Рішення № 140870392, 04.12.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/468/25

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Костюк А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури

01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996

в інтересах держави в особі позивача:

Київської обласної державної адміністрації

01196, місто Київ, площа Лесі Українки, будинок 1, код ЄДРПОУ 00222533

до Студениківської сільської ради

08421, Київська обасть, Бориспільський район, село Студеники, вулиця Переяславська, будинок 19, код ЄДРПОУ 04358916

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, код ЄДРПОУ 44768034

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Комунальна установа «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський»

08421, Київська область, Бориспільський район, село Студеники, вулиця Переяславська, будинок 19, код ЄДРПОУ 45345068

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

за участі представників сторін:

прокурор: Ламшина О.О., службове посвідчення № 070696 від 01.03.2023;

позивача: не з`явився;

відповідача: Кобилянський В.А., посвідчення адвоката України №КВ2050 від 15.12.2014, ордер серія АА №1221854 від 05.02.2025;

третьої особи-1: Олійник А.В., паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , посадова інструкція;

третьої особи-2: Сич Г.І., паспорт громадянина України НОМЕР_2 ; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №204/25 від 03.02.2025) Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Київської обласної державної адміністрації до Студениківської сільської ради про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Прокурором у позовній заяві також заявлене залучення третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, код ЄДРПОУ 44768034).

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним володінням Студениківською сільською радою земельними ділянками з кадастровими номерами: 3223387300:02:006:0008, 3223387300:03:009:0001, 3223387300:02:012:1282, 3223387300:02:013:0355, 3223387300:02:013:0354, 3223387300:02:008:0019, 3223387300:02:009:0023, 3223387300:02:013:0353, у зв`язку з чим, вони заявляються до витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 3 частиною 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб?єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Крім того, частинами 3, 4 статті 53 Господарского процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Оскільки позов обгрунтований тим, що спірні земельні ділянки під час їх відчуження відносились до земель лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства, суд дійшов висновку, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", відтак, є підстави для задоволення заяви прокурора про залучення цього підприємства для участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2025 відкрито провадження у справі 911/468/25 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" та призначено підготовче засідання у справі на 11.03.2025 о 14:40.

У підсистемі ЄСІТС Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2808/25 від 03.03.2025).

У підсистемі ЄСІТС Електронний суд від відповідача надійшла заява (вх.№2318 від 11.03.2025) про залучення третьої особи на стороні відповідача.

У підсистемі ЄСІТС Електронний суд від Київської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№3276/25 від 11.03.2025).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№1845/25 від 11.03.2025) про залишення позовної заяви без руху.

У підготовче засідання 11.03.2025 з`явився прокурор, представник позивача та представник відповідача, представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом у підсистемі ЄСІТС Електронний суд.

У підготовчому засіданні 11.03.2025 суд розглянув клопотання відповідача (вх.№2318 від 11.03.2025) про залучення третьої особи на стороні відповідача.

З огляду на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальну установу «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський» (08421, Київська область, Бориспільський район, село Студеники, вулиця Переяславська, будинок 19, код ЄДРПОУ 45345068) у зв`язку з тим, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки цієї комунальної установи, з огляду на її повноваження з управління регіональним ландшафтним парком "Студениківський", що створений на спірних земельних ділянках, які витребовуються прокурором.

Також розпочато розгляд клопотання відповідача (вх.№1845/25 від 11.03.2025) про залишення позовної заяви без руху, що обгрунтоване неправильним визначенням прокурором нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок для визначення розміру належного до сплати судового збору за подання позову.

Згідно з частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

З метою з`ясування належного до сплати судового збору за подання позову в цій справі, суд дійшов висновку про витребування у прокурора доказів правильності визначення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок для визначення розміру судового збору.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2025 заяву Студениківської сільської ради (вх.№2318 від 11.03.2025) про залучення третьої особи на стороні відповідача задоволено повністю, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальну установу «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський», відкладено підготовче засідання у справі на 15.04.2025 о 14:00.

У підсистемі ЄСІТС Електронний суд від Київської обласної прокуратури надійшла заява (вх.№3463/25 від 14.03.2025) про надання доказів на виконання ухвали суду.

У підсистемі ЄСІТС Електронний суд від відповідача надійшла заява (вх.№3577/25 від 17.03.2025) про залишення позовної заяви без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшла заява (вх.№2509/25 від 08.04.2025) на виконання вимог ухвали суду.

У підсистемі ЄСІТС Електронний суд від відповідача надійшли заперечення (вх.№5069/25 від 15.04.2025).

У підготовче засідання 15.04.2025 з`явився прокурор, представник позивача та представник відповідача, представники третіх осіб не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені судом.

У підготовчому засіданні 15.04.2025, за наслідком розгляду наданих прокурором доказів щодо визначення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, представником відповідача заявлено усне клопотання про відкликання його клопотання про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку із відповідністю цього клопотання вимогам статей 14, 42, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою, без оформлення окремим документом, із занесенням до протоколу судового засідання, задовольнив вказане усне клопотання та залишив без розгляду заяву відповідача про залишення позовної заяви без руху.

