Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2025, матеріали справи № 911/2613/25 було скеровано до Касаційного Господарського суду.

Постановою Касаційного Господарського суду від 03.03.2026 касаційну скаргу Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 у справі № 911/2613/25 скасовано, ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2025 залишено в силі, а матеріали справи № 911/2613/25 повернуто до Господарського суду Київської області та передано судді Карпечкіну Т.П. для подальшого розгляду справи № 911/2613/25.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2026 справу № 911/2613/25 призначено до подальшого розгляду на стадії підготовчого провадження.Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

В ході підготовчого провадження у справі № 911/2613/25 судові засідання відкладались з метою з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій збільшив період нарахування до моменту розгляду спору та заявив до стягнення 173 715,33 грн. 3 % річних та 884 732,96 грн. інфляційних втрат, усього 1 058 448,29 грн. Відповідну заяву про збільшення позовних вимог прийнято судом.

За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував, сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні у них докази.

На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/2613/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.

За приписами ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2026.

У судовому засіданні 07.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 07.09.2026 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» (позивач, ТОВ «КБФ») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» (відповідач, ПП «Спецвисотбуд 2006») про стягнення коштів за Договором підряду на виконання робіт № 03-03/2017 від 03.03.2017.

Первісно позивач просив стягнути з відповідача 2 509 005,76 грн., з яких 928 940,00 грн. основного боргу, 745 754,31 грн. пені, 176 654,82 грн. 3 % річних та 657 656,63 грн. інфляційних втрат.

Предметом та підставою спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу санкцій за порушення відповідачем умов Договору підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017.

Однак, судом встановлено, що частина наведених позовних вимог була предметом розгляду за первісним позовом у справі № 911/841/20.

Зокрема, у справі № 911/841/20 у межах первісного позову розглядались позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво та Фундамент» до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» про стягнення 928 940,00 грн. основного боргу, 163 319,81 грн. інфляційних втрат, 68 913,00 грн. 3 % річних, 745 754,31 грн. пені за порушення відповідачем умов Договору підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017. Одночасно у межах зустрічного позову Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» розглядались позовні вимоги про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсного правочину.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі № 911/841/20, яке залишене Північним апеляційним Господарським судом без змін і набрало законної сили 09.08.2021, відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог та частково задоволено зустрічні позовні вимоги.

За наслідками касаційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі № 911/841/20, відповідне рішення суду у частині результатів розгляду первісного позову не переглядалось і є таким, що набрало законної сили.

Таким чином, є таке, що набрало законної сили, рішення про вирішення по суті спору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво та Фундамент» до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» про стягнення 928 940,00 грн. основного боргу, 163 319,81 грн. інфляційних втрат, 68 913,00 грн. 3 % річних, 745 754,31 грн. пені за порушення відповідачем умов Договору підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017 року. Тобто, між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

При цьому, нові підстави, на які посилався позивач у справі № 911/2613/25, фактично є результатами перегляду в касаційному порядку рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі № 911/841/20, зокрема, його скасування у частині зустрічних позовних вимог, які були об`єднані і розгляд яких відбувався спільно з первісними позовними вимогами у справі № 911/841/20 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво та Фундамент» до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» про стягнення 928 940,00 грн. основного боргу, 163 319,81 грн. інфляційних втрат, 68 913,00 грн. 3% річних, 745 754,31 грн. пені за порушення відповідачем умов Договору підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2025 у справі № 911/2613/25 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог про стягнення 928 940,00 грн. основного боргу, 163 319,81 грн. інфляційних втрат, 68 913,00 грн. 3 % річних та 745 754,31 грн. пені, які були предметом розгляду у справі № 911/841/20 і щодо відповідних вимог є рішення суду, яке набрало законної сили.

Судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2613/25 за вимогами про стягнення нарахованих річних та інфляційних, які є похідними вимогами і залежать від основного зобов`язання, однак не охоплені розглядом у матеріалах справи № 911/841/20, а саме 107 741,82 грн. 3 % річних та 494 336,82 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 ухвалу Господарського суду Київської області у справі № 911/2613/25 у частині відмови у відкритті провадження було скасовано. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2026 постанову апеляційного суду скасовано, а ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2025 залишено в силі.

Тобто, предметом розгляду у справі № 911/2613/25 є вимоги про стягнення 107 741,82 грн. 3 % річних та 494 336,82 грн.

Надалі позивач збільшив розмір позовних вимог. У межах відкритого провадження позивач просить стягнути з відповідача 173 715,33 грн. 3 % річних та 884 732,96 грн. інфляційних втрат, усього 1 058 448,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено Договір підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017 та додаткові угоди до нього. За твердженням позивача, він виконав передбачені Договором роботи, вартість яких підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витрат. Частину вартості робіт відповідач оплатив, а несплачений залишок, за розрахунком позивача, становив 928 940,00 грн.