У підготовчому засіданні 15.04.2025 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2025 клопотання (вх.№3577/25 від 17.03.2025) Студениківської сільської ради про залишення позовної заяви без руху залишено без розгляду, закрито підготовче провадження у справі №911/468/25, призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2025 о 15:20.

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від прокурора надійшла заява (вх.№6419/25 від 13.05.2025) про виправлення описки в позовних вимогах.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшло клопотання (вх.№3214/25 від 13.05.2025) про відкладення розгляду справи та продовження строку для надання письмових пояснень.

У судове засідання 13.05.2025 з`явились прокурори, представники позивача, відповідача, третьої особи-2; представник третьої особи-1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом.

У судовому засіданні 13.05.2025 відповідно до частини 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу про задоволення заяви прокурора (вх.6419/25 від 13.05.2025) та не враховування земельної ділянки під кадастровим номером 3223387301:01:007:0019 в позовних вимогах при розгляді цієї справи як помилково зазначеної у прохальній частині позовної заяви, з огляду на відповідність заяви вимогам статті 14 Господарського процесуального кодексу України та підписанням уповноваженої на вчинення таких процесуальних дій особою.

Також у судовому засіданні судом розглянуті клопотання третьої особи (вх.№3214/25 від 13.05.2025), (вх.№4016/25 від 25.03.2025) про відкладення розгляду справи та продовження строку для надання письмових пояснень.

З огляду на обгрунтованість вказаних клопотань, суд дійшов висновку про їх задоволення.

Зважаючи на вказане та відповідну неможливість завершення розгляду справи, суд дійшов висновку про продовження строку подання пояснень третьої особи Державному підприємству "Ліси України" та відкладення розгляду справи по суті до судового засідання 26.06.2025 об 11:00.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2025 заяву прокурора (вх.6419/25 від 13.05.2025) задоволено, виправлено описку в позовних вимогах прокурора: постановлено не враховувати земельну ділянку під кадастровим номером 3223387301:01:007:0019 в позовних вимогах при розгляді цієї справи, продовжено строк подання пояснень третьої особи Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України", продовжено учасниками справи строк подання відповідей на пояснення третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", відкладено судове засідання з розгляду справи № 911/468/25 по суті до 26.06.2025 об 11:00.

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшли пояснення по справі (вх. №8522/2025 від 19.06.2025).

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла відповідь на пояснення (вх. № 8915/2025 від 26.06.2025).

У судовому засіданні 26.06.2025, судом відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.07.2025 о 12:00.

У судове засідання 31.07.2025 з`явились прокурори, представники позивача, відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2.

У судовому засіданні 31.07.2025 судом відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.09.2025 о 16:00.

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Київської обласної державної адміністрації надійшла заява про долучення доказів (вх.№ 12182/2025 від 04.09.2025).

У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області надійшла заява про долучення доказів (вх. №12394/2025 від 09.09.2025).

Судове засідання з розгляду справи по суті 09.09.2025 не відбулось у зв`язку із оголошенням сигналу «повітряна тривога» у місті Києві у час, на який було призначено судове засідання.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги", у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

З урахуванням значного періоду повітряної тривоги, судове засідання не відбулось та фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 02.10.2025 о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи №911/468/25 по суті відбудеться 02.10.2025 о 12:00.

У судове засідання 02.10.2025 з`явились прокурори, представники позивача, відповідача, третьої особи-2; представник третьої особи-1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом.

Під час проведення судового засідання 02.10.2025 з розгляду справи по суті було оголошено сигнал «повітряна тривога» у місті Києві.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги", у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

З урахуванням значного періоду повітряної тривоги, судове засідання не відбулось та фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 28.10.2025 о 16:20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2025 повідомлено учасників справи №911/468/25, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 28.10.2025 о 16:20.

У судове засідання 28.10.2025 з`явилися прокурор, представник позивача, представник відповідача, представники третіх осіб.

У судовому засіданні 28.10.2025 відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву до 04.12.2025 о 12:00.

У судове засідання 04.12.2025 з`явилися прокурор, представник позивача, представник відповідача, представники третіх осіб.

У судовому засіданні 04.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням вимог чинного законодавства суд

встановив:

Позиція прокурора.

На підставі рішення Студениківської сільської ради від 22.02.2022 №1015-ХХ-VІІІ «Про проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення» розроблено технічну документацію із землеустрою, на підставі якої сформовано спірні земельні ділянки загальною площею 174,2154 га за межами населених пунктів із цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення».

Рішеннями Студениківської сільської ради затверджено матеріали технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності із цільовим призначенням для іншого лісогосподарського призначення окремо щодо кожної із зазначених вище земельних ділянок на території Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області, також вказаними рішеннями передбачено реєстрацію права комунальної власності Студениківської сільської ради на вищезазначені земельні ділянки, а саме:

- рішенням від 09.02.2023 №1399-XXXI-VIIІ щодо земельної ділянки площею 22,7628 га з кадастровим номером 3223387300:02:006:0008;

- рішенням від 27.12.2022 №1358-XXX-VIII щодо земельної ділянки площею 7,4713 га з кадастровим номером 3223387300:03:009:0001;

- рішенням від 09.02.2023 №1391-XXXІ-VIII щодо земельної ділянки площею 36,9173 га з кадастровим номером 3223387300:02:012:1282;

- рішенням від 09.02.2023 №1398-XXXІ-VIII щодо земельної ділянки площею 47,7298 га з кадастровим номером 3223387300:02:013:0355;

- рішенням від 09.02.2023 №1396-XXXІ-VIII щодо земельної ділянки площею 18,5714 га з кадастровим номером 3223387300:02:013:0354;

- рішенням від 09.02.2023 №1401-XXXІ-VIII щодо земельної ділянки площею 13,0211 га з кадастровим номером 3223387300:02:008:0019;

- рішенням від 27.12.2022 №1359-XXX-VIII щодо земельної ділянки площею 5,3921 га з кадастровим номером 3223387300:02:009:0023;

- рішенням від 27.12.2022 №1364-XXX-VIII щодо земельної ділянки площею 22,3496 га з кадастровим номером 3223387300:02:013:0353.

За твердженнями прокурора, за матеріалами лісоупорядкування 2003-2014 років спірні земельні ділянки накладаються на квартали 47, 91, 92, 94, 96, 108, 112 Студениківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство», у зв`язку з чим рішення Студениківської сільської ради та реєстрація права комунальної власності на спірні земельні ділянки суперечать вимогам земельного та лісового господарства.

Прокурор стверджує, що з моменту набрання чинності пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (29.03.2006) у ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» наявне належне підтвердження права користування землями лісогосподарського призначення планово-картографічні матеріали лісоупорядкування, які відповідно до сталої позиції Верховного Суду (постанови Великої Палати від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц) є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства «Ліси України».

Прокурор зазначає, що з 2004 по 2013 роки спірні землі перебували у державній власності на підставі статей 6, 10 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до яких не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів.

У подальшому, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими; при цьому, до земель комунальної власності було віднесено інші землі в межах населених пунктів, а у державній власності залишено, зокрема, землі, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств та усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів.

З дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (27.05.2021) розділ Х «Перехідних положень» Земельного Кодексу України було доповнено пунктом 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад були визнані всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення, та земель, визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам, державним лісогосподарським підприємствам.

Прокурор вказує, що з 2003 року Державне підприємство «Ліси України» використовує територію спірних земельних ділянок на підставі матеріалів лісоупорядкування. Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 №443 (у чинній редакції) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земель лісогосподарського призначення, який, на даний час, не реалізований.

На підставі викладеного, а також враховуючи положення статті 117 Земельного кодексу України, прокурор стверджує, що спірні лісовкриті земельні ділянки лісогосподарського призначення не могли перейти до комунальної власності, а технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель не погоджена уповноваженим органом Київською обласною державною адміністрацією. Також прокурор зазначає, що у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності, має розроблятися проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок; межі земель лісогосподарського призначення встановлюються на підставі проєктів щодо організації і встановлення меж територій земель лісогосподарського призначення (Закон України «Про землеустрій»), а не на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

В силу положень статті 122 Земельного кодексу України, належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту без зміни цільового призначення, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Ліси України», є виключно Київська обласна державна адміністрація.

Прокурор стверджує, що рішеннями органу місцевого самоврядування фактично здійснено вилучення земель не уповноваженим органом з постійного користування Державного підприємства «Ліси України» без згоди землекористувача.

Позиція відповідача- Студениківської сільської ради.

Відповідач проти позову заперечує, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке:

- прокурор не довів наявного у Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький лісгосп» права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення;

- до спірних правовідносин пункт 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України не може бути застосований, позаяк не доведено, що лісгосп набув право постійного користування до набрання законної сили Лісовим кодексом України (01.01.2002), зокрема, Розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» датоване пізніше;

- акт прийняття земель лісового фонду від сільських рад від 20.11.2003 не підтверджує передання земель лісового фонду Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу, позаяк є одностороннім актом прийняття, а не «передачі-прийняття», крім того, не містить інформації про місцезнаходження земельних ділянок, а лише їх загальну площу;

- спірні землі були надані у постійне користування КСП "Строківське" за цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва (Державний Акт від 24.06.1996 II-КВ №002130), при цьому, не настала жодна з підстав, передбачених статтями 141, 143 Земельного кодексу України для припинення права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому статтею 144 Земельного кодексу України, станом на дату Розпорядження №443, у зв`язку з чим Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація не мала права розпорядження спірними землями;

- прокурор не надав доказів того, що цільове призначення спірних земельних ділянок було змінено на землі лісогосподарського призначення, у зв`язку з чим всі аргументи, які ґрунтуються на тому, що спірні землі є лісогосподарськими, не повинні братися судом до уваги.