Позивач зазначає, що через прострочення оплати цієї суми у відповідача виник обов`язок сплатити передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір, акти та довідки щодо виконаних робіт, банківські документи про часткові оплати, претензію та власні розрахунки.

Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. У відзиві відповідач послався на те, що вимога про стягнення основного боргу у сумі 928 940,00 грн. була предметом судового розгляду за первісним позовом у справі № 911/841/20, у якій також заявлялись пеня, річні та інфляційні за відповідний проміжок прострочення до винесення рішення. Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі № 911/841/20 у задоволенні первісного позову ТОВ «КБФ» про стягнення основного боргу та нарахувань штрафних санкцій було відмовлено. Відповідне рішення суду за первісним позовом набрало законної сили, оскільки у касаційному порядку оскаржувалось та було направлено на новий розгляд лише рішення суду за наслідками розгляду зустрічного позову.

Відповідач також зазначив, що позивач посилається на ті самі Договір, акти приймання виконаних робіт, довідки про їх вартість, документи про оплати та претензію, які подавались в обґрунтування позовних вимог у справі № 911/841/20 і таким доказам надана правова оцінка та зроблено висновок про непідтвердженість факту виконання робіт. На думку відповідача, рішення суду за зустрічним позовом у цій справі, ухвалене за наслідками нового розгляду, не встановлює факту виконання робіт позивачем і не підтверджує наявність заборгованості.

З огляду на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2025, залишену в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2026, у цій справі суд розглядає вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у заявленому після збільшення розмірі 173 715,33 грн. та 884 732,96 грн. відповідно, нараховані на суму боргу за Договором підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017 у сумі 928 940,00 грн.

Вимоги про стягнення основного боргу 928 940,00 грн, пені та частини 3 % річних й інфляційних втрат, розглянутих у справі № 911/841/20, не є предметом розгляду у цій справі. Суд не переглядає рішення, ухвалене у справі № 911/841/20, та не вирішує повторно вимоги, у відкритті провадження щодо яких відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи та судових рішень у справі № 911/841/20, ТОВ «КБФ» зверталося до суду з первісним позовом до ПП «Спецвисотбуд 2006» про стягнення заборгованості та нарахувань за договором підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017. У межах того позову позивач заявляв, зокрема, вимогу про стягнення 928 940,00 грн. основного боргу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі № 911/841/20 у задоволенні первісного позову було відмовлено. Тобто, за наслідками розгляду позовних вимог позивача до відповідача про стягнення 928 940,00 грн. основного боргу відмовлено. Відтак, відповідним рішенням суду за первісним позовом у справі № 911/841/20 спростовуються твердження позивача про існування простроченої заборгованості, нарахування на яку річних та інфляційних, заявлені у справі, що розглядається. Рішення суду у справі № 911/841/20 у частині первісного позову не оскаржувалось та не було предметом касаційного перегляду за постановою Верховного Суду від 19.01.2022 та залишилося чинним.

У зв`язку зі скасуванням рішення суду у справі № 911/841/20 у частині зустрічного позову, направлення справи на новий розгляд та прийняття нового рішення про відмову у визнанні Договору недійсним, позивач звертався у справі № 911/841/20 із заявою про перегляд рішення за первісним позовом за нововиявленими обставинами, однак ухвалою від 02.07.2025 у задоволенні такої заяви відмовлено, а рішення в частині первісного позову залишено в силі.

Відповідне судове рішення за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду за первісним позовом у справі № 911/841/20, позивачем не оскаржувалось. Відтак, рішення суду, яким спростовано наявність простроченої заборгованості за Договором підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017 у сумі 928 940,00 грн. основного боргу, залишилось чинним і позивачем в установленому процесуальним законодавством порядку не оскаржено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2026 у справі № 911/2613/25 підтверджено, що первісний спір про стягнення заборгованості за Договором підряду був вирішений судом у справі № 911/841/20, рішення набрало законної сили, а позивач не скористався правом на його касаційне оскарження в частині первісного позову. Верховний Суд також указав, що посилання на результати подальшого розгляду зустрічного позову не змінюють підстав первісного позову та не дають підстав для повторного розгляду вже вирішеної вимоги.

При цьому сам факт подальшої відмови у зустрічному позові ПП «Спецвисотбуд 2006» не є судовим рішенням про стягнення з відповідача 928 940,00 грн. і не встановлює самостійно існування простроченого грошового зобов`язання відповідача перед позивачем. Такий результат не скасовує рішення в частині первісного позову, не змінює його резолютивної частини та не замінює процедуру перегляду судового рішення, передбачену Господарським процесуальним кодексом України.

За частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються повторно у справі за участю тих самих осіб у межах, у яких ці обставини були встановлені. Обов`язковість судового рішення та вимога юридичної визначеності не дозволяють сторонам домагатися повторної оцінки вже вирішеного спору шляхом подання нового позову, який спирається на ті самі фактичні обставини та докази.

Також, суд не погоджується з доводами позивача про існування простроченої заборгованості у сумі 928 940,00 грн. і що позов у справі, що розглядається, подано з інших підстав (виходячи з чинності Договору підряду). Зокрема, у справі № 911/841/20 первісний позов також заявлявся виходячи з чинності Договору підряду, покладена судом в основу рішення за первісним позовом у справі № 911/841/20 обставина недійсності Договору підряду (як одна з підстав), була встановлена в ході розгляду зустрічного позову у цій же справі, тому результати нового розгляду зустрічного позову не породжують самостійної підстави для окремого позову, фактично є нововиявленими і питання про їх вплив на результат вирішення первісного позову має вирішуватись у тій же справі № 911/841/20. До того ж, відмова у задоволенні первісного позову у справі № 911/841/20 ґрунтувалася також на відсутності належних та допустимих доказів, здатних підтвердити заявлені вимоги. Зокрема, надані позивачем копії актів приймання виконаних робіт не були належним чином засвідчені, відрізнялися від оригіналів та не могли підтвердити фактичне виконання робіт, що було ключовим для оцінки правомірності стягнення заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України передбачає обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, нарахування за статтею 625 Цивільного кодексу України передбачають наявність грошового зобов`язання, яке боржник мав виконати, настання строку його виконання та прострочення. Сам розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних не доводить існування основного грошового зобов`язання, а визначає наслідки його прострочення за умови, що таке зобов`язання існує та доведене.

Позивач обґрунтовує вимоги про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат простроченням сплати 928 940,00 грн. за договором підряду. Водночас саме право на стягнення зазначеної основної суми було предметом первісного позову у справі № 911/841/20, у задоволенні якого відмовлено рішенням, що набрало законної сили.

Подані у цій справі Договір, додаткові угоди, акти приймання виконаних робіт, довідки про їх вартість, документи про часткові платежі та претензія є доказами, на яких позивач ґрунтував вимогу про стягнення основного боргу у справі № 911/841/20. Саме по собі повторне подання цих документів, збільшення періоду нарахування або наведення нового розрахунку не створює нового основного грошового зобов`язання та не усуває наслідків остаточного вирішення первісного спору.

Суд враховує, що вимоги про 3 % річних та інфляційні втрати за періоди, які не були предметом попереднього розгляду, були прийняті до розгляду у цій справі. Однак відмінність періоду нарахування не звільняє позивача від обов`язку довести наявність основного грошового зобов`язання, від прострочення якого залежить застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

У межах цієї справи позивач не навів іншої, самостійної підстави виникнення у відповідача грошового обов`язку на суму 928 940,00 грн., відмінної від тієї, що була предметом розгляду у справі № 911/841/20. Заявлені нарахування повністю ґрунтуються на твердженні про наявність саме тієї заборгованості за Договором підряду, у стягненні якої позивачу було відмовлено.

Суд не переоцінює докази та висновки, покладені в основу рішення у справі № 911/841/20, і не вирішує повторно вимогу про стягнення основного боргу. Водночас за відсутності доведеного у цій справі простроченого основного грошового зобов`язання, суд не має правових підстав визначати нарахування за статтею 625 Цивільного кодексу України як належні до сплати.

Посилання позивача на рішення суду від 30.05.2024 та постанову апеляційного господарського суду від 25.02.2025, постановлені за результатами нового розгляду зустрічного позову у справі № 911/841/20, не змінюють цього висновку. Ці судові акти вирішували зустрічні вимоги та не містять присудження на користь позивача суми основного боргу 928 940,00 грн. Вони також не скасували судове рішення у справі № 911/841/20 у частині відмови в первісному позові. Спроба використати зазначені рішення як підставу для повторного встановлення того самого права на основний борг суперечила б межам остаточного судового рішення та принципу юридичної визначеності. Таким чином, безпідставним буде стягнення з відповідача 107 741,82 грн.

3 % річних та 494 336,82 грн. інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму основного зобов`язання 928 940,00 грн., в той час коли існує рішення господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі № 911/841/20, що набрало законної сили, згідно яким спростовано наявність простроченої заборгованості у сумі 928 940,00 грн. за Договором підряду № 03-03/2017 від 03.03.2017.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідної передумови для стягнення заявлених сум за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - наявності простроченого грошового зобов`язання відповідача у розмірі 928 940,00 грн. За таких обставин вимоги про стягнення 173 715,33 грн. 3 % річних та 884 732,96 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та безпідставні, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.10.2026.

Суддя Т.П. Карпечкін