Позиція позивача - Київської обласної державної адміністрації.

Київська обласна державна адміністрація вказує, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, рішення про передачу зазначених земельних ділянок з державної власності в комунальну не приймались, а землекористувачем спірних земельних ділянок є Державне підприємство «Ліси України».

Враховуючи вищенаведене, позивач вимагає задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі позивача Київської обласної державної адміністрації до Студениківської сільської ради про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Третя особа вказує, що землі лісогосподарського призначення у кварталах 47, 91, 92, 94, 96, 108 та 112 Студениківського лісництва, на які накладаються земельні ділянки, що зазначені в позові, відображені в матеріалах лісовпорядкування 2003 та 2014 років. Зазначений факт свідчить про те, що вказані землі були вилучені в комунальну власність незаконним шляхом, тобто, без погодження такого вилучення з постійним лісокористувачем.

Крім того, відповідно до висновку експерта № 3692 від 09.07.2024 Інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності Студениківської сільської територіальної громади та її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Отже, рішення Студениківської сільської ради є наслідком незаконного вилучення зазначених земель з державної в комунальну власність та порушенням як земельного, так і лісового законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» вважає, що позов Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Студениківської сільської ради, за участі третьої особи Державного підприємства «Ліси України», про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальної установи «Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк «Студениківський».

Проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, підтримує доводи відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, суд встановив таке.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзац 2 частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).

Прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення розташовані у межах Студениківської об`єднаної територіальної громади Бориспільського району за межами населених пунктів, належать до земель державної власності та накладаються на землі ДСГП «Ліси України», а саме: Студениківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» (попередньо «Переяслав-Хмельницький лісгосп»), на підставі планово-картографічних матеріалів лісоупорядкування, що підтверджується наданими ВО «Укрдержліспроект» витягами з картографічної бази даних матеріалів лісоупорядкування із нанесеними межами кварталів 47, 91, 92, 94, 96, 108, 112 Студениківського лісництва.

Прокурор зазначає, що правомочності власника щодо вказаних земель належать Київській обласній державній адміністрації у порядку статті 122 Земельного кодексу України, яка прокурором визначена як орган, уповноважений законом здійснювати відповідні владні функції у спірних відносинах позивач.

Київська обласна прокуратура зверталась до Київської обласної державної адміністрації з листом від 09.12.2024 №12/2-4479вих-24, в якому повідомляла обставини справи та зміст виявлених порушень та просила у строк до 19.12.2024 повідомити Київську обласну прокуратуру, які заходи вжито Київською обласною державною адміністрацією на захист інтересів держави з метою витребування у державну власність земельних ділянок за наведеним переліком кадастрових номерів, у тому числі спірних земельних ділянок.

У відповідь Київська обласна державна адміністрація надала лист від 12.12.2024 №1138/31.01/31.03.02/2024, в якому вказала, що юридичне управління апарату Київської обласної державної адміністрації не вживало заходів цивільно-правового характеру та не зверталось до суду з позовною заявою щодо витребування в державну власність земельних ділянок на території Бориспільського району Київської області.

Матеріали справи також містять лист Київської обласної прокуратури від 20.01.2025 №12/2-76вих-25, в якому прокуратура у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Київську обласну державну адміністрацію про підготовку позову в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Студениківської сільської ради за участю третьої особи ДП «Ліси України» про витребування земельних ділянок.

Отже, прокурором правильно визначений орган, уповноважений здійснювати функції держави та захист її інтересів у спірних правовідносинах, та документально підтверджена його бездіяльність, а також дотриманий порядок попереднього повідомлення такого органу, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України щодо підтвердження підстав звернення з позовом до суду прокурора були дотримані.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Студениківська територіальна громада утворена шляхом об`єднання Студениківської, Козлівської, Переяславської, Пристромської, Семенівської, Сомководолинської, Соснівської та Строківської громад Переяслав-Хмельницького району.

Відповідно до статей 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Рішенням Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 22.02.2022 №1015-ХХ-VІІІ «Про проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення», з посиланням на Земельний кодекс України, Закон України «Про державний земельний кадастр», статті 19, 25, 57, 67 Закону України «Про землеустрій», пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено провести інвентаризацію земель комунальної власності лісогосподарського призначення, розташованих у межах Студениківської сільської територіальної громади шляхом розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення.

На підставі вказаного рішення, ТОВ «Регіонземсервіс» у 2022 році розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності в межах Студениківської сільської територіальної громади.

У пояснювальній записці до Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності вказано, що об`єктом землеустрою є землі лісогосподарського призначення комунальної власності, які мають такі характеристики:

- місце розташування в межах Строківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- категорія земель за основним цільовим призначенням землі лісогосподарського призначення (код 700);

- цільове призначення для іншого лісогосподарського призначення, шифр 09.02;

- склад угідь земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю (285,2921 га).

До матеріалів Технічної документації залучено Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №002130, виданий КСП «Строківське» Строківською сільською радою на право постійного користування земельною ділянкою площею 690,0 га для сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 24.06.1996 за №18.

За результатами Технічної документації було виготовлено кадастрові плани, сформовано земельні ділянки, яким в наступному були присвоєні відповідні кадастрові номери, у тому числі:

- за кадастровим номером 3223387300:02:006:0008 площею 22,7628 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення»;

- за кадастровим номером 3223387300:03:009:0001 площею 7,4713 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення»;

- за кадастровим номером 3223387300:02:012:1282, площею 36,9173 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення»;

- за кадастровим номером 3223387300:02:013:0355 площею 47,7298 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення»;

- за кадастровим номером 3223387300:02:013:0354 площею 18,5714 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення»;

- за кадастровим номером 3223387300:02:008:0019 площею 13,0211 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення»;

- за кадастровим номером 3223387300:02:009:0023 площею 5,3921 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення»;

- за кадастровим номером 3223387300:02:013:0353 площею 22,3496 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення».

Судом врахований висновок експерта № 3692 від 09.07.2024 Інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса про те, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності Студениківської сільської територіальної громади та її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, при цьому, судом не встановлено мотивів для відхилення висновку експерта, в порядку статті 104 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, за висновками суду, не впливають на обгрунтованість висновку доводи відповідача про те, що експертизу призначено у межах кримінального провадження, а не господарського судочинства, оскільки методика її проведення встановлюється не процесуальними кодексами, а єдиними для всіх видів судочинства спеціальними нормативними актами, те, що відповідач у межах тієї експертизи не запропонував свої питання судовому експерту не позбавляло його права на ініціювання власної судової експертизи, в тому числі, у цьому судовому провадженні, а також об`єктами експертного дослідження не мають бути матеріали конкретної судової справи, оскільки така оцінка була б оцінкою доказів у справі, що є питанням права, тоді як експерт досліджував безвідносно до судового провадження технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності та її затвердження.

На підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства», складено акти прийняття лісового фонду від сільських рад, зазначених у цьому Розпорядженні, у тому числі:

- акт від 24.12.2003 Денисівська сільська рада площею 68 га;

- акт від 12.11.2003 Строківська сільська рада площею 577 га;

- акт від 20.11.2003 Сомководолинської сільської рада площею 93 га;

- акт від 20.11.2003 Жовтневської сільська рада площею 483 га;

- акт від 20.11.2003 Козлівської сільська рада площею 265 га;

- акт від 11.11.2003 Помоклівської сільська рада площею 511 га.

Судом встановлено, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 №289 до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 №443 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства» внесено зміни та викладено його в новій редакції, згідно з якою резолютивна частина розпорядження від 15.07.2003 №443 викладена в таких пунктах:

« 1. Дати Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу дозвіл на розроблення

Проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земель лісогосподарського призначення орієнтовною площею 3360,1 га за межами населених пунктів на території Помолівської Козлівської, Жовтневої, Великокаратульської, Сомоводолинської, Строківської, Вовчківської, Пристрімської, Гайшинської, Гланишівської, Денисівської, Стовп?язької, Дівичківської, Ковалинської, Дем?янецької сільських рад Переяслав-Хмельницького району.»

« 2. Роботи зі складання документації із землеустрою виконати у строк до шести місяців.»

« 3. Контроль за виконанням даного розпорядження заступників голови адміністрації згідно з розподілом обов`язків.».

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 14.08.2014 №323 до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 №443, у редакції 2012 року, внесено зміни шляхом виключення з пункту 1 вказаного розпорядження Строківської сільської ради Переяслав - Хмельницького району Київської області та шляхом заміни у пункті 1 розпорядження цифри з « 3360,1» на « 2800,9».

Встановлено, що станом на 2003 та 2014 роки виготовлено матеріали лісовпорядкування, які використовувалися Державним підприємством «Переяслав-Хмельницький лісгосп» та його правонаступниками Державним підприємством «Бориспільське лісове господарство» та Державним підприємством «Ліси України».

Відповідно до протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісогосподарських підприємств Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 03.06.2014 у користуванні Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький лісгосп» перебувало 16 тис. га земель.

У протоколі другої лісовпорядної наради від 29.05.2015 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства 41 «Переяслав-Хмельницький лісгосп» Київської області зазначено, що управлінням Держземагентства в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області не внесено зміни в форму 6-3ЕМ на виконання розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 № 443.

Матеріали лісовпорядкування 2014-2015 років Державного підприємства «Бориспільський лісгосп» затверджено наказом Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 №92 та погоджені листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019 № 5/4.1-15/8289-19.

При цьому, виробничим об?єднанням «Укрдержліспроект» виконано роботи із співставлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223387300:02:006:0008, 3223387300:03:009:0001, 3223387300:02:012:1282, 3223387300:02:013:0355, 3223387300:02:013:0354, 3223387300:02:008:0019, 3223387300:02:009:0023, 3223387300:02:013:0353 на матеріали лісовпорядкування Студениківського лісництва Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький лісгосп».

За результатами виконаних робіт встановлено, що згідно з матеріалами лісовпорядкування 2014 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3223387300:02:006:0008, 3223387300:03:009:0001, 3223387300:02:012:1282, 3223387300:02:013:0355, 3223387300:02:013:0354, 3223387300:02:008:0019, 3223387300:02:009:0023, 3223387300:02:013:0353 накладаються на квартали № 47, 91, 92, 94, 96, 108, 112 Студениківського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство».

Відповідно до частин 1, 2 статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Приписами частини 1 статті 18 Земельного кодексу України унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами.

Згідно з частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Статтями 5, 7, 8, 9 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Отже, чинне законодавство допускає перебування у комунальній власності лісових земель, які знаходяться у межах населених пунктів, або таких, які набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Листом від 14.08.2023 №714 Студениківська сільська рада повідомила ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, що земельні ділянки були сформовані в результаті проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення колишніх КСП. У листі сільська рада посилалася на пункт 24 розділу Х Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім встановлених цим пунктом винятків; а також на пункт 21 розділу Х Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності Законом 2498-VІІІ від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад на території яких вони розташовані.

Посилання на вказаний пункт 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2019) є безпідставним.

Як вбачається із залученої до матеріалів справи Технічної документації із землеустрою, спірні земельні ділянки сформовані за рахунок земель, наданих рішенням Строківської сільської ради народних депутатів від 19.06.1995 у постійне користування Колективному сільськогосподарському підприємству «Строківське» згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №002130 від 24.06.1996.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції, чинній на дату видачі Державного акту) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Статтею 7 Земельного кодексу України від 1990 року (в редакції, чинній на дату видачі Державного акту) було передбачено можливість передання Радами народних депутатів у постійне користування земельних ділянок із земель, що перебувають у державній власності зокрема сільськогосподарським підприємствам і організаціям; а стаття 27 вказаного Кодексу передбачала припинення права користування земельною ділянкою у випадку припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Земельний кодекс України від 2001 року у статті 92 встановлював обмежене коло осіб, які можуть набувати у постійне користування земельні ділянки із земель державної та комунальної власності.

Так було встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Стаття 141 Земельного кодексу України 2001 року передбачала припинення права користування землею у випадку припинення діяльності суб`єктів права постійного користування, визначених статтею 92 Земельного кодексу України, а саме: припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

З урахуванням того, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 були визнані неконституційними положення пункту 6 Розділу X Земельного кодексу України від 2001 року щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, законодавство України не передбачає припинення права постійного користування у зв`язку із реорганізацією правокористувача або відсутністю правокористувача, який набув таке право раніше, у переліку осіб, які можуть набувати землю на праві постійного користування.

Разом із тим, згідно із наведеними нормами, як Земельний кодекс України 1990 року, так і Земельний кодекс України 2001 року передбачають припинення права постійного користування у зв`язку із припиненням діяльності правокористувача без правонаступництва.

З цього приводу суд звертає увагу на позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 та від 30.04.2024 у справі № 917/291/21.

Необхідно зазначити, що Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Відомості про КСП «Строківське» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні. У реєстрі наявні відомості про сільськогосподарський виробничий кооператив «Строківський» (дата державної реєстрації 29.02.2000), засновниками якого були 396 фізичних осіб членів, щодо якого 12.07.2007 було здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Наявність правонаступників КСП «Строківське», які б в установленому порядку набули право постійного користування землею від правопопередника, матеріалами справи не підтверджується.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», яким розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України було доповнено пунктом 21, стосувався саме земель, які перебували у колективній власності членів колишніх КСП, позаяк припинення діяльності суб`єкта права постійного користування та відповідно припинення права постійного користування на землю не припиняє права власника вказаних земель.

Відповідно до положень пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зокрема природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення (підпункт а) пункту 24).

Відповідач посилається на те, що земельні ділянки за Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КВ №002130 від 24.06.1996, право користування на які виникло до 2004 року, в силу пункту 2 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (який набрав чинності 01.01.2013) вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру, надавалися для сільськогосподарського виробництва, і є відповідно землями сільськогосподарського призначення, позаяк компетентним органом не приймалося рішення про зміну цільового призначення. Вказані посилання судом відхиляються.

За змістом наведених рішень Студениківської сільської ради від 22.02.2022 №1015-ХХ-VІІІ «Про проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення», змістом технічної документації із землеустрою, рішень від 09.02.2023 №1399-XXXI-VIIІ, від 27.12.2022 №1358-XXX-VIII, від 09.02.2023 №1391-XXXІ-VIII, від 09.02.2023 №1398-XXXІ-VIII, від 09.02.2023 №1396-XXXІ-VIII, від 09.02.2023 №1401-XXXІ-VIII, від 27.12.2022 №1359-XXX-VIII, від 27.12.2022 №1364-XXX-VIII «Про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку», а також даних ДЗК та Державного реєстру речових прав вбачається, що спірні земельні ділянки належать до лісовкритих земель лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, про що відповідачу було достеменно відомо.

Оцінюючи доводи відповідача суд зазначає таке.

Заперечення відповідача щодо відсутності належних доказів виникнення у Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький лісгосп» права постійного користування спірними земельними ділянками до 01.01.2002, а також щодо неможливості застосування до спірних правовідносин пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України не спростовують самі собою належності спірних земельних ділянок до державної власності.

Суд виходить із того, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею є самостійними речовими правами. Відсутність належного підтвердження виникнення права постійного користування конкретного державного лісогосподарського підприємства не є тотожною припиненню права державної власності на відповідні землі або виникненню права комунальної власності на них.

Водночас питання про перехід земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, до комунальної власності підлягає вирішенню відповідно до пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України з урахуванням установлених ним винятків. Отже, сама лише недоведеність права постійного користування державного підприємства не може бути достатньою підставою для висновку про належність спірних земель територіальній громаді.

Щодо посилань відповідача на розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 № 443 суд зазначає, що зазначене розпорядження, з урахуванням змін, внесених у 2012 та 2014 роках, підлягає оцінці відповідно до його чинного змісту. Зокрема, надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою саме собою не посвідчує виникнення права постійного користування земельною ділянкою. Разом із тим недоведеність виникнення такого права на підставі зазначеного розпорядження не є самостійним доказом набуття територіальною громадою права власності на спірні земельні ділянки.

Доводи відповідача щодо відсутності належного припинення права постійного користування землями Колективного сільськогосподарського підприємства «Строківське» також не спростовують висновків суду про належність спірних земель до державної власності. Як убачається з державного акта серії ІІ-КВ № 002130 від 24.06.1996, земельні ділянки були надані зазначеному підприємству саме у постійне користування, а не у колективну власність. Відтак наявність у підприємства права користування не змінювала форми власності на відповідні землі.

При цьому положення пункту 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо переходу земель припинених колективних сільськогосподарських підприємств у комунальну власність не можуть застосовуватися лише на підставі встановлення факту перебування відповідних земель у постійному користуванні такого підприємства. Для застосування зазначених положень необхідним є встановлення належності земель до колективної власності, чого державний акт на право постійного користування не підтверджує.

Щодо заперечень відповідача стосовно належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення суд враховує, що відповідно до матеріалів технічної документації із землеустрою, розробленої на підставі рішення самої Студениківської сільської ради від 22.02.2022 № 1015-ХХ-VIII, спірні земельні ділянки сформовані із визначенням їх категорії як земель лісогосподарського призначення, цільового призначення для іншого лісогосподарського призначення (код 09.02), а складу угідь як земельних лісових ділянок, укритих лісовою рослинністю.

Наведені відомості узгоджуються з матеріалами лісовпорядкування та результатами співставлення меж спірних земельних ділянок із матеріалами лісовпорядкування Студениківського лісництва, виконаного ВО «Укрдержліспроект», відповідно до яких спірні ділянки накладаються на квартали 47, 91, 92, 94, 96, 108 та 112 зазначеного лісництва.

Саме по собі посилання відповідача на сільськогосподарське призначення земель, наданих КСП «Строківське» у 1996 році, не спростовує встановлених за сукупністю доказів обставин щодо фактичних характеристик спірних земельних ділянок та їх відображення у матеріалах лісовпорядкування. Водночас правове значення цих обставин для визначення категорії земель суд оцінює з урахуванням положень земельного законодавства щодо віднесення земель до відповідних категорій і зміни їх цільового призначення.

Доводи відповідача про недопустимість матеріалів лісовпорядкування та результатів співставлення меж земельних ділянок з огляду на те, що ВО «Укрдержліспроект» не є судово-експертною установою, суд відхиляє, оскільки зазначені матеріали використовуються як письмові докази відомостей про місцезнаходження, характеристики та межі земель лісового фонду, а не як висновок судового експерта. Відсутність у їх укладача статусу судово-експертної установи сама собою не зумовлює недопустимості таких доказів.

Стосовно заперечень відповідача щодо використання висновку експерта № 3692, складеного під час досудового розслідування кримінального провадження, суд зазначає, що сам факт проведення експертизи в межах іншого провадження не виключає можливості використання відповідного висновку як доказу в господарській справі. Його належність, допустимість і доказове значення підлягають оцінці судом відповідно до статей 86, 98 та 104 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням предмета експертного дослідження, поставлених питань і змісту висновків експерта.

Таким чином, наведені у відзиві заперечення відповідача не спростовують установлених судом обставин щодо відображення спірних земельних ділянок у матеріалах лісовпорядкування, їх фактичних характеристик, а також відсутності підтвердження набуття територіальною громадою права власності на ці землі на підставі їх перебування у постійному користуванні КСП «Строківське».

Відповідно до статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно з пунктом 5 розділу VІІІ Прикінцеві положення Лісового кодексу України (в редакції, чинній з 29.03.2006 по 16.01.2020) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції до 20.06.2022) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Законом України № 2321-IX від 20.06.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України внесені зміни, відповідно до яких вказаний пункт викладено у такій редакції: "До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування".

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №361/6826/16 наведено висновок про те, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, викладеної зокрема у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №361/6829/16, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, від 30.09.2020 у справі №363/669/17, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 31.05.2023 у справі №681/804/20, від 01.11.2023 у справі №676/5079/21, інформація, надана ВО «Укрдержліспроект», а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами, з яких суд встановлює приналежність земель до земель лісогосподарського призначення ДСГП «Ліси України».

Відповідно до чинної редакції статті 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування в лісах усіх форм власності сумарною площею 100 гектарів і більше для кожного з постійних лісокористувачів і власників лісів є обов`язковим на всій території України та здійснюється один раз на 10 років державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Лісовпорядкування в лісах усіх форм власності сумарною площею до 100 гектарів для кожного з постійних лісокористувачів і власників лісів є обов`язковим на всій території України та здійснюється один раз на 20 років підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 №679 «Про припинення Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДП «Бориспільське лісове господарство», визначено, що ДП «Бориспільське лісове господарство» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство».

Відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №942 «Про припинення Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Бориспільське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДСГП «Ліси України», визначено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Бориспільське лісове господарство».

З огляду на викладене, спірні земельні ділянки є лісовими земельними ділянками, вкритими лісовою рослинністю і належними до категорії земель лісогосподарського призначення; знаходяться на території Студениківської територіальної громади поза межами населених пунктів; належать до лісових земель державної власності, право розпорядження якими належить Київській обласній державній адміністрації; накладаються на землі лісогосподарського призначення, постійним користувачем яких на підставі матеріалів лісовпорядкування є ДСГП «Ліси України»; перебувають у складі земель регіонального ландшафтного парку «Студениківський», організованого без вилучення земельних ділянок у користувачів.

Разом із тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права власності Студениківської сільської ради на спірні земельні ділянки.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція "книжкового володіння".

Акт володіння нерухомим майном, як правило, може підтверджувати державна реєстрація права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункти 43, 89). Його надалі послідовно застосовує Верховний Суд.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, Верховний Суд зазначив, що предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

З урахуванням того, що суд встановив незаконне без правових підстав заволодіння відповідачем спірними земельними ділянками лісового фонду та здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем на такі земельні ділянки, обраний прокурором спосіб захисту у формі заявлення віндикаційного позову про витребування спірних земельних ділянок на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації є обґрунтованим, законним, належним та ефективним.

Витребування земельних ділянок з незаконного володіння на користь держави не впливає на чинність прийнятого в межах повноважень та відповідно до закону Рішення Київської обласної ради від 17.10.2023 №672-21-VІІІ «Про оголошення регіонального ландшафтного парку «Студениківський» на території Київської області» позаяк регіональний ландшафтний парк організовано без вилучення земель у землекористувачів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Інші доводи та докази сторін оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не спростовують вказаних у рішенні висновків суду.

Розподіл судових витрат.

За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача, відтак, відповідач має відшкодувати прокуратурі витрати зі сплати судового збору за подання позову.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх.№204/25 від 03.02.2025) Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Київської обласної державної адміністрації до Студениківської сільської ради про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

2. Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Студениківської сільської ради земельні ділянки, за кадастровим номером 3223387300:02:006:0008 площею 22,7628 га за цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», за кадастровим номером 3223387300:03:009:0001 площею 7,4713 га за цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», за кадастровим номером 3223387300:02:012:1282, площею 36,9173 га за цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», за кадастровим номером 3223387300:02:013:0355 площею 47,7298 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», за кадастровим номером 3223387300:02:013:0354 площею 18,5714 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», за кадастровим номером 3223387300:02:008:0019 площею 13,0211 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», за кадастровим номером 3223387300:02:009:0023 площею 5,3921 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», за кадастровим номером 3223387300:02:013:0353 площею 22,3496 га з цільовим призначенням «для іншого лісогосподарського призначення», які розташовані у межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту).

3. Стягнути з Студениківської сільської ради (08421, Київська область, Бориспільський район, село Студеники, вулиця Переяславська, будинок 19, код ЄДРПОУ 04358916) 36306,22 грн (тридцять шість тисяч триста шість гривень двадцять дві копійки) судового збору на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 23.10.2026.

Суддя С.О. Саванчук